Провадження № 22-ц/803/2180/23 Справа № 210/2294/22 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н.А. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.
01 лютого 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Тимченко О.О.,
суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В.,
за участю секретаря судового засідання - Тимофєєвої В.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 210/2294/22 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я,
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»,
на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2022 року (суддя Літвіненко Н.А.), ухваленого в приміщенні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області,-
В серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 03.10.2003 року уклав безстроковий трудовий договір з Криворізьким державним гірничо-металургійним комбінатом, правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Працював там до 28.02.2013 року. Протягом 9 років 4 місяців, під час роботи електрозварювальником ручного зварювання ремонтного виробництва, дільниця №1 з ремонту обладнання, цеху ремонту металургійного устаткування №2, через недосконалість робочих місць підпадав під дію шкідливих виробничих факторів. 3 2017 року почав гостро відчувати проблеми з органами дихання, знаходився на диспансерному обліку у лікувально-профілактичному закладі за місцем проживання з діагнозом хронічний бронхіт. 3 18.02.2017 року по 28.02.2017 року пролікувався на денному стаціонарі Лозуватської амбулаторії з діагнозом: хронічний бронхіт, фаза загострення. Гострий синусит. Під час лікування у хірургічному відділені міської лікарні №2 м. Кривого Рогу з приводу гострого флегмонозного апендициту у серпні 2019 року фахівцями міської лікарні №2 при дослідженні рентгенограми було виявлено фіброзні зміни у легенях. 13.09.2019 року проконсультований пульмонологом міської лікарні №2 м. Кривого Рогу, встановлений діагноз: Хронічний бронхіт, ремісія. Дифузний пневмофіброз. Медіастенальна лімфаденопатія. Пневмоконіоз. Рекомендовано консультація профпатолога. Згідно з пунктом 18 Акту розслідування від 23 травня 2022 року причиною виникнення хронічного професійного захворювання отриманого позивачем під час виконання трудових обов'язків електрозварювальника ручного зварювання ремонтного виробництва, дільниця №1 з ремонту обладнання, цеху ремонту металургійного устаткування №2, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з діагнозом: хронічним обструктивним, захворюванням легень першої-другої стадії, група В. ЛН (легенева недостатність) першого - другого ступеню, є фактична наявність пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію до 2% у повітрі робочої зони, який перевищував граничну-допустиму концентрацію в 2,78 рази згідно до «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони» затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.07.2020р. №1596 та окладав 16,7 м3 при ГДК 6,0 м3.
За результатами первинного огляду 20 липня 2022 року медико-соціальною експертною комісією згідно висновків МСЕК серії 12ААА №0604708 від 20.07.2022 року позивачу з 4 липня 2022 року встановлено 20% втрати професійної працездатності за захворюванням пневмоконіоз безстроково. Відповідно до рекомендацій потребує медикаментозного лікування, забезпечення виробами медичного призначення.
Внаслідок отримання професійного захворювання позивач не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них стан погіршується, відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель сухий та з виділенням слизового харкотиння, важкість у грудній клітці, загальну слабкість, швидку втому, періодичний головний біль.
Факт зазначених фізичних страждань документально підтверджується висновками спеціалістів. Настання негативних змін у житті позивача, окрім неможливості відновлення стану здоров'я, який мав до виникнення професійного захворювання, обумовлене істотним погіршенням психологічного аспекту його життя. Через хворобу не може належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві, це доводиться робити дружині, що викликає неприхований осуд з боку оточуючих. Приступами кашлю в місцях скупчення людей, у тому числі громадському транспорті, звертає до себе з боку навколишніх увагу. Змушений постійно в зв'язку з цим приймати знеболюючі ліки. Змушений користуватись інгалятором. Спостерігається значне зниження сили в руках, підвищена дратівливість, шум у вухах, погіршення сну, погіршення пам'яті, падіння зору. 3 2017 року перебуває на обліку у терапевта, з 2020 року на обліку у невропатолога. Через дратівливість, що з'явилася, погіршилися особисті взаємини з родичами, сусідами, змушений вести досить замкнутий спосіб життя, що не властиво його характеру, звичкам і сильно пригнічує.
На підставі вищезазначеного, позивач вважав, що у зв'язку з отриманням ушкодження здоров'я з вини відповідача, просив суд стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на його користь 260 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, 70 000,00 грн. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави судовий збір в сумі 992,40 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване встановленням факту завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин, характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, також враховуючи факт, що позивач пропрацював на підприємстві відповідача понад 9 років, суд першої інстанції вважав можливим стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 70 000,00 грн, що, на думку суду, буде відповідати тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає.
В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга мотивована тим, що наявність шкідливих умов праці на деяких місцях є об'єктивним явищем. Нормативними актами з охорони праці передбачаються заходи для максимально можливої нейтралізації дії шкідливих чинників, але не встановлюється заборон на проведення робіт у шкідливих умовах праці. Виробнича діяльність підприємства, яке використовує працю робітників у шкідливих умовах праці не є протиправною за умови дотримання роботодавцем гарантій з прав працівників на охорону праці, встановлених статтями 5-8 Закону України «Про охорону праці». В свою чергу, відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. Більше того, на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відповідно до вимог законодавства повсякчас застосовуються заходи щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, позитивного досвіду з охорони праці. На думку відповідача, будь-яких порушень законодавства про працю відносно позивача, які б знаходились в причинному зв'язку з настанням професійного захворювання, відповідач не вчиняв. Крім того, позивач, маючи погіршення власного здоров'я, відчуваючи розвиток хвороби, не звільнявся з підприємства та продовжував працювати в шкідливих умовах праці. Також зазначає, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності і справедливості та є значно більшим розміру задоволених позовних вимог в судовій практиці.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін. Вважає, що судом визначено розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, висновки суду є обґрунтованими та такими, що підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити.
Представник ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці, на ім'я ОСОБА_1 , останній перебував в трудових відносинах з Криворізьким державним гірничо-металургійним комбінатом «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 03.10.2003 року по 28.02.2013 року електрозварювальником ручного зварювання ремонтного виробництва, дільниця №1 з ремонту обладнання, цеху ремонту металургійного устаткування №2. 28.02.2013 року звільнений по статті 38 КЗпП України.
Відповідно до Акту розслідування причин хронічного професійного захворювання (отруєння) від 23.05.2022 року причиною професійного захворювання ОСОБА_1 став пил переважно фіброгенної дії: з вмістом вільного діоксиду кремнію до 2% в повітрі робочої зони перевищував граничну-допустиму концентрацію в 2,78 рази згідно до «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.07.2020 р. №1596 та складав 16,7 мг/м3 при ГДК 6,0 мг/м3.
Відповідно до акту розслідування професійного захворювання від 23.05.2022 року, а саме пункту 17 де зазначено, що «Працюючи електрозварником ручного зварювання цеху з ремонту металургійного обладнання № 2 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 03.10.2003 по 28.02.2013 до функціональних обов'язків ОСОБА_1 входило своєчасне та якісне виконання електрозварювальних робіт при ремонті металургійного обладнання. При цьому працівник підпадав під дію пилу, концентрація якого перевищувала ГДК через недосконалість організації трудового процесу при виконанні зварювальних робіт. Згідно медичного висновку лікарсько - експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 01.02.2022 № 299 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив профмаршрут: з 11.08.1997 по 15.09.2003 - електрозварник ручного зварювання. ВАТ «Центральний збагачувальний комбінат».
Відповідно до пункту 20 акту розслідування професійного захворювання від 23.05.2022 року враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 15 років 05 місяців в умовах шкідливого впливу пилу факторів та неодноразову зміну керівників структурного підрозділу та підприємства, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламентні нормативи, встановити неможливо.
У Інформаційній довідці про умови праці від 11.09.2020 № 759/4.6-9, підготовленій Відділом з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, затверджена 11.09.2020 Начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області ОСОБА_3 зазначається, що згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.04.2014 №248, зазначено, що під час роботи електрозварником ручного зварювання ЦРМО №2 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ОСОБА_1 підпадав під вплив: пилу, хімічних речовин, шуму, мікроклімату, інфрачервоного випромінювання, важкості праці.
За висновком, виданим на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії від 01 лютого 2022 року №299, встановлений діагноз захворювання: пневмоконіоз електрозварника ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої стадії, група В. Легенева недостатність першого- другого ступеню, захворювання професійне. (Пневмоконіоз - хронічне захворювання легенів, яке розвивається внаслідок тривалого вдихання та відкладання в легенях пилу характеризується розвитком дифузного фіброзу. Фіброз - ущільнення сполучної тканини з появою рубцевих змін у різних органах, що виникає, як правило, в результаті хронічного запалення. Невиліковне і незворотне захворювання, і єдиний спосіб захисту від нього - запобігання вдихання пилу).
20.07.2022 року у зв'язку із заподіяннями шкоди позивач пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 20% безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК від 20.07.2022 року серії 12 ААА №060478. Призначено медикаментозне лікування, забезпечення виробами медичного призначення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» задоволенню не підлягає.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з факту завдання моральної шкоди позивачу відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин, характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, також враховуючи факт, що позивач пропрацював на підприємстві відповідача понад 9 років, суд першої інстанції вважав можливим стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 70 000,00 грн, що, на думку суду, буде відповідати тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до вимог статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно із статтею 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.
Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Таким чином, із змісту цієї статті випливає, що до юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника, втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до норм ЦПК України вказані обставини повинні бути доведені.
В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
На підтвердження факту ушкодження здоров'я позивачем було надано довідку МСЕК від 20 липня 2022 року, згідно з якою йому встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 20% безстроково, з потребою медикаментозного лікування, забезпечення виробами медичного призначення.
Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27 березня 1992 року передбачено, що суми на відшкодування шкоди (страхові виплати) мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного захворювання.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до статті 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Оскільки трудове каліцтво у даному випадку, пов'язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, то відповідальність по відшкодуванню такої шкоди покладається на роботодавця (підприємство).
Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є висновок МСЕК про встановлення позивачу втрати професійної працездатності.
Крім того, апеляційний суд враховує, що відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) у ОСОБА_1 від 23 травня 2022 року хронічне професійне захворювання виникло внаслідок недосконалості організації трудового процесу при виконанні зварювальних робіт. Причиною виникнення захворювання встановлено пил переважно фіброгенної дії: з вмістом вільного діоксину кремнію до 2% в повітрі робочої зони перевищував граничнодопустиму концентрацію в 2,78 рази згідно до «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 липня 2020 року № 1596 та складав 16,7 мг/м? при ГДК 6,0 мг/м?.
У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, провадження № 14-463цс18.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції визначив в межах заявлених вимог та з врахуванням ступеня і глибини моральних страждань позивача та тривалості часу роботи позивача на підприємстві за шкідливих умов виробництва. Суд, ухвалюючи рішення, також керувався принципами розумності та справедливості, про що судом наведені в рішенні відповідні мотиви.
Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про заподіяння позивачу моральної шкоди у зв'язку із ушкодженням його здоров'я на виробництві відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачем не наведено конкретних достатніх аргументів щодо обґрунтування саме зазначеної у позові суми спричиненої моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин. Крім того, чинним законодавством не передбачено будь-яких методик розрахунку при визначенні розміру моральної шкоди. Розмір визначається у кожному конкретному випадку окремо, а тому колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на судову практику з розгляду подібних справ.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий О.О.Тимченко
Судді: О.А. Мірута
Я.В. Хейло
Повне судове рішення складено 01 лютого 2023 року.
Головуючий О.О. Тимченко