Запорізької області
30.10.07 Справа № 10/227-07-20/465д/07
Суддя Гандюкова Л.П.
м. Запоріжжя
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ІнсталСайт Україна», м. Київ
До Товариства з обмеженою відповідальністю “Мобізв'язок», м.Запоріжжя
Про визнання договору недійсним та стягнення суми 2 253 376,50 грн.
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача -Войтович І.В. (довіреність №б/н від 06.04.2007р.);
Від відповідача -Шонія М.В. (довіреність №108 від 10.09.2007р.)
Заявлений позов про визнання недійсним договору №1 від 25.03.2006р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “ІнсталСайт Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мобізв'язок» зі всіма додатками до нього, та стягнення суми 2 253 376 грн. 50 коп.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2007р. матеріали справи №10/227-07 направлені до господарського суду Запорізької області за вимогами територіальної підсудності.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.08.2007р. позовна заява прийнята до розгляду, справі присвоєно №10/227-07- 20/465д/07, судове засідання призначено на 12.09.2007р. На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 19.10.2007р., 30.10.2007р. Ухвалою голови господарського суду Запорізької області від 19.10.2007р. в порядку ст.69 ГПК України строк вирішення спору продовжено на один місяць -до 20.11.2007р. У судовому засіданні 19.10.2007р. оголошувалась перерва з 12 год. 30 хв. до 14 год. 00 хв.
30.10.2007р. справу розглянуто, оголошено рішення у повному обсязі.
Позивач підтримує позовні вимоги, викладені у позові та на підставі ст.ст.16,203,215,216 Цивільного кодексу України просить позов задовольнити, визнати недійсним договір №1 від 25.03.2006р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ІнсталСайт Україна» (далі -ТОВ “ІнсталСайт Україна») та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мобізв'язок» (далі- ТОВ“Мобізв'язок») зі всіма додатками до нього, тобто повністю, та стягнути суму 2 253 376 грн. 50 коп. Позовні вимоги мотивовані, зокрема, наступними обставинами. Оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором підряду та до нього застосовуються положення Глави 61 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Згідно абз.2 п.1.1. оспорюваного договору “Предмет договору» роботи на об'єктах проводяться в об'ємах та в строки, вказані в технічних завданнях. Однак, ані в оспорюваному договорі, ані в жодному з додатків до нього строк виконання робіт не визначений. Певна кількість додатків до оспорюваного договору не були підписані сторонами або взагалі не існують, оскільки мова про них йшла усно. Таким чином, позивач вважає, що оспорюваний договір не відповідає ч.1 ст.638 ЦК України, тобто є неукладеним. Зміст оспорюваного договору суперечить ч.1 ст.638 ЦК України, а тому відповідно до ст.ст.16,203 та 215 ЦК України договір підлягає визнанню недійсним. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, якою встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, позивач вважає, що наведене є підставою для стягнення всіх коштів, перерахованих позивачем відповідачу. У період з 12.07.2006р. по 29.09.2006р. позивачем по оспорюваному договору та відповідним додаткам до нього було перераховано 2253376 грн. 50 коп., тому ця сума підлягає поверненню.
Відповідач позов не визнав. Вважає позовні вимоги безпідставними, зокрема, у зв'язку з наступним. Укладений між сторонами договір №1 від 25.03.2006р. є договором субпідряду. Згідно з цим договором відповідачем фактично повністю виконані будівельно-монтажні роботи по 47 базовим станціям (перелік вказано у письмовому відзиві) на загальну суму 3 312 104,40 грн. Крім фактичного виконання будівельно -монтажних робіт, підтвердженням того, що договір є укладеним, відповідач вважає, зокрема, акти здавання об'єктів, які підписані представником ТОВ “ІнсталСайт Україна». Про виконання робіт відповідач повідомив позивача і 19 березня 2007р., направив на його адресу акти здавання -приймання робіт, які отримані позивачем 19.03.2007р.(вхідний №18). Відповідно до ст.853 ЦК України, п.4.1 ст.4 договору на протязі 5 днів з моменту отримання актів позивач повинен був перевірити якість виконаних робіт та при відсутності зауважень підписати акти. Також 30.03.2007р. направлена претензія (вих.№31) з вимогами підписати акти по виконаним роботам та оплатити вартість робіт. Вартість виконуваних робіт за цим договором та технічні завдання на будівництво надавались відповідачу позивачем і були відкрито розміщені в електронних засобах масової інформації (Інтернет) для всіх інших підрядників. Крім того, відповідач з посиланням на ст.ст.843,846 ЦК України зазначає, що якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що застосовуються за аналогічні роботи. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання робіт, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання в розумні строки, відповідно до суті зобов'язань. Також відповідач вважає необгрунтованим посилання позивача на ст.216 ЦК України, так як у разі визнання договору №1 недійсним ТОВ “ІнсталСайт Україна» зобов'язане відшкодувати неоплачену вартість виконаної відповідачем роботи в розмірі 980 083,57 грн.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
25.03.2006р. між ТОВ “Мобізв'язок» (виконавець, відповідач) та ТОВ “ІнсталСайт Україна» (замовник, позивач) укладено договір №1, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по підготовці об'єктів під монтаж та будівельно-монтажні роботи на об'єктах замовника. Роботи на об'єктах замовника проводяться в об'ємах та в строки, вказані в технічних завданнях, які надає замовник на кожний об'єкт. (п.1.1.).
Розділом 2 договору встановлені права та обов'язки сторін. Виконавець зобов'язався виконати роботи в суворій відповідності з робочою документацією та технічним завданням по об'єктах. До початку робіт надати замовнику на затвердження кошторис виконаних робіт по об'єкту (п.п.2.1.1., 2.1.2.). Замовник зобов'язався, зокрема, передати виконавцю в письмовій формі робочу документацію, технічне завдання на виконання робіт на конкретному об'єкті не пізніше, ніж за п'ять днів до строку початку робіт на даному об'єкті; прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи в порядку та на умовах, що визначені цим договором (п.п.2.2.1,2.2.3).
Відповідно до п.п.3.1 -3.4 орієнтовна ціна робіт по договору складається згідно додатків, які є невід'ємною частиною цього договору. Ціна робіт по конкретному об'єкту визначається кошторисом виконання робіт, який складає виконавець та який узгоджується обома сторонами. Замовник протягом 14 днів здійснює авансовий платіж у розмірі 50% від кошторисної вартості робіт по конкретному об'єкту. Оплата виконаних робіт проводиться замовником після підписання акта здачі-приймання робіт не пізніше, ніж через 14 днів.
Пунктами 4.1.,4.2 договору встановлено порядок приймання-здачі робіт. По закінченню робіт виконавець надає замовнику на затвердження два примірники акта здачі-приймання робіт по формі КБ-2В. На протязі 5 днів з дня отримання від виконавця акта здачі-приймання робіт замовник зобов'язаний перевірити якість виконання робіт та при відсутності зауважень підписати акт здачі-приймання робіт.
Договором також передбачена відповідальність сторін. Зокрема, у разі не дотримання строків виконання робіт, передбачених у технічних завданнях по відповідним об'єктам, виконавець виплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочки, але не більше, ніж 10% від узгодженої вартості робіт.
Згідно з п.п.8.1,8.3 договору у всьому іншому, що не висвітлене цим договором, сторони керуються чинним законодавством України. Будь-які зміни та доповнення до цього договору не мають сили, якщо вони не викладені в письмовому вигляді та не підписані двома сторонами.
Із матеріалів справи слідує, що у подальшому до договору були підписані додатки із визначенням конкретного об'єкту будівництва (базової станції стільникового зв'язку), найменуванням і вартості робіт та вказівкою, що до додатку додається акт здачі-приймання робіт і додаток є невід'ємною частиною договору №1 від 25.03.2006р. Також зазначено, що замовник зобов'язаний прийняти належним чином виконані роботи підрядником протягом 5 днів після закінчення робіт, здійснити оплату вартості прийнятих належним чином виконаних робіт у порядку, передбаченому договором.
У період з 12.07.2006р. по 29.09.2006р. позивачем було перераховано відповідачу суму 2 253 376 грн. 50 коп., що підтверджується витягом з реєстру Клієнт -Банк, випискою по рахунку, не заперечено відповідачем.
У червні 2007 р. ТОВ “ІнсталСайт Україна» звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору №1 від 25.03.2006р. зі всіма додатками до нього та стягнення суми 2 253 376,50грн., одержаних на виконання оспорюваного договору.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Частиною першою статті 16 цього Кодексу передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання правочину недійсним.
Згідно з ст.4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.
Позов -це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову це матеріально -правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально -правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову. Відповідно до ст.22 ГПК України зміна підстав або предмету спору є правом позивача.
Згідно з ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Позивач просить визнати недійсним договір №1 від 25.03.2006р., застосувати наслідки недійсності договору, стягнувши з відповідача отриману за договором суму 2253376 грн. 50 коп., на підставі ст.ст.16,203,215,216 ЦК України, оскільки договір є неукладеним, не відповідає ч.1 ст.638 ЦК України у зв'язку з невизначенням у спірному договорі строку виконання підрядних робіт.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. №3 (із змінами, внесеними згідно з Постановами №13 від 25.12.1992р., №15 від 25.05.1998р.) “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і застосування передбачених законом наслідків. При задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом
наслідків.
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Визнаючи договір недійсним, за загальним правилом, суд зобов'язаний вирішити питання про наслідки недійсності договору. Зокрема, відповідно до приписів ст. 216 ЦК України, яка вказана у підставі позову, застосувати двосторонню реституцію: по недійсному правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане на виконання цього правочину.
Приписами ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину -правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань , як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Аналогічний припис містить ст. 638 ЦК України. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із наведеного слідує, що договір визнається неукладеним тоді, коли у ньому відсутня хоча б одна з істотних умов. Такий висновок прямо передбачено в п.8 ст.181 ГК України, а саме: у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Правовідносини позивача і відповідача врегульовані договором №1 від 25.03.2006р., який за своїм змістом є договором підряду.
Стаття 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Із змісту договору №1 від 25.03.2006р. слідує, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов, передбачених законодавством, і необхідних для договорів даного виду. Сторони встановили предмет договору (п.1.1), строк дії договору -з дня підписання та до моменту повного та належного виконання сторонами своїх обов'язків (п.9.1), ціну (п.3.1 -3.4) Сторони обумовили, що строки та об'єми робіт вказуються в технічних завданнях, ціна робіт по договору складається згідно з додатків, які є невід'ємною частиною цього договору.
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами відповідно до договору були підписані додатки, в яких встановлювався конкретний об'єкт (його адреса), вартість робіт, перелік робіт, порядок прийняття виконаних робіт. На виконання договору замовник (позивач) сплачував частину вартості робіт.
Статтею 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Однак, частиною 2 цієї статті передбачено, що якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи наведені вище приписи законодавства, суд вважає не доведеним невідповідність договору № 1 від 25.03.2006р. ч.1 ст. 638 ЦК України, у зв'язку з цим відсутні підстави для визнання його недійсним згідно з ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, які вказані у підставі позову, та стягнення суми 2 253 376 грн. 50 коп., одержаних відповідачем на підставі договору .
Посилання на те, що певна кількість додатків до спірного договору не підписана, або взагалі не існують, не може бути підставою для визнання недійсним договору у повному обсязі, оскільки факт не підписання додатку, може лише свідчити про відсутність домовленості по конкретному об'єкту будівництва (при наявності підстав). Із матеріалів справи не вбачається, що предметом договору є капітальне будівництво (лист №18/9-264 від 26.04.2006р.) і позивачем належних доказів не представлено. Більш того, у судовому засіданні відповідачем надані підписані акти прийому -передачі виконаних робіт (з посиланням на конкретний номер додатку до договору), які підписані сторонами, що свідчить також про досягнення згоди між сторонами щодо усіх істотних умов договору підряду щодо конкретного об'єкту будівництва і виконання сторонами договору. Суд також вважає за необхідне зауважити, що невиконання позивачем свого зобов'язання щодо надання встановленого п.п.1.1, 2.2.1 договору технічного завдання з вказівкою строку виконання робіт є ризиком господарської діяльності позивача і не свідчить про недійсність укладеного між сторонами договору підряду.
Судом не встановлено відсутність істотних умов, необхідних для даного виду договорів. Таким чином, суд вважає, що між сторонами було узгоджено всі істотні умови. Договір укладений у встановленому законом порядку, в установленій законом формі, не суперечить ч.1 ст.638 ЦК України.
У зв'язку з викладеним, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними, тому у задоволенні позову з підстав, які заявлено, відмовляється у повному обсязі.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Л. П. Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 30.10. 2007 р.