Провадження № 22-ц/803/2598/23 Справа № 219/7399/21 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко Л.І. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.
01 лютого 2023 року м.Кривий Ріг
справа № 219/7399/21
провадження № 22-ц/803/2598/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Тимченко О.О.,
суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В.,
за участю секретаря судового засідання - Тимофєєвої В.О.,
учасники справи:
позивач - Служба у справах дітей Часовоярської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 219/7399/21 за позовом Служби у справах дітей Часовоярської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє ОСОБА_3 ,
на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2021 року (суддя Хомченко Л.І.), ухваленого в приміщенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області,повне судове рішення складено 31 грудня 2021 року,-
В липні 2021 року Служба у справах дітей Часовоярської міської ради звернулася до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що 24 листопада 2015 року рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усиновлені малолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Прізвище дітей « ОСОБА_5 » під час усиновлення змінено на « ОСОБА_6 », по батькові з « ОСОБА_7 », « ОСОБА_8 » змінено на « ОСОБА_9 », « ОСОБА_10 ». 01 грудня 2020 року батьки усиновлювачі подали до служби у справах дітей письмову заяву про відмову від дітей та скасування усиновлення мотивуючи відсутністю взаєморозуміння. 16 грудня 2020 року діти влаштовані до Комунального закладу «Центр Соціально-психологічної реабілітації дітей в м. Слов'янську Донецької області». Мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем проживання ОСОБА_2 характеризується як спокійна та врівноважена, іноді пасивна. Зі слів сусідів бували випадки, коли родина поводила себе галасливо. Батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується як конфліктна людина, конфліктує з вчителями та шкільним психологом, також часто конфліктує в родині, імпульсивний, категоричний, важко сприймає критику в свою адресу, надмірно вимогливий. За місцем проживання родини встановлено, що родина ОСОБА_6 проживає в двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Санітарний стан житлового приміщення наближений до задовільного, в квартирі брудно, наявний факт у кімнатах нагромаджень книг та інших речей. Житло потребує базового ремонту (заміна шпалер та сантехніки). Неодноразово на родину ОСОБА_6 надходили скарги від сусідів, в яких сусіди повідомляли, що три дні поспіль з квартири ОСОБА_6 в вечірній час чути крик дитини, який може тривати годинами. Родина постійно порушує режим тиші, на зауваження не реагують. В родині ОСОБА_6 батьки не мають авторитета у дітей, особливо батько. У зв'язку з конфліктами в родині діти вийшли з під контролю, не поважають батька, поводяться грубо, лаються, проявляють агресію, іноді не ночують вдома. З 2017 року родина ОСОБА_6 на соціальному супроводі Бахмутського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та на обліку служби у справах дітей Бахмутської райдержадміністрації. За цей період з батьками та дітьми проводилась постійна робота. Також для роботи з дітьми було залучено практичного психолога Часовоярської ЗОНІ І-ІІІ ступенів № 15. Протягом 2020 року ситуація в родині загострилася, батько та мати знаходяться у конфліктних відносинах між собою. Мати деякий час проживала в м. Бахмут разом із донькою. Після систематичних бесід родина возз'єдналась, але мікроклімат залишився напружений. Відносини в родині несприятливі для повноцінного розвитку дітей. Батьки не спроможні виконувати свої батьківські обов'язки, мають низький виховний потенціал, не розуміють своєї відповідальності за поведінку дітей, мають розбіжності щодо методів виховання, не в змозі контролювати місце перебування дітей, що може загрожувати життю та здоров'ю дітей. До 16 грудня 2020 року діти ОСОБА_12 та ОСОБА_13 навчалися в Часовоярській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 15, діти навчанням не цікавляться, систематично не відвідували заняття та не виконували домашнє завдання, впливу на дітей батьки не мали, тому батько вважав, що дітей повинна виховувати школа. Протягом останнього року разом із центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та співробітниками відділу поліції неодноразово було здійснено пошук дітей у зв'язку з їх відсутністю на заняттях в школі та вдома вночі. В свою чергу батьки не володіли інформацією про місцезнаходження дітей, та не мали впливу на ситуацію. Згідно з інформацією Часовоярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 15 Бахмутської районної ради Донецької області за час навчання з ОСОБА_13 виникало багато проблем з відвідуванням занять, дисципліною під час уроків та виконання домашніх завдань, які вимагали рішення та участі батьків дитини. Мати в даний період з сім'єю не мешкала, уваги дитині не приділяла, не цікавилась навчанням та досягненнями дитини, школу не відвідувала, з класним керівником зв'язок не підтримувала. Батько дитини приділяв більше уваги сину, але його методи виховання не сприяли покращенню поведінки й підвищенню рівня навчання ОСОБА_13 . Батько не має дієвого впливу на хлопця, ОСОБА_13 повністю ігнорує його. У зв'язку з тим що графік роботи батьків цілодобовий (батьки працюють на станції швидкої допомоги м. Бахмута) дозвілля дитини безконтрольне. Хлопець потрапив під негативний влив друзів та вулиці, схильний до пропуску занять з неповажної причини, має шкідливі звички: палить, схильний до бродяжництва. Згідно з інформацією Часовоярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 15 Бахмутської районної ради Донецької області за час навчання ОСОБА_12 навчанням та вихованням доньки цікавився лише батько. Мати дитини відвідувала школу лише один раз, після запрошення адміністрацією школи ( ОСОБА_12 була здійснена крадіжка грошей з гаманця вчителя фізичної культури та класного керівника). Після бесід з адміністрацією мати протягом тижня підтримувала зв'язок з класним керівником. З 25 лютого 2020 року по 09 вересня 2020 року ОСОБА_12 проживала разом із матір'ю в м. Бахмут та відвідувала загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 18 Бахмутської міської ради, але в вересні 2020 повернулась жити до батька. Проживаючи з батьком донька не рахується з його авторитетом, не реагує на зауваження, лається. Тому останнім часом батько відсторонився від виховного процесу, переклавши батьківські обов'язки з виховання на поліцію, службу у справах дітей, психологів. За час проведення дистанційного навчання батьками не були організовані належні умови для проведення навчання, ОСОБА_12 не виконала жодного завдання. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини Часовоярської міської ради від 29 червня 2021 року розглянуто питання про доцільність позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні дітей: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі вищезазначеного, позивач просив позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні дітей ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менш 50% від прожиткового мінімуму на особові рахунки дітей до досягнення ними повноліття.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2021 року позов Служби у справах дітей Часовоярської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів задоволено: позбавлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні дітей ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_13 та ОСОБА_12 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на особові рахунки дітей до досягнення ними повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 1 816,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 1 816,00 грн.
Судове рішення мотивоване тим, що відповідачі ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей, забезпечення здобуття ними повної загальної середньої освіти, жорстоко поводилися з дітьми, а саме, не давали дітям ключі від квартири, забороняли залишати квартиру, здійснювали таким чином психологічний тиск на дітей, що приводило до того, що діти збігали з дому, відмовились від дітей, що суперечить моральним засадам суспільства. Вказане, на думку суду першої інстанції, свідчить про свідоме ухилення відповідачів від виховання дітей та нехтування своїми батьківськими обов'язками, а тому позбавлення батьківських прав буде відповідати в перше чергу інтересам дітей. Суд відповідно до статті 180 СК України дійшов висновку про стягнення аліментів з відповідачів на користь дітей.
В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, відповідачі посилаються на порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Служби у справах дітей Часовоярської міської ради і залишити неповнолітніх ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на вихованні та утриманні у батьків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, викладаючи в рішенні показання свідків, надані в судовому засіданні, виклав тільки свідчення, які характеризують батьків ОСОБА_6 з негативної сторони, на позитивні моменти виховання батьками суд не звернув уваги. Відповідачі визнають існування проблемних ситуацій у вихованні дітей, проте це не пов'язано саме з тим, що батьки нехтують своїми батьківськими обов'язками щодо виховання дітей, здобуття ними повної середньої освіти. Відповідачі також не погоджуються з висновком суду першої інстанції про жорстоке поводження з дітьми, вважають, що суд надав неправильну оцінку зібраним доказам. Крім того, посилаються на те, що батьки ОСОБА_6 не відмовляються від дітей, наразі постійно відвідують їх у закладі, де вони перебувають, приймають постійну участь у їх вихованні, піклуються про них та стан їх здоров'я. На думку відповідачів, за обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачами своїми батьківськими обов'язками, жорстокого поводження, а також враховуючи те, що батьки дітей заперечують проти позбавлення батьківських прав, діти бажають повернутися додому, люблять своїх батьків, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 батьківських прав та стягнення аліментів.
Від Служби у справах дітей Часовоярської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідачів, в якому позивач зазначає, що суд першої інстанції всебічно та об'єктивно дослідив фактичні обставини справи, надав їм правильну правову оцінку. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Служба у справах дітей Часовоярської міської ради про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з'явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Відповідачі є батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про народження від 10 листопада 2006 року № 592, складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Костянтинівка реєстраційної служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області); ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про народження від 09 січня 2009 року № 06, складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Костянтинівка Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Донецької області).
01 грудня 2020 року відповідачі подали до служби у справах дітей письмову заяву про відмову від дітей та скасування усиновлення, мотивуючи відсутністю взаєморозуміння.
16 грудня 2020 року неповнолітніх ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 влаштовано до Комунального закладу «Центр Соціально-психологічної реабілітації дітей в м. Слов'янську Донецької області».
Згідно з висновком Органу опіки та піклування Часовоярської міської ради від 21.10.2021 року доцільне позбавлення батька ОСОБА_1 та мати ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні дітей: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з довідкою начальника ВП Бахмутського РВП ГУНП в Донецькй області від 01.12.2021 року, ОСОБА_1 неодноразово звертався до Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області зі зверненнями щодо зникнення особи безвісті його неповнолітніх дітей ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказані факти були зареєстровані до ЄО Бамутського ВП ГУНП в Донецькій області за №9019 від 01.05.2020 року, № 19910 від 12.09.2020 року, № 19983 від 13.09.2020 року, №25127 від 18.11.2020 року.
Відповідно до довідки центра соціально-психологічної реабілітації дітей в м. Слов'янську 20.01.2021 року і 07.05.2021 року, батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_2 відвідали разом дітей ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
12.05.2021 року ОСОБА_1 представляв інтереси потерпілої ОСОБА_12 в Слов'янському міськрайонному суді Донецької області. Крім того, батько відвідував дітей у центрі 30.03.2021 року, 03.06.2021 року, 20.06.2021 року, 21.07.2021 року, 10.08.2021 року, 31.08.2021 року, 16.10,2021 року, 24.11.2021 року, 12.12.2021 року, 23.12.2021 року.
Згідно із частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Задовольняючи позов Служби у справах дітей Часовоярської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей, забезпечення здобуття ними повної загальної середньої освіти, жорстоко поводилися з дітьми, а саме, не давали дітям ключі від квартири, забороняли залишати квартиру, здійснювали таким чином психологічний тиск на дітей, що приводило до того, що діти збігали з дому, відмовились від дітей, що суперечить моральним засадам суспільства. Вказане, на думку суду першої інстанції, свідчить про свідоме ухилення відповідачів від виховання дітей та нехтування своїми батьківськими обов'язками, а тому позбавлення батьківських прав буде відповідати в перше чергу інтересам дітей. Суд відповідно до статті 180 СК України дійшов висновку про стягнення аліментів з відповідачів на користь дітей.
Проте, погодитись з таким висновком суду першої інстанції неможливо з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я , дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з частин першої, другої, шостої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція ООН про права дитини) про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до статті 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 654/1409/19 та від 16 грудня 2020 року у справі № 588/1781/19.
З матеріалів справи випливає, що, звернувшись до суду з позовом, позивач стверджував про ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов'язків.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «Мамчур проти України» заява № 10383/09, від 16 липня 2015 року).
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення у справі «Ньяоре проти Франції», заява № 39948/16, від 18 грудня 2008 року).
Європейський суд з прав людини зазначає, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (SAVINY v. UKRAINE, № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).
Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (рішення у справі «Скоццарі та Дж'юнта проти Італії», заяви № 39221/98, 41963/98, від 13 липня 2000 року).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад (пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Так, судом встановлено, що відповідачі заперечують проти позбавлення їх батьківських прав у відношенні до неповнолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_12 .
З моменту відібрання дітей та їх поміщення до Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей в м. Слов'янську Донецької області», відповідачі відвідували дітей в закладі, цікавляться життям дітей, підтримують з ними зв'язок та піклуються про стан їх здоров'я.
Відповідачі позитивно характеризуються за місцем роботи. ОСОБА_2 працює на підстанції м. Бахмут Станції швидкої медичної допомоги м. Краматорська ВСП КНП «ОЦЕМД та МК» з березня 2014 року фельдшером з медицини невідкладних станів виїзної бригади швидкої медичної допомоги. За час праці показала себе, як грамотний та кваліфікований спеціаліст, неконфліктна, вибудовує дружні стосунки зі співробітниками, шанобливо відносить до пацієнтів. ОСОБА_1 працює на підстанції м. Бахмут Станції швидкої медичної допомоги м. Краматорська ВСП КНП «ОЦЕМД та МК» з серпня 1996 року по теперішній час лікарем з медицини невідкладних станів виїзної бригади швидкої медичної допомоги. За час праці показав себе, як грамотний та кваліфікований спеціаліст, неконфліктний, дисциплінарних стягнень не має, в колективі користується повагою, характеризується як людина відповідальна та цілеспрямована. Без шкідливих звичок, вносить пропозиції для поліпшення умов праці, бере активну участь в культурній сфері колективу.
В судовому засіданні, в режимі відеоконференції поза межами суду через програму Easycon , в присутності педагога - директора комунального закладу «Центр соціально - психологічної реабілітації в м. Слов'янську Донецької області» - ОСОБА_19 була з'ясована думка неповнолітніх дітей - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які виявили бажання повернутись до батьків та проживати з ними. Крім того зазначили, що батьки про них дбали та не ображали їх.
Аналізуючи фактичні обставини справи, колегія суддів доходить висновку, що відповідачі намагаються зберегти родинні зв'язки з дітьми, налагодити спілкування та мінімізувати конфліктні ситуації в родині. Діти бажають залишитись з батьками. Крім того, факт заперечення відповідачів проти позову щодо позбавлення їх батьківських прав свідчать про інтерес до дітей, емоційний контакт з їх боку до дітей, а тому в даному випадку відсутні підстави для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини у справі MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року.
Отже, позбавлення відповідачів батьківських прав по відношенню до неповнолітніх дітей ОСОБА_13 , ОСОБА_12 буде суперечити інтересам останніх, призведе до розірвання життєвих зв'язків, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені.
Згідно зі статтею 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Як роз'яснив Верховний Суд України в Узагальненні «Практика розгляду судами справ, пов'язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми» від 11 грудня 2008 року, при розгляді справ про позбавлення батьківських прав для встановлення обставин справи суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов'язково здійснювати необхідні дії для залучення відповідача у справі та з'ясування його позиції та обґрунтувань. Також згідно із частиною 4 статті 19 СК обов'язковою є участь у справі органу опіки та піклування.
Слід звернути увагу на те, що згідно з частиною 6 статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини, у зв'язку з чим колегія суддів не враховує Висновок Органу опіки та піклування Часовоярської міської ради про доцільність позбавлення батька ОСОБА_1 та матері ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні дітей ОСОБА_13 та ОСОБА_12 .
Згідно із частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд доходить висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення батьківських прав відповідачів через недоведеність фактів ухилення відповідачів від виховання неповнолітніх дітей та свідомого нехтуванням ними батьківськими обов'язками.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог Служби у справах дітей Часовоярської міської ради в інтересах неповнолітніх ОСОБА_13 і ОСОБА_12 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Разом з тим, апеляційний суд не приймає до уваги вимогу апеляційної скарги щодо залишення неповнолітніх ОСОБА_13 , ОСОБА_12 на вихованні та утриманні у батьків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , оскільки така вимога не є предметом позову в даній справі.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 7 статті 141 ЦПК України).
Враховуючи вищезазначене та те, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідачів і ухвалення нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову Служби у справах дітей Часовоярської міської ради, за подання якого позивач судовий збір не сплачував на підставі пункту 14 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає компенсації ОСОБА_1 в розмірі 2 724,00 грн та ОСОБА_2 в розмірі 2 724,00 грн за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову Служби у справах дітей Часовоярської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, відмовити.
Судові витрати, понесені ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги в розмірі 2 724,00 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривень, компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судові витрати, понесені ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги в розмірі 2 724,00 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривень, компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.О.Тимченко
Судді: О.А. Мірута
Я.В. Хейло
Повне судове рішення складено 01 лютого 2023 року.
Головуючий О.О. Тимченко