Вирок від 20.01.2023 по справі 147/1447/16-к

Справа № 147/1447/16-к

Провадження № 1-кп/135/26/23

ВИРОК

іменем України

20.01.2023 м. Ладижин Вінницької області

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області кримінальне провадження № 12016020000000263 від 14.08.2016 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Канів Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, непрацюючий, із вищою освітою, неодружений, раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілий ОСОБА_6 , представник потерпілого ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

14 серпня 2016 року близько 13 год 00 хв водій ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Тойота Хайлендер», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись із перевищенням максимально допустимої швидкості на даній ділянці дороги, а саме зі швидкістю понад 108 км/год, автодорогою сполученням смт Крижопіль - смт Тростянець, в напрямку смт Тростянець Вінницької області, достовірно знаючи, що на вказаному проміжку дороги між селами Бережанка та Ободівка Тростянецького району, по якій він неодноразово, систематично проїжджав в попередньому, наявні вибоїни на проїзній частині дороги, та будучи своєчасно попередженим про це відповідним дорожнім знаком, з врахуванням дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в момент об'єктивного виявлення вказаних дефектів проїзної частини дороги, не вжив своєчасно заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, внаслідок чого допустив з'їзд автомобіля з проїзної частини дороги та його подальше перекидання.

Відповідно до висновку автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи №759 від 24.10.2016, в даній дорожній обстановці, можливість попередження виникнення дорожньо-транспортної пригоди водієм автомобіля «Тойота Хайлендер», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 полягала у виконанні вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України. При умові, що в'їзд колесами транспортного засобу у вибоїни на проїзній частині міг спричинити втрату поперечної стійкості, водій автомобіля «Тойота Хайлендер», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 мав технічну можливість попередити виникнення дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України.

Таким чином, водій ОСОБА_3 за викладених вище обставин порушив вимоги п.2.9 (а), п.12.1, п.12.3 та п.12.6 (ґ) Правил дорожнього руху України, де вказано:

п.2.9 - водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

п.12.1 - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п.12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;

п.12.6 - поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю: ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год, на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної роздільною смугою - не більше 110 км/год, на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Тойота Хайлендер» ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми-перелому кісток склепіння, основи і лицьового черепа, забою головного мозку важкого ступеню з набряком сітківки та крововиливів обох очей, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №1577 від 18.10.2016 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Порушення водієм ОСОБА_3 вказаних вище вимог Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме зі спричиненням потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень.

2. Правова позиція сторони обвинувачення.

Прокурор підтримав обвинувачення в повному обсязі за ч. 2 ст. 286 КК України, вважаючи всіма поданими доказами винуватість ОСОБА_3 у вчиненні даного кримінального правопорушення доведеною поза розумним сумнівом.

Також просив призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі на строк п'ять років із позбавленням права керувати транспортним засобом на три роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання, якщо протягом іспитового строку три роки він не скоїть нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. На підставі п.п.1,2 ч.1ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3. Правова позиція сторони захисту.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчинені кримінального правопорушення за наведених вище обставин визнав повністю. При цьому пояснив, що дійсно 14 серпня 2016 року за його участі сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок чого потерпілий ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Рухаючись в напрямку смт Тростянець з с. Бережанка, як остаточно уточнив, зі швидкістю понад 108 км, він не бачив встановленого попереджувального дорожнього знаку 1.12 ПДР. Вибоїну на дорозі він намагався об'їхати, щоб уникнути потрапляння в неї, але все-таки правими передніми колесами потрапив в дану вибоїну, яка була глибиною близько 40 см. Після чого він втратив технічну можливість керувати транспортним засобом і наслідком чого автомобіль перекинувся. Вказав на те, що в обличчя світило сонце, тому не одразу побачив перешкоду на дорозі. Через лобове скло він витягнув потерпілого та намагався привести його до свідомості. Одразу до них підійшли чоловік і жінка, які викликали швидку медичну допомогу та працівників поліції. Жінка повідомила, що вона медик за фахом, тому попросила його відійти та почала надавати потерпілому першу медичну допомогу, внаслідок чого останній прийшов до свідомості. Самостійно він не міг викликати поліцію та медичну допомогу, оскільки телефон внаслідок ДТП був в непрацюючому стані. Сам обвинувачений перебував у сильному шоковому стані у зв'язку з чим люди, які також перебували на місці події відвели його за посадку (близько за 12 м від місця події), щоб він полежав та дочекався швидкої медичної допомоги. Він бачив як потерпілого забрала швидка допомога, а він залишив місце події після закінчення слідчих дій десь о 20 - 21 годині вечора.

На уточнюючі питання обвинувачений також показав і таке: що напередодні, 13 серпня 2016 року з обіднього часу і близько до 17 години вживав алкогольні напої - горілку з друзями, оскільки було відкриття полювання, а 14 серпня 2016 року алкоголю не вживав. На місці події працівники поліції пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння, але не пам'ятає чи він продував прилад Drager. В лікарні за його добровільної згоди лікарем був здійснений забір крові на стан наявності алкоголю в крові. Будь-яких зауважень та претензій до процедури отримання зразків крові він не мав.

Також під час судового розгляду обвинувачений пояснив, що він повністю відшкодував завдану потерпілому матеріальну шкоду, водночас в частині моральної шкоди обвинувачений визнав позов частково, оскільки вважає, що попередньо ним сплачено 100 000 грн на відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, а тому залишок заявленої потерпілим та не відшкодованої ним моральної шкоди враховуючи математичний підрахунок складає лише 43 000 грн, які він погоджується сплатити.

Крім того, в судовому засіданні обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, пояснив, що щиро шкодує про вчинене, засуджує свій вчинок, повністю відшкодував завдану потерпілому матеріальну шкоду, частково відшкодував моральну шкоду, до цього часу матеріально допомагає потерпілому і найближчим часом обіцяє відшкодувати решту суми моральної шкоди, співчуває потерпілому та демонстрації готовності нести заслужене покарання. Окрім того, просив суд при призначенні покарання не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки для виду його професійної діяльності потрібен автомобіль, що надасть можливість у найкоротший час відшкодувати несплачену суму шкоди.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового розгляду подав клопотання, в якому просив визнати подані стороною обвинувачення докази наявності в обвинуваченого ОСОБА_3 стану алкогольного сп'яніння на момент вчинення злочину, а саме: протокол отримання біологічних зразків від 14.08.2016, висновок експерта №2025 від 18.08.2016, чек тестування на алкоголь приладом Drager Alcotest 6810 від 14.08.2016 очевидно недопустимими. На обґрунтування своєї позиції вказав на те, що згідно з постановою про відібрання біологічних зразків від 14.08.2016 прокурором доручено відібрати зразки крові у ОСОБА_3 старшому слідчому в ОВС відділу СУ Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_8 . Натомість, протокол отримання біологічних зразків для експертизи від 14.08.2016 було складено іншою посадовою особою - слідчим Тростянецького відділення поліції ГУНП у Вінницькій області майором поліції ОСОБА_9 , а відтак слідчим ОСОБА_9 було отримано зразки крові в особи у незаконний спосіб, без наявних повноважень, не в порядку, визначеному KПK України. Враховуючи зазначене, вважає, що протокол отримання біологічних зразків від 14.08.2016 є недопустимим доказом. Окрім того, вказує на те, що про недопустимість такого протоколу та його результатів свідчать i показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11

3 огляду на недопустимість самого протоколу отримання біологічних зразків для експертизи від 14.08.2016, керуючись доктриною «плодів отруйного дерева», яка неодноразово використовувалася у низці рішень Європейського суду з прав людини, недопустимими є yci докази, що являються похідними від протоколу отримання біологічних зразків для експертизи від 14.08.2016, а саме: висновок експерта № 2025 від 18.08.2016, в ході якого досліджувалися зразки крові ОСОБА_3 , отримані у незаконний спосіб.

Крім того, зі змісту роздрукованого чека тестування на алкоголь приладом Drager Alcotest 6810 від 14.08.2016 вбачаться, що о 19:27 год 14.08.2016 за допомогою приладу Drager Alcotest 6810 було проведено тест на вміст в організмі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , алкоголю. За результатами тесту було встановлення наявність алкоголю в розмірі l,33%o.

Однак, з даного чеку не зазначено відповідальну особу, яка таке тестування проводила. Жодних доказів тому, що таке тестування мало місце взагалі не долучено. У графі «підпис особи, що тестують» виконаний не обвинуваченим ОСОБА_3 . Тобто, має місце факт підробки документа.

Крім того, у відповідь на адвокатський запит, Міністерство охорони здоров'я надало відповідь, з якої вбчається, що строк дії свідоцтва про державну реєстрацію № 7661/2007 від 10.02.2010 «Прилади електро діагностичні Alcotest Plus 7410 com, Alcotest 6510, Alcotest 6810 виробництва DragerSafety AG&Co, KGaA (Germany) (Наказ МОЗ України від 10.02.2010 № 95)» вичерпано 10.02.2015. Використання медичних виробів «Газоаналізатори Drager Alcotest», які були завезені та реалізовані на території України та введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії Свідоцтва про державну реєстрацію є можливим за умов додержання вимог щодо повірки (калібрування) та інших нормативних документів, що підтверджують вірність результатів вимірювання. Натомість прокурором не додано жодних документів щодо cepii та номеру приладу, який було застосовано, сертифікати відповідності, свідоцтва про повірку тощо.

Відтак, є очевидна недопустимість чека тестування на алкоголь обвинуваченого ОСОБА_3 приладом Drager Alcotest 6810 від 14.08.2016 року.

4. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного кримінального провадження, об'єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов таких висновків.

Не зважаючи на захисну позицію обвинуваченого ОСОБА_3 його винуватість в межах висунутого обвинувачення у порушенні правил безпеки дорожнього руху, а саме п.2.9 (а), п.12.1, п.12.3 та п.12.6 (ґ) Правил, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, в повному обсязі підтверджується, крім власне його показань, в яких він не оспорював окремі обставини події (факт ДТП, склад його учасників, траєкторія руху автомобіля під його керуванням, яка свідчить про невжиття своєчасних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, локацію транспортного засобу після з'їзду автомобіля з проїзної частини дороги та його подальшого перекидання, яка залишалася незмінною на момент прибуття поліції, характер та локалізація пошкоджень транспортного засобу тощо), іншими дослідженими судом доказами, які не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості, а у сукупності та взаємозв'язку є достатніми для того, щоб критично оцінити захисну позицію обвинуваченого про відсутність факту керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та довести саме його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, поза розумним сумнівом.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 суду показав, що із обвинуваченим ОСОБА_3 знайомий, разом працювали та до моменту ДТП перебував у приятельських стосунках. Дана подія сталася у серпні 2016 року в обідню пору року. Зранку він зустрівся з ОСОБА_3 поблизу їх робочого місця, навпроти Ладижинської лікарні та вони мали на меті направитися до знайомих в с. Бережани. До цієї поїздки вирішили під'їхати до Бугу, де випили пива, місткістю 1 (один) літр на особу. Увесь цей час за кермом транспортного засобу марки «Toyota Highlander», білого кольору, перебував ОСОБА_3 , а він сидів поряд на пасажирському сидінні передньої частини салону автомобіля. Повертаючись з с. Бережанка сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті чого ОСОБА_6 постраждав та втратив зір. Останній прийшов до тями у м. Вінниці в лікарні. Лікарі повідомили йому про те, що він отримав першу групу інвалідності. Обвинувачений ОСОБА_3 добровільно відшкодував йому 100 000 гривень у відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а саме 14 000 грн матеріальної шкоди та 86 000 моральної шкоди. Із заявлених ним 150 000 грн моральної шкоди залишок складає 64 000 грн (150 000 грн - 86 000 грн = 64 000 грн). Протягом чотирьох років з моменту дорожньо-транспортної пригоди у ОСОБА_3 та ОСОБА_6 існує періодичність спілкування, обвинувачений цікавиться здоров'ям потерпілого та неодноразово навідував його у лікарні, Заявлений цивільний позов, у якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив задовольнити та стягнути на свою користь 64 000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди просив відмовити, оскільки вона в повному обсязі відшкодована обвинуваченим. На обґрунтування позову в частині відшкодування моральної шкоди зазначив, що діями відповідача йому було завдано значної моральної шкоди, яка полягає в його фізичних, душевних та моральних стражданнях, оскільки він у молодому віці став особою з інвалідністю першої групи, фактично втратив свою працездатність, потребує постійного лікування, на що необхідні значні кошти. Щодо міри покарання просив суворо обвинуваченого не карати та застосувати до нього покарання з випробуванням.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду показав, що 14 липня 2016 року приблизно в дообідній час він разом із сином їхав власним автомобілем з м. Крижопіль та бачив наслідки дорожньо-транспортної пригоди, під час якої автомобіль білого кольору був повністю пошкоджений, знаходився під деревом. Біля даного транспортного засобу було скупчення людей та медсестра, яка надавала первинну медичну допомогу чоловікові, який лежав поряд з автомобілем.

Свідок ОСОБА_13 суду показав, що 14 липня 2016 року їхав з с. Цибулівка Тростянецького району та побачив перевернутий автомобіль білого кольору зі значними механічними пошкодженнями. Потерпілий ОСОБА_6 сидів під колесом даного автомобіля. Згодом приїхала карета швидкої допомоги, після чого ОСОБА_13 покинув місце дорожньо-транспортної пригоди.

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що їхав в сторону смт Тростянець біля с. Бережанки та побачив з правої сторони по ходу руху автомобіль світлого кольору, який лежав на боку та скупчення людей, один чоловік надавав потерпілому допомогу. На його припущення це міг бути водій автомобіля. Разом зі своєю жінкою та дитиною він підійшов та вони також почали надавати допомогу тій людині, яка лежала. Останній був без свідомості, виднілася кров з вух та носа. Його жінка зателефонувала до швидкої допомоги та після прибуття медичних працівників, він разом із родиною поїхав додому.

Оцінюючи показання потерпілого та зазначених вище свідків, які узгоджуються між собою та в цілому не мають суперечливого характеру, суд визнає їх достовірними, оскільки вони узгоджуються і з іншими матеріалами справи, в тому числі даними, які встановлені експертним шляхом та не оспорюються обвинуваченим.

Допитаний за клопотанням захисту під час судового розгляду свідок ОСОБА_15 суду показав, що працював лікарем-анестезіологом у 2016 році, особисто з обвинуваченим та потерпілим не знайомий, нічого не може повідомити стосовно будь-яких подій, оскільки минуло багато часу, а тому він нічого не пам'ятає.

Допитана за клопотанням захисту під час судового розгляду свідок ОСОБА_11 суду показала, що вона не пам'ятає обставин при яких відбиралися зразки крові у обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки минуло багато часу.

В ході судового розгляду кримінального провадження сторона обвинувачення прокурор Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_4 відмовився від заявленого раніше клопотання про виклик та допит в судовому засіданні свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 сторона захисту також відмовилася від допиту свідка ОСОБА_18 . Сторони свою відмову мотивували тим, що необхідності у допиті вказаних свідків немає.

Керуючись вимогами ст.22 КПК України, норми якої визначають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, з огляду на те, що суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення та захисту, а також враховуючи те, що сторони відмовилися від допиту свідків як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, суд не здійснював допит вказаних вище свідків.

Також вина ОСОБА_3 в інкримінованому злочині підтверджується наступними дослідженими судом письмовими доказами.

Дорожня обстановка та умови організації руху транспорту на місці ДТП перед нею самою характеризувалися такими даними.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 14.08.2016, зі схемами ДТП та фототаблицями, проведеного слідчим СУ ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_19 за участі спеціаліста-автотехніка - старшого інспектора-криміналіста Бершадського ВП ОСОБА_20 , понятих ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , видно, що на місці пригоди виявлено автомобіль «Тойота Хайлендер», д.н.з. НОМЕР_1 , який розташований наступним чином, що відстань від центру переднього правого колеса до краю дороги становить 29,5 м, від заднього правого колеса відстань становить 29,1 м. Відстань від центру переднього правого колеса до місця закінчення сліду становить 44,3. Кузов автомобіля пошкоджено по всій ділянці, заднє ліве крило відірване, скло розбите. На місці події виявлено: слід бокового юзу (схема 1), який має довжину 41 м, починається на відстані 0,7 м до лівого краю дороги на 17,1 м до суцільної лінії ЕО№117. Закінчується на краю правому. Слід юзу (схема 2) має довжину 31,3 м. Починається на відстані 1,6 м до лівого краю дороги на 7,4 м електроопори. Закінчується на правому краю дороги. Слід юзу (схема 3) має довжину 42,5 м, починається на правому краю дороги на межі із узбіччям та закінчується на відстані 13,5 м до правого краю дороги. Слід юзу (схема 4) має довжину 32,8 м, починається на правому краю дороги на межі із узбіччям та закінчується на відстані 11,5 м до краю дороги. Осип скла та полімерних матеріалів (схема 6) має загальну довжину 53,4 м, ширину 19 м. Концентрація скла та полімерних матеріалів довжиною 39 м починається на краю закінчення слідів «3» та «4». Закінчується на рівні центру переднього правого колеса, має ширину 11 м. Лівий край осипу знаходиться на відстані 11,5 м до краю дороги. Рульова тяга (схема 7) знаходиться на відстані 16,5 м до центру заднього правого колеса та 27,5 м до краю дороги. Ліве крило автомобіля (схема 8) знаходиться на відстані 28,5 м до правого краю дороги та 18,7 м до умовної лінії центру колеса. Пружина (схема 9) знаходиться на відстані 22,8 м до краю дороги та 22,5 м до центру заднього правого колеса. Вибоїна (схема 10) має довжину 2,8 м, ширину 1,2 м. На проїзній частині заглиблення 0,6 м. Глибина 0,12 м в центрі. Край закінчення знаходиться на відстані 19 м до умовної лінії центру електроопори № 117 (а.с.165-176 том 3).

З протоколу огляду місця події від 15.09.2016, проведеного слідчим СУ ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_19 за участі понятих ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та схем № 1 та №2 до нього, відеозапису видно, що відрізок автодороги де трапилась дорожньо-транспортна пригода, має суцільну ямковитість та часткову руйнацію дорожнього покриття. Розміри руйнації дорожнього покриття та ямковитості мають величину, глибину при якій рух транспорту без певної зупинки не представляється можливим. Про наявність ямковитості по ходу руху зі сторони с. Жабокрич в с. Цибулівка встановлений дорожній знак 1.12 ПДР. Ямковитість дороги та часткова руйнація дорожнього покриття має загальну продовжуваність біля 5 км та складається з дванадцяти відрізків дороги з найбільш обширною руйнацією дорожнього покриття (план схема №2). В місці вчинення ДТП ямковитість та часткова руйнація дорожнього покриття починається на відстані 57,9 м. до насипу щебня на проїзній частині дороги (його початку). Насип щебня має довжину 20 м, шириною 2,5 м. Насип щеня на дорозі закінчується на відстані 45 м до опори. На місці ДТП наявні інші вибоїни розміром від 0,8 м. до 2,4 м (а.с. 177-180 том 3).

З протоколу слідчого експерименту від 15.09.2016 з фото таблицями до нього, проведеного слідчим СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_19 за участі понятих, водія ОСОБА_3 та його захисників з метою перевірки та уточнення відомостей: показів підозрюваного ОСОБА_3 , з'ясування обставин ДТП, наявність дорожніх знаків, які впливають на рух транспорту, стану дорожнього покриття (ямковитості), видно, що ОСОБА_3 було запропоновано вказати звідки він рухався, при яких обставинах стався виїзд його автомобіля за межу проїжджої частини. ОСОБА_3 показав, що рухався у напрямку від смт. Крижопіль через с. Цибулівку в напрямку м. Ладижин. Постійно рухався головною дорогою. Рухаючись головною дорогою потрапив колесом до вибоїни, потім до іншої вибоїни та натиснувши на гальма відчув, що автомобіль став некерований у зв'язку із тим, що гума зійшла із диску колеса. Рухатись по дорозі намагався по центру минаючи перешкоди. ОСОБА_3 було запропоновано на статичному автомобілі марки «Тойота Ленд Крузер», д.н.з. НОМЕР_2 показати, яким чином він рухався відносно межі проїзної частини, на що останній пояснив, що автомобіль на якому йому було запропоновано провести слідчий експеримент відрізняється суттєво від того автомобіля на якому він рухався, а саме: висотою посадки, розташуванням елементів та лобового скла. Зазначив, що яма, в яку він потрапив та не міг її бачити з автомобіля марки «Тойота Хайлендер» на даний час повністю засипана щебенем та зауважив, що інші ями, які розташовані щебенем не засипані. За рахунок свіжого відтінку каміння, яким засипана вибоїна по відношенню до кольору асфальтобетонного покриття дороги, місце потрапляння транспортного засобу у вибоїну видно (проглядається) з відстані більшої ніж це було за обставин ДТП. Зазначив, що погода була суха, сонце світило, тобто наближено до погоди, яка наявна на даний час. Також було проведено огляд ями, на яку вказав ОСОБА_3 . При цьому було встановлено, що визначити останнє місце не зміг, оскільки на місці можливих вибоїн наявний обширний засип каміння та поряд із ямою знаходиться купа каміння. Показати в яку саме яму він потрапив не зміг, проте вказав, що потрапляння в яму відбулось в межах місця насипу щеня (а.с.181-190 том 3).

Під час досудового розслідування до порядку проведення слідчого експерименту від 15.09.2016 подано зауваження, згідно з якими сторона захисту вважає, що на момент початку слідчої дії слідчим не забезпечено належні умови її проведення, які повинні бути максимально наближені до умов дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_3 . Зокрема, при приїзді до місця пригоди було встановлено, що вибоїни на дорозі, у які безпосередньо потрапив автомобіль підозрюваного, на час проведення слідчого експерименту відремонтовано - дані вибоїни засипано шаром дрібного каміння по рівень асфальтованого покриття дороги. У зв'язку з чим оцінити глибину та реальні розміри вибоїн неможливо. Оскільки забарвлення каміння, яким засипано вибоїни, має значно світліший відтінок, то достеменно встановити відстань, з якої вибоїни на дорозі стали видимі для водія неможливо. Це спотворює можливість отримання точної інформації, так як асфальтобетонне покриття дороги має темніший відтінок, за рахунок чого засипані вибоїни починають проглядатися з більшої відстані, ніж це було насправді. Слідчий відмовився від перенесення слідчого експерименту на іншу дату для створення належних умов. За рахунок того, що вибоїни засипані шаром каміння неможливо встановити їх глибину та місце контакту колеса транспортного засобу з асфальтованим краєм вибоїни. Окрім того, запропонований для слідчого експерименту автомобіль за своїми характеристиками суттєво відрізняється від автомобіля, який потрапив у ДТП за висотою посадки, оглядовістю, нахилом лобового скла тощо. За таких умов сторона захисту вважала неможливим отримання об'єктивних результатів слідчого експерименту (а.с.191 том 3).

З протоколу слідчого експерименту від 28.09.2016, проведеного слідчим СВ Тростянецького ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_25 за участі понятих, на ділянці дороги між с. Ободівка та с. Цибулівка Тростянецького району Вінницької області у ясну, сонячну погоду, при денному освітленні з метою встановлення об'єктивної видимості вибоїн (часткової руйнації дорожнього покриття) на ділянці дороги між с. Ободівка та с. Цибулівка Тростянецького району Вінницької області. Так, на вказаній вище ділянці дороги, де відбулось ДТП, за участю водія ОСОБА_3 здійснено віддалення автомобіля ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_3 від вибоїн, які були зафіксовані в протоколі огляду місця події на відстань 150 м. Надалі при поступовому наближенні даного автомобіля, вказані вибоїни проглядаються з місця сидіння водія на відстані 60 м. Надалі вказані вище дії проводяться з автомобілем марки «Тойота Прадо», при наближенні якого, видимість вибоїн з сидіння водія складає 90 м. Також, вказані вище дії проводяться з автомобілем марки «Шевроле-лачетті», при наближенні якого, видимість вибоїн з сидіння водія складає 60 м (а.с.195 том 3).

Згідно з відповіддю начальника філії Тульчинська дорожня експлуатаційна дільниця ОСОБА_26 від 06.10.2016 № 317 вбачається, що роботи по ремонту автодороги М. Подільський-Ямпіль-Бершадь-Умань на участку с. Ободівка -с. Цибулівка філія «Тульчинська ДЕД» не виконувала (а.с. 196 том 3) та з відповіді начальника філія «Тульчинська ДЕД» Тростянецьке ДРП від 18.10.2016 №322 видно, що на відрізку автодороги Т02-02 М. Подільський-Ямпіль-Бершадь-Умань від с. Цбулівка до с. Ободівка ремонтні роботи Тростянецким ДРП філії «Тульчинська ДЕД» в 2016 році не проводились (а.с.197 том 3).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 керував транспортним засобом - автомобілем «Тойота Хайлендер», д.н.з. НОМЕР_1 на підставі посвідчення водія на його ім'я серії НОМЕР_4 від 25.02.2009, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_27 (а.с. 233 том 3).

Перед настанням дорожньо-транспортної пригоди - 14 серпня 2016 року близько 13 год 00 хв, автомобіль марки «Тойота Хайлендер», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 був технічно-справним, що підтверджується:

- висновком експерта № 630а від 30.08.2016, складеним за наслідками проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу з фото таблицями, з якого вбачається, що до моменту розвитку події дорожньо-транспортної пригоди робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля «Toyota Highlander», номерний знак НОМЕР_1 найбільш ймовірно перебували в працездатному стані. На момент експертного огляду робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля «Toyota Highlander», номерний знак НОМЕР_1 знаходиться в технічно несправному та непрацездатному стані через несправності, вказані в дослідницькій частині висновку, які найбільш ймовірно виникли в процесі розвитку події ДТП (а.с.205-210 том 3);

- висновком експерта №659а від 19.09.2016, складеним за наслідками проведення судової автотехнічної експертизи, з якої вбачається, що на передньому правому колесі наявні наступні пошкодження: диск даного колеса має пошкодження у вигляді зламу та відсутності деякої його частини, утворення даного пошкодження характерно дії значного ударного навантаження, що перевищує межу міцності матеріалу диску та не могло статися при експлуатації ТЗ, а сталось найбільш ймовірно під час розвитку дорожньо-транспортної пригоди. Шина колеса з внутрішньої сторони, напроти пошкодження диску, має пошкодження у вигляді наскрізного хвильоподібного розрізу, дане пошкодження не могло утворитися під час експлуатації ТЗ, а сталось найбільш ймовірно під час розвитку дорожньо-транспортної пригоди. На передньому лівому колесі наявні наступні пошкодження: диск даного колеса має пошкодження у вигляді зламу та відсутності деякої його частини, утворення даного пошкодження характерно дії значного ударного навантаження, що перевищує межу міцності матеріалу диску та не могло статися при експлуатації ТЗ, а сталось найбільш ймовірно під час розвитку дорожньо-транспортної пригоди. Утворення пошкоджень переднього лівого та правого коліс, носить не експлуатаційний характер та були утворені найбільш ймовірно в процесі розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с.198-204 том 3).

Порушення п. 2.9 (а), п.12.1, п.12.3 та п.12.6 (ґ) Правил дорожнього руху ОСОБА_3 під час керування 14 серпня 2016 року близько 13 год 00 хв транспортним засобом - автомобілем марки «Тойота Хайлендер», д.н.з. НОМЕР_1 , підтверджується:

- висновком експерта № 635а від 30.08.2016, відповідно до якого швидкість руху вказаного автомобіля, яка відповідає довжині слідів бокового руху коліс автомобіля становила біля 96-108 км/год., тобто перед початком розвитку події ДТП була більшою за 108 км/год (а.с.211-214 том 3);

- висновком експерта №759а від 24.10.2016, за результатами проведення автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи, встановлено, що в даній дорожній обстановці, дії автомобіля «Toyota Highlander», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 на ранньому етапі дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору регламентувалися вимогами п.п.11.1, 12.1, 12.6 (ґ) Правил дорожнього руху, а у випадку зміни дорожньої обстановки (наявність вибоїн дорожнього покриття та при умові, що в'їзд колесами транспортного засобу у вибоїни на проїзній частині міг спричинити втрату поперечної стійкості (вихід повітря з шин автомобіля та послідуюче виникнення заносу), дії водія ОСОБА_3 з технічної точки зору з даного моменту регламентувалися вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху. В ситуації, яка склалася при умові, що в'їзд колесами транспортного засобу у вибоїни на проїзній частині міг спричинити втрату поперечної стійкості (вихід повітря з шин та послідуючий занос автомобіля) та при умові видимості вибоїн становить 90 м, водій автомобіля «Toyota Highlander», ОСОБА_3 мав технічну можливість попередити в'їзд у вибоїни на проїзній частині шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля «Toyota Highlander» до місця знаходження вибоїн, тобто мав технічну можливість попередити виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху. В даній дорожній обстановці, при умові, що в'їзд колесами транспортного засобу у вибоїни на проїзній частині не міг спричинити втрату поперечної стійкості (вихід повітря з шин та послідуючий занос автомобіля), можливість попередження виникнення дорожньо-транспортної пригоди з боку водія автомобіля «Toyota Highlander» ОСОБА_3 забезпечувалися відповідністю його дій вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху, при умові постійного контролю за рухом даного автомобіля (а.с.215-223 том 3).

Факт перебування обвинуваченого ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння під час керування 14 серпня 2016 року близько 13 год 00 хв транспортним засобом - автомобілем марки «Тойота Хайлендер», д.н.з. НОМЕР_1 , та відповідно порушення ним п. 2.9(а) Правил дорожнього руху підтверджується висновком експерта № 2025 від 18.08.2016, відповідно до якого при судово-хімічній експертизі крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,2 ‰ (а.с.230-231 том 3) та результатами тестування на алкоголь за допомогою приладу Alcotest 6810 № ARCD -0562 від 14.08.2016, а саме тесту № 1403, який проведено 14.08.2016 о 19 год. 27 хв ОСОБА_3 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, результат 1,33‰ (а.с. 226 том 3 ).

4.1 Оцінка судом доводів сторони захисту.

Доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_5 щодо визнання доказів очевидно недопустимими, а саме: протоколу отримання біологічних зразків від 14.08.2016, висновку експерта №2025 від 18.08.2016, чеку тестування на алкоголь приладом Drager Alcotest 6810 від 14.08.2016, не знайшли свого підтвердженні в ході судового розгляду, а тому клопотання про визнання їх недопустимими задоволенню не підлягає враховуючи наступне.

Положеннями ст.84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Згідно з приписами ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом.

Крім цього, статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, захисник зазначив, що протокол отримання біологічних зразків від 14.08.2016 є очевидно недопустимим доказом, оскільки вказана слідча дія проводилась за участю слідчого Тростянецького відділення поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 , який не був визначений прокурором у процесуальному рішенні як уповноважена особа на відібрання біологічних зразків.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що відбирання у ОСОБА_3 зразків крові 14 серпня 2016 року здійснено відповідно до вимог ст. 245 КПК - на підставі постанови прокурора про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 14 серпня 2016 року, відповідно до якої останній доручив відібрати зразки крові у ОСОБА_3 старшому слідчому в OBC відділу СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_8 (а.с. 227 том 3). При цьому ОСОБА_3 добровільно надав згоду на відібрання біологічних зразків крові, про що свідчить відмітка у протоколі отримання біологічних зразків від 14.08.2016, який складений слідчим Тростянецького відділення поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 (а.с.228 том 3).

Останній входить до групи слідчих, які мають право здійснювати досудове розслідування даного кримінального провадження, що вбачається із постанови про призначення групи слідчих від 14 серпня 2016 року (а.с.164 том 3).

Постанова про відібрання біологічних зразків від 14.08.2016 відповідно до ст. 110 KПK України є процесуальним рішенням прокурора, яке відповідно до ч. 7 ст. 110 KПK України є обов'язковою для виконання.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 36 KПK прокурор уповноважений доручати слідчому проведення слідчих та інших процесуальних дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 40 KПK України слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі.

З огляду на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17, суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей (у даному випадку йшлося про призначення експертизи слідчим, що не входить до групи слідчих у кримінальному провадженні), повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Виходячи з наведеного, суд може визнати проведені процесуальні чи слідчі дії та їх результати недопустимими доказами лише за умови, якщо участь слідчого, який не входить до складу визначеної у кримінальному провадженні слідчої групи, у проведенні таких дій призвела до порушення прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією або Конституцією України.

У даному випадку суд не вбачає порушень прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією або Конституцією України, при отриманні біологічних зразків для експертизи за участю слідчого Тростянецького відділення ГУНП у Вінницькій області поліції ОСОБА_9 , оскільки як вбачається з протоколу отримання біологічних зразків для експертизи від 14.08.2016, проведеного за адресою: смт Тростянець, Вінницької області, його участь полягала у складанні протоколу отримання біологічних зразків для експертизи, а сам огляд був спрямований на виявлення та фіксацію відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема наявності або відсутності стану алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом обвинуваченим, без втручання у гарантовані конституційні та конвенційні права і свободи людини.

Разом з тим в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б указували, що ці слідчі дії були здійснені із застосуванням до ОСОБА_3 фізичного чи психічного тиску. Протокол за їх результатами був складений відповідно до вимог КПК, підписаний, у тому числі ОСОБА_3 . При цьому будь-яких зауважень, зокрема щодо процедури відібрання біологічних зразків для експертизи у цих процесуальних діях, від нього не надходило. ОСОБА_3 добровільно погодився пройти освідування та надати зразок крові для проведення експертизи. Окрім того, суд звертає увагу на те, що слідчий Тростянецького відділення поліції ОСОБА_9 входить у групу слідчих, які мають право здійснювати досудове розслідування у даному кримінальному провадженні.

Таким чином у даному випадку суд не вбачає порушень прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією або Конституцією України при отриманні біологічних зразків для експертизи за участю слідчого Тростянецького відділення поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 , будь-яких даних, що зміст протоколу отримання біологічних зразків для експертизи від 14.08.2016 не відповідає фактичним обставинам, матеріали кримінального провадження також не містять, та сторони на наявність такої обставини не посилались.

Таким чином, доводи сторони захисту про те, що біологічні зразки для проведення судово-медичної експертизи крові ОСОБА_3 (даними висновку якого підтверджено стан алкогольного сп'яніння) було взято з порушенням процедури їх отримання, є непереконливими.

Разом з тим суд бере до уваги висновок експерта № 2025 від 18.08.2016, відповідно до якого при судово-хімічній експертизі крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,2 ‰, оскільки він є належно мотивованим, науково обґрунтованим, складений висококваліфікованим експертом, який має достатній фах, досвід і стаж експертної роботи, на підставі ретельного дослідження (методом газово-рідинної хроматографії), відповіді та висновки експерта повні та вичерпні, не допускають подвійного тлумачення і суперечностей, які потребували б роз'яснення, а тому суд кладе його в основу свого висновку про виявлення етилового спирту у концентрації 1,2‰ у крові ОСОБА_3 при проведенні судово-хімічної експертизи.

Крім того захисник в ході судового розгляду зазначав, що відповідно до документів, які відображають процедуру освідування ОСОБА_3 на стан вживання алкоголю, вказаний огляд проводився за допомогою приладу «Drager Alcotest 6810», строк дії свідоцтва про державну реєстрацію якого, відповідно до наказу МОЗ України від 10.02.2010 № 95 вичерпаний 10.02.2015. Використання медичних виробів «Газоаналізатори Drager Alcotest», які були завезені та реалізовані на території України та введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії Свідоцтва про державну реєстрацію є можливим за умов додержання вимог щодо повірки (калібрування) та інших нормативних документів, що підтверджують вірність результатів вимірювання. Натомість прокурором не додано жодних документів щодо серії та номеру приладу, який було застосовано, сертифікати відповідності, свідоцтва про повірку тощо.

Верховний Суд неодноразово зазначав про дотримання належного порядку встановлення факту перебування особи в момент вчинення злочину у стані алкогольного чи іншого сп'яніння шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, про що йдеться у постановах Касаційного кримінального суду від 15.03.2018 у справі №372/2291/16-к, від 21.11.2019 у справі №564/590/17, від 03.12.2019 у справі №571/1436/15-к, від 11.02.2020 у справі №643/20474/15-к.

Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Згідно з п. 8 Розділу І Інструкції, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.

У даному випадку суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.03.2018 у справі № 372/2291/16-к, відповідно до якої: «Постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та наказ МВС України від 09 листопада 2015 року «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» прийняті відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними». Отже, ці нормативно-правові акти не регулюють питання доказування в кримінальному провадженні та не виключають можливість встановлення судом факту перебування особи в момент вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у стані алкогольного чи іншого сп'яніння шляхом дослідження всієї сукупності доказів, а не виключно результатами відповідного огляду».

Так, саме по собі використання газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», строк дії сертифіката про державну реєстрацію якого минув, не може свідчити про визнання результатів тестування шляхом використання вказаного технічного пристрою недопустимим доказом у кримінальному провадженні. Окрім того, стороною захисту на підтвердження вказаних доводів не надано будь-яких документів, які підтверджують обставину втрати чинності сертифікату про державну реєстрацію зазначеного технічного засобу.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду від 20.09.2022 у справі № 711/2189/21, із системного аналізу пунктів 3,8,15,16 розділу ІІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінні або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, вбачається, що огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем. Після цього проводиться лабораторне дослідження (за допомогою приладів) метою якого є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акту медичного огляду у якому, серед іншого, зазначаються ознаки сп'яніння особи, що безпосередньо виявлені та встановлені лікарем. Тобто огляд особи щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я, а не приладом. Прилад лише фіксує показники щодо ступеню стану сп'яніння, а лікар під час огляду виявляє та фіксує ознаки сп'яніння. Тому показники приладу не слід ототожнювати із поняттям «медичний огляд». З огляду на це, не долучення до матеріалів провадження копії сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки не тягне визнання акту недопустимим доказом.

Враховуючи зазначену правову позицію Верховного Суду, суд звертає увагу, що показники газоаналізатора Drager «Alcotest 6810» не є вирішальними при встановленні результатів медичного огляду особи на стан алкогольного чи іншого сп'яніння, а наявність чи відсутність реєстраційних документів на технічний засіб вимірювання не тягне за собою визнання результатів такого огляду недопустимими.

Щодо доводів захисника про те, що огляд проведено за допомогою приладу Drager «Alcotest 6810», який не пройшов повірку, то вказані доводи судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Газоаналізатори «Drager Alcotest» сертифіковані Міністерством економічного та торгового розвитку України за №UA-МІ/1-96-2014 від 01 вересні 2014 року та відповідно до свідоцтва про Державну реєстрацію №14455/2014 внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення і дозволені для застосування на території України.

Виріб медичний газоаналізатор Drager Alkotest 6810 виробництва Drager Safety AG & Co, KGaA проходив процедуру державної реєстрації згідно положень Постанови КМУ №1497 від 09 листопада 2004 року та було видане свідоцтво про державну реєстрацію №7261/2007 від 10 лютого 2010 року - термін дії до 10 лютого 2015 року.

Згідно з листом Міністерства охорони здоров'я України від 04 червня 2019 року №18.1-04 Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками здійснювала державну реєстрацію медичних засобів відповідно до постанови КМУ від 09 листопада 2014 року №1497 «Про затвердження Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення».

Порядком було визначено, що ввезення на митну територію, реалізація та застосування в Україні медичних виробів дозволялось тільки після їх державної реєстрації, крім випадків, визначених МОЗ у встановленому порядку, а державну реєстрацію медичних виробів здійснювала Держлікслужба України за результатами експертизи та у разі потреби випробувань, що проводились експертними установами.

Строк дії свідоцтв про державну реєстрацію №7261/2007 від 10 лютого 2010 року «Прилади електронні діагностичні Alcotest Plus 7410 com, Alcotest 6510, Alcotest 6810 виробництва Drager Safety AG & Co, KGaA (Germany) (наказ МОЗ України від 10 лютого 2010 року №95) вичерпано 10 лютого 2015 року.

Закінчення терміну дії свідоцтва про державну реєстрацію означало припинення можливості ввезення та введення у експлуатацію медичної техніки та виробів медичного призначення, але не впливало на вироби, які вже були введені у експлуатацію - використовувались у практиці.

Таким чином, використання медичних виробів, «газоаналізатор Drager Alkotest», які були завезені та реалізовані на території України, та введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії свідоцтва про державну реєстрацію є можливим за умов додержання вимог щодо повірки (калібрування) та інших нормативних документів, що підтверджують вірність результатів вимірювання.

Наказом Держлікслужби №1529 від 29 грудня 2014 року затверджено перелік зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, де в пункті 43 вказано газоаналізатори «Drager Alcotest», реєстрація та строк дії свідоцтва яких необмежений. Жодних обмежень щодо виду газоаналізатору за номером не передбачено.

Відповідно до сертифіката затвердженого типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-96-2014 від 01 вересня 2014 року (серія А №007292) виданий фірмі Drager Safety AG & Co KGaA, Німеччина, на підставі позитивних результатів державних контрольних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, затверджений тип засобів вимірювальної техніки «Газоаналізатори Alkotest …, Interlock XT», який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером Н788-14. Газоаналізатори Alkotest…, Interlock XT під час випуску з виробництва підлягають повірці. Міжповірочний інтервал, установлений під час затвердження типу засобів вимірювальної техніки - 1 рік.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» встановлено міжповірочний інтервал вимірювачів вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається 1 рік.

Тобто, технічні засоби, що використовуються органами національної поліції для проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння, проходять технічне обслуговування з інтервалом в 1 рік.

З роздрукованого чека приладу Драгер «Алкотест 6810», за допомогою якого ОСОБА_3 проходив огляд, вбачається, що останнє калібрування приладу проводилось 10 травня 2016 року, а ОСОБА_3 проходив огляд на стан сп'яніння 14 серпня 2016 року, а відтак підстави для визнання його результатів недійними відсутні.

Більш того, суд зауважує, що сам обвинувачений суду показав, що напередодні, 13 серпня 2016 року з обіднього часу і близько до 17 години вживав алкогольні напої - горілку з друзями, оскільки було відкриття полювання. Разом з тим не заперечував в судовому засідання проведення огляду на стан вживання алкоголю на місці дорожньо-транспортної пригоди та факту добровільної здачі крові для відібрання біологічних зразків для проведення експерти в лікарні. Також потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що 14 серпня 2016 року він разом з обвинуваченим вживав пиво.

Твердження захисника про те, що у графі «підпис особи, що тестуються» виконаний не обвинуваченим ОСОБА_3 та має ознаки підробки також судом не беруться до уваги, оскільки на підтвердження вказаних обставин не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, зокрема клопотання про призначення почеркознавчої експертизи стороною захисту не заявлялося.

Показами допитаних в судовому засіданні свідків сторони захисту ОСОБА_15 та ОСОБА_11 також не підтверджено порушення процедури отримання біологічних зразків для експертизи, оскільки показання даних свідків не містять фактичних даних щодо обставин, перерахованих у ст. 85, 91 КПК України та не можуть бути судом враховані як доказ.

Надані захисником відповіді на адвокатський запит заступника начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області ОСОБА_28 від 28.11.2016 №1626 та заступника голови Тростянецької райдержадміністрації Вінницької області ОСОБА_29 від 22.11.2016 №01-13/3693 не суперечать викладеним в обвинувальному акті обставинам, зокрема дорожній обстановці та умовам організації руху транспорту на місці ДТП та не спростовують їх.

Таким чином належність та допустимість безпосередньо досліджених в судовому засіданні вказаних письмових доказів на підтвердження перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом 14 серпня 2016 року не викликає сумнівів, підстав визнавати їх недопустимими при розгляді справи не встановлено, за формою та змістом зазначені письмові докази відповідають вимогам процесуального закону, отримані у порядку встановленому кримінально процесуальним Кодексом, а тому кладе їх в основу обґрунтування вироку, при цьому беручи до уваги дачу висновку експерта №2015 від 18.08.2016 року кваліфікованим, компетентним і не зацікавленим у справі експертом та узгодженість з сукупністю інших доказів по справі.

З висновку експерта № 1577 від 04.10.2016 за результатами проведення судово-медичної експертизи видно, що у ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма - перелом кісток склепіння, основи і лицьового черепа (права гайморова порожнина, луска скроневої кістки зліва з переходом на пірамідку, градчата кістка), забій головного мозку важкого ступеню; субарохноїдальний крововилив; контузія важкого ступеню з набряком сітківки та крововиливами обох очей; гематоми повік очей; рана в тім'яній ділянці зліва. Вищевказана черепно-мозкова травма у ОСОБА_30 являлася небезпечною для життя в момент заподіяння, тому належить до тяжких тілесних ушкоджень (п.2.1.3. «б», «в» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесності утворення відповідають строку, вказаному у постанові про призначення судового-медичної експертизи - 14.08.2016 (а.с.224-225 том 3).

З протоколу обстеження головного мозку №8615 від 22.08.2016, видно, що у ОСОБА_6 наявні контузійні вогнища ІІ-ІІІ ступеня в обох лобних долях, правій скроневій долі з геморагічним просякненням, в стовбурі мозку зліва. Порушення цілісності ПМА справа з кровиливом допереду від хіазми, епідуральні гематоми на рівні скроневих долей, субдуральні гематоми на рівні потиличних долей (а.с.239 том 3).

З виписки з історії хвороби ОСОБА_6 №8552 видно, що у останнього були ВЧМТ, забій головного мозку важкого ступеня, перелом основи черепа, гемосинусит, петрозит, периферичний параліч лицевого нерву зліва. Контузія ОЧ важкого ступеня з набряком сітківки та крововиливом, травматична нейрооптикопатія ОЧ, забій хіазмальної ділянки ( а.с.240 том 3), також з відповіді головного лікаря ВОПЛНЛ імені академіка Ющенка ОСОБА_31 видно, що пацієнт ОСОБА_6 , 1984 року народження госпіталізований у відділення анестезії та інтенсивної терапії ВОПЛНЛ імені академіка Ющенка з діагнозом: важка відкрита ЧМТ. Забій головного мозку. Травматичний САК. Внутрішньочерепна гематома. Закрита травма грудної клітки. Закрита травма живота (а.с.241 том 3).

З довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА №569778 видно, що ОСОБА_6 встановлено безстроково першу групу інвалідності (по зору), потребує постійної сторонньої допомоги (а.с. 92 том 2).

Вказані судово-медичні дані не оспорювались сторонами, відтак суд визнає їх безспірно достовірним доказом.

Всі наведені судом документовані у різній спосіб докази повністю узгоджуються між собою, мають взаємодоповнюючий характер та не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а тому суд кладе їх в основу в свого вироку. Комплексний аналіз вказаних даних, які містять досліджені судом письмові докази, вказує на те, що на момент ДТП, яке сталося 14 серпня 2016 року близько 13 год 00 хв, водій ОСОБА_3 мав технічну можливість попередити в'їзд у вибоїни на проїзній частині шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля «Toyota Highlander» до місця знаходження вибоїн, тобто мав технічну можливість попередити виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху за умови дотримання вимог п.12.1 та 12.6 Правил дорожнього руху. Дотримання з його боку Правил дорожнього руху унеможливлювало б ДТП в принципі.

5. Статті (частини статті) КК України, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений.

Відповідно до пункту 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Підпунктом 12.1 Правил встановлено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Згідно з підпунктом 12.3 Правил у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Пунктом 12.6 (ґ) Правил передбачено, що поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю: ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год, на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної роздільною смугою - не більше 110 км/год, на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.

Отже, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 14 серпня 2016 року, перебуваючи в стані алкольного сп'яніння, керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки «Тойота Хайлендер», д.н.з. НОМЕР_1 , порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п. 2.9, п. 12.1, п.12.3, п.12.6 ПДР України, що заподіяло потерпілому ОСОБА_6 тяжке тілесне ушкодження, а тому ці його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України.

6. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті. У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що судам треба мати на увазі, що наведений у ч. 1 ст. 66 КК перелік обставин, які пом'якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом'якшуючими й інші обставини, не зазначені в ч. 1 цієї статті (наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди).

Виходячи з матеріалів справи, обвинуваченим ОСОБА_3 було повністю відшкодовано понесені матеріальні витрати на лікування потерпілого у сумі 14 000 гривень, а також частково відшкодована моральна шкода на суму 86 000 грн (а.с. 158-163 том 3).

Таким чином, з урахуванням положень ч. 2 ст. 66 КК України, судом визнано обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 , часткове відшкодування заподіяної шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, повністю відшкодував спричинену матеріальну шкоду та частково моральну шкоду, найближчим часом повністю відшкодує потерпілому завдану шкоду, готовий понести заслужене покарання. При цьому вказав на те, що ще до дорожньо-транспортної пригоди він перебував з потерпілим у дружніх стосунках і завжди йому допомагав, протягом судового розгляду даного кримінального провадження також постійно матеріально підтримував потерпілого, що має намір робити і після винесення судом рішення. Потерпілий ОСОБА_6 просив суворо обвинуваченого не карати та зазначив, що не має до нього претензій, що об'єктивно підтверджує його щире каяття.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 1 ст. 66 КК України, судом визнано обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 щире каяття.

Обставиною, передбаченою ст. 67 КК України, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

7. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Загальні засади призначення покарання, визначені у ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Своєю чергою, наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.

В справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. В справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 так і в справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 суд зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Також у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд згідно з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у визнані факту вчинення злочину та визнанні своєї провини у вчиненому злочині, щирому жалю з приводу цього та осуд своєї поведінки, що виразилося у намаганні відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого, співчутті до потерпілого під час судового розгляду та демонстрації готовності нести заслужене покарання, дані про особу обвинуваченого, який до кримінальної та адміністративної відповідальності раніше не притягувався, має постійне місце проживання та реєстрації, що свідчить про міцність соціальних зв'язків, за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем роботи в ПП «Ремонтно-будівельна компанія Елітжилбуд» станом на 2016 рік характеризувався також позитивно, офіційно не працевлаштований, будь-яких документів на підтвердження працевлаштування суду не надано, не одружений, на обліку у лікаря психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, що не викликає сумнівів в його осудності.

Також суд враховує досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої виправлення особи без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (а.с.223-224 том 1).

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом визнано щире каяття та часткове відшкодування обвинуваченим заподіяної шкоди.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, стан здоров'я обвинуваченого, належну поведінку після вчинення злочину, а також консолідовану думку всіх учасників судового розгляду щодо можливості його виправлення в умовах без реального відбуття покарання, суд у даному конкретному випадку вважає за можливе виправлення ОСОБА_3 в умовах без ізоляції від суспільства, а тому призначивши йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України з призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, з урахуванням ч.2 ст. 5 КК України застосовує до нього ст. 75 КК України (в редакції Закону № 1698-VІI від 14.10.2014), яка була чинна на час вчинення злочину (14 серпня 2016 року), оскільки чинна редакція ч. 1 ст. 75 КК України не має зворотної дії для ОСОБА_3 у зв'язку з посиленням кримінальної відповідальності, і звільняє від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком, одночасно поклавши на нього обов'язки, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке рішення, на думку суду, є гуманним, справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним та іншими особами нового кримінального правопорушення.

8. Вирішення цивільного позову.

Щодо стягнення моральної шкоди.

Потерпілим ОСОБА_32 заявлений цивільний позов, у якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив стягнути на свою користь 64 000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди просив відмовити, оскільки вона в повному обсязі відшкодована обвинуваченим.

На обґрунтування позову в частині відшкодування моральної шкоди зазначив, що діями відповідача йому було завдано значної моральної шкоди, яка полягає в його фізичних, душевних та моральних стражданнях, оскільки він у молодому віці став особою з інвалідністю першої групи, фактично втратив свою працездатність, потребує постійного лікування, на що необхідні значні кошти.

Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Відповідно до статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Згідно зі статтею 26-1 Закону № 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону,- МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Суд звертає увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв'язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону.

Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв'язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) підтвердила вищезазначений висновок, вказавши, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Іншої норми, яка визначала б особливості відповідальності осіб, що застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність за завдання шкоди потерпілому, заподіяної в результаті експлуатації забезпеченого транспортного засобу автомобіль «Тойота Хайлендер», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована СК «Країна» на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17.03.2016 №АІ/8915648.

За умовами договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/8915648 від 17.03.2016 сума страхового відшкодування на одного потерпілого встановлена в межах 200 000 грн за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, 100 000 грн за шкоду, заподіяну майну, 500 грн розмір франшизи (а.с.234 том 3).

При цьому судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 в межах строків, установлених підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV до страховика не звертався й не набув права на відшкодування шкоди шляхом отримання страхової виплати.

Звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення такого страхового відшкодування, яка не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к).

У постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) Велика Палата Верховного Суду фактично визначила два окремих (відмінних один від одного) випадки, за яких є можливим відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності: 1) пропуск строків, передбачених статтею 37 Закону 2) ситуація, коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика (стаття 1194 ЦК України).

Потерпілий ОСОБА_6 звернувся з цивільним позовом у кримінальному провадженні про відшкодування спричиненої йому моральної шкоди внаслідок вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, до якого долучив документи, що підтверджують спричинення потерпілому матеріальної шкоди, а саме: копії чеків, квитанцій за МРТ обстеження та придбання ліків в аптеках на загальну суму 23 000 грн. Як свідчать матеріали кримінального провадження, обвинуваченим не висловлювались будь-які заперечення щодо достовірності та допустимості документів, які підтверджують матеріальну шкоду. Більш того він в повному обсязі відшкодував завдану матеріальну шкоду потерпілому.

Визначаючи розмір компенсації за моральну шкоду, суд виходить з характеру, обсягу та глибини заподіяних потерпілому фізичного болю та душевних страждань і переживань, вимушених змін у його житті, пов'язаних із отриманням тяжких тілесних ушкоджень, тривалим лікуванням, невідворотних змін в його здоров'ї. Потерпілий витратив багато часу і зусиль для відновлення попереднього стану, однак цього досягти не вдалось, він отримав інвалідність І-ої групи, втратив працездатність, внаслідок чого було порушено звичайний ритм його життя, втрачено стійкі соціальні зв'язки, він переніс сильний емоційний стрес через отримані травми, погіршився його психологічний та фізичний стан, що додає моральних страждань.

Виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на наявні відомості про матеріальне становище обвинуваченого, який є працездатним, наявних відомостей про майновий стан потерпілого, суд вважає, що моральна шкода підлягає компенсації із обвинуваченого в загальній сумі 62 850 грн. При цьому суд враховує не лише неоспорювану учасниками процесу неоціненну шкоду, яка завдана здоров'ю потерпілого, оскільки в його житті і здоров'ї відбулись невідворотні зміни, а й реальну можливість обвинуваченого, виходячи із наявних відомостей про його майновий та сімейний стан, компенсувати завдану моральну шкоду.

За умови своєчасного звернення потерпілого ОСОБА_6 до страховика транспортного засобу з заявою про страхове відшкодування розмір страхової виплати моральної шкоди мав становити 1 150 грн (5 відсотків страхової виплати (23 000 грн) за шкоду, заподіяну здоров'ю).

Таким чином, позов ОСОБА_6 в частині відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_3 62 850 грн моральної шкоди, тобто суми яка не покривається страховим відшкодуванням.

В частині відшкодування матеріальної шкоди відмовити у зв'язку повним відшкодуванням завданої матеріальної шкоди.

9. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Питання про речові докази вирішується на підставі ч. 9 ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі на загальну суму 2462,88 грн на залучення експерта для проведення: експертизи технічного стану транспортного засобу (висновок №630а від 30.08.2016) у розмірі 703 грн 68 коп.; транспортно-трасологічної експертизи (висновок №635а від 30.08.2016) у розмірі 351 грн 84 коп.; експертизи технічного стану транспортного засобу (висновок №659а від 19.09.2016) у розмірі 703 грн 68 коп. та автотехнічної експертизи (висновок № 759 від 24.10.2016) у розмірі 703 грн 68 коп., відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувався.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання, якщо протягом іспитового строку три роки він не скоїть нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі п.п.1,2 ч.1ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку ОСОБА_3 рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 20.01.2023.

Початок строку відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Позов потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 62 850 грн (шістдесят дві тисячі вісімсот п'ятдесят гривень).

В іншій частині позову відмовити.

Процесуальні витрати по справі на загальну суму 2 462,88 грн на залучення експерта для проведення: експертизи технічного стану транспортного засобу (висновок №630а від 30.08.2016) у розмірі 703 грн 68 коп.; транспортно-трасологічної експертизи (висновок №635а від 30.08.2016) у розмірі 351 грн 84 коп.; експертизи технічного стану транспортного засобу (висновок №659а від 19.09.2016) у розмірі 703 грн 68 коп. та автотехнічної експертизи (висновок № 759 від 24.10.2016) у розмірі 703 грн 68 коп., стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.

Речові докази після набрання вироком суду законної сили: автомобіль марки «Тойота Хайлендер», д.н.з. НОМЕР_1 - залишити у володінні ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Ладижинський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя

Попередній документ

108728200

Наступний документ

108728202

Інформація про рішення:

№ рішення:	108728201
№ справи:	147/1447/16-к
Дата рішення:	20.01.2023
Дата публікації:	03.02.2023
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Ладижинський міський суд Вінницької області
Категорія справи:	Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (07.06.2024)
Дата надходження:	05.07.2018

Розклад засідань:

Минулі засідання (35)

22.01.2026 16:54	Ладижинський міський суд Вінницької області
22.01.2026 16:54	Ладижинський міський суд Вінницької області
22.01.2026 16:54	Ладижинський міський суд Вінницької області
22.01.2026 16:54	Ладижинський міський суд Вінницької області
22.01.2026 16:54	Ладижинський міський суд Вінницької області
22.01.2026 16:54	Ладижинський міський суд Вінницької області
22.01.2026 16:54	Ладижинський міський суд Вінницької області
22.01.2026 16:54	Ладижинський міський суд Вінницької області
22.01.2026 16:54	Ладижинський міський суд Вінницької області
04.03.2020 11:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
03.04.2020 11:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
23.06.2020 11:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
31.08.2020 11:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
06.10.2020 10:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
20.11.2020 10:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
01.02.2021 11:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
01.03.2021 09:30	Ладижинський міський суд Вінницької області
17.03.2021 13:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
20.05.2021 13:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
15.06.2021 10:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
04.08.2021 13:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
07.09.2021 11:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
04.10.2021 10:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
22.10.2021 13:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
27.10.2021 10:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
05.11.2021 10:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
13.12.2021 11:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
17.01.2022 11:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
18.02.2022 10:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
11.08.2022 10:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
13.09.2022 11:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
11.10.2022 11:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
24.11.2022 13:00	Ладижинський міський суд Вінницької області
12.12.2022 13:10	Ладижинський міський суд Вінницької області
18.01.2023 10:00	Ладижинський міський суд Вінницької області