Справа № 148/1865/22
Провадження №2/148/113/23
Іменем України
26 січня 2023 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Мрочко Т.О.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м.Тульчині за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про звільнення нерухомого майна з під арешту,
Позивач звернувся до суду з позовом до Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про звільнення нерухомого майна з під арешту, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина, в тому числі на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно заповіту від 12.10.2007 він є спадкоємцем майна покійного батька.
У встановлений законом строк він спадщину прийняв. Однак, при звернення до нотаріуса для оформлення спадкових прав на квартиру виявилось, що існує заборона відчуження на все нерухоме майно, яке належало його батькові. Підставою такого обтяження стало накладення Тульчинським районним відділом державної виконавчої служби арешту на все нерухоме майно батька, про що зазначено в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 11816917.
Між тим, на виконанні у відповідача будь-яких виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_2 коштів на користь фізичних, юридичних осіб та держави немає. Зняти ж вищезазначене обтяження неможливо через закінчення строків зберігання, оскільки виконавчі провадження, боржником за якими виступав ОСОБА_2 , знищені.
Накладення даного арешту обмежує його законні права.
В зв'язку з вказаними обставинами він змушений звернутися до суду з даним позовом. Просить зняти арешт з нерухомого майна, квартири АДРЕСА_2 , накладений на підставі постанови Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби, реєстраційний номер обтяження 11816917, згідно Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Питання щодо судових витрат вирішити відповідно до вимог діючого законодавства.
В підготовче засідання позивач не з'явився, подав до суду клопотання, згідно якого просить слухати справу без його участі.
Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився, в матеріалах справи наявні заяви від нього, згідно яких він просив розгляд справи проводити без участі представника відділу.
Відповідно до ст. 223, ч.2 ст. 247 ЦПК України, суд розглядає справу у підготовчому засіданні за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що згідно копії заповіту від 12.10.2007, посвідченого секретарем Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, зареєстрованого в реєстрі за №329 (а.с.14), ОСОБА_2 заповів ОСОБА_1 усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось.
Згідно копії свідоцтва про смерть від 27.09.2021 серія НОМЕР_1 (а.с.13), ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт.Кирнасівка, Тульчинського району, Вінницької області помер ОСОБА_2 , який в свою чергу являвся батьком позивача, про що свідчить копія свідоцтва про народження від 27.05.1997 серія НОМЕР_2 (а.с.12).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина за заповітом, до складу якої входить квартира АДРЕСА_3 , яка належала померлому на праві приватної власності, про що свідчить копія свідоцтва № НОМЕР_3 про право власності на житло від 15.11.1993 Р №1-13, яке було зареєстроване Тульчинським МБТІ 15.11.1993 за №1-13 (а.с.8) та копія довідки КП «Тульчинське МБТІ» від 18.10.2022 №28 (а.с.11).
Згідно довідки Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області від 22.03.2022 №365 (а.с.15), ОСОБА_2 був зареєстрований та постійно проживав по АДРЕСА_4 та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а/з №819. Факт прийняття спадщини перевірено на підставі поданої заяви до шести місяців.
Згідно копії технічного паспорту квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 від 20.10.2022 (а.с.9-10), вбачається, що даний паспорт було виготовлено станом на 18.10.2022 на замовлення ОСОБА_1 .
Позивач звернувся до Тульчинської державної нотаріальної контори з метою отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру, що залишилась після смерті його батька, однак державним нотаріусом йому було відмовлено у видачі даного свідоцтва з підстав накладення арешту ДВС Тульчинського РУЮ на нерухоме майно ОСОБА_2 , про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 26.12.2022 №936/02-14 (а.с.49).
Згідно копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєсту прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 26.10.2022 №313422076 (а.с.7) вбачається, що на невизначене майно, на все нерухоме майно ОСОБА_2 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 5711744, 03.09.2003 накладено арешт, реєстраційний номер обтяження 11816917, зареєстрований 08.11.2011 реєстратором: Вінницька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
З метою зняття арешту позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою. Однак відповідач на звернення позивача від 02.11.2022 повідомив останнього, що виконавче провадження за №АСВС 5711744 по якому було накладено арешт на все нерухоме майно 18.02.2016 було повернуто без виконання стягувачу у відповідності до вимог п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). Дане виконавче провадження знищено через закінчення строків його зберігання. Станом на 02.11.2022 відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 у відділі немає, про що свідчить відповідне повідомлення від 02.11.2022 №22791 (а.с.16).
Таким чином, наявність вищевказаного арешту перешкоджає позивачу, як спадкоємцю, в процедурі оформлення спадкових прав, що і стало підставою його звернення до суду з даним позовом.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст.1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1, 3 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Частиною 1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Підпунктами 4.15. та 4.18. п.4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України за №296/5 від 22.02.2012, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.
Враховуючи, що державним нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру з підстав наявності заборони відчуження на спадкове майно, позивач набув право звернення до суду з вказаним позовом, як спадкоємець померлого власника арештованого майна.
При цьому судом взято до уваги, що відповідно до інформації, яка міститься у ВП - спецрозділ від 03.01.2023 (а.с.47-48), вбачається, що виконавче провадження 5711744 з приводу виконавчого листа від 23.07.2003 №АЕ-54, виданого Тульчинським районним судом Вінницької області, де боржником є ОСОБА_2 , а стягувачем ОСОБА_3 , завершено та 18.02.2016 виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п.2 ст.47 (відсутність у боржника майна). Строк повторного пред'явлення 18.02.2017.
Згідно довідки керівника Тульчинського районного суду Вінницької області від 19.01.2023 вих.№02-03/5/2023 (а.с.46), відповідно до акту №7 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, погодженого ЕПК Державного архіву Вінницької області протокол №11 від 30.06.2010, цивільна справа про стягнення аліментів за заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 №АЕ-54 за 2003 рік знищена в 2016 році у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.
Водночас, статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року (в редакції чинної на момент завершення виконавчого провадження) передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
В той же час, ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» від 2016 року (в редакції чинної на момент звернення позивача до органу державної виконавчої служби щодо зняття арешту) передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Відтак, аналіз зазначених норм права свідчить про те, що державний виконавець мав би при закінченні виконавчого проваження №5711744 щодо боржника ОСОБА_2 зняти накладений ним арешт на все нерухоме майно. Однак, як вбачається із досліджених судом доказів скасування вищевказаного арешту в досудовому порядку державним виконавцем не було здійснено ні при закінченні 18.02.2016 виконавчого провадження №5711744, а ні після звернення позивача до органу державної виконавчої служби 02.11.2022.
У відповідності до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 2016 року (в редакції чинної на момент звернення позивача до суду) арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 33 ПП ВСУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014, відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Згідно ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для продовження обтяження на спадкове майно, оскільки відсутні будь-які підстави існування арешту та дані про наявність відносно спадкодавця ОСОБА_2 невиконаного виконавчого провадження, в рамках якого було накладено даний арешт. Як встановлено в судовому засіданні, на час розгляду справи виконавче провадження знищено у зв'язку з закінченням терміну його зберігання, що вказує на незаконність перебування спадкового майна під арештом, однак унеможливлює звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.
Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Наявну в матеріалах справи заяву від ОСОБА_3 суд до уваги не бере, так як вона не являється учасником справи.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
В даному випадку, права позивача підлягають судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна, оскільки він не може реалізувати своє право як спадкоємець через наявність арешту на це майно, за відсутності підстав для нього.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи норму ч.4 ст.206 ЦПК України, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 992,80 грн ( а.с.1)
На підставі викладеного, керуючись ст.10 Загальної декларації прав людини, ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року (в редакції чинної на момент завершення виконавчого провадження), ч.1 ст.40, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 2016 року, ст. 15, 391, 1216, 1217, 1268, 1298, 1297 ЦК України, ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, ч.3 ст.200, ч.4 ст.206, ст. 223, ч.2 ст. 247, ст. 263- 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про звільнення нерухомого майна з під арешту задовольнити.
Зняти арешт з нерухомого майна, квартири АДРЕСА_2 , накладений на підставі постанови Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби, реєстраційний номер обтяження 11816917, згідно Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Стягнути з Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34826838, місцезнаходження якого: вул.М.Леонтовича, 47, м.Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , судові витрати з оплати судового збору в сумі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок.)
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: