Справа № 487/518/23
Провадження № 1-кс/487/353/23
30.01.2023 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 27.01.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023152030000177, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
Слідчий слідчого відділу Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_6 звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, погодженим прокурором, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 27.01.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023152030000177, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, без можливості внесення застави.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та наполягала на його задоволенні.
Захисник та підозрюваний у судовому засідання проти задоволення клопотання заперечували у зв'язку з недоведеністю недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу. З огляду на особу та стан здоров'я підозрюваного, просили обрати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, у вигляді нічного домашнього арешту.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що Миколаївським РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 27.01.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023152030000177.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.01.2023 до Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що до ЛШМД каретою швидкої допомоги госпіталізовано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з тілесними ушкодженнями у вигляді проникаючих колото-різаних поранень у черевну порожнину.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що 27.01.2023, в період часу з 18:30 години по 19:00 години, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_5 знаходився у квартирі АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де спільно вживали алкогольні напої.
Перебуваючи у гостьовій кімнаті вищевказаної квартири, у вказаний час, між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин. Під час вказаного конфлікту у ОСОБА_5 виник раптовий умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та маючи можливість передбачити їх суспільно-небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, схопив зі стола правою рукою предмет, ззовні схожий на ніж, та знаходячись навпроти ОСОБА_7 наніс останньому щонайменше три удари в область черевної порожнини та грудної клітини в результаті чого спричинив тілесні ушкодження у вигляді проникаючих поранень живота та грудної клітини, внутрішньочеревної кровотечі, лівобічний гемопневмоторакс, які відповідно до наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя та здоров'я в момент заподіяння.
27.01.2023 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України.
28.01.2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме: умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Обґрунтованість підозри відносно ОСОБА_5 підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема, даними: рапортом поліцейського взводу № 2 РПОП ГУ НП в Миколаївській області від 27.01.2023; виписки з історії хвороби стаціонарного хворого № 647/75, протоколу огляду місця події від 27.01.2023, протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 28.01.2023; протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 27.01.2023; протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 27.01.2023; протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 28.01.2023; протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.01.2023; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28.01.2023 року; протоколу обшуку від 27.01.2023.
Ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Щодо ризиків, зазначених у клопотанні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Згідно ч. 1 ст. 121 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Отже, з урахуванням наведених обставин обґрунтованої підозри за ч. 1ст. 121 КК України, а також враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає доведеним, що з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а тому наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також прокурором у судовому засіданні доведено, що існує ризик, передбачений пунктом 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконного впливу ОСОБА_5 на потерпілого та свідків. При цьому слідчий суддя враховує, що за змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на потерпілу та свідків, оскільки не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, ОСОБА_5 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Крім того, доведено продовження наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, не працює, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, окрім інкримінованого правопорушення, обвинувачується у вчиненні злочину проти життя та здоров'я особи (обвинувальний акт ЄРДР №1202215203001685 за ст. 126-1 КК України спрямовано до Заводського районного суду міста Миколаєва), притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, що, з урахуванням даних про особу підозрюваного, свідчить про можливість, у разі не застосування відповідних обмежень, продовження та повторення протиправної поведінки шляхом вчинення інших кримінальних правопорушень.
Метою запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, в разі визнання винуватим у вчиненні якого підозрюваному загрожує покарання до восьми років позбавлення волі. Також слідчим суддею враховуються: вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 , який народився у 1972 році; мав встановлену ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням до 30.11.2022 року. Крім того, слідчим суддею враховуються: міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, а саме: ОСОБА_5 неодружений, має постійне місце мешкання за яким проживає з повнолітнім сином, 1999 року народження, та його матір'ю (свідки у справі). ОСОБА_5 раніше не судимий, обвинувальний акт ЄРДР №1202215203001685 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ст. 126-1 КК України (домашнє насильство) спрямовано до Заводського районного суду міста Миколаєва.
Пунктом 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового слідства з урахуванням дати затримання (27.01.2023 року) та повідомлення про підозру (28.01.2023 року), оскільки слідчий в клопотанні і прокурор в судовому засіданні в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_5 на свободу.
Судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_5 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Доводи, наведені стороною захисту, зазначених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п.1 ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням до потерпілого насильства, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не вбачає правових підстав для призначення альтернативного запобіжного заходу та визначення розміру застави.
Слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 309, 376 КПК України,-
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» без можливості внесення застави строком до 25.03.2023 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.
Повний текст ухвали оголошено 02.02.2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1