Справа №756/356/21
Провадження №11-кп/824/1377/2023 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
17 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №12020100050005660 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 17.08.2022 у кримінальному провадженні щодо обвинувачених
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та жителя: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:
- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 02.07.2007 за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком 2 роки на підставі ст. 75 КК України (справа №1-469/07);
- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 03.03.2008 за ч. 3 ст. 321, ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці (справа №1-106/08). 22.07.2010 звільненого умовно-достроково на невідбутий строк призначеного покарання 10 місяці 19 днів;
- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 20.08.2012 за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки (справа №2605/5937/12);
- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 17.12.2012 за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців (справа №2605/15451/12). 18.01.2016 звільненого по відбуттю строку призначеного покарання;
- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 26.02.2018 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. 26.04.2018 звільненого на підставі ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 13.04.2018 про звільнення від відбування покарання відповідно до ст. 3 Закону України від 22.12.2016 №1810-VIII «Про амністію в 2016 році» (справа №756/15270/16-к, 1-кп/756/146/18);
- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 15.07.2019 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців (справа №756/2935/19). 12.08.2020 звільненого по відбуттю строку призначеного покарання,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та жителя: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 24.01.2022 (справа №756/952/22) за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Вироком Оболонського районного суду міста Києва від 17.08.2022 ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
Строк відбування ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі ухвалено обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили -залишено без зміни.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбутого ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі зараховано строк попередньо ув'язнення в період з 20.11.2020 (момент фактичного затримання) по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі
Крім того, цим же вироком ОСОБА_6 , визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за попереднім вироком Оболонського районного суду міста Києва від 24.01.2022 більш суворим за цим вироком ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
Строк відбування ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі ухвалено обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили - залишено без зміни.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбутого ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі зараховано строк попередньо ув'язнення в період з 20.11.2020 (момент фактичного затримання) по 22.11.2020 та з 28.01.2022 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі
Стягнуто з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 солідарно в рівних частинах на користь держави у рахунок відшкодування витрат на залучення експерта (Отримувач: ГУК у м. Києві/Оболонський р-н 24060300; Код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Номер рахунку (IBAN): UA098999980313040115000026006; Код класифікації доходів бюджету: 24060300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження): в сумі 283 (двісті вісімдесят три) грн. 80 коп. (від 20.11.2020 №042/1-1129-2020).
Згідно вироку, 20.11.2020 приблизно о 00:20 ОСОБА_8 разом із ОСОБА_6 перебували у сквері неподалік будинку АДРЕСА_3 , де побачили потерпілого ОСОБА_10 . У цей час у ОСОБА_8 та ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із застосуванням фізичного насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а в ОСОБА_8 на ті ж самі дії вчинені повторно.
Реалізуючи свій вищевказаний умисел, того ж дня та в той же час ОСОБА_8 , діючи повторно за попередньою змовою групою осіб, та ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб, підійшли до потерпілого ОСОБА_10 та попросили в останнього закурити, на що отримали відмову. Після цього, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 для подолання опору та відкритого заволодіння майном останнього, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_6 руками на ногами почали наносити удари в різні частини тіла потерпілого, які не були небезпечним для його життя та здоров'я. У ході нанесення ударів потерпілий ОСОБА_10 впав на землю, а ОСОБА_8 взяв з кишень потерпілого ОСОБА_10 мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi 9» (імеі: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) чорного кольору з сім-картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_3 , яка для потерпілого матеріальної цінності не становить, навушники чорного кольору, які для потерпілого матеріальної цінності не становлять, кабель зарядного пристрою білого кольору, який для потерпілого матеріальної цінності не становить, та з лівої руки - годинник наручний марки «Amazfit» чорного кольору. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_6 покинули місце події, маючи можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.
Внаслідок вчинення злочину ОСОБА_8 та ОСОБА_6 спричинили майнову шкоду потерпілому ОСОБА_10 на загальну суму 5 799 грн.
У подальшому цього ж дня 20.11.2020 о 00:35 по вул. Зої Гайдай у місті Києві ОСОБА_8 та ОСОБА_6 було затримано.
Дії ОСОБА_8 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно за попередньою змовою групою осіб.
Дії ОСОБА_6 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок Оболонського районного суду м. Києва від 17.08.2022 скасувати та визнати ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України у зв'язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим даного кримінального правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги показання свідків сторони захисту ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які повністю узгоджуються з показаннями обвинувачених щодо обставин, які відбувались на місці події, а також доводи сторони захисту стосовно розбіжностей в показах потерпілого, в тому числі і щодо застосування до нього насильства, та перебування потерпілого в стані спяніння, який, на переконання захисника, міг перешкодити останньому об'єктивно оцінювати ситуацію. Крім того, апелянт вважає, що покази свідків сторони обвинувачення, допитаних у судовому засіданні, не стосуються події кримінального правопорушення, оскільки містять загальні відомості. Більш того, покази потерпілого і свідків обвинувачення, в своїй сукупності не вказують на вчинення правопорушення саме ОСОБА_6 у зв'язку з чим, сторона захисту вважає, що висновки суду в даному аспекті, містять істотні суперечності та не підтверджуються доказами, а саме: показаннями потерпілого, свідків, обвинувачених, досліджених під час судового розгляду.
Крім того, апелянт зазначає, що протокол огляду місця події від 20.10.2020 року є недопустимим доказом, оскільки при проведені огляду місця події не були враховані вимоги ст.ст. 208, 209 КПК України, а саме те, що вищезазначений огляд був проведений тоді, коли обвинувачені вже були затримані та перебували певний проміжок часу біля працівників поліції, а з огляду на ст. 209 КПК України, обвинувачені були особами, які фактично затримані уповноваженою службою особою, і це підтверджується протоколами затримання, де фактичний час затримання ОСОБА_8 та ОСОБА_6 зазначається 00 год. 35 хв. Однак, замість складання проколів затримання та проведення обушку у затриманих осіб, що є обов'язковим, відбувся огляд місця події за участі затриманих, під час якого у ОСОБА_8 було виявлено та вилучено мобільний телефон та все це було оформлено протоколом огляду місця події, що не ґрунтується на вимогах процесуального законодавства. А самі ж протоколи затримання були складені лише через кілька годин після фактичного затримання осіб.
Також апелянт вказує, що під час дослідження відеозапису, який є невід'ємним додатком до протоколу огляду місця події було встановлено, що працівниками поліції було проведене затримання осіб ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та проведено огляд місця події, з метою безпосереднього їхнього огляду, а не огляду місцевості, як це зазначається в протоколі огляду місця події, а тому суд зобов'язаний був визнати незаконним проведення огляду місця події від 20.11.2020 року, а протокол з додатками (фото таблиця та відеозапис) - недопустимим доказом, як і інші докази з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отриманні внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отриманні, якби не були отриманні перші.
Крім того, апелянт зазначає, судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що з часу фактичного затримання ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , яке мало місце з моменту, коли вони через підкорення наказу працівника поліції були вимушені залишатись у визначеному ним місці, вони по суті згідно вимог ст. 42 КПК України, отримали процесуальний статус підозрюваних, та мали процесуальні права, які не змогли реалізувати належним чином, адже протоколи затримання були складені, а обшуки проведені через декілька годин після фактичного затримання. Зокрема, обвинувачені в порушення вимог ст. 208 КПК України, невідкладно не були повідомлені уповноваженою службовою особою про підстави затримання та про їх права, передбачені ст. 42 КПК України, а саме: мати захисник, давати або відмовитись від пояснень, тощо. Захисник наголошує, що огляд місця події проходив за участі затриманих осіб, але без участі їх захисників, а лише через декілька годин затримані були забезпечені захисниками, що є грубим порушенням їх права на захист.
Заслухавши доповідь судді; пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; пояснення прокурора, який, посилаючись на законність та обґрунтованість вироку суду просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги; дослідивши за клопотанням захисника письмові докази у кримінальному провадженні; вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, враховуючи наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вирок суду щодо засудження ОСОБА_8 ніким з учасників кримінального провадження не оскаржувався, а тому, згідно положень ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду в цій частині апеляційному перегляду не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частиною 2 статті 94 КПК України визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України за обставин, викладених у вироку, обґрунтований сукупністю досліджених в судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку.
Так, будучи допитаним під час судового розгляду в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав та показав, що з обвинуваченим ОСОБА_8 давно знайомий, років 10, підтримує товариські відносини, разом з тим, з потерпілим раніше знайомий не був взагалі. В ніч з 19.11.2020 на 20.11.2020 приблизно о-півночі ОСОБА_13 зайшов до нього додому та запропонував вийти на вулицю, на що він відповів, що вийде хвилин через 10. Цього дня він вживав алкоголь. Вийшовши на вулицю, він ( ОСОБА_6 ) побачив, що стоїть ОСОБА_14 , один невідомий чоловік втікає, при цьому ОСОБА_14 тримає другого невідомого чоловіка за руку. Підходячи до ОСОБА_14 , він ( ОСОБА_6 ) побачив, як ОСОБА_14 нахилився та підняв щось із землі. Вони пішли в бік будинку ОСОБА_14 до нього додому. По дорозі ОСОБА_14 розповів йому про обставини конфліктної ситуації та про те, що, коли невідомий чоловік вирвався від ОСОБА_14 , він викинув навушники, мобільний телефон та смарт-годинник. Особисто йому ОСОБА_14 показував телефон та навушники. Він ( ОСОБА_6 ) попросив у ОСОБА_14 навушники, і той йому дав їх. Потім приїхала патрульна машина, вийшов з машини потерпілий ОСОБА_10 , поліцейський сказав потерпілому продиктувати номер належного йому (потерпілому) мобільного телефона, і в цей момент в ОСОБА_14 задзвонив мобільний телефон. Потім приїхала ще одна патрульна машина, та їх затримали, хоч вони не вчиняли будь - якого кримінального правопорушення.
Разом з тим, за результатами судового розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вина в т.ч. ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України є доведеною, з чим погоджується і колегія суддів, зважаючи на наступне.
Зокрема, винуватість ОСОБА_6 підтверджуються показаннями допитаного в судовому засіданні суду першої інстанції потерпілого ОСОБА_10 , який пояснив, що в ніч з 19.11.2020 на 20.11.2020 близько 23:45 він прийшов до будинку АДРЕСА_3 , поблизу свого місця проживання, пив пиво, курив цигарку. 20.11.2020 приблизно о 00:20 до нього підійшли двоє незнайомих осіб та попросили цигарку. Він відмовив, потім вони ще раз попросили, він вдруге відмовив, потім ОСОБА_8 , підійшовши до нього на відстань близько пів метра, став виражатись нецензурною лайкою, а потім завдав удар кулаком в обличчя, в область скули, а потім ще один удар у голову. В цей час ОСОБА_6 знаходився від них з ОСОБА_8 на відстані близько метра. Він ( ОСОБА_10 ) впав на коліно і з цього моменту вони вдвох почали бити кулаками і ногами в його різні частини тіла (спина, ноги, голова). Потім він відчув, як ОСОБА_8 витягнув з його кишені належний йому смартфон моделі Redmi 9, та смарт-годинник Amazfit, USB- кабель до телефона, запальничку та пачку цигарок, після чого вони пішли в напрямку між будинками 7 та 9 по вул. Зої Гайдай. Він ( ОСОБА_10 ) побачив на вулиці перехожого та попросив подзвонити в поліцію, екіпаж поліцій приїхав приблизно через 2 хвилини, його посадили в машину позаду і вони почали їздити по вулиці та шукати цих двох чоловіків. При цьому поліцейські його запитали, чи зможе він ( ОСОБА_10 ) їх впізнати, на що він відповів, що зможе. Вони об'їхали коло між 7 та 9 будинком, доїхали до «АТБ», потім виїхали на дорогу і знову заїхали у цей двір, і в цей момент побачили, що йдуть двоє чоловіків між 7 та 9 будинком по вул. Зої Гайдай на зустріч автомобілю поліцейських. Коли він вийшов з салону автомобіля, він відразу впізнав обох осіб, які вчинили неправомірні дії щодо нього. Він їх впізнав по одягу, в який останні були одягнені, та по рисам їх обличчя. При цьому у ОСОБА_8 знайшли належні йому речі, а саме: телефон, годинник, USB-кабель, запальничку та пусту пачку з-під сигарет, у ОСОБА_6 - навушники. На запитання поліцейського ОСОБА_6 повідомив, що ці навушники не його, а їх йому подарував ОСОБА_8 . У свою чергу ОСОБА_8 спочатку повідомив працівникам поліції, що мобільний телефон це його телефон, а потім сказав поліцейським, що цей телефон йому придбали якісь особи. На підтвердження належності саме йому ( ОСОБА_10 ) мобільного телефона та смарт-годинника надавав органу досудового розслідування коробку-пакування мобільного телефона марки Redmi 9 Carbon Grey та смарт-годинника Amazfit Bip.
З журналу судового засідання та аудіозапису вбачається, що потерпілий, будучи попередженим судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивих показань, та приведеним до присяги, вказав суду про те, що обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_15 до події, яка трапилась в ніч на 20.11.2020, він не знав і підстав оговорювати їх він не має.
В свою чергу, показання потерпілого ОСОБА_10 повністю узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні, зокрема, з показаннями свідка ОСОБА_16 - інспектора роти №2 батальйону №4 полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, який суду першої інстанції показав, що 20.11.2020 він перебував на чергуванні в екіпажі «Рубін 517», патрулюючи територію Оболонського району у місті Києві. Приблизно о 00:25 їх наряд на службовий планшет отримав повідомлення з приводу вчиненого грабежу на вул. Зої Гайдай у м. Києві. Так як вони були неподалік (рухались по вул. Героїв Дніпра) вони оперативно прибули на місце, де виявили заявника ОСОБА_10 , котрий повідомив, що двоє невідомих побили його та заволоділи його речима, а саме: телефоном Xiaomi, наручним годинником, навушниками, пляшкою пива «Балтика 9» та пачкою сигарет «Bond» сині. Забравши потерпілого до службового автомобіля, вони почали відпрацьовувати прилеглу територію, і помітили двох громадян, які підходили під опис, повідомлений потерпілим. В подальшому було встановлено, що це були ОСОБА_8 та ОСОБА_6 . Побачивши патрульний автомобіль, вони метушитись, один з них (хто саме він не пам'ятає) відійшов в сторону і щось викинув біля дерева. Вийшовши з авто, та підійшовши до вказаних громадян разом із потерпілим ОСОБА_10 , останній впевнено зазначив, що це саме ті особи, які його побили. В свою чергу ОСОБА_8 та ОСОБА_6 заявили, що до вказаної події вони не причетні. Оскільки заявник наполягав на тому, що у нього було викрадено його особисті речі, вони поцікавились у ОСОБА_8 та ОСОБА_6 чи мають вони при собі речі, які їм не належать, на що вони повідомили, що не мають таких. Після цього вони зателефонували на номер, повідомлений потерпілим ОСОБА_10 , як такий, що було викрадено, і звук дзвінка роздався із карману ОСОБА_8 . До вказаних осіб були застосовані спеціальні засоби. Підійшовши до дерева, біля якого одна із вказаних осіб щось викинула, було виявлено пляшку пива «Балтика 9», при поверхневому огляді у ОСОБА_8 було виявлено мобільний телефон, пачку цигарок «Bond сині», а у ОСОБА_6 навушники. Після цього на місце було викликано слідчо-оперативну групу. Крім того, свідок ОСОБА_16 пояснив, що при відпрацюванні території між будинками вони не спостерігали інших осіб, окрім ОСОБА_8 та ОСОБА_6 . Наявність у них речей, які належали потерпілому ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 пояснили це тим, що вказані речі вони знайшли, коли шукали «закладки» у дворах для їх знищення.
Свідок ОСОБА_17 - інспектор роти №2 батальйону №4 полку №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України суду першої інстанції також повідомив, що наприкінці листопада 2020 року патрулював разом з ОСОБА_16 територію Оболонського району м. Києва. Приблизно о пів на першу годину ночі від чергового диспетчера отримали повідомлення про виклик на вул. З.Гайдай про вчинення грабежу. Приїхавши на місце виклику, був виявлений потерпілий ОСОБА_10 , який повідомив, що йшов додому, до нього підійшли двоє невідомих, попросили закурити, на що він відмовив. Вони його побили, забрали його особисті речі, такі, як мобільний телефон, наушники, наручний годинник, пляшку пива та цигарки. Під час відпрацювання прилеглої території, були виявлені дві особи, один з яких, побачивши службовий автомобіль працівників поліції, щось викинув під кущі (як потім було з'ясовано, що це бутилка з під пива "Балтика", про викрадення, в тому числі і якої вказував потерпілий). В подальшому, як він пам'ятає, у обох цих осіб були виявлені речі, що належали потерпілому, зокрема, хтось із них видав добровільно речі потерпілого.
Свідок ОСОБА_18 , суду першої інстанції повідомив, що також 20.11.2020, перебував на чергуванні в екіпажі патруля. Від чергового по Оболонському району було отримано виклик про вчинення грабежу по вул. Зої Гайдай у м. Києві, куди вони і прибули другим екіпажем в якості допомоги. В їх присутності заявник вказав на ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , як на осіб, які були затримані за підозрою у вчиненні протиправних дій. На місці події ОСОБА_16 , який був старшим в екіпажі «Рубін 517», було проведено поверхневу перевірку вказаних осіб, в ході якої у ОСОБА_8 було виявлено телефон Xiaomi, а у ОСОБА_6 - навушники, на які вказав заявник, як на належні йому речі. Після цього основним екіпажем було викликано слідчо-оперативну групу Оболонського УП ГУНП у м. Києві. При цьому, свідок зазначив, що заявник попередньо дав орієнтування щодо місця події, і на підставі цього орієнтування екіпажем «517» було виявлено вказаних осіб. Коли на місце події приїхав його екіпаж, там вже знаходились ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та потерпілий.
Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 пояснювали суду першої інстанції, що 20.11.2020 вони гуляли по вулиці З.Гайдай в Оболонському районі. До них підійшли працівники поліції та попросили бути присутніми в якості понятих при проведенні слідчих дій за фактом грабежу. Зокрема, вони були понятими під час проведення слідчої дії - огляду місця події, де були двоє затриманих та потерпілий. Після того, як їм (понятим) роз'яснили права та обов'язки, у їх присутності у обвинувачених запитали, чи є при них речі, які їм не належать, на що ОСОБА_8 добровільно видав мобільний телефон, чи вилучались інші речі - вони пригадати не змогли. Свідки вказували, що ознайомлювались із змістом протоколу, поставили свої підписи при цьому, жодних зауважень вони не мали.
Показання зазначених свідків та потерпілого суд першої інстанції, дослідивши в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом, безпосередньо сприймаючи їх, обґрунтовано, на думку колегії суддів, визнав допустимими та достовірними, оскільки вони отримані з дотриманням вимог КПК України, є логічними, послідовними і такими, що узгоджуються між собою, а також підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження. Більш того, ці показання повністю узгоджуються з іншими, долученими до матеріалів кримінального провадження і безпосередньо дослідженими під час судового розгляду письмовими доказами, які доповнюють один одного та в своїй сукупності підтверджують винуватість, зокрема ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за обставин, встановлених судом, а тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є безпідставними.
Так, згідно із даними протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що ОСОБА_10 повідомив про те, що 20.11.2020 приблизно о 00:20 у сквері біля будинку №7 по вул. Зої Гайдай у м. Києві два невідомих чоловіка, застосувавши фізичне насильство, спричинили йому тілесні ушкодження та заволоділи належним йому майном і пішли у невідомому напрямку;
-із даних протоколу огляду місця події від 20.11.2020 о 01:09-01:12 з додатками (фототаблицею та відеозаписом) до нього, проведеного слідчим СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_21 на підставі вказівки чергового по Облонському УП ГУНП у м. Києві, у присутності понятих ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , за участю ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , спеціаліста ОСОБА_22 , а також за участю ОСОБА_16 та ОСОБА_18 , який було проведено із застосуванням технічних засобів фіксації «фотоапарат марки «Sony» модель «DSC-H300» вбачається, що об'єктом огляду була земельна ділянка по АДРЕСА_3 . При огляді місця події було виявлено двох чоловіків, один з яких представився як ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інший - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На запитання слідчого про наявність при собі чужих речей ОСОБА_8 у присутності двох понятих повідомив, що такі є та після цього добровільно самостійно дістав з кармана штанів, в які був одягнений, мобільний телефон марки «Redmi 9 Carbon Grey 3Gb RAM32Gb ROM, imei1: НОМЕР_1 ; imei2: НОМЕР_2 », який надав для огляду та вилучення, та який було поміщено до спец пакету «Національна поліція України» №SUD1144555 з відповідними пояснювальними написами та підписами учасників огляду місця події;
- із даних протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.11.2020, складеного у присутності захисника ОСОБА_23 , вбачається, що 20.11.2020 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України по вул. Зої Гайдай, 7 у місті Києві було затримано ОСОБА_8 , як особу, підозрювану в учиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (фактичний час затримання 20.11.2020 о 00:35). При цьому, останньому на виконання вимог ч. 4 ст. 208 КПК України належним чином було роз'яснено його права та обов'язки, про отримання копії протоколу свідчать підписи сторони захисту. При цьому протокол не містить будь-яких пояснень сторони захисту з приводу незгоди з його змістом, жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення сторона захисту не заявляла та не подавала.
При цьому, з даних протоколу обшуку від 20.11.2020 вбачається, що на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України, з дотриманням положень ч. 7 ст. 223, 236 КПК України слідчим, у присутності понятих ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , за участю захисника ОСОБА_23 , було здійснено обшук затриманої особи - ОСОБА_8 , в ході якого було виявлено та вилучено: павер банк сірого кольору, два юсб кабеля, запальничка ліхтарик, мобільний телефон марки «Meizu M3S» IMEI1: НОМЕР_4 , смарт годинник «Amazfit» з розірваним ремінцем чорного кольору, який знаходився в кишені штанів, які було запаковано до паперово конверту з пояснювальними написами.
З даних протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.11.2020, складеного у присутності захисника ОСОБА_26 , вбачається, що 20.11.2020 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України по вул. Зої Гайдай, 7 у місті Києві було затримано і ОСОБА_6 , як особу, підозрювану у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (фактичний час затримання 20.11.2020 о 00:35). При цьому, останньому на виконання вимог ч. 4 ст. 208 КПК України належним чином було роз'яснено його права та обов'язки, про отримання копії протоколу свідчать підписи сторони захисту. При цьому протокол не містить будь-яких пояснень сторони захисту з приводу незгоди з його змістом, жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення сторона захисту не заявляла та не подавала.
Крім того, з даних протоколу обшуку від 20.11.2020 вбачається, що на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України, з дотриманням положень ч. 7 ст. 223, 236 КПК України слідчим, у присутності понятих ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , за участю захисника ОСОБА_26 , було здійснено обшук затриманої особи - ОСОБА_6 , в ході якого було виявлено та вилучено: сумка бананка, пластикова картка, мобільний телефон марки «Nokia» з розбитим екраном, мобільний телефон марки «Samsung» IMEI: НОМЕР_5 , ключі, навушники чорного кольору, які знаходились в кишені штанів, які було поміщено до поліетиленового пакету чорного кольору, горловина якого прошита нитками коричневого кольору та скріплена біркою з пояснювальними написами.
Відповідно до даних протоколу пред'явлення речей для впізнання від 20.11.2020, вбачається, що в результаті проведення цієї слідчої (розшукової) дії потерпілий ОСОБА_10 у присутності понятих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 повідомив, що зможе впізнати свій мобільний телефон по розміру та формі дисплея, по округлостям корпусу, та, як наслідок, серед представлених для впізнання речей впізнав мобільний телефон «Xiaomi» марки «Redmi 9» чорного кольору, який 20.11.2020 було відкрито викрадено у нього двома невідомими особами у сквері поблизу будинку №7 по вул. Зої Гайдай у м. Києві
І відповідно до даних іншого протоколу пред'явлення речей для впізнання від 20.11.2020, вбачається, що в результаті проведення цієї слідчої (розшукової) дії потерпілий ОСОБА_10 у присутності понятих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 повідомив, що зможе впізнати свій смарт-годинник по формі корпуса, по заокругленим кутам екрана, по коліщатку збоку екрана, по кріпленню ремішка, та в результаті цієї слідчолї дії серед представлених для впізнання речей, потерпілий впізнав належний йому смарт-годинник марки «Xiaomi Amazfit Bip» чорного кольору, який 20.11.2020 було відкрито викрадено у нього двома невідомими особами у сквері поблизу будинку №7 по вул. Зої Гайдай у м. Києві.
Згідно із висновком експерта від 20.11.2020 №042/1-1129-2020, у ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було встановлено: синці - в лобній ділянці справа, зліва, та по середній лінії, зовнішній поверхні лівого стегна в верхній третині, зовнішній поверхні правого стегна середній третині; садна - в лобній ділянці справа, на правій щоці, на підборідді зліва, червоній каймі верхньої губи справа. Вказані ушкодження спричинені тупим предметом (предметами), могли утворитись 20.11.2020, не були небезпечними для життя та відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Наведені докази судом першої інстанції належним чином досліджені, детально викладені у вироку, та їм надана відповідна оцінка, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності та їх достатності. Зазначені докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей, а тому, на думку колегії суддів, суд правильно обґрунтував ними винуватість, зокрема, обвинуваченого ОСОБА_6 та вмотивовано не прийняв до уваги доводи обвинуваченого щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому злочину розцінивши таку позицію, як спосіб захисту від пред'явленого йому обвинувачення та бажанням уникнути кримінальної відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.
Окрім того, судом першої інстанції за клопотанням сторони захисту було допитано свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Так, свідок ОСОБА_11 , в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що в листопаді 2020 (точну дату згадати не зміг), в вечірній час доби приблизно о 22:00-23:00 вигулюючи собаку, бачив біля дитячого майданчика ОСОБА_8 , який розмовляв з невідомою йому особою, на відстані близько 20 метрів. Ліхтар на вулиці майже не горів, але він впізнав ОСОБА_8 по силуету. На вулиці нікого більше не було. В якийсь момент він побачив, що ОСОБА_8 про щось розмовляє на підвищених тонах з особою, яку тримав за руку чи за куртку, однак про що саме він не чув, та не бачив, чи був ще хтось з ОСОБА_8 та тією особою. Потім він бачив, що хлопець втікає і щось викидає. В цей час ОСОБА_6 йшов до дитячого майданчика. Після чого він обійшов будинок і вже заходивши до будинку краєм ока побачив поліцейську машину, біля якої були ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ще одна, третя особа, хто саме він не знає, але вказав, що то була інша особа, а не та, яку тримав ОСОБА_8 . При цьому зазначив, що та особа, яку тримав за рукав ОСОБА_8 та яка в подальшому втекла, і та особа, яка знаходилась разом з поліцейськими та обвинуваченими, - це дві різні особи, оскільки вони відрізнялись зростом, це він бачив чітко, так як яскраво горів ліхтар. Крім того, ОСОБА_11 показав, що бачив, як ОСОБА_8 нахилявся та щось підїймав. Також, він бачив, що поліцейські зупинили та затримали ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , однак до них з метою повідомлення, що він був свідком події не підходив, а пішов додому і лише перед початком воєнних дій на території України, за неділю до цього, він через консьєржку дізнався, що сторона захисту шукає свідків події, які трапились в листопаді 2020 року.
Свідок ОСОБА_12 , в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що десь за місяць до нового 2020 року вийшовши гуляти з собакою, побачив ОСОБА_8 , який тримав за руку невідому неповнолітню особу, віком 15-16 років, таких осіб було двоє, вони були приблизно одного віку, бачив він їх на відстані десь 30-40 метрів. При цьому зазначив, що на вулиці було ще світло приблизно 18-та година вечора, але це була точно не ніч, оскільки він виходив з собакою гуляти. Одного хлопця ОСОБА_8 тримав за руку, він був худий та маленький, інший стояв поряд, вони щось кричали, однак не чув що саме, це все продовжувалось 2-3 хвилини, після чого один із хлопців вирвався і почав втікати вздовж будинку, другий, який стояв поруч з ними, біг попереду хлопця, який вирвався від ОСОБА_8 , а ОСОБА_14 побіг за ним, однак потім зупинився. Він бачив, як хлопці, втікаючи від ОСОБА_8 , щось викинули під кущами. Після того, як хлопці побігли, ОСОБА_13 , пішовши за ними, підняв щось, та через 4-5 хвилин з будинку вийшов ОСОБА_6 , який підійшов до ОСОБА_8 . Вони стояли, говорили, показували щось. Потім почали іти в бік будинку. Пройшли десь метрів 15-20, виїхала патрульна поліція, їх зупинила та почали розмовляти з ними. З поліцією був нетверезий чоловік, при цьому звернув увагу, що це був не той чоловік, який був серед тих, які втікали від ОСОБА_8 . Повідомив, що ці люди різняться віком і візуально. Поліція на місце пригоди приїхала приблизно через 15-20 хвилин, він не підходив до них з метою повідомлення, що був свідком події.
Дослідивши зазначені показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суд першої інстанції дійшов висновку, що вони є непослідовними, суперечливими та такими, що спростовуються показаннями, як потерпілого ОСОБА_10 , так і показаннями самих обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_6 щодо версії останніх про обставини, які відбувались на місці події, в тому числі щодо часу, коли відбулася подія кримінального правопорушення, кількості осіб, присутніх на місці події, їх поведінки та дій, а також не підтверджуються іншими доказами, в розумінні положень статей 84-86, 94 КПК України, дослідженими судом безпосередньо за результатами судового розгляду, у зв'язку з чим не взяв їх до уваги, з чим погоджується і колегія суддів.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про те, що показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 узгоджується з показаннями обвинувачених, а тому суд першої інстанції безпідставно не поклав їх в основу вироку, то такі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає неспроможними.
Як слідує з показань свідка ОСОБА_11 , то останній вказував, про обставини, які відбувались о 22:00-23:00 годині, а свідок ОСОБА_12 про обставини події, свідком яких він став о 18 годині, однак згідно показів самих обвинувачених вони зустрілись 20.11.2020 вже після 00:00 години. Крім того, відповідно до показань свідка ОСОБА_12 обвинувачений ОСОБА_6 вийшов з будинку через 4-5 хвилин, після того, як двоє хлопців, одного з яких тримав ОСОБА_8 вже втекли, тоді як свідок ОСОБА_11 вказував про те, що хлопець був один і обвинувачений ОСОБА_6 вже йшов до дитячого майданчика, коли той тікав, що, як правильно встановив суд першої інстанції, не лише не узгоджуються із іншими доказами, а й суперечить, версії обвинувачених, щодо обставн події кримінального правопорушення 20.11.2020.
Не заслуговують на увагу і доводи захисника про сумнівність показань потерпілого ОСОБА_10 , оскільки як вбачається з наданних в суді першої інстанції показань потерпілого вони є послідовними та логічними, зокрема і щодо часового проміжку вчинення злочину, застосування фізичного насильства під час викрадення майна, а також вчинення злочину щодо нього саме ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , об'єктивно та повністю узгоджуються, як з показаннями свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , так і з іншими зібраними по справі та дослідженими в ході судового розгляду судом першої інстанції доказами, і в тому числі висновком експерта від 20.11.2020 №042/1-1129-2020, відповідно до якого, виявлені у потерпілого ОСОБА_10 тілесні ушкодження могли утворитись 20.11.2020, не були небезпечними для життя та відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я). Твердження захисника про те, що стан алкогольного сп'яніння потерпілого міг перешкодити йому адекватно та об'єктивно оцінювати ситуацію, колегія суддів до уваги не бере, оскільки такі твердження є лише припущенням захисника, так як ступінь алкогольного сп'яніння потерпілого не встановлювалась, а те, що потерпілий, вказав про те, що вживав пиво до здійснення на нього нападу, жодним чином не може свідчити про перебування потерпілого в стані, який би йому перешкоджав об'єктивно оцінювати ситуацію. Жодних обставин, які б могли свідчити про нещирість показань потерпілого ОСОБА_10 , або наявність підстав оговорити обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , судом першої інстанції встановлено не було, не надано таких доказів захисником і до суду апеляційної інстанції.
З приводу доводів апеляційної скарги захисника щодо недопустимості, як доказу протоколу огляду місця події від 20.11.2020, та порушення обвинуваченого права на захист під час проведення цієї слідчої дії, то слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, вживає заходів з метою виявлення кримінальних правопорушень і припиняє виявлені кримінальні правопорушення.
Відповідно до ст.ст. 31, 34 вказаного закону, поліція має право застосовувати такий превентивний захід як поверхнева перевірка, яка є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу. Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров'ю такої особи або інших осіб.
Окрім того, відповідно до вимог статті 37 наведеного Закону, поліція уповноважена затримувати особу на підствах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом та Кодексом України про адміністратвині правопорушення, а також іншими законами України.
З показань поліцейських ОСОБА_16 та ОСОБА_17 вбачається, що під час виконання своїх службових обов'язків у складі патруля у Оболонському районі м. Києва вони отримали повідомлення чергового про виклик на вул. З.Гайдай про вчинення грабежу. Приїхавши на місце виклику, ними виявлений потерпілий ОСОБА_10 , який повідомив про вчинення двома невідомими особами щодо нього грабежу. Після чого, разом з потерпілим на службовому автомобілі вони, поїхали прилеглою територією з метою вжиття заходів щодо виявлення осіб, що вчинили таке кримінальне правопорушення. При зустрічі двох осіб, потерпілий чітко вказав на них, як на осіб, які відносно нього вчинили грабіж, тому, на виконання вимог Закону України "Про національну поліцію" та з дотриманням вимог КПК України, щодо виявлення та припинення кримінального правопорушення вказані особи, якими виявились ОСОБА_8 та ОСОБА_6 були зупинені працівниками поліції.
В подальшому, працівники поліції ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , з дотриманням вимог ст. 31 Закону України "Про національну поліцію" провели поверхневу перевірку вказаних осіб, в ході якої у ОСОБА_8 було виявлено телефон Xiaomi, а у ОСОБА_6 - навушники, на які вказав потерпілий, як на належні йому речі, у зв'язку з чим, о 00 год. 35 хв. 20.11.2020, фактично затримавши ОСОБА_6 .. В подальшому, на місце події працівниками поліції була викликана слідчо-оперативна група Оболонського УП.
Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Згідно ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів; при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування; слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, підставою для проведення огляду місця події стало повідомлення чергового по Оболонському УП ГУ НП в м. Києві про вчинення кримінального правопорушення. З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, слідчим СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_21 20.11.2020 в період часу з 01 год. 09 хв. до 01 год. 12 хв. в присутності понятих було здійснено огляд місця події під час якого було виявлено двох чоловіків, один з яких представився, як ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інший - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На запитання слідчого про наявність при собі чужих речей ОСОБА_8 у присутності двох понятих повідомив, що такі є, та після цього добровільно самостійно дістав з кармана штанів, в які був одягнений, мобільний телефон марки «Redmi 9 Carbon Grey 3Gb RAM32Gb ROM, imei1: НОМЕР_1 ; imei2: НОМЕР_2 », який надав для огляду та вилучення, та який було поміщено до спец пакету «Національна поліція України» №SUD1144555 з відповідними пояснювальними написами та підписами учасників огляду місця події.
Саме цей факт зафіксував слідчий у складеному ним протоколі. Тому, будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час проведення цієї слідчої дії колегія суддів не вбачає. Окрім того, зазначена слідча дія була невідкладною, оскільки здійснювалася одразу після вчинення злочину, тобто ще до внесення відомостей до ЄРДР, а тому ОСОБА_6 на момент її проведення не мав процесуального статусу підозрюваного, як про це зазначає захисник в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч.4 ст.208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника. Таким чином, вирішення питання щодо залучення захисника до участі у кримінальному провадженні вирішується вже після затримання особи за підозрою у вчиненні злочину.
З матеріалів справи, зокрема протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 20.11.2020, слідує, що затримання ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 208 КПК України слідчим СВ Оболонського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_29 відбулося 20.11.2020 о 05 год 15 хв., у присутності захисника, з моменту затримання ОСОБА_6 було роз'яснено його права, передбачені ч.3 ст. 42 КПК України та повідомлено про підстави його затримання. Після чого, в присутності понятих та захисника було проведено його обшук і вилучено речі, що відображено в протоколі обшуку затриманої особи від 20.11.2020, який поняті, ОСОБА_6 та його захисник підписали без будь-яких зауважень і доповнень.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає порушень права обвинуваченого ОСОБА_6 на захист та вважає безпідставними доводи апеляційної скарги захисника про недопустимість протоколу огляду, оскільки слідчі та процесуальні дії у даному кримінального провадження були здійснені відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є безпідставними.
При перевірці матеріалів кримінального провадження, будь-яких порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування вироку суду не встановлено, а сукупність зібраних у справі та належним чином досліджених у судовому засіданні доказів, які доповнюють один одного та у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, на переконання колегії суддів повністю спростовують доводи апеляційної скарги захисника щодо невідповідності висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження..
Відповідає вимогам статті 65 КК України і призначене ОСОБА_6 судом першої інстанції покарання, розмір якого обраний з урахуванням характеру та ступеню тяжкості скоєного злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого, даних про особу обвинуваченого, який має повну середню освіту, розлучений, має на утриманні малолітню дитину ( ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ), офіційно непрацевлаштований, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, формально посередньо характеризується за місцем проживання, на момент звернення з обвинувальним актом до суду був таким, що в силу ст. 89 КК України судимості не мав, відсутності обставин, що згідно статей 66, 67 КК України пом'якшують та обтяжують покарання. Врахувавши зазначені обставини, суд першої інстанції призначив ОСОБА_31 покарання, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, в межах, установлених санкцією інкримінованої статті, відповідно до положень КК України, а також правильно визначив вид і розмір остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, відповідно до вимог ч.4 ст. 70 КК України, з яким погоджується і колегія суддів.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б були підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_6 , а також про безпідставність доводів апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 17.08.2022 у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Судді:
__________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4