Провадження № 22-ц/803/2022/23 Справа № 215/4384/22 Суддя у 1-й інстанції - Коноваленко М.І. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
01 лютого 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг цивільну справу № 215/4384/22 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання особистою приватною власністю подружжя,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,
на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2022 року,
встановив:
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особистою приватною власністю подружжя.
Позовна заява подана та підписана Придачим Ю.М., який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 02 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2022 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постановленням оскаржуваної ухвали суд позбавив його конституційного права на вільний вибір представника (захисника) та обмежив його право на справедливий доступ до суду.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набула чинності для України з 11 вересня 1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Матеріалами справи встановлено, що у листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності. Позовна заява була подана і підписана представником ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю Придачим Ю.М. (а.с. 1-6)
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що, представник позивача Придачий Ю.М., який діє за довіреністю і не є адвокатом, не є особою, яка має право на підписання позовної заяви від імені позивача та не може здійснювати представництво інтересів ОСОБА_1 у цивільній справі, оскільки ця справа, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, не була визнана малозначною та розглядається враховуючи вказані у ст. 274 ЦПК України обставини в порядку загального позовного провадження. Суд дійшов висновку, що позов підписаний особою, яка не має права його підписувати, а відтак наявні підстави для його повернення.
Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду з огляду на наступне.
Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваної апелянтом ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч. 2 статті 175 ЦПК України, позовна заява підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до ч. 2 статті 15 ЦПК України передбачено, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Положення статті 131-2 Конституції України визначають, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Частинами 1, 2 ст. 60 ЦПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.9 статті 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
У 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2022 року становив 2 481 гривень.
Предметом позову у даній справі є вимоги про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Ціна позову у зазначеній справі, згідно п. 9 ч.1 статті 176 ЦПК України, визначається дійсною вартістю нерухомого майна.
За змістом наведених приписів Закону, позивачем заявлені вимоги, які процесуальним законом визначені, як майнові.
Матеріали справи не містять письмових доказів щодо ціни позову.
При постановленні оскаржуваної ухвали вищезазначені обставини не були предметом дослідження та перевірки суду першої інстанції.
При цьому, судом першої інстанції не вказано ознак, за якими дана справа не може бути віднесена до категорії малозначних справ і через що представником по ній має бути виключно адвокат.
Суд першої інстанції наведеного вище не врахував, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення ОСОБА_1 його позовної заяви до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про постановлення судом першої інстанції оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити.
Ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2022 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 01 лютого 2023 року.
Головуючий О.І. Корчиста