Провадження № 22-ц/803/1387/23 Справа № 211/3279/20 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
01 лютого 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №211/3279/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання особи винною у скоєнні ДПТ та стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2022 року, ухвалене у складі судді Ткаченко С.В., -
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив наступне.
ОСОБА_4 , 20.07.2019 року приблизно о 16 год.30 хв. керував автомобілем Mercedes Benz Sprinter д.н. НОМЕР_1 . Рухався по проїжджій частині дороги по вулиці Проспект Миру в напрямку Площі Горького у місті Кривому Розі, в крайньому правому ряду проїжджої частини, зі швидкістю 50 км/год. Ліворуч попереду від автомобіля Mercedes Benz Sprinter д.н. НОМЕР_1 - у середній смузі для руху рухався автомобіль Peugeot 407 д.н. НОМЕР_2 . Попереду автомобіля Peugeot 407 д.н. НОМЕР_2 в його ж смузі для руху рухався автомобіль Renault Logan д.н. НОМЕР_3 , який почав гальмувати і автомобіль Peugeot 407 д.н. НОМЕР_2 , щоб уникнути удару з задньою частиною автомобіля Renault Logan д.н. НОМЕР_3 різко прийняв праворуч - у смугу для руху автомобіля Mercedes Benz Sprinter д.н. НОМЕР_1 , і тим самим створив йому небезпеку для руху. Коли автомобіль Peugeot 407 д.н. НОМЕР_2 різко почав зміщатися на смугу для руху ОСОБА_4 автомобіль Mercedes Benz Sprinter д.н. НОМЕР_1 знаходився на відстані 15 метрів. ОСОБА_4 одразу застосував екстрене гальмування, але бачив, що не зможе уникнути зіткнення з автомобілем Peugeot 407 д.н. НОМЕР_2 і тому, крім гальмування, застосував відворот керма праворуч, але зіткнення уникнути не вдалося. Автомобіль Mercedes Benz Sprinter д.н. НОМЕР_1 контактував із передньою правою частиною автомобіля Peugeot 407 д.н. НОМЕР_2 , а саме: передньою правою фарою, правою частиною бампера та правим переднім крилом автомобіля Peugeot 407. Постановою від 28.01.2020 року по справі № 216/4719/19 суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу дійшла до висновку, що ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП не винен - правил дорожнього руху ОСОБА_4 не порушував. Постанова набрала законної сили. Відносно водія ОСОБА_2 адміністративні матеріали не складалися, вина останнього у скоєні вищенаведеного ДТП не встановлена, тому він як розпорядник пошкодженого автомобіля Mercedes-Benz 312 D д.н НОМЕР_1 не може отримати страхове відшкодування за завдану шкоду у ДТП.
Транспортний засіб ОСОБА_2 - Peugeot 407 д.н.з. НОМЕР_2 був забезпечений полісом ПрАТ «СК«Брокбізнес» серія/номер АМ 6647782. Позивач ОСОБА_1 на момент ДТП був фактичним розпорядником автомобіля Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 ., підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та нотаріально посвідченою довіреністю від 17.10.2015 року, зареєстрованою в реєстрі за № 1258, якою власник ОСОБА_3 надав йому повноваження представляти його інтереси з усіх питань, які стосуватимуться експлуатації та розпорядження транспортного засобу Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 , модель 312 D, тип Т.З. - АВТОБУС D, номер шасі (кузова, рами) VIN-WDB НОМЕР_5 , WDB НОМЕР_5 у тому числі одержувати будь-які відшкодування за заподіяну шкоду.
Згідно до висновку експерта автотоварознавця Чивчиша О.П. № Д43/09/19 від 27.09.2019 року, проведеного на його замовлення, матеріальний збиток, завданий пошкодженням автомобіля Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 , становить 38467,75 грн. Позивач також поніс витрати на проведення авто товарознавчого дослідження № Д43/09/19 у розмірі 2500,00 гривень.
Відповідно до страхового полісу АМ 6647782 ліміт цивільно-правової відповідальності ПрАТ «СК«Брокбізнес», за шкоду заподіяну майну, складає 100 000,00 грн, франшиза 510,00 грн.
У зв'язку з наведеним позивач просив встановити винуватість відповідача ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20 липня 2019 року в місті Кривому Розі по пр. Миру; стягнути з ПрАТ «СК«Брокбізнес» на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 37957,75 грн, 2500,00 грн. - витрат на проведення авто товарознавчого дослідження; 5000,00 грн., витрат за надані юридичні послуги фахівцем у галузі прав; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь франшизу у розмірі 510,00 грн., а також стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2022 року позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 37957,75 гривень, вартість за проведення автотоварознавчого експертного дослідження у розмірі 2500,00 гривень та судовий збір у розмірі 840,80 гривень, а всього 41298 гривень 55 копійок. В частині стягнення витрат за надані юридичні послуги відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу, що є частиною завданого матеріального збитку у зв'язку із пошкодженням автомобіля Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 510,00 гривень, витрати на проведення автотехнічної експертизи у розмірі 675,36 гривень та судовий збір у розмірі 840,80 гривень, а всього 2026 гривень 16 копійок.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач ПрАТ «СК«Брокбізнес» подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду у частині задоволення позовних вимог щодо нього скасувати, ухваливши нове рішення відмову у задоволенні цих позовних вимог.
В обґрунтування зазначив, що в довіреності, яка видана власником транспортного засобу Mercedes р.н. НОМЕР_6 , ОСОБА_3 представнику ОСОБА_1 , від 17.10.2015 р. року чітко вказано: «цією довіреністю уповноважую Тарасова Володимира Михайловича... представляти мої інтереси в мого імені та в моїх інтересах». Однак, ОСОБА_1 подав позов від свого імені та в своїх інтересах. Висновки, що ОСОБА_1 на підставі довіреності є володільцем транспортного засобу Mercedes p.н. AE8804AA., є помилковими, оскільки саме на момент завдання шкоди Позивач не був володільцем транспортного засобу. Крім того, позовну заяву підписував ОСОБА_5 який є представником виключно ОСОБА_1 на підставі довіреності від 14.02.2020р. і діє в інтересах виключно ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_5 не представляє інтереси власника автомобіля ОСОБА_3 . Крім того, зазначив, що звіт автотоварознавчого дослідження було складено 27.09.2019р., а перше звернення до Страхової компанії «Брокбізнес» датоване 18.02.2020р., тобто, через сім місяців після ДТП Також, після отримання заяви про виплату страхового відшкодування від 18.02.2020р., відповідача було повідомлено про те, що автомобіль Mercedes p.н. НОМЕР_6 продано, тому на огляд його надано не буде. Отже, було порушено норми закону і не збережено транспортний засіб у такому ж стані, в якому він знаходився після ДТП. Відповідно до п. 37.1.3 ст. 37 Закону №1961-IV, невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до можливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна у позову у даній справі складає 40967,75 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
ПрАТ «СК «Брокбізнес» просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення лише у частині задоволення позовних вимог щодо себе. Таким чином, у іншій частині судове рішення не переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що 20.07.2019 року, приблизно о 16 год. 30 хв., в м. Кривому Розі по пр. Миру сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_4 , який керував автомобілем Mercedes Benz Sprinter д.н. НОМЕР_1 та відповідача ОСОБА_2 , який керував автомобілем Peugeot 407 д.н. НОМЕР_2 .
Автомобіль Mercedes Benz Sprinter д.н. НОМЕР_1 яким керував водій ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить третій особі ОСОБА_3 , який на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 17.10.2015 року, зареєстрованої в реєстрі за № 1258, надав позивачу ОСОБА_1 повноваження представляти його інтереси з усіх питань, які стосуватимуться експлуатації та розпорядження транспортного засобу Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 , модель 312 D, тип Т.З. - АВТОБУС D, номер шасі (кузова, рами) VIN-WDB НОМЕР_5 , WDB НОМЕР_5 (а.с 7-8).
Відносно водія ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП та направлено на розгляд до Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Постановою Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.01.2020 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито в зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, при цьому судом було встановлено, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 32/10.1/346 від 09.12.2019 року при заданих вихідних даних, в діях водія ОСОБА_4 по керуванню автомобілем Mercedes-Benz Sprinter 312 D невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які з точки зору знаходяться в причинному зв'язку з ДТП, не вбачається. Зокрема, не доведено недотримання ОСОБА_4 вимог Правил дорожнього руху України, порушення яких йому ставиться у вину. Факт вчинення ОСОБА_4 правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, не знайшов свого підтвердження. Отже, суд дійшов до висновку про відсутність у діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
В ході розгляду справи у суді першої інстанції 25.06.2021 року було призначено авто-технічну експертизу. 18.01.2022 року до суду надійшов висновок експерта № СЕ-19/104-21/35473-ІТ від 28.12.2021 року, відповідно до якого: «В діях водія ОСОБА_2 , по керуванню автомобілем Peugeot 407 д.н. НОМЕР_2 , вбачається невідповідність вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку із ДТП від 20.07.2019 року». Так, в ході дослідження, експертом було встановлено, що автомобіль Peugeot 407 д.н. НОМЕР_2 рухався в другій смузі для руху, після чого різко змінив напрямок руху вправо без увімкненого правого покажчику повороту, виїхав у першу смугу для руху, чим створив небезпеку для руху водію ОСОБА_4 . Отже водій ОСОБА_2 перед зміною напрямку свого руху повинен був переконатись, що це буде безпечним і що він своїми діями не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, що передбачено вимогами п. 10.1 ПДР України. Водій ОСОБА_2 здійснював рух на технічно справному транспортному засобі, видимість та оглядовість з робочого місця водіїв не обмежена, тому на момент проведення експертизи експертові не відомі причини технічного характеру, які б, не дозволили цьому водієві виконати вимоги п. 10.1. ПДР України. Так як водій ОСОБА_2 перед зміною напрямку свого руху не переконався в безпеці виконуваного маневру, що привело до даної дорожньо- транспортної події, то в його діях, по керуванню автомобілем автомобіль Peugeot 407 д.н. НОМЕР_2 вбачається невідповідність вимог п. 10.1 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з ДТП.
Отже, було встановлено, та не спростовано сторонами, що винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої був пошкоджений автомобіль Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 був ОСОБА_2 , який на момент ДТП керував автомобілем Peugeot 407 д.н. НОМЕР_2 .
Цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземних транспортних засобів власника транспортного засобу Peugeot 407 д.н. НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «СК «Брокбізнес», згідно полісу АМ/6647782, з лімітом відповідальності в 100 000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позивач має право на відшкодування завданих йому збитків: в межах лімітів відповідальності страховика за рахунок ПрАТ «СК «Брокбізнес», тобто у розмірі 99000,00 грн., а саме: 100 000 грн. (ліміт відповідальності страховика), 510 грн. (франшиза).
Частково задовольняючи позовні вимоги щодо відповідача ПрАТ «СК «Брокбізнес», суд першої інстанції виходив з того, що на ПрАТ «СК «Брокбізнес» покладено обов'язок відшкодувати завдані позивачу як володільцю транспортного засобу матеріальні збитки в розмірі оціненої шкоди та в межах ліміту страхування
Апеляційний суд погоджується з такими висновками та зазначає наступне.
Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у вигляді сплати страхового відшкодування особі, яка є фактичним володільцем автотранспортного засобу.
При цьому апеляційний суд зазначає, що довод апеляційної скарги щодо того, що позов поданий представником власника автомобіля, є необґрунтованим з огляду на наступне.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 06 червня 2018 року у справі № 597/1070/15-ц (провадження № 61-9445св18), зазначено, що «пунктом 1 частини першої статті 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння. За статтею 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Таким чином, особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.
Враховуючи те, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що «факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою для неї, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної вказаному майну.
За змістом частини другої статті 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на час вчинення ДТП) передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб».
Таким чином, якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником, то саме ця особа є володільцем транспортного засобу і буде нести відповідальність за завдання шкоди.
Такий висновок зробив Верховний Суд у справі № 606/435/16-ц від 08 квітня 2020 року.
У відповідності до п. 13 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»: «враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. При розгляді таких спорів суд має вирішити питання про залучення до участі у справі власника майна як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у порядку, передбаченому статтями 35, 36 ЦПК, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов'язки щодо однієї зі сторін».
Позивачем до позовної заяви додано копію нотаріально посвідченої довіреності від 17.10.2015 року, зареєстрованої в реєстрі за № 1258, згідно якої ОСОБА_3 надав позивачу ОСОБА_1 повноваження представляти його інтереси з усіх питань, які стосуватимуться експлуатації та розпорядження транспортного засобу Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 , модель 312 D, тип Т.З. - АВТОБУС D, номер шасі (кузова, рами) VIN-WDB НОМЕР_5 , WDB НОМЕР_5 , у тому числі з правом керування ТЗ, та одержання будь-яких страхових відшкодувань. При цьому вбачається, що власник автомобіля відповідно до приписів Постанови пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року був залучений до участі у справі у якості третьої особи.
Отже, позивачу, як володільцю належить право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну.
Водночас, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пунктом 9 частини першої цієї статті віднесено страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зроблено наступні висновки. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №
755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування власників цивільно-правової відповідальності транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.
У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально (стаття 33 Закону №1961-IV).
Страховик зобов'язаний після отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування (пункт 34.1 статті 34 Закону№ 1961-IV).
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, яка має містити певні відомості та визначені Законом додатки до заяви (пункт 35.1 статті 35 Закону № 1961-IV).
Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної витати), є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди ( підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону№ 1961-IV).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що «право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18))…
Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності. Аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
Враховуючи, що ДТП сталося 03 червня 2018 року, до суду позивач звернувся 28 січня 2021 року, у річний строк з моменту скоєння ДТП до МТСБУ не звертався, не навів підстав, які б унеможливлювали його звернення своєчасно до МТСБУ, у задоволенні позову слід відмовити саме з цих підстав.
Статтею 29 Закону України №1961-IV встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Пунктом 33.3 ст.33 Закону передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Згідно п.п.34.2, 34.3, 34.4 ст.34 цього Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Відповідно до п.п.36.1, 36.2 ст.36 Закону України №1961-IVвстановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.
Наведені вище положення законодавства визначають порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони - страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов'язкового зазакономпопереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим (власником іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника) та здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі».
Верховний суд у своїй постанові від 6 липня 2018 року у справі № 924/675/17 зробив висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Отже апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме на ПрАТ «СК «Брокбізнес» покладено обов'язок відшкодувати завдані позивачу матеріальні збитки в розмірі оціненої шкоди та в межах ліміту страхування.
При цьому також вірно зазначено, що положення Закону №1961-IV жодним чином не обмежують потерпілого самостійно визначати розмір шкоди, а п.34.4 ст.34 Закону передбачено, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Таким чином, ОСОБА_1 правомірно звернувся до судового експерта Чивчиш О.П. для визначення вартості завданого йому матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу під час ДТП 04.09.2019 року. 04.09.2019 року цим експертом проведено огляд автомобіля позивача і 27.09.2019 року складено висновок експертного авто товарознавчого дослідження № Д43/09/19 на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів (далі Методика). При цьому відповідачем не зазначено доводів у спростування розрахунку матераільної шкоди, зазначеної у цьому висноку. За таких обставин його правомірно було прийнято судом у якості належного доказу.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення із ПрАТ «СК «Брокбізнес» страхового відшкодування в розмірі 38467,75 грн., але за вирахуванням франшизи - 510,00 грн., тобто у сумі 37957,75 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2022 року немає.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Судді: