Провадження № 22-ц/803/1131/23 Справа № 182/587/21 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
01 лютого 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №182/587/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, з апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Донецької області від 26 вересня 2022 року, ухвалене у складі судді Кобеляцької-Шаховал І.О., -
У січні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_3 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 27 лютого 2007 року. При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. У подальшому кредитний ліміт збільшувався до 6 800 грн. 00 коп., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що до прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Банком зобов'язання по договору були виконані у повному обсязі, відповідач у порушення ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України свої зобов'язання за вказаним Договором належним чином не виконав та станом на 27 лютого 2007 року заборгованість відповідача за Договором склала 8 134 грн. 87 коп., яка складається з наступного: 8 134 грн. 87 коп. - заборгованість за тілом кредиту; у т. ч. 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 12 588 грн. 03 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 0 грн. 00 коп. - нарахована пеня; 0,00 грн. нараховано комісії. А також штрафи, відповідно п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 0, 00 грн. - штраф (фіксована частина), 0,00 коп. - штраф (процентна складова). При цьому, представник в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до п.1.1.6.1 договору, договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення даного договору, він автоматично лонгується на той же строк. Оскільки, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а тому у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України, за даними зобов'язаннями повинна відповідати особа, яка на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем. А тому, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час відкриття спадщина проживали разом з ОСОБА_3 , повинні відповідати за зобов'язання спадкодавця. Таким чином, на підставі викладеного, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 8 134 грн. 87 коп. та витрати по сплаті судового збору.
Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Донецької області від 26 вересня 2022 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було відмовлено.
Не погодившись з таким висновком, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначає, що у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спілкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - спадкоємців, таким чином відбувається передбачена законом заміна боржників у зобов'язанні.
Оскільки відповідачі зареєстровані за однією адресою з боржником, вони не звертались до нотаріальної контори з заявою про відмову від спадщини, а тому в силу закону прийняли спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов'язання померлого позичальника. Не встановлено правовий статус квартири, у якій проживають відповідачі. Своїм рішенням суд першої інстанції позбавив АТ КБ «Приватбанк» права кредитора на поновлення своїх порушених прав, шляхом стягнення з спадкоємця, який прийняв спадщину і правомірно користується спадковим майном, коштів отриманих спадкодавцем в установі банку.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не надано.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Так, з ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2022 року про відкриття провадження вбачається, що судом першої інстанції було прийнято рішення проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. В оскаржуваному рішенні також зазначено, що справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до положень частин 4 та 6 ст.19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду в тому числі малозначних справ, до яких відносяться: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п.2 ч.4 ст.274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, зокрема, щодо спадкування.
З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку предметом судового розгляду був спір, що випливає саме зі спадкових правовідносин.
Згідно положень ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є в тому числі порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.7 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. При цьому не зазначено, що така обставина повинна бути зазначена у якості доводу апеляційної скарги.
Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, оскільки розгляд справи відбувся у порядку спрощеного провадження, хоча справа повинна розглядатись виключно у порядку загального позовного провадження.
Вирішуючи справу по суті позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню, та зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 27 лютого 2007 року. При укладання договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. У подальшому кредитний ліміт збільшувався до 6 800 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що до прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку (а.с.17-22). Банком зобов'язання по договору були виконані у повному обсязі, відповідач у порушення ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України свої зобов'язання за вказаним Договором належним чином не виконав та станом на 27 лютого 2007 року заборгованість відповідача за Договором склала 8 134 грн. 87 коп., яка складається з наступного: 8 134 грн. 87 коп. - заборгованість за тілом кредиту; у тому числі, 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 12 588 грн. 03 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625; 0 грн. 00 коп. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії. А також штрафи, відповідно п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 0, 00 грн. - штраф (фіксована частина). 0,00 коп. - штраф (процентна складова).
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що свідчить актовий запис № 732, складений 17 квітня 2017 року Нікопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.24).
ПАТ КБ «Приватбанк» до Другої Нікопольської державної нотаріальної контори було направлено претензію кредитора і 19 вересня 2017 року отримано відповідь про те, що спадкоємці із заявами про прийняття спадщини після смерті спадкодавця до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.38-39).
Відповідно паспорту померлого, ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 02 жовтня 1990 року (а.с.45).
З паспорту ОСОБА_2 вбачається, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 28.11.2000 року.
З паспорту ОСОБА_1 вбачається, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 05.04.1994 року.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
На підставі частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статті 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.
В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам надано роз'яснення, що будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Даною статтею унормовано, що у випадку, коли особа постійно не проживає із спадкодавцем, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є подана нотаріусу заява.
Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
У постановах Верховного Суду: від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17 (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) зроблено висновок про те, що державна реєстрація позивача у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті матері за адресою реєстрації.
Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини 2 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Відповідно до частин 2, 3 статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
гідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18 вересня 2019 року у справі 640/6274/16-ц, при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи, необхідно встановлювати такі обставини: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що Банком 26 липня 2017 року було направлено Претензію кредитора в порядку статті 1281 ЦК України до Другої нікопольської державної нотаріальної контори.
Друга нікопольська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області повідомила позивача, що після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на день смерті постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , відкрита спадкова справа №408/2017. Відомості про коло спадкоємців, про наявність спадкового майна, його склад, місцезнаходження та вартість, відсутні.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Обґрунтовуючи підстави позову, Банк посилався на те, що відповідачі є спадкоємцями померлого, оскільки відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України вони прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки постійно проживали разом із ним на час відкриття спадщини, проте ці обставини достовірно встановлені не були, доказів цього не надано, а сам лише факт реєстрації відповідачів за однією адресою з померлим, цей факт не доводить.
Позивач також не надав суду доказів стосовно наявності та обсягу спадкового майна після смерті ОСОБА_3 . Матеріали справи не містять даних про наявність у померлого будь-якого майна, а також хто із спадкоємців прийняв спадщину і в якому розмірі. Клопотань до апеляційного суду щодо витребування доказів у справі позивачем також не заявлено.
Враховуючи вищезазначені обставини справи, апеляційний суд вважає, що за відсутності даних про спадкоємство відповідачами після смерті ОСОБА_3 даних про фактичне прийняття спадщини після його смерті та даних про обсяг і вартість спадкового майна, правові підстави для задоволення вимог Банку, як кредитора, в порядку статті 1282 ЦК України відсутні.
Таким чином апеляційний суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відсутні і у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції відповідно до вимог п.7 ч.3 ст. 376 ЦПК України та задовольняючі апеляційну скаргу позивача частково, апеляційний суд, однак, зазначає, що апелянту було відмовлено по суті його позовних вимог, та за таких обставин підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Донецької області від 26 вересня 2022 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Судді: