пр. № 1-кп/759/128/23
ун. № 759/1229/20
01 лютого 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
розглянувши у кримінальному провадженні № 12018100000009004 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
сторони кримінального провадження - прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисники: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , інші учасники - потерпіла ОСОБА_7
У провадженні Святошинського районного суду м. Києва на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження №12018100000009004 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
До Святошинського районного суду м. Києва прокурором ОСОБА_4 подано клопотання, яке підтримане нею у судовому засіданні, а також потерпілою ОСОБА_7 , про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання прокурора мотивоване тим, що на сьогоднішній день продовжують існувати ризики, передбачені у п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - обвинувачений ОСОБА_3 , у випадку не продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, або обрання більш м'якого запобіжного заходу, може вчинити спроби: переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зокрема, прокурор у своєму клопотанні зазначила, що про даний факт також свідчить і поведінка ОСОБА_3 після вчинення злочину: скоївши тяжкий злочин, не надавши будь-якої допомоги потерпілому, навіть в момент коли він бачив результати своїх дій - нічого йому не завадило з місця вчинення злочину втекти. Крім того, в обвинуваченого відсутня офіційна робота та законне джерело доходів, відсутні міцні соціальні зв'язки, які могли бути дієвими важелями впливу на нього та утримувати від подальшого вчинення кримінальних правопорушень. Наявність дітей, на думку прокурора, не стримувало обвинуваченого від переховування від суду і тому не може сприйматися як наявністю міцних соціальних зв'язків.
Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений заперечували щодо задоволення клопотання прокурора, просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на будь-який інший, не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник зазначив, що в обвинуваченого наявні міцні соціальні зв'язки, оскільки його підзахисний проживає у цивільному шлюбі та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання.
Крім того, його підзахисний з 23.03.2022 мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_2 , зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 , за місцем несення служби заохочень та стягнень не накладено.
Також захисник зазначив, що ОСОБА_3 від суду не переховувався та дотримувався умов домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників судового провадження, проаналізувавши наявні матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Згідно з абзацом другим цієї ж частини ст.331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст.331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 3 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:
1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;
2) поведінка учасників кримінального провадження;
3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні клопотань учасників судового провадження.
Так, згідно матеріалів даного кримінального провадження, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, що згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, за яким передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджується даними, отриманими під час судового розгляду: показаннями потерпілої ОСОБА_7 , показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також письмовими доказами, зокрема, слідчими експериментами за участю як самого підозрюваного ОСОБА_3 , так і свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .
Що стосується наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то слід зазначити, що існує ризик того, що обвинувачений може преховуватися від суду, оскільки він, усвідомлюючи міру покарання за кримінальне правопорушення, у вчинені якого обвинувачується, порушив домашній арешт встановлений ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07.07.2020, навмисно переховувався від суду з метою уникнення відповідальності, у зв'язку із чим був оголошений у розшук, а судовий розгляд даного кримінального провадження було зупинено.
Так, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07.07.2020 відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби, строк дії ухвали до 07.09.2020. При цьому, ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про дату та час судових засідань, незважаючи на довіру суду до обвинуваченого щодо сумлінного виконання покладених на нього обов'язків, систематично на ці засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, по номеру телефону, який зазначив для контакту - не відповідав, під час перевірок працівниками поліції за адресою, де мав виконувати запобіжний захід у виді домашнього арешту - був відсутнім.
Зважаючи на таку поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 , ухвалами Святошинського районного суду м. Києва від 19.11.2020 та від 18.11.2021 постановлено здійснити привід обвинуваченого у судове засідання для участі у розгляді клопотання про застосування стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, вказаними ухвалами оголошено обвинуваченого ОСОБА_3 в розшук, а кримінальне провадження зупинено. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.06.2022 надано дозвіл на його затримання з метою його приводу в судове засідання для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Тобто, ОСОБА_3 , порушивши обов'язки, покладені застосуванням до нього такого запобіжного заходу як домашній арешт, навмисно від суду переховувався з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин.
Крім того, суд вважає, що існує ризик можливого вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_3 згідно ст. 89 КК України вважається особою, раніше не судимою, однак ця обставина характеризує особу ОСОБА_3 як особу, яка потенційно може вчинити інше кримінальне правопорушення.
За сукупності таких обставин, суд, приймаючи до уваги вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_3 , щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою, дані про його особу, які суд оцінює виключно у своїй сукупності, та вважає, що прокурором доведено у судовому засіданні, як того вимагає ч. 3 ст. 176 КПК України, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та відносно обвинуваченого необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи обставини даної справи, а також те, що обвинувачений з 23.03.2022 мобілізований до лав Збройних Сил України та бере участь у захисті територіальної цілісності держави Україна, суд вважає за можливе визначити ОСОБА_3 заставу в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме такий її розмір здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 331, 369 КПК України, суд -
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді тримання під вартою продовжити на строк 60 (шістдесят) днів, який рахувати з 01 лютого 2023 року до 01 квітня 2023 року включно, і утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Визначити ОСОБА_3 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 214720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: депозитний рахунок: код ЄДРПОУ - 26268059, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО- 820172 , рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава за…(П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали (назва суду) від (дата ухвали) по справі №.., кримінальне провадження № , внесені (ПІБ особи, що вносить заставу), згідно квитанції від (дата та № квитанції).
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , у разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до Святошинського районного суду м. Києва; не відлучатися із м. Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього згідно цієї ухвали обов'язків, а також, якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвалу передати на виконання до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд міста Києва до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1