Провадження № 22-ц/803/1310/23 Справа № 235/6855/21 Суддя у 1-й інстанції - Хмельова С.М. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В.
01 лютого 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Кішкіної І.В.,
суддів: Агєєва О.В., Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №235/6855/21 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про зобов'язання звільнити та стягнення заборгованості з оплати праці та вихідної допомоги, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 листопада 2021 року (суддя Хмельова С.М., повний текст рішення складено 15 листопада 2021 року),
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ДП «ВК «Краснолиманська» про зобов''зання звільнити та стягнення заборгованості з оплати праці та вихідної допомоги. В обґрунтування позову зазначив, що з 01 жовтня 2002 року позивач працював на ДП «ВК «Краснолиманська», на даний час на посаді електрослюсаря підземного. Через невиплату йому заробітної плати тривалий час, 30 серпня 2021року він звернувся до відповідача із заявою про звільнення його з 01 вересня 2021року за власним бажанням за пунктом 3 статті 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням трудового законодавства. Також позивач просив видати йому належно оформлену трудову книжку; дати йому копію наказу про звільнення; провести з ним повний розрахунок; про нараховані суми, належні при звільненні, письмово повідомити перед виплатою зазначених сум. Однак, відповідач до теперішнього часу так і не видав трудову книжку та копію наказу про звільнення, не повідомив письмово про суми, належні при звільненні та не провів з позивачем розрахунок. Просив суд зобов'язати відповідача звільнити його за пунктом 3 статті 38 КЗпП України, видати йому належним чином оформлену трудову книжку, вказавши днем звільнення день видачі трудової книжки; стягнути з відповідача на його користь заборгованість з оплати праці та вихідну допомогу у загальному розмірі 280112,39 гривень.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про зобов'язання звільнити та стягнення заборгованості з оплати праці та вихідної допомоги задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі (в тому числі вихідної допомоги) в розмірі 164599,48 грн без утримання з цієї суми податків та зборів.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено, вирішено питання про судові витрати.
Із вказаним судовим рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції частково та ухвалити новесудове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням фактичних обставин, які мають значення для справи. Суд не звернув уваги на те, що позивач у своїй заяві просив відповідача звільнити його з 01 вересня 2021 року, проте відповідач звільнив його 31 серпня 2021 року. Суд мав критично віднестись до довідки наданою відповідачем №1047 від 25 жовтня 2021 року про наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 164599,48 грн. Крім того, суд не перевірив розрахунок вихідної допомоги.
У відзиві на апеляційну скаргу ДП «ВК «Краснолиманська» просить апеляційний суд залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вважає апеляційну скаргу заявника безпідставною та необґрунтованою.
Сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що довідки про доставку електронного листа та про доставку SMS-повідомлення. Представник відповідача ДП «ВК «Краснолиманська» у відзиві на апеляційну скаргу просив розглянути справу за відсутності представника (а.с.76).
Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною 3 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що 30 серпня 2021 року ОСОБА_1 направив на адресу ДП «ВК «Краснолиманська» заяву про звільнення його з 01 вересня 2021 року за власним бажанням, у зв'язку порушенням трудового законодавства, несвоєчасну виплату заробітної плати, за статтею 38 КЗпП України, просив провести остаточний розрахунок при звільненні та видати належну йому трудову книжку, копію наказу про звільнення та письмово повідомити про суми належних його при звільненні (а.с. 10).
Наказом від 31 серпня 2021 року №2290/к ОСОБА_1 , електрослюсара підземного 4 розряду, дільниця №5, т.№479 звільнено за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю згідно із частиною 3 статті 38 КЗпП України, з 31 серпня 2021 року, наказано розрахунковому відділу виплатити вихідну допомогу ОСОБА_1 в розмірі тримісячного середнього заробітку, стаття 44 КЗпП України, з 31 серпня 2021 року (а.с. 50).
ОСОБА_1 отримав трудову книжку 31 серпня 2021 року, про що розписався у Книзі обліку трудових книжок (а.с. 49).
Згідно із довідкою від 25 жовтня 2021 року №1047, наданою ДП «ВК «Краснолиманська», відповідач має заборгованість перед ОСОБА_1 по виплаті заробітної плати в загальній сумі 164599,48 грн, яка складається з наступного: за грудень 2016 року - 465,25 грн, за січень 2020 року - 9745,40 грн, за лютий 2020 року - 11543,92 грн, за березень 2020 року - 12738,39 грн, за квітень 2020 року - 14603,32 грн, за квітень 2021 року - 15971,29 грн, за травень 2021 року - 24176,18 грн, за червень 2021 року - 252,39 грн, за липень 2021 року - 8725,73 грн, за серпень 2021 року - 1159,43 грн, за вересень 2021 року - 65218,28 грн. Суми заборгованості з виплати заробітної плати вказані після утримання обов'язкових податків та зборів (а.с. 53).
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не вчасно виплачена позивачу заробітна плата, тому вона підлягає стягненню в розмірі 164599,48 грн без утримання з цієї суми податків та зборів, а трудова книжку позивачу видана в день його звільнення, тому вимога про видачу належним чином оформленої трудової книжки із зазначення дати звільнення день видачі трудової книжки задоволенню не підлягає.
Такий висновок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає обставинам справи.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Пред'являючи вимогу про видачу належним чином оформленої трудової книжки із зазначення дати звільнення день видачі трудової книжки, ОСОБА_1 не звернув уваги, що згідно Книги обліку трудових книжок, він отримав трудову книжку 31 серпня 2021 року, що відповідає даті його звільнення.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо зобов'язання відповідача звільнити його за пунктом 3 статті 38 КЗпП України, видачі йому належним чином оформленої трудової книжки, вказавши днем звільнення день видачі трудової книжки.
Відповідно до частини 3 статті 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлює стаття 117 КЗпП України. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема згідно, з умовами трудового договору відповідно до законодавчих гарантій.
Передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця по виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні (проведення з ним остаточного розрахунку).
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою такої відповідальності є її компенсаторний характер, оскільки ці заходи відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати.
Повно та всебічно встановивши обставини справи, давши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах, при звільненні не отримав повного розрахунку, який підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», а позивач знаходився з ДП «ВК «Краснолиманська» в трудових відносинах до 31 серпня 2021 року, виконував свої трудові обов'язки, а також при звільненні не отримав належну йому заробітну плату, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
З наданих позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ДП «ВК «Краснолиманська» розрахунків заробітної плати за невиплачений період вбачається, що відповідач нарахував позивачу наступну заробітну плату: січень 2020 року - 12106,09 грн, лютий 2020 року - 14340,27 грн, березень 2020 року - 15823,96 грн, квітень 2020 року - 18140,77 грн, квітень 2021 року - 22489,43 грн, травень 2021 року - 30032,53 грн, червень 2021 року - 26635,10 грн, липень 2021 року - 30745,60 грн, серпень 2021 року - 23727,59 грн. Загалом за цей період відповідач мав сплатити 194041,34 гривень. Суми вказані без утримання обов'язкових податків та зборів (а.с. 11-18,118-121).
На запит апеляційного суду відповідачем ДП «ВК «Краснолиманська» надана довідка від 28 грудня 2022 року №01/11-327/4 щодо виплати відповідачем ОСОБА_1 частини заробітної плати за період, що підлягає стягненню, а саме: за квітень 2021 року виплачено заробітну плату в розмірі 2132,70 грн, за червень 2021 року - 21188,86 грн, за липень 2021 року - 17359,40 грн, за серпень 19050,71 грн. Суми з виплати заробітної плати вказані після утримання обов'язкових податків та зборів (а.с. 123).
Враховуючи, що ДП «ВК «Краснолиманська» виплатило ОСОБА_1 частину заробітної плати в загальній сумі на 71379,27 грн (сума без утримання обов'язкових податків та зборів), тому загальна сума заборгованості за період з січня по квітень 2020 року та з квітня по серпень 2021 року становить 122662,07 грн (без утримання обов'язкових податків та зборів) (194041,34 грн - 71379,27 грн).
Оскільки позивача звільнено на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України, тому у відповідності до статті 44 КЗпП України відповідач має виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі не менше тримісячного середнього заробітку. Отже враховуючи, що позивача звільнено 31 серпня 2021 року, для обчислення середньої заробітної плати необхідно брати суми нарахованої заробітної плати за липень та серпень 2021 року, яка складає 57380,70 грн, середньомісячний заробіток 28690,35 грн (57380,70 грн : 2), тому розмір вихідної допомоги складає 86071,05 грн (28690,35 грн х 3).
Відтак, загальна сума заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 208733,12 грн (122662,07 грн + 86071,05 грн) без утримання обов'язкових податків та зборів.
Слід зазначити, що статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету. 168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. 168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. 168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Відповідно до частини 5 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Судом першої інстанції при винесенні рішення не було додержано вказаних вище норм законодавства.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі, але судом невірно встановлений розмір заборгованості в сумі 164599,48 грн, та з якої не утримано податок та інші обов'язкові платежі, з відрахуванням виплаченої частини заробітної плати, а тому рішення суду підлягає зміні в частині стягнутої суми заборгованості по заробітній платі. Апеляційний суд вважає, що оскільки предметом спору є саме заробітна плата, то збільшення її до 201354,69 грн. не є збільшенням позовних вимог, відповідно не є виходом за межі позовних вимог, оскільки саме ця сума є в сукупності всіх доданих позивачем табуляграмам та відповідачем довідок і саме ця сума підлягає оподаткуванню при її виплаті в якості заробітної плати.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Встановивши, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права, суд апеляційної інстанції змінює рішення в частині стягнутої суми заробітної плати, в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 листопада 2021 року змінити.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі (в тому числі вихідної допомоги) в сумі 201354 (двісті одна тисяча триста п'ятдесят чотири) грн. 69 коп. з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», ЄДРПОУ 31599557, в дохід держави судовий збір в розмірі 2013,55 гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 лютого 2023 року.
Судді І.В. Кішкіна
О.В. Агєєв
О.І. Корчиста