Провадження № 22-ц/803/1701/23 Справа № 243/267/22 Суддя у 1-й інстанції - Хаустова Т.А. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В.
01 лютого 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Кішкіної І.В.,
суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №243/267/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності та стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2022 року (суддя Хаустова Т.А., повний текст судового рішення складено 24 лютого 2022 року),
В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ГУ ПФУ в Донецькій області про визнання права власності та стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Торез Донецької області помер її батько ОСОБА_3 . У червні 2021 року вона звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Захарченко В.В. із заявою про прийняття спадщини та відкриття спадкової справи, на підставі якої була відкрита спадкова справа № 20/2021. Після відкриття спадкової справи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Захарченко В.В. звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області із запитом щодо розміру недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_3 . Листом від 03 липня 2021 року відповідач повідомив приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Захарченко В.В., що недоотримана пенсія у зв'язку зі смертю, яка входить до складу спадщини ОСОБА_3 , на даний момент складає 67848,42 грн. Також повідомлено, що відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09 липня 2003 року нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отримання пенсії, у зв'язку з чим вищезазначену суму недоотриманої пенсії буде зменшено в залежності від дати звернення до управління особи, яка має право на спадщину з оформленим свідоцтвом про право на спадщину. 01 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Захарченко В.В. було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадщина складається з нарахованої, але не виплаченої пенсії у розмірі 67848,42 грн. 10 жовтня 2021 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про виплату невиплаченої пенсії відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, однак станом на день звернення за зазначеним позовом відповідачем жодної виплати не було здійснено. 11 жовтня 2021 року адвокатом Лисенко Л.В. на адресу відповідача було направлено адвокатський запит. Листом від 25 жовтня 2021 року відповідач повідомив, що померлому ОСОБА_3 було призупинено виплату пенсії з 01 березня 2015 року. При цьому рішення про припинення виплати пенсії не формувалось. Обчислення розміру пенсії, що могла бути нарахована, проводиться згідно з частиною 2 статті 49 Закону України № 1058, з урахуванням вимог статті 46 Закону України № 1058 (не більш ніж за три роки для дня звернення за отриманням пенсії). Датою звернення за отриманням пенсії у випадку смерті пенсіонерів є дата звернення визначеного нотаріусом спадкоємця з усіма передбаченими законодавством документами (аналогічні права належали спадкодавцю). На запит нотаріуса, який надійшов 09 червня 2021 року, було надано відповідь про те, що розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_3 за період з 08 червня 2018 року по 28 лютого 2021 року склав 67848,42 грн. Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на запит приватного нотаріуса КМНО Захарченко В.В. була надана неповна довідка про розмір невиплаченої пенсії, а саме не зазначено розмір заборгованості за період з 01 березня 2015 року по 07 червня 2018 рік. Просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на невиплачену пенсію за період з 01 березня 2015 року по 07 червня 2018 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області виплатити ОСОБА_1 невиплачену пенсію, яка належала спадкодавцю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 березня 2015 року по 07 червня 2018 року.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності та стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на невиплачену пенсію за березень 2015 року у розмірі 1116,24 грн.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 невиплачену пенсію, яка належала спадкодавцю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за березень 2015 року у розмірі 1116,24 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Із вказаним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , та оскаржила його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачки зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції у своєму рішенні помилково зазначив, що виплата пенсії ОСОБА_3 за період з 01 квітня 2015 року по 07 червня 2018 року була припинена, за життя ОСОБА_3 не звертався до органів Пенсійного фонду та не оскаржував рішення про припинення виплат, тому пенсія не ввійшла до складу спадщини, оскільки таке рішення про припинення виплати пенсії та її нарахування не надано відповідачем та відсутнє в матеріалах справи. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини зазначає, що відповідач порушив право власності померлого ОСОБА_3 на право мирного володіння своїм майном, а саме пенсію, що була призначена довічно. Зазначає, що оскільки ОСОБА_1 отримала свідоцтво на право власності в порядку спадкування на частину недоотриманої пенсії, отже вона є такою, що прийняла спадщину в цілому (частина 2 статті 1268 ЦК України). Крім того, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права позивачка зазначає, що суд постановив ухвалу про витребування інформації, але не отримавши витребувану інформацію, без учасників судового засідання прийняв постанову про закінчення підготовчого провадження по справі, чим звузив процесуальні права позивачки. Також, суд першої інстанції не розгляну клопотання представника позивачки про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Від відповідача у справі відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник позивачки ОСОБА_2 в судовому засіданні в режимі відеоконференції вимоги апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
Представник відповідача ГУ ПФУ в Донецькій області у судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що згідно з свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_3 (а.с. 11).
Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 27 травня 2021 року Голосіївським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16).
З листа Відділу обслуговування громадян № 7 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03 липня 2021 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на обліку в Селидовському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримував пенсію за віком. Помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №338 від 27 травня 2021 року. Недоотримана пенсія у зв'язку зі смертю, яка входить до складу спадщини ОСОБА_3 , на даний момент складає 67848,42 грн. Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, у зв'язку з чим вищезазначену суму недоотриманої пенсії буде зменшено в залежності від дати звернення до управління особи, яка має право на спадщину з оформленим свідоцтвом про право на спадщину (а.с. 20-21).
01 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Захарченко В.В. було заведено спадкову справу № 20/2021 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18-19).
Зі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 01 жовтня 2021 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Захарченко В.В., вбачається, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з нарахованої, але не виплаченої пенсії у сумі 67848,42 грн (а.с. 22).
З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25 жовтня 2021 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в Селидовському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримував пенсію за віком відповідно до статті 114 частини 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058), як внутрішньо переміщена особа. Пенсійна справа взята на облік з виплатою пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 28 лютого 2015 року. Пенсія зараховувалась на поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк» 5 числа кожного місяця. На підставі списків, отриманих в порядку обміну інформацією із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування виплату пенсії ОСОБА_3 було призупинено з 01 березня 2015 року до з'ясування місця фактичного проживання (рішення про припинення виплати пенсії не формувалось). Враховуючи зазначене, на запит нотаріуса, який надійшов до управління 09 червня 2021 року, було надано відповідь про те, що розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_3 за період з 08 червня 2018 року по 28 лютого 2021 року склав 67848,42 грн. У відповіді було зазначено, що сума недоотриманої пенсії буде зменшена в залежності від дати звернення до територіального управління Пенсійного фонду України особи, яка має право на спадщину із оформленим свідоцтвом про право на спадщину (а.с. 23).
Згідно із довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у березні 2015 року розмір нарахованої пенсії ОСОБА_3 становить 1116,24 грн; за період з 01 квітня 2015 року по 07 червня 2018 року включно розмір нарахованої пенсії становить 0,00 грн; розмір фактично виплаченої пенсії за період з 01 березня 2015 року по 07 червня 2018 року включно становить 0,00 грн (а.с. 64).
Задовольняючи частково позовні вимоги в розмірі 1116,24 грн, суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості позовних вимог, оскільки ОСОБА_3 за життя не здійснено пенсійних нарахувань, починаючи з 01 квітня 2015 року по 07 червня 2018 року включно, а отже, ОСОБА_1 не набула право на отримання ненарахованої пенсії ОСОБА_3 за період з 01 квітня 2015 року по 07 червня 2018 року включно.
Проте, таке рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону.
Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме право власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця.
Підставою своїх позовних вимог позивачка зазначає наявність у неї як спадкоємця першої черги після смерті батька права на спадкування недоотриманої суми пенсії.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини 3 статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин 2, 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження №61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За викладених обставин, суд першої інстанції встановивши, що позивач має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у цих правовідносинах, дійшов помилкового висновку про визнання права власності та стягнення з відповідача на користь позивачки 1116,24 грн.
Крім того, слушними є доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо нерозглянутих заяв про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Зі справи вбачається, що 27 січня 2022 року на електрону адресу Слов'янського міськрайонного суду шляхом використання підсистеми «Електронний суд» представник позивача Лисенко Л.В. направила клопотання про її участь у судовому засіданні 07 лютого 2022 року в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів зв'язку (а.с. 53-54).
Зазначене клопотання представника позивача ОСОБА_2 судом першої інстанції розглянуто не було. Розгляд справи відкладено на 24 лютого 2022 року з невідомих причин.
Також, 12 лютого 2022 року на електрону адресу Слов'янського міськрайонного суду шляхом використання підсистеми «Електронний суд» представник позивача Лисенко Л.В. направила клопотання про її участь у судовому засіданні 24 лютого 2022 року в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів зв'язку (а.с. 75-76).
Матеріали справи також не містять відомостей щодо розгляду судом зазначеного клопотання.
Вказані клопотання представника позивача були надані завчасно, однак залишились не вирішені судом, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить висновку, що позовні вимоги про визнання права власності на неотриману суму пенсії спадкодавця та стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом підлягають задоволенню.
За таких обставин, рішення суду першої інстанцій не відповідає вимогам закону та суперечать обставинам, що мають значення для справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції на підставі статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Також, відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , якою за подання апеляційної скарги було сплачено судовий збір в розмірі 1362,00 грн, відповідно до положень статті 141 ЦПК України з ГУ ПФУ в Донецької області слід стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 1362,00 грн.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2022 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності та стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на невиплачену пенсію за період з 01 березня 2015 року по 07 червня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області, ЄДРПОУ 13486010, виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , невиплачену пенсію, яка належала спадкодавцю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 березня 2015 року по 07 червня 2018 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області, ЄДРПОУ 13486010, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , понесені витрати по сплаті судового збору, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 1362,00 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 лютого 2023 року.
Судді І.В. Кішкіна
О.В. Агєєв
О.І. Корчиста