Справа №694/213/23
провадження № 1-кс/694/92/23
31.01.2023 року м. Звенигородка
Слідчий суддя Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Звенигородка провадження за скаргою ОСОБА_3 на постанову слідчого від 30.12.2022 р. про закриття кримінального провадження № 12022250360000877 від 03.11.2022 р.,
19.01.2023 року (згідно відбитку на поштовому конверті), ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області зі скаргою на постанову слідчого СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 від 30.12.2022 р. про закриття кримінального провадження №12022250360000877 від 03.11.2022 р.
Скарга мотивована тим, що слідчим слідчого відділу Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022250360000877 від 03.11.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.297 КК України. Як стало відомо, слідчим СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 30.12.2022 винесено постанову про закриття вказаного кримінального провадження. Разом з тим, всупереч вимогам КПК України оскаржувана постанова не була надіслана ОСОБА_3 . З зазначеною постановою не погоджується, оскільки вважає її необґрунтованою та немотивованою, а висновки слідчого якими він обґрунтовує оскаржувану постанову недостатніми і безпідставними, досудове слідство таким, що проведено неповно, без всебічного встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки слідчим не вжито всі необхідні заходи спрямовані на встановлення обставин кримінального правопорушення.
За змістом вказаної скарги ОСОБА_3 просить скасувати постанову слідчого ОСОБА_4 від 30.12.2022 року про закриття кримінального провадження №12022250360000877, яке розслідувалось за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 297 КК України. Одночасно просить поновити строк на її оскарження, оскільки зазначена постанова нею неотримана, докази отримання в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Згідно протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 24.01.2023 року матеріали зазначеної скарги були передані судді ОСОБА_1
25.01.2023 року за скаргою було відкрито провадження і призначено судовий розгляд на 31.01.2023 року.
В судове засідання скаржник ОСОБА_3 не з'явилася. Подала до суду клопотання про проведення судового засідання без її участі, скаргу просила задовольнити.
Представник Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду було надано для огляду в судовому засіданні матеріали кримінального провадження.
Дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Постанова про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній мають бути викладені всі підстави, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Оцінюючи на предмет законності вказану постанову, слідчий суддя враховує, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки всіх зібраних та перевірених доказів.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, дати їм належну оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ст. 9 КПК України).
Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому КПК України (ч. 1 ст. 24 КПК України). На досудовому провадженні заявник, потерпілий, його представник чи законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, можуть оскаржити рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи (п. 4 ч. 1 ст. 303 КПК України).
У розділі 3 Листа ВССУ від 12 січня 2017 року № 9-49/0/4-17 «Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» зазначено, що правова природа оскарження постанови про закриття кримінального провадження передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття.
Щодо дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження слідчий суддя звертає увагу на таке.
Слідчий СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області прийняв рішення про закриття провадження у формі постанови. Він закрив його реалізуючи повноваження, передбачене ч. 4 ст. 284 КПК України. У цьому кримінальному провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру. Також, слідчий суддя встановив, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази вручення чи надсилання копії постанови слідчого про закриття кримінального провадження від30.12.2022. Дату отримання вказаної постанови не зазначає і заявник. Внаслідок цього суд позбавлений можливості констатувати пропуск строку на оскарження даної постанови. Відтак, слідчий суддя вважає, що строк на оскарження вказаної постанови не пропущений.
В подальшому слідчий суддя встановлює, чи дотримані формальні вимоги при прийнятті постанови. КПК України містить вимоги до постанови як рішення слідчого. Так, постанова слідчого складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови (ч. 5ст. 110 КПК України).
Оцінивши наданий текст постанови слідчого від 30.12.2022 про закриття кримінального провадження, слідчий суддя доходить до висновку, що ця постанова містить усі обов'язкові елементи такого процесуального рішення. Відтак, слідчий дотримався процесуального порядку закриття кримінального провадження.
Щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження слідчий суддя звертає увагу на таке.
Матеріали скарги не містять посилань на необхідність проведення інших слідчих дій у даному кримінальному провадженні, а лише зводяться до незгоди скаржника з винесеною постановою. Таких посилань не було надано і в судовому засіданні.
Слідчий суддя наголошує, що відповідно до ч. 3ст. 93 КПК України сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій,
службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
Відтак скаржник не був позбавлений можливості самостійно збирати та подавати докази або ж заявляти відповідні клопотання про їх витребовування. Посилання на неналежне проведення досудового розслідування і збирання доказів, як вбачається зі скарги є абстрактним, оскільки не визначено які саме докази мав збирати дізнавач.
Усі доводи скарги зводяться виключно до загальних посилань про невжиття органом досудового розслідування всіх заходів, необґрунтованості висновків та не проведення необхідних слідчих дій (на думку скаржника) та незгодою з подальшими діями слідчий.
Так, відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні, з-поміж іншого, підлягають доказуваннюподія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Як встановлено з досліджених матеріалів кримінального провадження, а саме з протоколу допиту потерпілої ОСОБА_5 пошкодження пам'ятника вона вбачає в тому, що була здвигнута з місця гробниця, яка була приклеєна на клей та галька на гробниці перемішана з гравієм.
Аналогічне вбачається з протоколу допиту свідка ОСОБА_3 , яка також вказала, що гробниця зміщена на 3 см та галька на гробниці перемішана з гравієм.
Потерпілий ОСОБА_6 взагалі не вказав, які саме пошкодження мають місце.
Жоден з потерпілих не вказали, яка саме шкода була спричинена та її розмір. При цьому жодних доказів на підтвердження шкоди потерпілими не надано і відповідних клопотань про визначення її розміру матеріали справи не містять.
Як вірно вказано слідчим у постанові об'єктивна сторона злочину полягає у
нарузі над могилою, яка у свою чергу полягає у образливому ставленні, грубому знущанні, демонстрації зневаги до місця поховання чи праху покійного. Способи вчинення наруги в законі не визначені. Це можуть бути: осквернення, у т. ч. шляхом вчинення непристойних надписів, малюнків, руйнування надмогильних споруд; Наруга характеризується як об'єктивним моментом - вчиненням щодо померлого чи місця поховання певних діянь, так і суб'єктивним - усвідомленням того, що відповідними діями зневажається пам'ять про померлого, порушуються суспільні принципи, які панують у цій сфері.
Разом з тим, в ході досудового розслідування встановлено, що руйнування надмогильної споруди було відсутнє, оскільки руйнування полягає пошкодженні і ламанні чогось. Про жодне руйнування не вказується і в заявах потерпілих. Змішування гальки із щебнем та здвиг плити на 3 см не можна вважати руйнуванням в розумінні цього терміну.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умислу. При цьому винний усвідомлює, щоздійснює посягання щодо могили та бажає зневажити пам'ять про померлого, продемонструвати своє негативне ставлення до суспільних принципів, які панують у цій сфері (тобто, діє з прямим умислом) або ж свідомо це припускає (тобто, діє з непрямим умислом).
Разом з тим з протоколу допиту свідка ОСОБА_7 він був на кладовищі разом з ОСОБА_8 та встановлювали пам'ятник. Розвертаючись автомобілем випадково здвинули пам'ятник ОСОБА_6 , після чого вийшовши з автомобіля подвинули його на місце і поклали камінці, які висипались. Зміщення було приблизно на 3 см. Аналогічні
пояснення надав і ОСОБА_8 .
Відтак суд вважає необгрунтованими доводи скаржниці про те, що слідчим не встановлено осіб, які перебували із ОСОБА_8 на місці події. Аналогічними суд вважає і посилання заявниці на невідшкодування шкоди, оскільки розмір та вид шкоди не вказується і особисто заявниці шкода спричинена не була.
Слідчий суддя погоджується з висновками слідчого про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 297 КК України.
Доцільності проведення будь-яких слідчих (розшукових) дій не вбачається, оскільки вони не здатні вплинути на наявні результати провадження. Не існує правової необхідності проводити інші процесуальні дії чи приймати процесуальні рішення у цьому кримінальному провадженні.
Відсутність ознак винної поведінки та заподіяння шкоди виключає у майбутньому пред'явлення підозри чи направлення обвинувального акту до суду, тому слідчий прийняв правильне процесуальне рішення у формі постанови про закриття кримінального провадження, як єдиний законний спосіб завершення цього досудового розслідування.
Схожий висновок містить постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16.05.2019 (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18).
Наведене дає підстави обґрунтовано стверджувати, що слідчий при розслідуванні обставин цього кримінального провадження у цілому виконав вимоги щодо забезпечення всебічності та повноти дослідження. Оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного кримінального процессуального законодавства, а висновок про закриття кримінального провадження є обґрунтованим.
Істотних порушень вимог КПК України, які б могли вплинути на правильність прийнятого рішення, слідчим суддею не встановлено, а у скарзі не наведено достатніх даних, які безумовно свідчать про неповноту проведеної перевірки та могли бути підставами для скасування прийнятого остаточного процессуального рішення.
За результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути постановлена ухвала про відмову у задоволенні скарги (п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України).
Керуючись ст.ст. 7,9,303-307, 309,372,376 КПК України, -
ухвалив:
Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого від 30.12.2022 р. про закриття кримінального провадження № 12022250360000877 від 03.11.2022 р.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 01.02.2023.
Слідчий суддя ОСОБА_1