20 грудня 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Державною установою "Білоцерківська виправна колонія № 35" апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2022 року стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Погреби Тетіївського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого та який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого,
засудженого вироком Тетіївського районного суду Київської області від 16 січня 2020 року за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_5 , -
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.10.2022 відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції вказав, що аналіз даних про особу засудженого ОСОБА_5 вказує на те, що останній на даний момент не досяг необхідного ступеня виправлення, а лише починає ставати на шлях виправлення, що не свідчить, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком Тетіївського районного суду Київської області від 16.01.2020, а тому застосування до засудженого ОСОБА_5 положень ст. 81 КК України, - умовно дострокового звільнення від призначеного покарання у виді позбавлення волі на даній стадії відбування покарання буде суперечити реалізації принципу невідворотності покарання особи за вчинений злочин, даним рішенням суду не буде виконана мета кримінального покарання - як її каральної, так і виправної складової, тобто застосування положень ст. 81 КК України до засудженого ОСОБА_5 - є необґрунтованим та передчасним.
Не погоджуючись з ухвалою суду, засуджений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.10.2022 та звільнити його, відповідно до ст. 81 КК України, умовно-достроково від подальшого відбування покарання з місць позбавлення волі.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, засуджений ОСОБА_5 стверджує, що вказана ухвала є незаконною, суперечить фактичним обставинам справи та вказує на неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Так, засуджений ОСОБА_5 звертає увагу, що, посилаючись на його судимості, судом було порушено положення п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України, тобто неправильне тлумачення закону (ст. 81 КК України), який мав застосувати до нього умовно-дострокове звільнення.
Засуджений ОСОБА_5 зазначив і про те, що суд у своєму рішенні використав стандартне формулювання про те, що прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення не може бути обов'язковим, а є лише його правом.
Крім того, на переконання засудженого ОСОБА_5 , судом грубо порушено принцип реалізації покарання, в якому є і виховна складова, що передбачена діючим законодавством - норма ст. 81 КК України.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення засудженого про задоволення апеляційної скарги у повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних вимог, вважаючи ухвалу суду законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали провадження за клопотанням засудженого та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як указують приписи ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з положеннями ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
З матеріалів досліджуваного провадження, розглянутого в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України, видно, що засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою/клопотанням про його умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання, посилаючись на те, що відбута частина покарання дозволяє звернутись до суду з відповідною заявою (а.п. 2).
Водночас, з матеріалів провадження за заявою/клопотанням засудженого випливає, що вироком Тетіївського районного суду Київської області від 16.01.2020 ОСОБА_5 засуджений за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишено у вигляді тримання під вартою.
Ухвалено строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з 01.10.2019.
У провадженні стягнуто процесуальні витрати та вирішена доля речових доказів (а.п. 14-17).
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 12.02.2020 виправлено описку допущену в абзаці 4 резолютивної частини вироку Тетіївського районного суду Київської області від 16.01.2020 стосовно ОСОБА_5 , а саме постановлено вказати у тексті вироку про те, що "початок строку відбуття покарання рахувати з 30.09.2019" замість "початок строку відбуття покарання рахувати з 01.10.2019" (а.п. 54-55).
Згідно характеристики, затвердженої начальником Державної установи "Білоцерківська виправна колонія (№35)" ОСОБА_7 від 19.10.2022, початок строку відбування покарання засудженому рахується з 30.09.2019, кінець строку - 30.09.2023.
Засуджений ОСОБА_5 міру кримінального покарання в місцях позбавлення волі відбуває з 08.10.2019.
Утримуючись в державній установі "Київський слідчий ізолятор" характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.
З 14.04.2020, відбуваючи покарання в Державній установі "Бучанська виправна колонія (№ 85)", характеризувався негативно, мав 2 стягнення, заохочень не мав.
З 02.10.2020 відбуває покарання в Державній установі "Білоцерківська виправна колонія (№ 35)".
За час відбування покарання характеризується посередньо, має 5 заохочень.
Загалом має 2 стягнення, які погашені в установленому порядку.
Працевлаштований на підприємстві установи на посаді розкрійника мішків за наказом ПР/ВР № 128 від 02.09.2022. Відношення до праці задовільне.
Підтримує рівні взаємовідносини з позитивними та негативними засудженими, адекватно реагує на критику в свою адресу.
Дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом установи.
Спальне місце та приліжкову тумбочку не завжди утримує в чистоті і порядку, не завжди має охайний зовнішній вигляд.
Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням.
Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Виконує роботи з самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок.
До виконання робіт по благоустрою установи виконання покарань відноситься з розумною ініціативою.
Не приймає особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі.
Не приймає участі в реалізації програм диференційованого виховного впливу для засуджених, не бере участь у роботі самодіяльних організацій.
Має неповну середню освіту, навчається в Білоцерківському закладі загальної середньої освіти ІІ-ІІІ ступенів з інституційною формою навчання № 2 Білоцерківської міської ради Київської області в 11-А класі.
В Білоцерківському навчальному центрі № 35 не навчався.
Підтримує соціально-корисні зв'язки з рідними та близькими родичами шляхом отримання від них посилок. За час відбування покарання отримав 18 посилок.
Має виконавчий лист на загальну суму 3.232,18 грн., наразі заборгованість становить 1.260,38 грн.
Паспорт громадянина України знаходиться в особовій справі засудженого.
Вину у скоєному визнав (а.п. 18-19).
Судом також встановлено, що засуджений ОСОБА_5 раніше неодноразово засуджувався:
- 20.03.1996 Тетіївським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 140 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на підставі ст. 46-1 КК України 1960 року на 1 рік;
- 15.03.2001 Тетіївським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 140, ст.ст. 208, 42 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі, який звільнений 27.08.2002 умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 29 днів;
- 25.07.2003 Володарським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 188, ст.ст. 304, 70, 71 КК України на 7 років 3 місяців позбавлення волі, який звільнений умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 20 днів;
- 20.07.2009 Володарським районним судом Київської області за ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ст.ст. 70 , 71 КК України на 6 років позбавлення волі, який звільнений 15.04.2015 по відбуттю строку покарання;
- 14.06.2016 Тетіївським районним судом Київської області за ст. 395 КК України на 1 місяць арешту (а.п. 18).
08.06.2022 за результатами розгляду комісії колонії звернення засудженого ОСОБА_5 з приводу його умовно-дострокового звільнення на підставі ст. 81 КК України - в задоволенні відмовлено, оскільки він має недостатній ступінь виправлення, що знайшло своє відображення у витягу з протоколу № 23 від 08.06.2022 (а.п. 17).
З довідки про заохочення та стягнення на засудженого ОСОБА_5 вбачається, що за весь період відбування покарання до нього 5 разів застосовувалися заходи заохочення, а саме: 27.04.2021, 27.07.2021, 08.10.2021, 28.01.2022, 14.04.2022 - за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці, а також 2 рази застосовувалося стягнення: 16.05.2020 та 21.05.2020 (самовільне зайняття спального місця) - догана та сувора догана відповідно.
Станом на 22.11.2020 стягнення погашені (а.п. 20).
Також, з довідки про прибутки по місяцям № 260 від 20.10.2022 видно, що засуджений ОСОБА_5 працевлаштований з вересня 2021 по вересень 2022 (а.п. 21), що суд першої інстанції оцінив як те, що факт працевлаштування засудженого на підприємстві установи на час розгляду клопотання є недостатнім для висновку про сумлінність ставлення його до праці, оскільки сам по собі факт працевлаштування не дає достатніх підстав для застосування до засудженого пільги умовно-дострокового звільнення, з правильністю чого погоджується і колегія суддів.
Отже, дослідивши всі обставини у провадженні, у їх сукупності, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку, що до ОСОБА_5 на час розгляду його заяви/клопотання не може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, оскільки аналіз даних про особу засудженого вказує на те, що засуджений на час ухвалення рішення не досяг необхідного ступеня виправлення, а лише починає ставати на шлях виправлення, що не свідчить, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком Тетіївського районного суду Київської області від 16.01.2020.
Крім того, як вірно вказано судом першої інстанції, застосування до засудженого ОСОБА_5 положень ст. 81 КК України, - умовно дострокового звільнення від призначеного покарання у виді позбавлення волі на даній стадії відбування покарання буде суперечити реалізації принципу невідворотності покарання особи за вчинений злочин і таким рішенням суду не буде виконана мета кримінального покарання - як її каральної так і виправної складової, тобто, застосування положень ст. 81 КК України до засудженого ОСОБА_5 - є не обґрунтованим та передчасним.
На дані висновки не можуть вплинути доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 , що суд, посилаючись на його судимості, порушив положення п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України, тобто неправильне тлумачення закону - ст. 81 КК України та мав застосувати до нього умовно-дострокове звільнення, оскільки саме по собі відбуття певної частини покарання, що дає право на настання пільги настання, передбаченої ст. 81 КК України, не вказує, що ОСОБА_5 своєю сумлінною поведінкою і ставлення до праці довів своє виправлення, що є обов?язковим для застосування ст. 81 КК України.
Інших ґрунтовних доводів, які б слугували підставою для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання - не вбачається.
За викладеним, апеляційна скарга засудженого ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове його звільнення від відбування покарання - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3