Справа № 381/2116/19 Головуючий у суді І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/964/2023 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
25 січня 2023 року м.Київ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора: ОСОБА_6 ,
виправданого: ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2022 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Фастів Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
27.12.2012 Солом'явським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 187 КК України до 6 років позбавлений волі з конфіскацією всього майна, 14.07.2017 звільнений із Шепетівської виправної колонії Хмельницької області № 98, по відбуттю строку покарання,-
за ч.2 ст.186 КК Українивиправдано, за недоведеністю у його діянні складу даного кримінального правопорушення, -
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 24 лютого 2019 року о 05 годині 30 хвилин разом із невстановленою органом досудового розслідування особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи навпроти будівлі № 45 «Вечірнього ринку» по вул. Соборній в м. Фастові Київської області, помітили раніше незнайомих їм ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які стояли та розмовляли між собою. Після цього ОСОБА_7 та невстановлена органом досудового розслідування особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вирішили незаконно збагатитись за рахунок відкритого викрадення майна ОСОБА_9 .
Домовившись про спільне вчинення злочину ОСОБА_7 та невстановлена органом досудового розслідування особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, розподілили між собою ролі та визначили послідовність своїх дій. Так, ОСОБА_7 мав заволодіти майном потерпілого, а невстановлена органом досудового розслідування особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, в свою чергу, в цей час мала відволікти потерпілого від протиправних дій ОСОБА_7 , надавши йому можливість втекти від переслідування, щоб в подальшому зустрітись у визначеному місці та розпорядитись викраденим майном.
Реалізовуючи спільний злочинний умисел, діючи умисно, повторно, з корисливим мотивом та з метою незаконного збагачення за рахунок заволодіння чужим майном, за попередньою змовою групою осіб, відкрито для потерпілого, переконавшись, що сторонніх осіб поблизу немає, ОСОБА_7 , приблизно о 05 год. 32 хв., наблизившись ззаду до ОСОБА_9 разом з невстановленою органом досудового розслідування особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зірвав з потерпілого чоловічу сумку вартістю 168 грн. 00 хоп., в якій знаходилися документи, видані на ім'я ОСОБА_9 (паспорт громадянина України, трудова книжка, та посвідчення водія), розкладний швейцарський ніж вартістю 237 грн. 30 коп., гаманець вартістю 139 грн. 96 коп., в якому знаходились грошові кошти в сумі 1200 грн. (купюрами номіналом 500 грн. - 2 штуки. 100 гри. - 1 штука, 50 грн. - 1 штука, 20 грн. - 2 штуки, 10 грн. - 1 штука), банківські картки «Аваль», «Приват Банк», «Укрсиббанк»; мобільний телефон марки «Леново А 1010 (1020)» вартістю 850 грн. 00 «коп., з сім-карткою оператора «лайфселл» вартістю 45 грн. 00 коп., мобільний телефон «Соні Еріксок К 800і» вартістю 300 грн. 00 коп., з сім карткою оператора «Київстар» вартістю 45 грн. 00 коп., та USB флеш-накопичувач на 16 GB, вартістю 92 грн. 00 коп., та побіг по вул. Соборна у напрямку вул. Ярослава Мудрого в м. Фастів.
У цей момент потерпілий ОСОБА_9 почав наздоганяти ОСОБА_7 та невстановлену органом досудового розслідування особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, які рухались в одному напрямку по вул. Соборній. Однак, в цей час невстановлена органом досудового розслідування особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, згідно з узгодженим з ОСОБА_7 планом дій, зникла з місця вчинення злочину, тікаючи іншим шляхом, а саме по вул. Небесної Сотні в м. Фастові. У подальшому останні зустрілись в раніше обумовленому місці, де розпорядились викраденим майном потерпілого на власний розсуд.
Своїми умисними діями на думку органу досудового розслідування ОСОБА_7 разом із невстановленою органом досудового розслідування особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 3 077, 26 грн.
Виправдовуючи ОСОБА_7 за ч.2 ст.186 КК України суд вказав, що під час розгляду даного кримінального провадження стороною обвинувачення не було доведено поза розумним сумнівом того, що ОСОБА_7 вчинив інкримінований йому злочин, враховуючи обставини, що були встановлені під час дослідження доказів. Надані стороною обвинувачення докази на підтвердження винуватості ОСОБА_11 на переконання суду не є достатніми для стверджування поза розумним сумнівом того, що він вчинив інкримінований йому злочин.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор в апеляційній скарзі просить вирок скасувати через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним за ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі.
Також просить повторно дослідити докази, які містяться в матеріалах справи: протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 24.02.2019; протокол проведення слідчого експерименту від 18.04.2019; протокол проведення слідчого експерименту від 17.05.2019; протокол впізнання особи за фотознімками від 24.02.2019; протокол проведення слідчого експерименту від 19.04.2019; протокол впізнання особи за фотознімками від 07.05.2019; протокол впізнання особи за фотознімками від 07.05.2019; висновок екперта від 22.05.2019; протоколи огляду місця події від 24.02.2019; протокол огляду від 01.03.2019; виновок експерта № 17/1- 661 від 06.05.2019; висновок експерта № 10-845 від 16.05.2019; речові докази: чоловічий гаманець коричневого кольору, трудову книжку, паспорт, банківські, дисконтні картки ОСОБА_9 ; допитати потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
В обґрунтування апеляції вказує, що судом не взято до уваги ті докизи, які могли істотно вплинути на його висновки, а саме: показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які є працівниками поліції та затримували ОСОБА_7 й ОСОБА_16 ; показання потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 щодо події, обстановки та обставин вчинення злочину; показання свідка ОСОБА_14 , який зазначив, що 23.02.2019 в складі слідчо-оперативної групи Фастівського ВП виїхав до подвір'я будинку АДРЕСА_2 , де виявлено речі та документи ОСОБА_9 , з яких ним відібрані сліди папілярних візерунків пальців рук; показання свідка ОСОБА_15 , яка повідомила, що 24.02.2019 на території її домоволодіння працівниками поліції виявлено та вилучено документи, як вона потім дізналася належні ОСОБА_9 , а 25.02.2019 сама виявила неподалік її домоволодіння посвідчення водія ОСОБА_9 ; показання обвинуваченого ОСОБА_7 ,який повідомив, що під час затримання перебував разом із ОСОБА_16 ; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 24.02.2019, згідно якого затримано ОСОБА_7 і під час його особистого обшуку виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 1209 грн.; протокол проведення слідчого експерименту від 18.04.2019 за участю потерпілого ОСОБА_9 ,згідно якого останній відтворив обстановку та обставини вчиненого щодо нього злочину; протокол проведення слідчого експерименту від 17.05.2019 в ході якого працівниками поліції експериментальним шляхом виміряно шлях та час, необхідний особі для подолання відстані від місця пограбування ОСОБА_9 до місця затримання ОСОБА_7 за участю потерпілого ОСОБА_9 , згідно якого останній відтворив обстановку та обставини вчиненого щодо нього злочину; протокол впізнання особи за фотознімками від 24.02.2019, згідно якого потерпілий ОСОБА_9 на фотознімку № 4 впізнав особу, яка вчинила щодо нього пограбування (на фотознімку № 4 міститься фото ОСОБА_7 ); протокол проведенняслідчого експерименту від 19.04.2019 за участю свідка ОСОБА_10 , згідно якого останній відтворив обстановку та обставини вчиненого щодо ОСОБА_9 злочину; протокол впізнання особи за фотознімками від 07.05.2019, згідно якого свідок ОСОБА_13 на фотознімку № 2 впізнав особу, яку затримано біля ресторану «Наталіно» (на фотознімку № 4 міститься фото ОСОБА_16 ); протокол впізнання особи за фотознімками від 07.05.2019, згідно якого свідок ОСОБА_13 на фотознімку № 2 впізнав особу, яку затримано біля ресторану «Наталіно» (на фотознімку № 2 міститься фото ОСОБА_7 ); висновок екперта від 22.05.2019, згідно якого встановлено вартість викраденого у ОСОБА_9 майна; протокол огляду місця події від 24.02.2019, згідно якого оглянуто подвір'я будинку АДРЕСА_3 , де виявлено речі та документи ОСОБА_9 (гаманець, дисконтні картки); протокол огляду місця події від 24.02.2019, згідно якого оглянуто подвір'я будинку АДРЕСА_4 , де було виявлено документи ОСОБА_9 (трудова книжка, паспорт); протокол огляду місця події від 24.02.2019, згідно якого оглянуто прибудинкову територію ресторану «Наталіно» по АДРЕСА_5 , де було виявлено речі ОСОБА_9 (банківські, дисконтні картки); протокол огляду від 01.03.2019, згідно якого оглянуто відеозапис з камери зовнішнього вуличного спостереження «Parkovka» від 24.02.2019 в період часу о 05 год. 34 хв., на якому зафіксовано силует чоловіка, який біжить; виновок експерта № 17/1-661 від 06.05.2019, згідно якого сліди пальців рук, виявлені на паспорті ОСОБА_9 , залишені пальцями рук ОСОБА_16 ; висновок експерта № 10-845 від 16.05.2019; речові докази:чоловічий гаманець коричневого кольору, трудова книжка, паспорт, банківські, дисконтні картки ОСОБА_9 .
Вважає, що зазначена мотивація суду щодо недоведеності поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки всі вищенаведені докази окремо та в їх сукупності обгрунтовано вказують на причетніть ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому злочину.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, виправданого та його захисника, що просили рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається зі змісту вироку, дані вимоги судом дотримано.
Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно до ч.1 ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Відповідно до ч.2 ст.92 КПК України, обов'язок доказування належності та допустимості доказів, покладається на сторону, що їх подає.
Ст.337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, орган досудового розслідування стверджує, що ОСОБА_7 та невстановлена органом досудового розслідування особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вирішили незаконно збагатитись за рахунок відкритого викрадення майна ОСОБА_9 , розподілили між собою ролі та визначили послідовність своїх дій. Так, ОСОБА_7 мав заволодіти майном потерпілого, а невстановлена органом досудового розслідування особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, в свою чергу, в цей час мала відволікти потерпілого від протиправних дій ОСОБА_7 , надавши йому можливість втекти від переслідування, щоб в подальшому зустрітись у визначеному місці та розпорядитись викраденим майном.
Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_7 відведена активна домінуюча роль у вказаному злочині, тоді як інший співучасник повинен був лише відволікти потерпілого і потім взяти участь у розпорядженні викраденим майном.
З досліджених у судовому засіданні доказів, які сторона обвинувачення надала на підтвердження винуватості ОСОБА_7 встановлено наступне:
- ОСОБА_7 разом з особою на прізвище ОСОБА_17 затримали працівники патрульної поліції ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , які патрулювали територію поблизу місця вчинення злочину;
- одразу після затримання цих осіб працівники поліції, які є свідками в цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , пред'явили їх потерпілому ОСОБА_9 та свідку ОСОБА_10 для впізнання, що підтверджується як показаннями потерпілого, обвинуваченого, так і свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , однак потерпілий їх не зміг впізнати, оскільки було темно;
- поряд з місцем затримання ОСОБА_7 та громадянина на прізвище ОСОБА_17 під час огляду місцевості 24.02.2019 з 09 год.40 хв. до 10 год.00 хв. були виявлені пластикові картки, а саме: банківська картка «Укрсиббанку» номер НОМЕР_1 з написом: ОСОБА_23 НОМЕР_7 UAH; банківська карта «Укрсиббанку» номер НОМЕР_2 з написом ОСОБА_23 НОМЕР_7 UAHMasterCard; банківська картка «BankAval» номер НОМЕР_3 » банківська карта «ПриватБанк» картка «Універсальна» номер НОМЕР_4 , пластикова картка банку блакитного кольору з написом Євро Бульбашка» НОМЕР_5 » та картка рожевого кольору з написом «Київ М Електронна картка для проїзду в Київському метрополітені»;
- під час огляду місцевості 24.02.2019 за адресою АДРЕСА_4 на подвір'ї в квітнику виявлено та вилучено трудову книжку синього кольору, у верхній частині якої приклеєно смужку паперу, на якій мається напис « ОСОБА_9 », а з лівої сторони від входу на подвір'ї, на землі, виявлено та вилучено паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Фастів, Київської області, на якій вподальшому були виявлені відбитки пальців громадянина на прізвище ОСОБА_17 ;
- під час затримання ОСОБА_7 був проведений його обшук та в нього вилучені грошові кошти в сумі 1209 грн, на яких згідно з висновком судової молекулярно-генетичної експертизи біологічних слідів потерпілого виявлено не було;
- потерпілий під час проведення впізнання за фотознімками спочатку вказав, що впізнав в ОСОБА_7 особу, яка його пограбувала, однак під час досудового розслідування вказав, що в протоколі впізнання містяться дані, яких він слідству не повідомляв, зокрема щодо ознак, за якими провів впізнання особи, та вказав, що не міг впізнати ОСОБА_18 . Вказану позицію потерпілий підтримав і в суді;
- за результатами проведеної судової молекулярно-генетичної експертизи на вилучених у ОСОБА_7 грошових коштах біологічних слідів потерпілого ОСОБА_9 на них не виявлено;
- під час проведеного обшуку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 викрадених у потерпілого речей не знайдено.
Водночас, під час досудового розслідування проведена судова дактилоскопічна експертиза, за результатами якої встановлено, що на трудовій книжці потерпілого ОСОБА_9 містяться відбитки пальців, що належать громадянину на прізвище ОСОБА_17 . Суд звертає увагу, що вказаний громадянин ОСОБА_17 не має будь-якого процесуального статусу у цьому кримінальному провадженні. З наданих у судовому засіданні пояснень прокурора цей громадянин є тим, відносно кого виділено кримінальне провадження, однак цьому громадянину не пред'явлено підозри, оскільки він виїхав за межі України.
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що стороною обвинувачення не було доведено поза розумним сумнівом того, що ОСОБА_7 вчинив інкримінований йому злочин. Вказаний висновок суду обґрунтовується тим, що під час досудового розслідування не було здобуто переконливих доказів, які б підтверджували версію сторони обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину, викладену в обвинувальному акті, а в суді не доведено його причетності до інкримінованого йому злочину. Так, на думку суду, не є достатнім доказом те, що обвинувачений був затриманий в тому місці в напрямку якого побіг один із осіб, які пограбували потерпілого ОСОБА_9 , оскільки обвинувачений пояснив свою версію та причини його перебування в тому місці, які не були перевірені під час досудового розслідування всупереч вимог ч. 2 ст. 9 КПК України. Вилучені у обвинуваченого кошти не мають на собі біологічних слідів потерпілого ОСОБА_9 і їх походження обвинуваченим обґрунтовано та підтверджено допитаними у судовому засіданні свідками, яких попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань. Щодо наявності на трудовій книжці потерпілого відбитків пальців громадянина на прізвище ОСОБА_17 , якого разом з обвинуваченим затримали працівники поліції ОСОБА_12 та ОСОБА_19 , то суд відповідно до ст. 86 КПК України обґрунтовано визнав його недопустимим доказом, оскільки він стосується особи, яка в даному кримінальному провадженні не має жодного процесуального статусу, а також відсутні докази дотримання порядку здобуття експериментальних зразків, передбаченого ст. 245 КПК України, на підставі яких отримано висновок судової дактилоскопічної експертизи в даному кримінальному провадженні.
Суд першої інстанції допитавши покази обвинуваченого, потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , та дослідивши письмові докази, надані стороною обвинувачення враховуючи, що ні потерпіли, ні свідок ОСОБА_10 не вказують переконливо на обвинуваченого ОСОБА_7 як на особу, яка здійснила пограбування потерпілого, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_7 винним в інкримінованому йому злочині.
Також суд звернув увагу на недоліки роботи органів досудового розслідування в частині оформлення затримання обвинуваченого ОСОБА_7 .
Так, як встановлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, злочин вчинено о 5 год.30 хв., о 5 год.36 хв. надійшло повідомлення про злочин до поліції. З показань потерпілого ОСОБА_9 патрульна поліція прибула за 10-15 хв після виклику і через незначний проміжок часу працівники поліції пред'являли потерпілому для впізнання затриманих осіб. Однак, згідно з протоколом затримання ОСОБА_7 від 24.02.2019 фактичним часом його затримання вказано 24.02.2019 о 12 год. Вказане суперечить вимогам ст.ст. 207 та 209 КПК України, які визначають що є моментом затримання особи.
Крім того, відповідно до ст.ст. 208, ч. 7 ст. 223 та ст. 228 КПК України визначено порядок пред'явлення особи для впізнання і суб'єктів, уповноважених на проведення вказаної слідчої дії. Водночас, пред'явлення працівниками поліції ОСОБА_12 та ОСОБА_13 потерпілому ОСОБА_9 та свідку ОСОБА_10 для впізнання затриманих ними ОСОБА_7 та громадянина на прізвище ОСОБА_17 здійснено з порушенням наведених вище вимог закону.
Відповідно до пунктів 1-4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Розглянувши вказане кримінальне провадження щодо ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 186 КК України, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що під час досудового розслідування не були дотримані вимоги, встановлені ст.ст. 2, 3 КПК України в частині повноти проведення досудового розслідування з метою доведення того, що ОСОБА_11 вчинив інкримінований йому злочин.
Відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.19 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року Європейський суд з прав людини вказав на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Частиною 2 ст.17 КПК України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно до ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Така позиція також знаходить своє відображення і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку». Відповідно до п. 23 вказаної постанови, є недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли всі зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Тому на думку колегії суддів, суд всебічно, об'єктивно дослідивши всі обставини справи, оцінивши надані обвинуваченням письмові докази та заслухавши потерпілого, свідків правомірно прийшов до висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, а дослідженими доказами не підтверджується, що ОСОБА_7 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.
Апеляційна скарга прокурора не містить жодних додаткових аргументів та доказів, відмінних від досліджених під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Доводи прокурора в апеляційній скарзі на неповноту судового розгляду не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом були безпосередньо досліджені всі докази, які були надані обвинуваченням.
Крім того, судом апеляційної інстанції за клопотанням прокурора були досліджені певні докази, про дослідження яких він просив в апеляційній скарзі, які не спростовують висновки суду першої інстанції.
Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив у вироку, що надані стороною обвинувачення докази винуватості ОСОБА_7 , у вчиненні інкримінованого злочину, є не переконливими, ґрунтуються на припущеннях і домислах, а не на встановлених фактах, вони зібрані без урахування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено право особи на справедливий суд, що передбачає обов'язок правоохоронних органів діяти з додержанням прав і основоположних свобод людини, не зважаючи на важливість мети, яка при цьому переслідується; рішення Європейського суду з прав людини - справи «Раманаускас проти Литви», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Делькур проти Бельгії»,«Худобін проти Росії», «Ваньян проти Росії», які є джерелом права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим, порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування вироку, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції - залишити без задоволення, а вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2022 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.