Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/4021/2023
м. Київ Справа № 757/20662/22-ц
26 січня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Шпильовій Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Остащенко Олесі Миколаївни на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2022 року, постановлену під головуванням судді Соколова О.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу квартири,-
12 серпня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 в якому просив суд розірвати договір купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 09.11.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Разом з позовною заявою ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову. В обґрунтування вимог вказаної заяви зазначав, що 09.11.2021 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Набокою О.В. та зареєстровано в реєстрі за №2521.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2. вказаного договору купівлі-продажу продавець(позивач) передав у власність покупця (відповідача), а покупець прийняв квартиру за адресою АДРЕСА_2 за обумовлену грошову суму.
Зазначає, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право власності на нерухоме майно, а саме: на квартиру за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі вказаного договору купівлі-продажу від 09.11.2021 року.
Вказує на те, що за домовленістю сторін продаж квартири вчинено за 4 750 200 грн., що має бути еквівалентно 180 000 доларів США з розстроченням платежу (пункт 2.1. договору)
У пункті 2.2. договору сторони домовились, що повний (остаточний) розрахунок за договором буде здійснено не пізніше 31 грудня 2022 року. При цьому сума 4 750 200 грн. гривень, що має бути еквівалентно 180 000 доларів США буде сплачуватися покупцем із розрахунку не менше 263 900 грн., що буде еквівалентом 10 000 доларів США на місяць та не менше 1 017 888,69 грн., що буде еквівалентом 38 571 доларів США у квартал. Щомісячний платіж здійснюється покупцем не пізніше останнього числа місяця за поточний місяць. Першим розрахунковим місяцем за цим договором є листопад 2021 року.
На виконання вищевказаних умов договору відповідач сплатив покупцю лише 51 434 долариСША. В той же час, загальна сума, що має бути сплачена до 31.12.2022 року складає 180 000 доларів США, а згідно графіку платежів станом на 31.07.2022 року відповідач мав сплатити 115 713 доларів США, тобто,заборгованість відповідача станом на дату подачі позову складає 64 279 долари США, фактично не сплачено платежі за майже 2 квартали.
Зазначає, що відповідач відмовляється здійснювати платежі, виконувати свої обов'язки згідно умов договору та намагається продати квартиру.
На думку заявника у випадку продажу вказаного майна буде істотно ускладнено виконання рішення суду в майбутньому.
З огляду на вище викладене, просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно- квартиру за адресою: АДРЕСА_2
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2022 року заяву представника позивача ОСОБА_2 адвоката Гайдаша Олександра Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу квартири задоволено.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з такою ухвало суду першої інстанції, 06 жовтня 2022 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Остащенко Олеся Миколаївна подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2022 року скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що предметом позову у цій справі є позовні вимоги про розірвання договору купівлі- продажу квартири. У разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому суд помилково вважав, що незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, на думку апелянта такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.
Вказує на те, що як на підставу для задоволення заяви про забезпечення позову позивач посилався на те, що відповідач намагається продати спірну квартиру, що підтверджується роздруківками оголошень з Інтернету, проте, на думку апелянта суд першої інстанції не повинен був брати до уваги надані роздруківки, оскільки вони не містять жодного посилання на відповідача, або інформації, яка хоч якимось чином пов'язувала б оголошення з відповідачем.
Зазначає, що не погоджується з твердженням позивача відносно того, що відповідачем було сплачено лише 51 434,00 долари США з огляду на те, що 08 липня 2021 року між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено попередній договір. За домовленістю сторін, до підписання попереднього договору ОСОБА_1 передала ОСОБА_4 забезпечувальний платіж у сумі 1 644 000 (один мільйон шістсот сорок чотири тисячі) гривень 00 коп., що має бути еквівалентно 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США, решта, що залишається до сплати 548 000 (п'ятсот сорок вісім тисяч) гривень 00 коп, що має бути еквівалентно 20 000 (двадцяти тисячам) доларів США буде сплачена відповідачкоюрівними частками щомісячно до 08 жовтня 2021 року.
Вказує на те, що станом на 28.06.2022 року відповідачкою було сплачено 151 434 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста тридцять чотири) долари США на виконання зобов'язань за спірним договором, що підтверджується підписом ОСОБА_5 у попередньому договорі та заявами від 03.09.2021 року, від 04.10.2021року та від 29.10.2021року.
Звертає увагу суду, що наразі відповідачем станом на вересень 2022 року виконано зобов'язання у повному обсязі, а залишок несплаченої вартості квартири складає 28 566 (двадцять вісім тисяч п'ятсот шістдесят шість) доларів США, що відповідає умовам спірного договору.
25 січня 2023 року від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Гайдаша Олександра Володимировича надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він зазначає, що предметом (об'єктом) спору у даній справіє квартира за адресою АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу, тобто, відповідач, без наявності арешту, що накладений судом, матиме реальну можливість продати квартиру за яку вона не виплатила грошовікошти.
Вказує на те, що у апеляційній скарзі та відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що нею було сплачено безпосередньо позивачу та його представнику 151 434 доларів США, проте позивач з такими твердженням відповідача не погоджується, оскільки такі твердження не відповідають дійсним обставинам справи.
З огляду на вище викладене, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Остащенко Олеся Миколаївна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Гайдаш Олександр Володимирович в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29 листопада 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі- продажу квартири.
Відповідно до умов зазначеного договору продавець продає, а покупець купує квартиру і зобов'язується сплатити за неї обумовлену цим договором грошову суму.
Згідно з умовами п. 1.2. зазначеного договору предметом цього договору є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею- 116,5 кв.м., житловою площею 62,2 кв.м., що складається з трьох житлових кімнат.
Відповідно до п. 2.1. за домовленістю сторін продаж квартири вчиняється за 4 750 200,00 грн., що має бути еквівалентно 180 000,00 доларів США з розстроченням платежу.
Згідно з розділом 3 зазначеного договору сторони домовились, що право власності на квартиру переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору та одночасно підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Право власності на квартиру виникає у покупця з дня державної реєстрації цього права відповідно до ст. 334 ЦК України.
Сторони домовились, що під передачею квартири за цим договором слід вважати символічну передачу речі. Прийняття покупцем від продавця договору купівлі- продажу та технічного паспорта на цю квартиру свідчить про те, що передача речі відбулась.
В присутності нотаріуса продавець передав покупцеві, а покупець прийняв від продавця договір купівлі- продажу на цю квартиру та технічний паспорт.
12 серпня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 в якому просив суд розірвати договір купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 09.11.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з огляду на невиконання відповідачкою умов договору щодо оплати вартості квартири.
Разом з позовною заявою ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на майно- квартиру за адресою: АДРЕСА_2
Задовольняючи заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову, накладаючи арешт на квартиру АДРЕСА_1 ,суд першої інстанції посилався на те, що відповідачка є власником майна, договір купівлі-продажу якого позивач просить розірвати у зв'язку з невиконання відповідачкою умов даного договору щодо оплати позивачу вартості придбаної у нього квартири, а тому має реальну можливість розпорядитись вказаною квартирою до ухвалення рішення суду у даній справі. А тому без вжиття вказаного виду забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, у випадку задоволення позову. Вказаний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 в якому просив суд розірвати договір купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 09.11.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Отже, предметом спору у даній справі є розірвання договору купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 09.11.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право власності на нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу від 09.11.2021 року.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку є підстави вважати, що невжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , договір купівлі-продажу якої позивач просить розірвати, може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду у даній справі.
Також судом при задоволенні заяви про забезпечення позову способом накладення арешту на спірну квартиру в повній мірі враховано принцип співмірності забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Доводи апеляційної скарги про те, що предметом позову у цій справі є позовні вимоги про розірвання договору купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1 , а тому суд помилково вважав, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, колегія суддів відхиляє, так як невжиття вказаного заходу забезпечення позову може призвести до відчуження вказаної квартири до ухвалення рішення суду у даній справі, що призведе до зміни власника вказаного нерухомого майна, що ускладнить здійснення позивачем захисту порушеного , на його думку, права.
Посилання в апеляційній скарзі на безпідставність доводів позивача про те, що відповідачка намагається продати квартиру АДРЕСА_1 , так як на підтвердження вказаної обставини позивачем надані неналежні докази - роздруківки оголошень з Інтернету, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, так як вказана квартира зареєстроване на праві власності за відповідачкою та вона, як власник вказаного нерухомого майна, має право в будь-який момент відчужити вказане майно на користь третіх осіб, а тому суд першої інстанції підставно зазначив в оскаржуваній ухвалі, що невжиття вказаного заходу забезпечення позову може призвести до відчуження даного майна відповідачкою та утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність арешту вказаного майна ніяким чином не обмежує відповідача в праві користування майном, обмеження стосується лише права відчуження спірного майна на час розгляду спору судом.
Доводи апеляційної скарги про те, що наразі відповідачем станом на вересень 2022 року виконано зобов'язання по договору купівлі-продажу квартири у повному обсязі, а залишок несплаченої вартості квартири складає 28 566 (двадцять вісім тисяч п'ятсот шістдесят шість) доларів США, що відповідає умовам спірного договору, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини підлягають перевірці та з'ясуванню при вирішенні спору між сторонами по суті, а не під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2022 рокупостановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Остащенко Олесі Миколаївни.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Остащенко Олесі Миколаївни залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19 серпня 2022 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 31 січня 2023 року.
Головуючий: Судді