Справа № 486/1170/22
Провадження № 2/486/149/2023
31 січня 2023 року м. Южноукраїнськ
Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,
при секретарі Деменко К.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом некомерційного комунального підприємства «Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів
учасники справи: позивач НКП «Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», представник позивача Борисенко О.В., відповідач ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_2 ,
07 жовтня 2022 року на адресу суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява некомерційного комунального підприємства «Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі - НКП «ЮУ МЦПМСД») до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь НКП «ЮУ МЦПМСД» помилково перераховані кошти в сумі 10727,94 грн, та стягнути судовий збір.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що згідно наказу директора № 43-ос від 18 квітня 2018 року ОСОБА_1 18 квітня 2019 року була прийнята на посаду сестри медичної загальної практики - сімейної медицини до НКП «ЮУ МЦПМСД». 04 березня 2022 року відповідач звільнена із займаної посади за власним бажанням згідно із наказом директора НКП «ЮУ МЦПМСД» № 17-ос. 04 березня 2022 року відповідачу в день його звільнення було нараховано та виплачено позивачем всі суми, що належали йому від позивача, сума належних до виплати коштів становила 13028,15 грн. Будь-яких претензій від відповідача щодо нарахованих сум до позивача не надійшло. Відповідач розрахувався із відповідачем у повному обсязі. 22 березня 2022 року позивач помилково перерахував на банківську картку відповідача кошти в розмірі 10727,94 грн. 21 квітня 2022 року позивач направив відповідачу рекомендованим листом з повідомленням розрахунок відпустки відповідача з вимогою повернути помилково перераховані відповідачу кошти в сумі 10727,94 грн. 02 травня 2022 року відповідач отримала лист, однак кошти не повернула. 08 вересня 2022 року відповідачу направлено претензію із вимогою повернути зазначену суму, яку відповідач отримала 12 вересня 2022 року, однак кошти повернуто не було.
27 жовтня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не визнає позовні вимоги. В обґрунтування заперечень проти позову зазначено, що роботодавець письмово не повідомляв її про належній їй суми розрахунку при звільненні та не видав роздруківку з нарахованими сумами і знятими податками, вона і не здогадувалась, що грошові кошти були нараховані їй помилково. З позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається, що позивачем встановлено наявність рахункової (лічильної) помилки. Просить відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, пояснила, що відповідача звільнено наказом 04 березня 2022 року та виплачено компенсацію за відпустку. Ніяких претензій до позивача від ОСОБА_1 не надходило, а наказ про звільнення не оскаржено. 04 березня 2022 року повністю припинені трудові відносини із відповідачем і в будь-яких відносинах відповідач із лікарнею не перебувала. 22 березня 2022 року лікарня помилково перерахувала ОСОБА_1 10727,94 грн. Позивач не мав наміру нараховувати і сплачувати відповідачу вказані кошти. 21 квітня 2022 року відповідачу було надіслано претензію. 08 вересня 2022 року претензію відповідачу було надіслано повторно. Вказану претензію відповідач отримала 12 вересня 2022 року. Відповідач не заперечувала отримання коштів. Дійсно це цільове надходження, яке мали нарахувати іншому працівнику. ОСОБА_1 на той момент вже не була працівником лікарні. Повернення коштів на підставі ст. 1215 ЦК України регулює відносини із працівником підприємства, а оскільки ОСОБА_1 не працівник НКП «ЮУ МЦПМСД» то необхідно застосовувати ст. 1212 ЦК України.
Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог повністю, пояснила, що 04 березня 2022 року вона звільнилась із НКП «ЮУ МЦПМСД». Цього ж дня їй сказали, що можливо не всі виплати будуть одразу. Роздруківок вона не отримала, лише отримала трудову книжку. 22 березня 2022 року вона перебувала вже у м. Львів та їй знову надійшли кошти, як цільове призначення - заробітна плата. 06-07 квітня 2022 року їй зателефонував економіст і сказала, що їй помилково було перераховано кошти. Вона попросила направити їй роздруківки, які отримала поштою у Львові, але підпису та печатки на розрахунках не було. Між ними було листування, однак пояснення їй не надали. Влітку вона отримала офіційну претензію. У неї виник сумнів щодо цих коштів. Її розраховувала ОСОБА_3 , яка на даний час не працює. Ст. 1215 ЦК України вказує, що заробітна плата не підлягає стягненню.
Представник відповідача просив в позові відмовити.
Вислухавши думку учасників справи, дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог та заперечень, суд дійшов наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що з 19 квітня 2019 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду сестри медичної загальної практики-сімейної медицини НКП «ЮУ МЦПМСД» /а.с. 2/.
Згідно із наказом директора НКП «ЮУ МЦПМСД» № 17-ос від 04 березня 2022 року відповідач звільнена із займаної посади за власним бажанням /а.с. 3/.
Відповідно до копії відомості розподілу виплат НКП «ЮУ МЦПМСД» від 04 березня 2022 року /а.с. 4/ ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в розмірі 13028,15 грн.
Згідно копії відомості розподілу виплат НКП «ЮУ МЦПМСД» від 22 березня 2022 року /а.с. 5/ ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в розмірі 10727,94 грн.
В матеріалах справи є розрахунок відпустки ОСОБА_1 , в якому вказані відомості про нараховану заробітну плату останньої з березня 2021 року по лютий 2022 року включно та розрахунок заробітної плати за березень 2022 року і сума нарахувань при звільненні - 13727,05 грн. Вказано, що 04 березня 2022 року перераховано 13028,15 грн. Помилково 22 березня 2022 року перераховано на картку ще суму 10727,94 грн /а.с. 6/.
08 вересня 2022 року ОСОБА_1 надіслано претензію із вимогою повернути 10727,94 грн в триденний термін з дня отримання претензії із вкладеним описом /а.с. 9, 11/.
Відповідач отримала вказану претензію 12 вересня 2022 року, що підтверджується копією корінця рекомендованого повідомлення /а.с. 10/.
На час розгляду справи у суді кошти відповідачем позивачу не повернуті.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Загальне правило ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах: отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності отримання такого виконання.
За загальним правилом, набуття права власності на отримане майно від іншої особи, ґрунтується на відповідному волевиявленні відчужувача, воля якого сформована вільно. Таке волевиявлення має бути однозначним за своїм змістом та свідчити про бажання колишнього власника такого майна, спрямованого на передачу його саме у власність такого набувача.
Кожна особа, діючи правомірно, повинна усвідомлювати, чи існує будь-яка справедлива підстава отримання нею тих або інших грошових коштів (матеріальних благ), чи відповідає існуючий характер взаємних стосунків сторін природі та вартості певного роду отримання, чи не створює така передача блага обов'язок з повернення неналежно отриманого.
Згідно з ч.1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Про зазначене йдеться в постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 202/2965/21.
Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.
Подібні висновки щодо застосування ст. 1215 ЦК України викладені постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року справа №517/186/17, від 28 березня 2018 року, справа №173/166/17, від 03 травня 2018 року справа №473/2859/17.
Виходячи із системного аналізу ст. 1215 ЦК України, безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача. Обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.
Вказаний правовий висновок зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15.
Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Тобто, відсутність розрахункової помилки та добросовісність набувача презюмується, а тягар доказування наявності розрахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника: за загальним правилом цивільного процесу щодо змагальності сторін.
Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно до п.п.14.1.48 ПК України заробітна плата - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
У п. 24 Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснюється, що до рахункових помилок відносяться неправильності в розрахунках, нарахування зарплати за той самий період двічі і т. д. Не відносяться до рахункових помилок не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону або інших нормативно-правових актів та ін.
Виходячи із вищевикладених норм, за загальним правилом безпідставно набуте майно підлягає поверненню потерпілому. Законодавець передбачає винятки. Не підлягають поверненню в якості безпідставно набутого майна: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутністю рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Такий виняток із загального правила встановлено для відносин, в зв'язку з якими утворюється джерело постійного існування даної особи. Така заборона діє при умові добросовісності громадянина-набувача. Якщо буде доведено недобросовісність громадянина-набувача або наявність рахункової помилки, вказані грошові суми підлягають поверненню. Обов'язок доведення недобросовісності громадянина-набувача, який отримав вказані суми, або наявність рахункової помилки, покладений на потерпілого, який вимагає повернення сплачених грошових сум.
Позивачем та представником позивача не вказано з чого виникла помилка і чи це дійсно є рахункова помилка і в такому випадку працівник тільки добровільно повертає надмірно виплачене по власній заяві.
Позивач посилається на розрахунок відпустки, разом із тим не визначає за яких підстав виникла така помилка, чи з порядку застосування нормативних положень чи помилка в базовій сумі і саме чому виникла помилка (яка була методика нарахування). Недобросовісних дій відповідача також не встановлено.
Суд не приймає до уваги надану відповідачем переписку у соціальних мережах, оскільки її неможливо ідентифікувати, час, та осіб, із якими вона проводилась.
Сторонам роз'яснювалось право заявляти клопотання про призначення судової експертизи або надати суду додаткові докази на підтвердження своїх позицій.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи із викладеного, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів недобросовісності в процесуальній поведінці відповідача, а також позивачем не доведено наявність рахункової помилки, тому зазначені кошти поверненню не підлягають, і суд приходить до висновку що підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
Некомерційному комунальному підприємству «Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.
Повне рішення буде складено протягом п'яти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування позивача: некомерційне комунальне підприємство «Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», вул. Паркова, 3В, м. Южноукраїнськ, Миколаївської області, 55001, код ЄДРПОУ 42068988.
Повне ім'я відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Миколаївка, Братського району, Миколаївської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя Южноукраїнського
міського суду Г. А. Далматова
Повне рішення складено 02 лютого 2023 року