Провадження № 22-ц/803/1444/23 Справа № 233/3937/21 Суддя у 1-й інстанції - Каліуш О.В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
01 лютого 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,
за участю секретаря Шумило І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 233/3937/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення залишку суми недоотриманої пенсії та визнання права власності в порядку спадкування,
за апеляційною скаргою Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,
на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 лютого 2022 року,
встановив:
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з ГУ ПФУ в Донецькій області на її користь залишок недоотриманої суми пенсії за період з 03 вересня 2017 року по 31 травня 2018 року, яка увійшла до складу спадщини, та належала її бабі ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5 574,56 гривень; визнати за нею право власності на недоотриману пенсію за період з 01 березня 2016 року по 02 вересня 2017 року, яка була призначена, нарахована та належала її бабі ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 25 546,40 гривень; стягнути з ГУ ПФУ в Донецькій області на її користь залишок недоораної суми пенсії за період з 01 березня 2016 року по 02 вересня 2017 року, яка була призначена, нарахована та належала її бабі ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 25 546,40 гривень.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вона належить до спадкоємців п'ятої черги і є єдиним спадкоємцем померлої.
У зв'язку з загостренням збройного конфлікту на Донбасі, та щоб убезпечитися від негативних наслідків тимчасової окупації, її баба була вимушена переміститися на підконтрольну території України. В 2014 році баба перемістилася до м. Дружківка, та після переміщення до м. Дружківка, перевела свою пенсію до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.
На початку 2016 року баба дуже захворіла та повернулася до м. Амвросіївка. Через стан її здоров'я вона не проходила фізично ідентифікацію, в наслідок чого з 2016 року їй було припинено виплату пенсії.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді недоотриманої пенсії, яку остання не отримувала в період з 01 березня 2016 року по 31 травня 2018 року.
Згідно довідки від 17 лютого 2020 року № 4162/13 ОСОБА_2 за період з березня 2016 по травень 2018 року було нараховано 40 517,90 гривень пенсії, однак виплати за період з 01 березня 2016 року по 02 вересня 2017 року в розмірі 25 546,91 гривень до складу спадщини не увійшли, оскільки нарахування пенсійних виплат було здійснено відповідачем відповідно до ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», а саме у межах трирічного строку для звернення за отриманням пенсії.
В лютому 2021 року, вона, як спадкоємець п'ятої черги за законом, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману бабусею пенсію у розмірі 14971,50 гривень за період з 03 вересня 2017 року по 31 травня 2018 року, після чого звернулася до відповідача з заявою та іншими відповідними документами щодо виплати недоотриманої пенсії померлої у сумі 14971,50 гривень. Проте, відповідачем через поштове відділення було сплачено лише часину недотриманої пенсії у сумі 9396,94 гривень.
Вважає, що обмеження відповідачем суми недоотриманої пенсії, яка входить до складу спадщини, трирічним терміном є неправомірним та таким, що перешкоджає їй реалізувати свої права, як спадкоємця, на отримання належного їй спадкового майна пенсії спадкодавця, яка залишилася недоотриманою останнім за життя.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошові кошти за Свідоцтвом про право на спадщину від 16 грудня 2020 року р/№ 4972, в розмірі 5 574,56 гривень. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 лютого 2022 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на запит приватного нотаріуса від 04 вересня 2020 року було надано відповідь про залишок недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 у сумі 14 971,50 гривень, сума була розрахована за три роки з урахуванням вимог ст. 46 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку із зверненням спадкоємця за недоотриманою пенсією 17 грудня 2020 року, сума недоотриманої пенсії була розрахована за період з 16 грудня 2017 року по 31 травня 2021 року відповідно до положень ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і склала 9396,94 гривень. Виплату проведено 15 березня 2021 року через поштове відділення. Управління вважає, що позивачу виплачено залишок недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 відповідно до вимог закону.
В судове засідання апеляційного суду учасники судового розгляду не з'явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надано клопотання про розгляд справи у відсутність представника управління, доводи, наведені в апеляційній скарзі, підтримують у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У частині 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ГУ ПФУ в Донецькій області в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ГУ ПФУ в Донецькій області залишку недоотриманої суми пенсії за період з 03 вересня 2017 року по 31 травня 2018 року, яка увійшла до складу спадщини на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 грудня 2020 року. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в цій частині, доводів апеляційної скарги в іншій частині не наведено, тому колегією суддів апеляційного суду перевіряється лише в оскаржуваній частині.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що стягненню підлягають грошові кошти, набуті позивачем в порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої пенсії, яка належала за життя спадкодавцю ОСОБА_2 , та які не були виплачені позивачу згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про смерті серії НОМЕР_1 від 25 вересня 2019 року.
За нотаріально посвідченим свідоцтвом про спадщину за законом, ОСОБА_1 є спадкоємицею майна ОСОБА_2 , а саме, грошової суми недоотриманої пенсії у розмірі 14 971,50 гривень.
У зв'язку із зверненням спадкоємця за недоотриманою пенсією 17 грудня 2020 року, сума недоотриманої пенсії була розрахована за період з 16 грудня 2017 року по 31 травня 2021 року і склала 9396,94 гривень. Виплату проведено 15 березня 2021 року через поштове відділення.
Тому судом вірно встановлено, що на час розгляду справи належні позивачці на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом грошові кошти виплачені в повному обсязі не були.
Відповідно до положень ст. 1216, 1217, 1218, ч. 1-2 ст. 1220 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Згідно положень ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Зазначена стаття регулює питання спадкування сум соціальних виплат, право на одержання яких виникло у спадкодавця за життя, але не було ним реалізоване. За своєю правовою природою право на одержання заробітної плати, пенсії та інших подібних виплат є суворо особистим, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті саме її матеріальне забезпечення. Тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати, безумовно, припиняються. Таким чином, у даній статті визначається подальша доля тільки тих платежів, право на які виникло за життя спадкодавця.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон).
Статтею 52 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст ч. 3 ст. 52 Закону також узгоджується зі змістом ст. 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Зазначена стаття регулює питання спадкування сум соціальних виплат, право на одержання яких виникло у спадкодавця за життя, але не було ним реалізоване. За своєю правовою природою право на одержання заробітної плати, пенсії та інших подібних виплат є суворо особистим, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті саме її матеріальне забезпечення. Тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати, безумовно, припиняються. Таким чином, у даній статті визначається подальша доля тільки тих платежів, право на які виникло за життя спадкодавця.
Також зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення ч. 2, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 липня 2020 року по справі № 750/8819/19, від 23 вересня 2020 року по справі № 428/6685/19.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2020 року № 925 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України», яка набрала чинності 14 жовтня 2020 року, реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій області шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке є правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованих управлінь.
Доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про те, що у позивача ОСОБА_1 відсутнє право на отримання суми недоотриманої пенсії в розмірі 5 574,56 гривень спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Свідоцтво про право на спадщину за законом недійсним не визнавалося і його дійсність не є предметом розгляду у даній справі.
Отже, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині рішення, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення. Нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду, апеляційній інстанції не надано.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування відсутні.
Відповідно до п.п «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 01 лютого 2023 року.
Головуючий О.І. Корчиста