Справа № 1527/10856/12
Провадження №6/523/69/23
"27" січня 2023 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді - Сувертак І. В.,
при секретарі - Мельніченко Г. О.
розглянув в відкритому судовому засіданні в місті Одесі
заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України, що покладені на неї ухвалою суду від 12 липня 2012 року по справі №1527/10856/12 за поданням Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції,-
Встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаною заявою, у якій просить суд скасувати тимчасове обмеження її у праві виїзду за межі України, застосоване щодо неї ухвалою суду від 12 липня 2012 року по справі №1527/10856/12 за поданням Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.
В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2012 року у справі №1527/10856/12 обмежено право у виїзді за межі України із вилученням паспорта громадянина України для виїзду за кордон у відношенні:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язано відділ ВПМР УМВС України в Одеській області не видавати виїзні документи на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявник зазначає про те, що із зазначено ухвали суду встановлено, що в провадженні Першого відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції знаходилося виконавче провадження №В-12/1167 (ВП №33129288) з примусового виконання наказу № 29-28/134-10-4528 від 29.07.2011 року, виданого Господарським судом Одеської області про стягнення з мене на користь кредитора грошової суми в розмірі 538 220,22 грн., яке відкрито державним виконавцем 20.06.2012 року. Станом на 09.07.2012 року рішення суду не виконано. Боржниця належним чином повідомлена про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем зароблено три виходу на дільницю за місцем проживання. Згідно останнього виходу за вказаною адресою встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проживає за вказаною адресою.
З дати відкриття виконавчого провадження минуло понад 10 років.
Як вказала заявниця, про виконавче провадження вона не знала, будь яких повідомлень, викликів та інших даних про виконавче провадження не отримувала, про вихід державного виконавця за місцем її проживання я не повідомлялася.
ОСОБА_1 не ухилялася і не ухиляється від виконання своїх зобов'язань та не переховувалась і не переховується від стягувача та виконавця. ОСОБА_1 постійно знаходиться за адресою свого зареєстрованого місця постійного проживання та на зв'язку.
Між ОСОБА_1 та стягувачем уже давно вирішено усі спірні питання, шляхом передачі йому майна заявниці та товару для здійснення господарської діяльності, та жодних претензій та вимог на її адресу від стягувача не надходило і не надходить. Вказані грошові зобов'язання, вказана заборгованість погашена в повному обсязі.
У грудні 2022 року ОСОБА_1 стало відомо про наявність у неї обмежень у праві виїзду за кордон України до виконання зобов'язань, покладених судовими рішеннями по справі №29-28/134-10-4528 від 29.07.2011 року.
Після того, як заявниці стало відомо про вказані обставини, вона у встановленому порядку звернулася на адресу заявника, але їй було повідомлено, що державні виконавці, які були призначені для ведення цієї справи звільнилися, виконавче провадження завершено, а матеріали передано до архіву. Вказана інформація була надана в усній формі, у зв'язку з чим заявниця в подальшому звернулася на адресу виконаної служби з письмовим зверненням. Відповіді до сьогоднішнього дня так і не отримано.
ОСОБА_1 матір двох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 у молодшої дочки заявниці - Лілії народилася дочка ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 народилася з пороком серця, у зв'язку з чим вона вимушена постійно приймати медичні препарати та знаходитися під наглядом лікарів. На сьогоднішній день їй призначено оперативне лікування у Туреччині, перша консультація та обстеження у лікарні Туреччини, призначена на січень 2023 року для подальшого призначення та підготовки до операції.
У зв'язку з вказаними обставинами ОСОБА_1 необхідний виїзд за межі України для супроводження дочки та внучки у лікарню під час проведення оперативного втручання та реабілітації.
У зв'язку з введенням 24.02.2022 року указом Президента України №60/2022 в Україні воєнного стану батько дівчинки та чоловік дочки заявниці - ОСОБА_6 не має змоги виїхати за межі України та супроводжувати їх. Інших родичів, хто б це міг зробити, не має.
У старшої дочки ОСОБА_7 також на утриманні перебуває малолітня дитина, син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якого вона не може залишити та з яким не може супроводжувати свою сестру та племінницю під час операції та реабілітації.
Вказані обставини підтверджуються документальними доказами, що додані до заяви.
Таким чином, необхідність виїзду за межі країни обумовлена не обставинами ухилення боржника від виконання рішення суду, а станом здоров'я внучки Емілії боржника та необхідністю проходження відповідного огляду та лікування у медичних закладах за межами України. У свою чергу, накладене обтяження у вигляді обмеження заявника у праві виїзду закордон порушує право ОСОБА_1 користуватися будь-якими заходами, що дозволяють досягти найкращого стану здоров'я, порушують право на доступність медичних послуг, яких потребує за станом здоров'я її онука.
Таким чином, ОСОБА_1 не ухиляється від виконання рішення суду, не створює перешкоди у його виконанні, а тому дії, які б свідчили про свідомі дії або умисну бездіяльність, спрямовані на ухилення боржника від виконання рішення суду, відсутні. Обмеження у праві виїзду за кордон не переслідує легітимну мету, не створює додаткові передумови для виконання рішення суду, обставини, які б свідчили про наміри боржника виїхати за кордон з метою невиконання рішення суду встановлені не були, а тому обмеження боржника у праві виїзду за кордон є непропорційним втручанням в конституційне право Заявника на свободу пересування, у зв'язку із чим заявник вважає, що тимчасове обмеження її у праві виїзду за межі України підлягає скасуванню, тому і звернулась із зазначеною заявою до суду.
Заявник та інші заінтересовані особи в судове засідання не прибули та суд вважає за можливе розглянути зазначену справу за їх відсутності, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду зазначеної заяви та відкладення розгляду справи потягне за собою порушення розумних строків розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Згідно ч. 6 ст. 441 ЦПК України суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов'язкової участі державного (приватного) виконавця.
Тобто, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути скасовано судом за вмотивованою заявою боржника.
В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 8 статті 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» встановлено, що на Державну прикордонну службу відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, запобігання та недопущення виїзду з України або в'їзду в Україну осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзду в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі, згідно з дорученням правоохоронних органів.
Крім інших, покладених на органи державної прикордонної служби України завдань, вони також мають право, зокрема, зясовувати підстави в'їзду в Україну або виїзду з України, не пропускати через державний кордон України осіб без дійсних документів під час одержання зазначених документів, осіб, яким Державною прикордонною службою України за порушення законодавства з прикордонних питань та про правовий статус іноземців чи за мотивованим письмовим рішенням суду та правоохоронних органів не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Судом встановлено, що в провадженні першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №В-12/1167 (ВП №33129288) з примусового виконання наказу №29-28/134-10-4528 від 29.07.2011 року, виданий Господарським судом Одеської області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 грошової суми у розмірі 538220,22 грн., яке відкрито державним виконавцем 20 червня 2012 року. Станом на 09 липня 2012 року рішення суду не виконане. Боржниця належним чином повідомлена про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем зроблено 3 вихіда на дільницю за місцем проживання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 . Згідно останнього виходу за вказаною адресою встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проживає за вказаною адресою.
Ухвалою суду від 12 липня 2012 року по справі №1527/10856/12 за поданням Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було обмежено право у виїзді за межі України із вилученням паспорта громадянина України для виїзду за кордон у відношенні:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язано відділ ВПМР УМВС України в Одеській області не видавати виїзні документи на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З дати відкриття виконавчого провадження минуло понад 10 років.
У грудні 2022 року ОСОБА_1 дізналась про наявність у неї обмежень у праві виїзду за кордон України до виконання зобов'язань, покладених судовими рішеннями по справі №29-28/134-10-4528 від 29.07.2011 року.
Після того, як заявнику стало відомо про вказані обставини вона у встановленому порядку звернулася на адресу заявника, але їй було повідомлено, що державні виконавці, які були призначені для ведення справи звільнилися, виконавче провадження завершено, а матеріали передано до архіву. Вказана інформація була надана в усній формі, у зв'язку з чим заявниця в подальшому звернулася на адресу виконаної служби з письмовим зверненням. Відповіді до сьогоднішнього дня не отримано.
ОСОБА_1 матір двох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 у молодшої дочки Лілії народилася дочка ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 народилася з пороком серця, у зв'язку з чим вона вимушена постійно приймати медичні препарати та знаходитися під наглядом лікарів. На сьогоднішній день їй призначено оперативне лікування у Туреччині, перша консультація та обстеження у лікарні Туреччини, призначена на січень 2023 року для подальшого призначення та підготовки до операції.
У зв'язку з вказаними обставинами ОСОБА_1 необхідний виїзд за межі України для супроводження дочки та внучки у лікарню під час проведення оперативного втручання та реабілітації.
У зв'язку з введенням 24.02.2022 року указом Президента України №60/2022 в Україні воєнного стану батько дівчинки та чоловік дочки заявниці - ОСОБА_6 не має змоги виїхати за межі України та супроводжувати їх. Інших родичів, хто б це міг зробити, не має.
У старшої дочки ОСОБА_7 також на утриманні перебуває малолітня дитина, син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якого вона не може залишити та з яким не може супроводжувати свою сестру та племінницю під час операції та реабілітації.
Вказані обставини підтверджуються документальними доказами, що додаються до заяви.
Таким чином, необхідність виїзду за межі країни обумовлена не обставинами ухилення боржника від виконання рішення суду, а станом здоров'я внучки Емілії боржника та необхідністю проходження відповідного огляду та лікування у медичних закладах за межами України. У свою чергу, накладене обтяження у вигляді обмеження заявника у праві виїзду закордон порушує право ОСОБА_1 користуватися будь-якими заходами, що дозволяють досягти найкращого стану здоров'я, порушують право на доступність медичних послуг, яких потребує за станом здоров'я її онучки.
У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по- перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. З ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з'ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.
В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.
Таким чином, суд вважає, що залишення тимчасових обмежень, які були встановлені відносно ОСОБА_1 при виконанні виконавчого провадження, є таким, що порушують основоположні права і свободи громадянина України. Тому заява підлягає до задоволення.
Таким чином, ОСОБА_1 не ухиляється від виконання рішення суду, не створює перешкоди у його виконанні, добровільно сплачує кошти на виконання рішення суду, а тому дії, які б свідчили про свідомі дії або умисну бездіяльність, спрямовані на ухилення боржника від виконання рішення суду, відсутні. Обмеження у праві виїзду за кордон не переслідує легітимну мету, не створює додаткові передумови для виконання рішення суду, обставини, які б свідчили про наміри боржника виїхати за кордон з метою невиконання рішення суду встановлені не були, а тому обмеження боржника у праві виїзду за кордон є непропорційним втручанням в конституційне право заявника на свободу пересування, у зв'язку із чим тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України підлягає скасуванню.
Також суд зазначає, що державний виконавець вправі звернутись з поданням обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон у разі нових проявів та доказів ухиляння останньої від зобов'язань, що покладені на неї судовим рішенням
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 441 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну», суд,-
Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України, що покладені на неї ухвалою суду від 12 липня 2012 року по справі №1527/10856/12 за поданням Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції - задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) за кордон, накладене на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Одесі від 12 липня 2012 р. у справі №1527/10856/12 за поданням Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.
Скасувати тимчасове обмеження у видачі виїзних документів на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Копію ухвали направити для виконання до Державної прикордонної служби України та Першому Суворовському відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) до відома.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Суддя