Єдиний унікальний номер № 225/10/23
Провадження № 3/225/27/2023
Дзержинський міський суд Донецької області
іменем України
01 лютого 2023 року Суддя Дзержинського міського суду Донецької області Челюбєєв Є.В., розглянувши матеріали, які надійшли від т.в.о. начальника відділення поліції № 1 Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Дзержинського міського суду Донецької області надійшов адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 , який є батьком двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходячись за адресою мешкання в АДРЕСА_2 , ухилився від виконання передбачених законодавством обов'язків відносно своїх дітей, а саме відмовився від гуманітарної евакуації з території активних бойових дій, чим порушив ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме за ухилення зазначеними особами від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП полягає:
по-перше, в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей,
по-друге, у вчиненні неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом,
втретє, у вчиненні неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Слід зазначити, що диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 року в справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст.184 КУпАП.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Статтею 150 Сімейного Кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, відповідно до яких батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
При цьому, передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
За правилами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно ст. 251 КУпАП є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП). При цьому обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Під час розгляду справи суд керується вимогами ст. 245 КУпАП про необхідність всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин інкримінованого правопорушення, перевіряє відповідність протоколу про адміністративного правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП.
Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення від 30.12.2022 року серії ВАВ № 078765 ОСОБА_2 , який є батьком двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходячись за адресою мешкання в АДРЕСА_2 , ухилився від виконання передбачених законодавством обов'язків відносно своїх дітей, а саме відмовився від гуманітарної евакуації з території активних бойових дій, чим порушив ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».
Тобто, складаючи протокол про адміністративне правопорушення, поліцейський фактично посилається на невиконання ОСОБА_2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.08.2022 року № 679 «Про проведення обов'язкової евакуації населення Донецької області».
З огляду на це, зазначаю наступне.
Із приписів ч. 3 ст. 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» вбачається, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування першочергово проводять відселення дітей, які опинилися чи можуть опинитися у зоні воєнних дій чи збройних конфліктів, до безпечних районів. Відселення дітей проводиться разом з батьками, законними представниками або, за їхньою згодою, без супроводження чи з іншими особами.
Слід звернути увагу, що відселення дітей проводиться лише за згодою батьків.
За таких обставин, під ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а саме невиконання обов'язків чітко передбачених законодавством.
Отже, в протоколі поліцейський не зазначив один з обов'язкових елементів складу адміністративного правопорушення, а саме її об'єктивну сторону, оскільки не конкретизував, у який саме спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей та яких саме обов'язків така особа не виконала.
Разом з цим, відповідно до абз. 2 п. 31 Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року № 841, у випадку відмови від обов'язкової евакуації фізична особа підписує відмову від проведення обов'язкової евакуації за формою згідно з додатком 2.
У такому випадку, батьки, які відмовились від евакуації підписують згоду на відповідальність за будь - які наслідки.
Як вбачається, викладена поліцейським об'єктивна сторона в протоколі про адміністративне правопорушення не кореспондується із диспозицією ст.184 КУпАП, оскільки обставини справи фактично свідчать про те, що ОСОБА_2 не надав згоду на відселення дітей, на що мав відповідне право, так як відселення дітей не є примусовим.
Проте, поліцейський до протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 не надав ані такої згоди, ані відмови, оформленої за затвердженою формою.
Інших доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, а саме, що він не виконав обов'язків щодо виховання дітей, поліцейським суду не надано.
Таким чином, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо, зокрема відсутній склад адміністративного правопорушення.
Керуючись ч.1 ст. 184, ст.ст. 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга через Дзержинський міський суд Донецької області протягом 10 (десяти) днів з моменту винесення постанови.
Суддя Є.В. Челюбєєв