Справа № 569/19513/22
01 лютого 2023 року Рівненський міський суд
Рівненської області
в особі судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Фурдись В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини звернувся ОСОБА_1 .
У своєму позові позивач зазначає, що з відповідачем по справі вони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 03 лютого 2012 року від якого мають двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На протязі останніх років їх сімейне життя поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними сімейних відносин. Кожен з них має значно протилежні погляди на відносини у шлюбі. Відповідач нехтує сімейними цінностями, такими, як повага до чоловіка, піклування про створення в сім'ї доброзичливої, сприятливої, морально-психологічної атмосфери. З її ініціативи між ними виникають сварки, свідками яких нерідко стають їх діти, що тяжким чином впливає на їх психічний стан та кожен раз спричиняє усім їм душевні страждання. Відповідач не розуміє та не хоче розуміти сутності проблем, які виникають в їх сім'ї, вона не здатна підтримувати нормальну, моральну атмосферу в сім'ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між ним та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. За його глибоким переконанням, подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, оскільки як у нього, так і у відповідача на ґрунті сімейно-побутових проблем та значно протилежних поглядів на сімейне життя, розвинулась неприязнь один до одного, втрачено почуття любові та поваги. Відтак вважає, що причини, які спонукають його наполягати на розірвання шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя із такою дружиною (відповідачем), як подружжя та збереження шлюбу, категорично неможливе. Тому просить суд шлюб між ним та відповідачкою розірвати. Крім того, на даний час їх з відповідачкою спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає разом з ним та перебуває на його повному утриманні, а їх спільний син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає разом з відповідачкою. З початку війни, між ним та відповідачкою припинені будь-які стосунки, вони проживають окремо, відповідачка не бере ніякої участі у вихованні сина ОСОБА_3 , жодної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, не піклується про фізичний і духовний розвиток їх спільного сина, не приймає участі у вихованні і розвитку дитини взагалі. Станом на день подачі позову до суду, усі витрати, пов'язані з харчуванням, забезпеченням одягом та предметами першої необхідності для сина ОСОБА_3 несе він особисто. Йому, як одинокому батьку важко задовільнити потреби сина, оскільки постійно потрібні гроші для покупки одягу, їжі та предметів першої необхідності для сина, а зі сторони відповідачки немає матеріальної допомоги необхідної для утримання та виховання спільного сина ОСОБА_3 . Тому, оскільки відповідачка працює, отримує заробітну плату та зобов'язана утримувати дитину, відповідно до віку та потреб сина, для забезпечення його всім необхідним, просить суд стягнути з відповідачки на його користь аліменти на утримання їх спільного неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі частки всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду і до досягнення сином повноліття.
В судове засідання позивач не з'явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимог підтримує в повному обсязі, просить суд позов задоволити.
В судове засідання відповідач не з'явилась, однак подала до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності, заявлені позовні вимоги визнає в повному обсязі, проти задоволення вимог не заперечує.
Дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі з 03 лютого 2012 року.
Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про шлюб (повторне) серії НОМЕР_1 виданим 28 лютого 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції з якого вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 03 лютого 2012 року, про що зроблено відповідний актовий запис за №63. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_6 , дружини ОСОБА_6 .
Від даного шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дана обставина підтверджується дослідженими:
кс.копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданим 06 листопада 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції з якого вбачається, що ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Рівне, про що складено відповідний актовий запис №3031. Батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
кс.копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданим 23 квітня 2019 року Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області з якого вбачається, що ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Рівне, про що складено відповідний актовий запис №912. Батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст.111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні було встановлено, що сторони по справі проживають окремо, не підтримують подружніх стосунків, між ним припинено сімейні відносини, позивач втратив до відповідача почуття любові, фактично їх сім'я розпалась, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що має істотне значення, тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги в частині розірвання шлюбу є обґрунтованими, доведеними, та такими, що підлягають до повного задоволення.
Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.2 ст.183 СК України якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно ч.5 ст.183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності та те, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, а також те, що відповідач не заперечила проти задоволення заявлених позовних вимог та розміру аліментів, які позивач просить суд з неї стягнути, тому суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки при подачі позову до суду в частині позовних вимог про стягнення аліментів позивач звільнений від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, тому судові витрати в цій частині слід стягнути з відповідача в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.110-112,141,180-183 СК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задоволити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 03 лютого 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис №63 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрованого АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_5 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частки всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду - 26 грудня 2022 року і до досягнення сином повноліття.
Стягнути з Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_4 судовий збір в розмірі 992,40 грн. та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_5
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_4
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов