Справа №707/2997/22
Провадження №2/707/130/23
02 лютого 2023 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Бароніна Д.Б.,
за участю секретаря Костроміної Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
1.Позиції сторін, процесуальні дії
1.1. Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 22 січня 2019 року у розмірі 40164,86 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), а також судові витрати у виді судового збору 2481 грн. В обґрунтування позову позивач посилався на порушення відповідачем умов договору щодо порядку повернення кредитних коштів.
1.2. В судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві просив розглянути справу без його участі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про причину неявки суд не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином. Заяви про розгляд справи без її участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.
1.3. Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи за відсутності відповідачки. У зв'язку з наведеним, суд вважав за можливе слухати справу за відсутністю відповідачки, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.
2.Обставини справи, зміст спірних правовідносин
2.1. Відповідно до анкети-заяви від 22.01.2019, підписаної відповідачкою, остання виразила згоду із тим, що вказана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір між нею та банком про надання банківських послуг.
У вищевказаній анкеті-заяві також вказано, що відповідачка просить встановити їй кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.
2.2. З розрахунку заборгованості за договором б/н від 22.01.2019, укладеним між Універсал Банк та ОСОБА_1 , а також зі змісту виписки по рахунку відповідачки вбачається, що станом на 15.09.2022 заборгованість відповідачки становить 40164,86 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом.
3.Релевантні джерела права
3.1. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
3.2. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 викладена правова позиція, яка зводиться до того, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору між сторонами АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII (в редакції станом на час підписання відповідачем анкети-заяви), в аспекті повідомлення споживача про зміст конкретних Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору, зі складовими якого він взагалі не був ознайомлений.
Тобто, надані банком Умови та Правила надання банківських послуг не є частиною укладеного між сторонами договору.
Проте, як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
3.3. У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року по справі № 414/496/20 вказано, що спростовуючи доводи позивача щодо розмірів заборгованості за кредитом та відмовляючи у задоволенні позову про стягнення непогашеного кредиту (тіло кредиту), суд з наданого розрахунку встановив, що відповідач отримувала кредитні кошти та користувалася ними, при цьому фактично сплачена сума коштів на погашення боргу склала 10657,58 грн., тоді як банк просив стягнути заборгованість за непогашеним кредитом у розмірі 5675,04 грн.
Однак, спростовуючи доводи позивача в цій частині, суди попередніх інстанцій вийшли за межі вимог частин першої, другої, п'ятої статті 12, частин першої, сьомої статті 81 ЦПК, оскільки відповідач участі у справі не брала і будь-яких заперечень щодо вимог позивача про стягнення суми боргу не подавала.
Ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, наявні правові підстави для стягнення суми непогашення тіла кредиту.
4.Оцінка доказів та аргументів сторін
4.1. Із урахуванням правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку про те, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не є частиною укладеного між сторонами договору.
Разом з тим, підписавши анкету-заяву відповідачка ОСОБА_1 добровільно погодилася на встановлення їй кредитного ліміту. Вказаний правочин у встановленому законом порядку відповідачкою не оспорювався та не визнавався недійсним.
На підставі вищевказаної заяви відповідачці було надано кредитний ліміт у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок та видано кредитну картку. З виписки по рахунку відповідачки, а також зі змісту банківського розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що відповідачка після отримання картки неодноразово здійснювала операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, так і частково погашала заборгованість по кредиту.
4.2. Підводячи підсумок суд зазначає, що відповідачка свої зобов'язання з повернення заборгованості за тілом кредиту виконала не у повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 15.09.2022 утворилася заборгованість в сумі 40164 грн., яку слід стягнути з відповідачки на користь позивача.
5. Розподіл судових витрат
5.1. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням від 13.12.2022 про сплату судового збору в сумі 2481 грн. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 2481 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: Україна, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19) заборгованість за договором про надання банківських послуг від 22.01.2019 у розмірі 40164 (шорок тисяч сто шістдесят чотири) грн. 86 коп., яка повністю складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: Україна, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19) судові витрати в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Д. Б. Баронін