Справа № 692/123/22
Провадження № 1-кп/692/9/23
02.02.2023
02 лютого 2023 року смт Драбів
Драбівський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
представника потерпілої ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Драбів кримінальне провадження № 12022255320000005 від 04.01.2022 по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Драбове-Барятинське, Золотоніського району, Черкаської області, українки, громадянинки України, освіта середня, непрацюючої, одруженої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
31.01.2022 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст.125КК України.
Під час судового розгляду, 25.01.2023 року процесуальним прокурором ОСОБА_3 змінено обвинувачення ОСОБА_6 в порядку, передбаченомуст. 338 КПК України.
Відповідно до обвинувального акту від 24.01.2023 року із зміненим обвинуваченням ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125КК України.
Суд вважає доведеним, що обвинувачена ОСОБА_6 24.11.2021 близько 17 год., більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи на подвір'ї поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, нанесла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в область голови два удари кулаком правої руки та два удари кулаком лівої руки. Після цього, ОСОБА_4 від отриманих ударів стала на коліна. У подальшому ОСОБА_6 нанесла ще два удари правою долонею руки в область обличчя потерпілої, чим спричинила ОСОБА_4 синці та садна обличчя, які згідно висновку судово-медичного експерта № 02-01/781 від 04.11.2022 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Обвинувачена ОСОБА_6 винною у пред'явленому обвинуваченні себе не визнала та по суті заданих питань пояснила, що у неї з потерпілою раніше були сварки, у зв'язку з чим потерпіла викликала працівників поліції. 24.11.21 ОСОБА_6 поверталась з дитиною додому з дитячого садочка та зустрілась з потерпілою, яка заявила, що ОСОБА_6 була у неї в дворі. Виникла сварка з приводу дерев вишні, що ростуть на загальній території і які вирубала ОСОБА_6 . Зазначила, що 24.11.21р. вишні не рубала, це було 23.11.2021 вдень, оскільки о 17:00 год. вже темно. Під час конфлікту ОСОБА_6 відкрила хвіртку і стояла на хвіртці свого домоволодіння. Фізичне насильство відносно ОСОБА_4 не застосовувала. Після сварки яка тривала близько 1 хв., ОСОБА_6 пішла з дитиною у хату та з потерпілою більше не зустрічалась. На наступний день близько 14-15год. прибули працівники поліції та відібрали в обвинуваченої письмові пояснення. Зазначила, що потерпіла не мала ушкоджень, вказала, що це бачили інші люди, оскільки потерпіла ходила до крамниці. Повідомила про наявність неприязних відносин зі свідком ОСОБА_8 , тому її покази вважає недостовірними. Також ставить під сумнів покази свідка ОСОБА_9 , з якою також у неї був конфлікт. Заявлений цивільний позов по справі не визнала.
Незважаючи на невизнання обвинуваченою ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, її вина повністю стверджується дослідженими в ході судового засідання доказами, а саме:
- показами потерпілої ОСОБА_4 , яка в судовому засіданні вказувала на те, що 24.11.2021р. зустрілась з ОСОБА_6 на вулиці біля її домоволодіння. Між особами виник конфлікт з приводу спиляних дерев вишень, під час якого ОСОБА_6 почала бити потерпілу у голову з усіх боків кулаками разів до 6. Після ударів ОСОБА_4 впала на коліна, не могла підвестись, бо ОСОБА_6 продовжувала наносити їй удари і не давала встати. У подальшому ОСОБА_6 самостійно припинила побиття та пішла додому, звідки через вікно кричала до сусідки, повідомивши про побиття ОСОБА_4 . Після побиття потерпіла зайшла до себе у двір. Оскільки вона самотня жінка, то пішла до сусідки та розповіла про подію, потім повернулася до себе додому, прийняла ліки та заснула. На наступний день зателефонувала до поліції, повідомила про подію. Оскільки ніхто не прибув, то у зв'язку з поганим самопочуттям завернулась до лікарні, де їй призначили лікування на денному стаціонарі. Потім вона знову зателефонувала до поліції та написала заяву, яка місяць була без руху. Внаслідок побиття великих гематом не мала, оскільки удари наносились в основному у волосяну частину голови. Подія відбувалась навпроти вікон сусідів Дробних, які бачили все у вікно, однак їй би допомогти не встигла через коротку тривалість події. ОСОБА_6 до цього часу не вибачилась. Після цих подій у неї було погане самопочуття, вона змушена була лікуватися. ОСОБА_6 їй завдана матеріальна і моральна шкода, яку вона оцінює: матеріальну - 2 322,13 грн. за придбання медикаментів та отримання медичних послуг та моральну 3 000 грн., яка полягає у перенесенні фізичного болю та стражданнях від отриманих тілесних ушкоджень, додаткових зусиллях для відновлення порушених життєвих зв?язків, пов?язаних з необхідністю амбулаторного лікування в медичному закладі, яку вона просить стягнути з обвинуваченої, а також витрати на правову допомогу в розмірі 5 000, 00грн. Заявлений цивільний позов підтримує та просить задовольнити;
- показами свідка ОСОБА_8 яка в судовому засіданні пояснила, що 24.11.2021р., близько 17:00 год., перебуваючи вдома почула за вікном будинку лайку, а саме ОСОБА_6 ображала ОСОБА_4 , коли виглянула з вікна, побачила як ОСОБА_6 штовхнула ОСОБА_4 у груди, від чого та впала на коліна, а потім ОСОБА_6 почала наносити удари кулаками по голові. Била збоку і прямо, було більше 6 ударів. Ствердила, що побиття потерпілої відбулося на проїжджій частині дороги, напроти вікон її квартири, його здійснювала саме ОСОБА_6 . Подія відбулася дуже швидко, тому свідок не встигла вийти і захистити потерпілу, інших осіб під час цього конфлікту не було. Зазначила, що хоча на вулиці було темно, однак було вуличне освітлення та підсвічення за рахунок вікон будинку. Вказала, що дану подію бачив її син 13 років. Зазначила, що з ОСОБА_6 вона не спілкується, у них неприязні відносини через наявність давніх конфліктів;
- показами свідка ОСОБА_10 , який в судовому засіданні пояснив, що 25.11.2021р. приїжджав до ОСОБА_4 у зв'язку з її викликом по лінії 102. По приїзду у потерпілої було відібрано заяву та пояснення. Під час цього він з ОСОБА_4 спілкувався, візуальних слідів тілесних ушкоджень не спостерігав. Точно не пам'ятає чи були у потерпілої тілесні ушкодження, оскільки пройшов тривалий період часу. Від потерпілої була якась заява довільної форми щодо триваючого конфлікту з сусідкою. Зазначив, що зібрані за результатами виїзду документи було передано до чергової частини, на реєстрацію, що відбувається в той же день;
- показами свідка ОСОБА_11 , який в судовому засіданні пояснив, що ним за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 на підставі пояснень сторін було складено довідку від 22.12.2021р. В поясненнях ОСОБА_4 від 25.11.2021р. мова йшла про конфлікт. У подальшому потерпіла отримала довідки та ОСОБА_11 їй було роз'яснено порядок дій по отриманню довідки про тілесні ушкодження. Вдруге потерпіла звернулась з заявою 04.01.2022р. Всього свідок потерпілу бачив двічі: 22.12.2021р. та в подальшому під час проведення слідчих дій, під час первинного виклику до потерпілої не їздив;
- показами свідка ОСОБА_9 , яка пояснила у судовому засіданні, що вона являється сімейним лікарем. 25.11.2021р. до неї звернулась ОСОБА_4 зі скаргами на головний біль, нудоту, блювання, що виникло внаслідок побиття сусідкою. При огляді мала сліди насильницьких дій: садна, синці (на правій щоці і над правою бровою), крім того, був підвищений тиск, тому нею був поставлений діагноз: забій і струс головного мозку. ОСОБА_4 перебувала на лікуванні з 25.11.2021р. по 06.12.2021р. у Драбове-Барятинській амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Лікування проводилось на денному стаціонарі з застосуванням крапельниць та ін'єкцій, бо ОСОБА_4 так було зручно лікуватись. ОСОБА_4 відмовилась від лікування у районі, тому свідок поставила діагноз під знаком питання і лікувала її як від струсу. Невідкладну допомогу вони надали власними засобами, у подальшому ліки придбавались пацієнткою. В медичну систему «Хелсі» дані про відвідування та лікування ОСОБА_4 не вносились, оскільки вони не встигали та в той період не було запису в електронну чергу. Діагноз було встановлено на підставі слів пацієнтки та на основі візуального огляду. Додаткові обстеження такі як КТ потрібно було проводити, але це не дуже доступно, а ОСОБА_4 себе погано почувала. ОСОБА_4 було також рекомендовано звернутись за консультацією до невропатолога, однак та рекомендацією не скористалась. В електронну систему направлення на консультацію до невропатолога не заносилось. Не було проведено обстеження МРТ і консультації невропатолога, тому після лікування діагноз залишився під питанням. Зазначила, що ОСОБА_4 систематично лікується в амбулаторії від гіпертонії, клінічні ознаки якої подібні до струсу головного мозку, а сімейний лікар за бажанням хворого може проводити лікування ургентних хворих замість вузького спеціаліста. Однак у той день у неї не було сумнівів, що тиск у ОСОБА_4 був підвищений саме після побиття. На її думку, немає обмежень щодо можливості ставить діагноз в амбулаторії за іншого спеціаліста. Від направлення на лікування на стаціонарі потерпіла відмовилась. Після завершення лікування вона видала ОСОБА_4 епікріз. В епікрізі вона зазначила діагноз без знака питання, бо в амбулаторній картці ОСОБА_4 вона знак питання в діагнозі поставила пізніше, перед засіданням суду. Епікріз видається на основі медичної картки, однак вона внесла виправлення в медичну картку. Вважає діагноз, що вказаний нею в епікрізі правильним, діагноз в картці теж правдивий, просто в картці під сумнівом. Не вважає, що внесла завідомо неправдиві відомості в довідку і епікріз. Картка ОСОБА_4 була в амбулаторії і на момент її звернення 25.11.2021р. і коли картку витребував суд. Щодо відсутності відомостей у медичній картці про розмір наявних у потерпілої ушкоджень вказала, що такі дані вносить судмедексперт;
- показами експерта ОСОБА_12 , яка пояснила, що складала висновок спеціаліста та висновок експерта щодо наявності у потерпілої тілесних ушкоджень та їх ступеня. Підтвердила вказане нею у висновках. Зазначила, що на момент огляду ОСОБА_4 вона ушкоджень не мала, відомості про ушкодження вносились на підставі медичної документації та зі слів потерпілої. Зазначила, що ступінь тяжкості тілесних ушкоджень визначила по епікрізу, оригінал якого надала ОСОБА_4 , у якому був наявний встановлений діагноз. Амбулаторна картка ОСОБА_4 на судово-медичне освідування надана не була. На експертизу слідчий надав лише постанову. Для її проведення достатньо висновку спеціаліста, не було необхідності витребовувати якусь документацію.
Крім того, вина ОСОБА_6 повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, які суд вважає допустимими, як такі, що отримані в порядку, встановленому КПК України без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та такими, що узгоджуються з іншими доказами по справі, а саме:
- даними матеріалів перевірки за заявою ОСОБА_4 , зареєстрованою в журналі ЄО за № 3237 від 25.11.2021, а саме: титульний аркуш Матеріалів перевірки № 1563, з якого вбачається, що ВПД № 1 Золотоніськогом РВП ГУНП в Черкаській області у період з 25.11.2021р. по 22.12.2021р. проводилася перевірка з приводу конфлікту з сусідкою ОСОБА_4 АДРЕСА_2 , на зворотному боці якого наявний опис матеріалів, що складаються з довідки 3237 ЄО; рапорту поліцейського СРПП ВПД № 1 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_13 від 25.11.2021р., про надходження до чергової частини по телефону повідомлення від ОСОБА_4 про конфлікт з сусідкою; заява ОСОБА_4 на аркуші (т.1 а.п. 68-72);
- даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 04.01.2022р., відповідно до якого помічник чергового СРПП ВПД №1 ОСОБА_14 прийняв усну заяву від ОСОБА_4 про спричинення їй ОСОБА_6 тілесних ушкоджень 24.11.2021р. близько 17:00 год. в с. Драбове-Барятинське по вул. Небесної Сотні (т.1 а.п.73);
- заявою ОСОБА_4 від 04.01.2022, в якій вона просить дізнавача СД Золотоніського РВП ОСОБА_15 долучити до матеріалів кримінального провадження Висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи№05-8-01/338 від 21.12.2021р. та епікріз (т.1 а.п. 74);
- даними Висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 05-8-01/338 від 21.12.2021р., яким на основі проведеного судово-медичного освідування гр. ОСОБА_4 , з урахуванням наданої медичної документації, лікар судово-медичний експерт прийшов до заключення: На момент огляду у гр. ОСОБА_4 тілесних ушкоджень не виявлено. Згідно наданої медичної документації гр. ОСОБА_4 встановлено діагноз: Струс мозку. Гематома та садна обличчя. Крововилив у склеру лівого ока. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета чи предметів, та носять ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (т.1 а.п.75);
- даними Епікрізу хворої ОСОБА_4 , 1950р.н., про те, що вона лікувалась в денному стаціонарі Драбове-Барятинської амбулаторії ЗПСМ з 25.11.2021р. по 05.12.2021р. з діагнозом: Забій голови. Струс мозку ІІ ст. Гіперт хв. ІІ ст. ризику. ІХС: атеросклеротичний кардіосклероз (т.1 а.п. 76;)
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 26 січня 2022 року за участю потерпілої ОСОБА_4 , яка розповіла про подію 24.11.2021р. та відтворила, як їй було нанесено гр. ОСОБА_6 тілесні ушкодження (т.1 а.п. 77-84);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 26 січня 2022 року за участю свідка ОСОБА_8 , яка показала, як гр. ОСОБА_6 24.11.2021р. наносила тілесні ушкодження ОСОБА_4 (т. 1 а.п. 85-92);
- постановою про призначення судово-медичної експертизи від 26.01.2022 (т.1 а.п. 93-94);
- даними висновку експерта № 05-8-01/338/27 від 28.01.2022р., згідно з яким, на основі проведеної судово-медичної експертизи з приводу спричинення тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_4 , лікар судово-медичний експерт прийшов до підсумків: Згідно наданої медичної документації у гр. ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження: струс головного мозку, синці та садна обличчя, крововилив у склеру лівого ока. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета чи предметів, не виключено в час, вказаний потерпілою, та носять ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (т.1 а.п. 96);
- постановою про призначення судово-медичної експертизи від 26.01.2022 (т.1 а.п. 97-98);
- даними висновку експерта № 05-8-01/338/27/29 від 27.01.2022р., згідно з яким на основі проведеної судово-медичної експертизи з приводу спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 лікар судово-медичний експерт:вважає, не виключеною ймовірністю, виникнення тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_4 при обставинах, зафіксованих під час проведення слідчого експерименту, за її участю (т.1 а.п. 100-101);
- постановою про призначення судово-медичної експертизи від 26.01.2022 (т.1 а.п. 102-103);
- даними висновку експерта № 05-8-01/338/27/31 від 28.01.2022р., згідно з яким на основі проведеної судово-медичної експертизи з приводу спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 лікар судово-медичний експерт вважає, не виключеною ймовірністю, виникнення тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_4 при обставинах, зафіксованих під час проведення слідчого експерименту за участю свідка (т.1 а.п. 105-106);
- даними висновку експерта № 02-01/781 від 04.11.2022р., який на підставі вивчення наданих медичних документів на ім'я ОСОБА_16 , матеріалів кримінального провадження № 12022255320000005 прийшов до наступних висновків:
1-4. Згідно даних огляду ОСОБА_4 лікарем 25.11.2021р. в неї було виявлено ушкодження: гематоми (крововиливи), садна обличчя.
Відмічені вище ушкодження у ОСОБА_4 , а саме: гематоми (крововиливи), садна обличчя, виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу вказаному в наданих медичних документах та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_4 , а саме: гематоми (крововиливи), садна обличчя, могли виникнути, як за обставин на які вона вказала в протоколі проведення слідчого експерименту від 26.01.2022р., так і за обставин на які вказала ОСОБА_8 в протоколі проведення слідчого експерименту від 26.01.2022р.
Також при огляді ОСОБА_4 лікарем 25.11.2021р. їй також був виставлений діагноз: струс мозку 2ст.?
Відповідно до наданої медичної карти амбулаторного хворого у ОСОБА_4 мають місце хронічні захворювання: остеохондроз шийного відділу хребта, гіпертонічна хвороба ІІ ст.
Дані захворювання можуть давати симптоми струсу головного мозку і згідно п.4. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» /затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995р./, загострення попередніх захворювань після заподіяння тілесного ушкодження не повинно враховуватися при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (т.1 а.п. 237-240).
При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченої у вчиненні вищезазначеного кримінального проступку в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання її винною. Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.
Покази обвинуваченої ОСОБА_6 , що дані нею під час судового розгляду, суд розцінює як такі, що частково відповідають дійсним обставинам та як обраний обвинуваченою спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за скоєне.
Доводи обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника в тій частині, що її вина є недоведеною, оскільки вона фізичне насильство відносно ОСОБА_4 не застосовувала та її не била, суд не може прийняти як переконливі та такі, що виправдовують ОСОБА_6 , оскільки як зазначено вище, вони є голослівними та спростовуються вищенаведеними доказами, оцінка яким дана судом.
Покази свідка ОСОБА_8 , що дані нею в судовому засіданні є правдивими, оскільки будь-які підстави зі сторони цього свідка для обмови обвинуваченої ОСОБА_6 по кримінальному провадженню не встановлені, тому не викликають у суду сумніву щодо правдивості її показань, на що заперечує сторона захисту.
У судовому засіданні допитані в якості свідків лікар ОСОБА_9 , поліцейські ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які не є прямими учасниками події та їх показання не підтверджують та не спростовують винуватість обвинуваченої, а стосуються встановлення загальних фактичних обставин справи.
Незважаючи на це, суд вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, є доведеною поза розумним сумнівом.
Крім зазначених вище доказів в судовому засіданні дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченої та процесуальні витрати у справі.
Достовірність та об?єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв?язку з чим суд їх прийняв.
Розгляд кримінального провадження здійснювався судом в межах пред?явленого ОСОБА_6 обвинувачення, кваліфікація якого була змінена стороною обвинувачення в порядку, передбаченомуст. 338 КПК України.
Таким чином, суд дійшов до переконання, що у кримінальному провадженні зібрана достатня кількість належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Таку кваліфікацію дій обвинуваченої суд вважає правильною.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особу винної, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченій, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченій, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Також аналіз даних про особу обвинуваченої ОСОБА_6 вказує на те, що вона має місце реєстрації та проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога за місцем реєстрації не перебуває, одружена та має на утриманні одну малолітню дитину.
Вказані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченій, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останньої до скоєного нею.
Обвинувачена не є особою з інвалідністю, не досягла пенсійного віку.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченої, яка за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не працює, має на утриманні малолітню дитину, думку потерпілої, а також відсутність обставин, що пом'якшують покарання та наявність обтяжуючої покарання обставини, а тому суд приходить до висновку, що для досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, а саме виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_6 та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень є необхідним та достатнім призначити покарання у виді штрафу, що передбачений ч.1 ст. 125 КК України в розмірі сорока п?яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 765 грн.
Цивільний позов по справі, заявлений потерпілою ОСОБА_4 , підлягає до часткового задоволення.
Суд вважає, що в частині матеріальної шкоди цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 підлягає до задоволення в сумі 271,53 грн. за надання медичних послуг, що стверджується документально. При цьому суд враховує, що матеріальні витрати на обстеження були викликані саме подією, що мала місце 24.11.2021р. внаслідок протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_6 .
Суд не погоджується з вимогою про стягнення з ОСОБА_6 понесених позивачем витрат на придбання ліків та медикаментів на суму 2050,60 грн., згідно наданих чеків, оскільки вони підтверджують витрати ОСОБА_4 на лікування, однак не від нанесених їй 24.11.2021р. тілесних ушкоджень, як вказує позивач у позовній заяві, а від загострення попередніх захворювань після заподіяння тілесного ушкодження, про що зазначено у висновку експерта від 04.11.2022р.
Стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди, то вона підлягає до задоволення.
Згідно із ч. 1ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 1ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
У пунктах 3, 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами, внесеними, постановою № 5 від 25.05.2001 року, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на обставини справи, беручи до уваги вищевказані принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд, вважає, що дана позовна вимога, виходячи з обставин справи, матеріального становища відповідача, реальності відшкодування даної шкоди, підлягає до задоволення і з відповідача на користь позивача належить стягнути 3000,00 грн., що об'єктивно відповідатиме характеру дій заподіювача шкоди, глибині страждань та розміру моральної шкоди.
Потерпілою ОСОБА_4 подано клопотання про розподіл судових витрат вх. №395/23-Вх від 25.01.2023р., у якому та просить стягнути з обвинуваченої на її користь витрати за надання правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Тобто, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається із матеріалів справи, між потерпілою ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_17 було укладено договір про надання правової допомоги від 10.11.2022р., згідно з яким замовник доручив, а адвокат взяв на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором. Крім того, надано Додаткову угоду №1 від 21.12.2022 до договору про надання правової допомоги від 10.11.2022, згідно якої сторони погодили розмір гонорару адвоката: 5000,00 грн., який сплачено ОСОБА_4 на розрахунковий рахунок адвоката, та квитанцію АТ КБ «Приватбанк» код квитанції 9287-0394-7905-0944 від 10.11.2022р. про перерахування коштів у сумі 5000,00 грн. на рахунок ОСОБА_5 . Детального переліку наданих адвокатом послуг, затраченого ним часу на надання таких послуг вказана додаткова угода не містить.
Суд зазначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також, за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з?їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов?язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та посилається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Таким чином, зважаючи на обсяг наданих послуг та їх складність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме слід зменшити стягнення витрат на професійну правничу допомогу з 5 000 грн. до 2 000 грн. з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 за надану правничу допомогу.
Долю речових доказів належить вирішити відповідно ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374, 376, 395, 477 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 45 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 765 грн.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 271,53 грн. та моральну шкоду в сумі 3000 грн., а разом 3 271,53 грн. та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 2000,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Речові докази по справі: медичну карту на ім?я ОСОБА_4 , що знаходиться при матеріалах справи - повернути за належністю.
Вирок суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду через Драбівський районний суд.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1