Справа № 761/28065/22 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Провадження№11-сс/824/251/2023 Доповідач: ОСОБА_2
18 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Диліївка, Краматорського району, Донецької області, громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, в межах кримінального провадження №22022000000000617,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваної ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого суддіШевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року задоволено клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Диліївка Краматорського району Донецької області, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваноїОСОБА_7 визначено тривалістю до 09 лютого 2023 року включно.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить змінити оскаржувану ухвалу та постановити рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною. Підозра пред'явлена ОСОБА_7 , є необґрунтована та не доведена. Ризики, передбачені ст.177 КПК України відсутні. Не доведена необхідність застосування до підозрюваної виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також апелянт зазначає, що суд не врахував, що ОСОБА_7 має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судима, має стійкі соціальні зв'язки - матір, бабусю, перебуває у декретній відпустці, а до цього весь час працювала, зареєстрована та проживає із сім'єю на підконтрольній Україні території у АДРЕСА_1 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваної, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги сторони захисту, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, ГСУ СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022000000000617 від 16.11.2022 за підозрою ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
13.12.2022 ОСОБА_11 , затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
14.12.2022 ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
14.12.2022 старший слідчий в особливо важливих справах 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_11 , строком на 60 діб без можливості внесення застави.
На обґрунтування вимог даного клопотання сторона обвинувачення послалась на обґрунтованість повідомленої ОСОБА_11 , підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, з посиланням на докази, що її підтверджують, а саме: протоколом затримання ОСОБА_12 ; протоколами допиту підозрюваного ОСОБА_12 ; протоколами обшуку за адресою АДРЕСА_1 ; протоколом від 13.12.2022 допиту як свідка оперативного співробітника; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем; іншими доказами у кримінальному провадженні, які відповідно до ст. 222 КПК України на даному етапі не підлягають розголошенню під час досудового розслідування.
А також на те, що під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_11 підозрюється у вчиненні інкримінованого їй особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі. Також, встановлено, що підозрювана має стійкі зв'язки з представниками підконтрольних російській федерації незаконних збройних формувань, які діють на тимчасово окупованій території Донецької області, які на теперішній час вчинюють особливо тяжкі злочини та військові дії на території України, що дає підстави вважати, що підозрювана буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Вищевказане безумовно свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрювана має можливість виїхати до рф або як виключення до тимчасово окупованих території України, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування; не встановлені усі співучасники злочину, зокрема особи, яких ОСОБА_11 намагалась залучити для спільного вчинення кримінального правопорушення, місця зберігання знаряддя та засобів вчинення злочину; отримано не всі дані щодо місць проживання та перебування підозрюваних та інших осіб, причетних до вчинення злочину, що дає підстави вважати, що підозрювана, перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані речові докази, які мають значення для кримінального провадження.
Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрювана має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Крім того, у ході досудового розслідування не встановлено та не допитано усіх осіб, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження.
Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрювана може незаконно впливати на свідків, інших можливих співучасників інкримінованого їй злочину у кримінальному провадженні, у тому числі за сприянням зв'язків серед представників підконтрольних російській федерації незаконних збройних формувань, які діють на тимчасово окупованій території Донецької області.
Крім того, зважаючи на те, що на даний час не встановлені усі можливі спільники підозрюваної у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким підозрювана може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі їй в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, а тому підозрювана може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.
Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрювана може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, метою вчинення підозрюваною протиправних дій є надання представникам підконтрольних російській федерації незаконних збройних формувань, які діють на тимчасово окупованій території Донецької області допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, та встановлено, що підозрювана для вказаних представників планувала продовжити надання відомостей, які в подальшому могли бути використані для вчинення злочинних дій на шкоду України, однак, на теперішній час таке надання було припинене, тому є підстави вважати, що підозрювана, розуміючи, що дані представники можуть забезпечити їй переховування на території рф або на тимчасово окупованій території України, буде вважати, що єдиним способом уникнути кримінальної відповідальності за вчинення вказаних протиправних дій є доведення своїх злочинних намірів до кінця, продовжить кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, та вчинить інші протиправні дії, які необхідні для передання представникам підконтрольних російській федерації незаконних збройних формувань, які діють на тимчасово окупованій території Донецької області вказаної інформації, а також взагалі перехід на бік ворога.
Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрювана може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Враховуючи характер вчиненого підозрюваною злочину та тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, яка полягає у безальтернативному позбавленні волі, є всі підстави вважати, що підозрювана може полишити місце свого постійного проживання та виїхати з території України, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами через залякування впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжуватиме вчиняти злочини проти основ національної безпеки України та може вчинити інші злочини, з метою запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
14 грудня 2022 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Диліївка Краматорського району Донецької області, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тривалістю до 09 лютого 2023 року включно.
Вирішуючи питання щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував дані про особу ОСОБА_7 , яка хоча і є раніше не судимою, має певні стійкі соціальні зв'язки (має на утриманні малолітню дитину), однак на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, пов'язаного із державною зрадою в умовах воєнного стану, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що свідчить про надзвичайно високий рівень суспільної небезпеки таких дій, а беручи до уваги обставини кримінального провадження (певні зв'язки підозрюваної із представниками незаконних збройних формувань, підконтрольних рф), існує підвищена вірогідність, що підозрювана ОСОБА_7 , будучи неізольованою від суспільства в рамках тримання під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема аналогічне.
При цьому, враховуючи стадію кримінального провадження (досудове розслідування), необхідність подальшого збирання доказів, враховуючи обізнаність підозрюваної щодо речей та документів, які можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні, а також про свідків кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку, що підозрювана може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у даному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом приховування відомостей про інших співучасників інкримінованого кримінального правопорушення, особу яких не встановлено.
Також слідчий суддя врахував, що відповідно до ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
При цьому, застосовуючи запобіжний захід, слідчим суддею враховано також вік підозрюваної, її стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують її особу, дані про її соціальні зв'язки та спосіб життя, однак такі відомості, не можуть свідчити про відсутність або зменшення відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, всупереч доводам сторони захисту, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та всупереч доводам сторони захисту, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України..
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі "Соловей і Зозуля проти України" зазначено, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 , до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 , підозри.
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88", "Erdagoz v. Turkey п. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність її винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження, а тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності у кримінальному провадженні доказів на підтвердження наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, колегія суддів вважає передчасними.
Більш того, дослідження та оцінка доказів у кримінальному провадженні відноситься до стадії судового розгляду по суті та не вирішується на стадії досудового розслідування, а тому посилання апелянтів на те, що наявні у матеріалах провадження докази є неналежними та недопустимими, та не підтверджують викладені у клопотанні фактичні обставини інкримінованого кримінальних правопорушень, а також доводи про те, що слідчий суддя під час розгляду клопотання не надав оцінки доказам з точки зору належності та допустимості, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Застосовуючи відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою судом перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні нею інкримінованого кримінального правопорушення. Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваною кримінального правопорушення доведена слідчим та сумнівів не викликає.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України на які вказує слідчий у клопотанні, існують та підтверджуються матеріалами провадження.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваної, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ґрунтуючись на зазначеному, слідчий суддя прийшов до вірного висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність яких встановлена в ході розгляду клопотання слідчого.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя має використовувати стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Фактично, слідчий суддя повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваної та дотримання принципу верховенства права.
Отже, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п. п. 1-3, ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи.
Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя місцевого суду в сукупності із зазначеним, врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , та відомості про її особу, яка є раніше не судима, має певні стійкі соціальні зв'язки (має на утриманні малолітню дитину), вік підозрюваної, її стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують її особу, про те, вірно встановив, що такі відомості, не можуть свідчити про відсутність або зменшення відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Оскільки на даний час вона обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, пов'язаного із державною зрадою в умовах воєнного стану, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що свідчить про надзвичайно високий рівень суспільної небезпеки таких дій, а беручи до уваги обставини кримінального провадження (певні зв'язки підозрюваної із представниками незаконних збройних формувань, підконтрольних рф), існує підвищена вірогідність, що підозрювана ОСОБА_7 , будучи неізольованою від суспільства в рамках тримання під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема аналогічне.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов'язків в даному кримінальному провадженні.
На підставі зазначеного, слідчим суддею були враховані обставини справи в сукупності з особою підозрюваної, які вказують на можливість останньої вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який на думку колегії суддів апеляційного суду, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваної, тяжкістю злочину та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав вважати його занадто суворим - немає.
Таке обмеження права ОСОБА_7 , на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Доводи сторони захисту про те, що органом досудового розслідування не доведено, а слідчим суддею не встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого злочину, наявність ризиків неправомірної поведінки підозрюваної, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження в апеляційній скарзі про невмотивованість висновків суду щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної є безпідставними, оскільки суперечать наявним у матеріалах кримінального провадження доказам, які містять фактичні дані на підтвердження наведених слідчим суддею в ухвалі обставин.
Таким чином колегією суддів встановлено, що доказів, які надані органом досудового розслідування до клопотання про застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на момент розгляду вказаного клопотання, було достатньо для обрання такого запобіжного заходу, оскільки вони, в сукупності, можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
При цьому, застосувавши до підозрюваної ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України, а саме, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
При вирішенні питання про можливість визначення розміру застави, слідчий суддя врахував кваліфікацію злочину, зміст підозри повідомленої ОСОБА_7 , підстави і обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, наявність яких, на переконання слідчого судді, доведена, з чим також погоджується колегія суддів. Тому, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя прийшов до вірного висновку про можливість при постановленні ухвали про застосуваннязапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється, зокрема у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права, з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК Українита ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження. Натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає - безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , без задоволення.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4