Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/3457/20
Провадження №2/552/7/23
25.01.2023 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Самсонової О.А.,
секретар судового засідання - Іщенко Р.Р.,
учасники справи та їхні представники:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Куліш Олена Миколаївна,
відповідач - ОСОБА_2
представник відповідача - адвокат Лук'яненко Олександр Андрійович,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
В поданій до суду позовній заяві посилався на те, що з 29 серпня 1998 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 23 травня 2018 року шлюб розірваний. Від шлюбу вони мають двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В період шлюбу за договором купівлі-продажу за спільні кошти сторонами придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу квартири від 28 грудня 2010 року.
Оскільки вказане майно придбано під час шлюбу, воно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
В разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Тому позивач просив суд в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Залишити у власності ОСОБА_2 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Також просив стягнути з відповідача на його користь 1142 грн. на відшкодування понесених ним судових витрат зі сплати судового збору.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 03 серпня 2020 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін (а.с. 21).
Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позов не подала, звернулась до суду з зустрічним позовом до позивача ОСОБА_1 про встановлення факту, що майно є особистою приватною власністю дружини, та про розподіл спільного майна подружжя.
Ухвалою суду від 08 жовтня 2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду (а.с. 42).
Ухвалою суду від 27 жовтня 2020 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано з Полтавського обласного державного нотаріального архіву докази: копію договору купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Філімоновою Валентиною Миколаївною 28 грудня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №3886, стороною у якому є ОСОБА_2 ; копію згоди ОСОБА_1 як другого з подружжя на укладення ОСОБА_2 вказаного договору, якщо така згода ним надавалася (а.с. 54).
Ухвалою суду від 18 січня 2021 року задоволено клопотання представника відповідача адвоката Мушука В.В. про витребування доказів, витребувано у Головного управління ДФС у Полтавській області інформацію про розмір отриманих ОСОБА_1 доходів за період з 1998 року по 2010 рік (а.с. 114).
Цією ж ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Мушука В.В. про продовження строку для подання відзиву на позов. Відзив на позов, поданий 18 січня 2021 року представником відповідача, адвокатом Мушук В.В., залишено без розгляду у зв'язку з пропуском встановленого судом строку для подання відзиву на позов.
Також було зупинено провадження у даній справі до набрання чинності рішенням суду у цивільній справі №552/5054/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту, що майно є особистою приватною власністю подружжя, та про поділ спільного майна подружжя.
Ухвалою суду від 29 січня 2021 року частково задоволено заяву представника позивача, адвоката Куліш Олени Миколаївни, про забезпечення позову. З метою забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя накладено заборону на відчуження 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 124).
Ухвалою суду від 08 червня 2022 року відновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя (а.с. 146).
Ухвалою суду від 03 серпня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі (а.с. 164).
Крім того, судом задоволено клопотання відповідача про виклик в судове засідання та допит свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Інші заяви по суті справи та клопотання сторонами суду не подавались.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити. При цьому посилались на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_8 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили. При цьому посилались на те, що квартира АДРЕСА_2 не є спільним майном подружжя, оскільки подарована ОСОБА_2 батьками на 30 річчя. Саме під час святкування дня її народження батько подарував їй кошти, що нею витрачені на спірну квартиру. Жодного відношення до коштів, за рахунок яких була придбана спірна квартира, відповідач ОСОБА_1 не має. Фактично квартира АДРЕСА_2 , є її особистою власністю, оскільки придбана за її особисті кошти, без участі позивача. Тому в задоволенні позову просили відмовити.
Після оголошеної судом перерви позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, уповноваживши своїх представників на представництво їх інтересів в суді.
Замість представника відповідача ОСОБА_8 у справу вступив адвокат Лук'яненко О.А.
Але після оголошеної судом перерви представник відповідача ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи відсутність підстав, передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з'явились.
Суд, заслухавши позивача, відповідача та їх представників, дослідивши докази у справі, приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 29 серпня 1998 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 23 травня 2018 року у справі №530/502/18 шлюб розірвано (а.с 6-8).
Під час перебування у шлюбі на підставі договору купівлі-продажу, укладеного ПП «Дисконт» та ОСОБА_2 , посвідченого 28 грудня 2010 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Філімоновою В.М., зареєстрованого нотаріусом в реєстрі за №3886, сторонами було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, як передбачено пунктом 2.5. вказаного договору купівлі-продажу покупець ОСОБА_2 доводить до відома продавця, що цей правочин вчинюється за згодою чоловіка покупця ОСОБА_1 , яка посвідчена приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Філімоновою В.М. 28 грудня 2010 року за реєстровим №3885.
Відповідно до змісту згоди, яка посвідчена приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Філімоновою В.М. 28 грудня 2010 року за реєстровим №3885, ОСОБА_1 дає згоду на купівлю його дружиною ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2 та укладення і підписання нею відповідного договору купівлі-продажу. Гроші, котрі будуть витрачені на купівлю зазначеного об'єкту нерухомості, згідно із законодавством України визнаються їх спільною власністю. Йому відомо, що відповідно до законодавства України придбана нерухомість також буде вважатися об'єктом спільної власності як така, що набувається ними за час шлюбу. Зміст статей 60-73 Сімейного кодексу України йому нотаріусом роз'яснено. При цьому він заявляє, що такий правочин відповідає інтересам сім'ї та погоджується з тим, щоб умови договору (у тому числі і сума договору) визначалися дружиною самостійно.
Таким чином встановлено, що укладаючи договір купівлі-продажу спірної квартири від 28 грудня 2010 року, позивач ОСОБА_2 діяла в інтересах сім'ї та зі згоди свого чоловіка ОСОБА_1 , що свідчить про набуття квартири за адресою: АДРЕСА_1 в спільну сумісну власність подружжя.
На час розгляду справи вказаний договір купівлі-продажу є чинним, жодною стороною не оскаржений, не скасований, тому підлягає до застосування як такий, що регулює спірні правовідносини.
Як вбачається з витягу про державну реєстрацію прав від 05 лютого 2011 року №28905202, виданого Приватним підприємством Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28 грудня 2010 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Філімоновою В.М. за №3886.
Вказані обставини встановлені рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, у справі №552/5054/20 (а.с.137-140, 141-144).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вказаним рішенням відмовлено ОСОБА_2 у визнанні квартири за адресою: АДРЕСА_1 особистою приватною власністю з тих підстав, що укладаючи договір купівлі-продажу спірної квартири від 28 грудня 2010 року, позивач ОСОБА_2 діяла в інтересах сім'ї та зі згоди свого чоловіка ОСОБА_1 , що свідчить про набуття вказаної квартири в спільну сумісну власність подружжя.
Таким чином є встановленою і згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню та обставина, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві в спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
З цих підстав суд не бере до уваги показання свідків та письмові докази, надані відповідачем на обґрунтування належності спірної квартири їй на праві особистої власності. Крім того, вказаним доказам та показанням свідків судом надано оцінку під час розгляду цивільної справи № №552/5054/20.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Згідно частин першої, другої, третьої статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Судом не встановлено підстав для відходження від рівності часток подружжя в праві спільної сумісної власності на вказану вище квартиру.
Згідно частин 3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідач доказів, які б підтверджували наявність підстав для відходження від рівності часток подружжя, не надала, відповідних вимог не заявляла.
Таким чином, розглянувши справу на підставі наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що частки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в праві спільної власності на вказане майно є рівними та складають по 1/2 частині.
Тому у зв'язку з поділом спільного майна подружжя за позивачем необхідно визнати право власності на 1/2 частину спірної квартири. При цьому у власності ОСОБА_2 залишається 1/2 частина вказаної квартири.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати позивача складаються з витрат на оплату судового збору у розмірі 1142 грн. (а.с. 5).
Оскільки судом позов задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1142 грн. на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку у праві спільної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Залишити у власності ОСОБА_2 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1142 грн. (одну тисячу сто сорок дві гривні) на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , проживаючий: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , проживаюча: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення виготовлено 31 січня 2023 року.
Головуючий О.А.Самсонова