Провадження № 22-ц/803/1318/23 Справа № 242/6044/21 Суддя у 1-й інстанції - Черков В.Г. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
01 лютого 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 242/6044/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, з апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 січня 2022 року, ухвалене у складі судді Черкова В.Г., -
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Селидівського міського суду Донецької області із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказав, що він перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з 01.03.2066 року по 23.06.2021 року, працюючи на посаді прохідника з повним робочим днем в шахті. Під час роботи отримав професійне захворювання, у зв'язку з чим йому 16.11.2021 року встановлено 60 % втрати працездатності та 3 групу інвалідності безстроково. Просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у зв'язку з професійним захворюванням у розмірі 106140,00 грн.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 25 січня 2022 року позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв'язку з професійним захворюванням у розмірі 72000 грн.. 00 коп. без утримання податків та інших обов'язкових платежів. В задоволені решти вимог - відмовлено. Також стягнуто з Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» судовий збір в доход держави у розмірі 908 грн. 00 коп.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати ухваливши рішення яким зменшити присуджену суму відшкодування моральної шкоди, стягнувши на користь позивача 45 000 грн. з відрахуванням податків та інших загальнообов'язкових платежів.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд не вказав у рушенні критеріїв обчислення суми моральної шкоди. Позивач також не надав такий розрахунок чи документи, які б підтверджували негативні прояви його стану здоров'я позивача, звернення до лікаря-психіатра. Відсутні документи, які б підтверджували витрати, пов'язані з відновленням психічного стану. Позивач тривалий час працював у шкідливих умовах, тобто навмисно сприяв розвиненню професійного захворювання, розвиток його хвороби тривав близько п'яти років. При прийнятті рішення суддею відстежується формальний підхід, оскільки відсутнє обґрунтування прийнятого рішення. Не враховано, що третя група інівалідності є робочою, до того ж позивач отримає пенсію за віком. Розмір шкоди є завищеним. Крім того, не встановлено належності відповідачів, безпідставно відкинуто той факт, що позивач працював на декількох шкідливих виробництвах. Крім того, не дотримано принципу зрозумілості рішення щодо питання утримання податку та інших платежів. Так, з нього не зрозуміло, чи повинна сума сплачуватися повністю, чи з відрахуванням податків. Відповідач зазначає, що присуджена до виплати компенсація моральної шкоди, спричинена ушкодженням здоров'я, підлягає виплаті з утриманням податків. Також судовий збір на користь Держави стягнуто непропорційно.
Відзив на апеляційну скаргу надано не було.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна у позову у даній справі складає 106140 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з 01.06.2006 на посаді прохідника з повним робочим днем в шахті, звільнений 23.06.2021 р. за ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.
Як вбачається з Акту від 27.10.2021 р. хронічне професійне захворювання у позивача виявлено на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» вперше, діагноз - хронічний бронхіт ІІ стадія, фаза затихаючого загострення, пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст., хронічна радикулопатія S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромом. Дата встановлення діагнозу - 22.09.2021 року. Професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - важкості праці та пилу фіброгенної дії. Причина виникнення хронічного професійного захворювання - пил переважно фіброгенної дії, кремнію діоксин кристалічний при вмісту вільного діоксиду кремнію від 10 до 70%- фактична величина 8,6 - 196,8 мг/м?, при нормативному значенні 10 мг/м?. Тривалість дії упродовж зміни - 84 90,3 % зміни. Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м'язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 194,4 298,4 Вм при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м'язів рук та плечового поясу) - фактична величина 89 116,7 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується - фактична величина 40 кг при нормативному значенні 30 кг. Робоча поза в нахиленому положенні більше 300 30% зміни при нормативному значенні до 300 25% зміни. Нахили корпусу 140 - 230 разів за зміну, при нормативному значенні 51-100 разів за зміну. Фактичні рівні звукового тиску, еквівалентні рівні шуму 80 - 90 дБА, при нормативному значенні 80 дБА.
Згідно довідки МСЕК серії 12 ААА № 106188 від 16.11.2021 р. ОСОБА_1 встановлено первинно 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що є доведеним факт порушення відповідачем, як роботодавцем, на якого покладається обов'язок забезпечувати безпечні і нешкідливі умови праці, права позивача на належні, безпечні і здорові умови праці, що полягало у перевищенні гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, що призвело до стійкої втрати професійної працездатності та до виникнення хронічного професійного захворювання, та відповідно до заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань, порушення нормальних життєвих зв'язків, з причини отримання внаслідок наведених факторів професійного захворювання, втрати працездатності на 60% та встановлення ІІІ групи інвалідності, що вимагає постійного лікування. Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд врахував заявлений позивачем розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди, яку він оцінив в 106140 грн., враховуючи період роботи позивача на підприємства відповідача за вказаною професією, з 01.03.2006 р. по 23.06.2021 р, характер отриманих позивачем професійних захворювань, та інші обставини, та визначив суму грошового відшкодування, завданої позивачу моральної шкоди в розмірі 72 000 грн. без урахування податків і зборів.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком та зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до частини 1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.
Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.
В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
На підтвердження факту ушкодження здоров'я позивачем було надано акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, довідку про результати визначення ступеню втрати працездатності, та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до яких позивачу безстроково встановлено 3 групу інвалідності, ступень втрати працездатності - 60 відсотків.
Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 27.09.2017 року, професійне захворювання виникло зв'язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - важкості праці та пилу фіброгенної дії.
Таким чином, в даному випадку професійне захворювання пов'язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).
Крім того, апеляційний суд не приймає до уваги доводи скарги щодо необґрунтованості розміру відшкодування, оскільки відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31 березня 1995р., №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно з ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного страждання. Діюче законодавство не містить визначення способів обчислення її розміру. Зважаючи на це будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
З рішення суду вбачається, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно досліджені всі обставини по справі у тому числі: тривалість роботи на підприємстві відповідача, того, що вперше професійне захворювання було встановлено саме на цьому підприємстві характер та ступень втрати працездатності, яка встановлена позивачу безстроково, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, з урахування встановлення третьої групи інвалідності, час та зусилля, необхідні для підтримання та поступового відновлення попереднього стану. Судом враховані всі надані сторонами докази і їм дана належна оцінка. Визначена судом сума відшкодування моральної шкоди у 72 000 грн. є справедливою та такою, що відповідає обставинам справи.
При цьому судом першої інстанції вірно зазначено стягнення з відповідача суми відшкодування без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів з огляду на наступне.
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21.
Щодо розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції було враховано вимоги ч.6 ст.141 ЦПК України, згідно якої: якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому вбачається, що з відповідача було стягнуто 908 грн., тобто мінімальну ставку судового збору, виходячи з суми, яка фактично була стягнута на користь позивача ((72000 грн. *1%, але не менше 2270 грн (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2021 року)*0,4)).
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 січня 2022 року немає.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» залишити без задоволення.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Судді: