01.02.2023
Справа № 646/385/23
Провадження № 1-кс/646/139/2023
Іменем України
01.02.2023 року слідчий суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
та заявника - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України на бездіяльність прокурора Харківської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В обґрунтування скарги ОСОБА_4 посилається на те, що 12.01.2023 року він звернувся до прокуратури із повідомленням про вчинення кримінальних правопорушень, які в порушення вимог ч. 1 ст. 214 КПК України до теперішнього часу не внесені до ЄРДР.
ОСОБА_4 вказав на скоєння посадовими особами прокуратури всіх рівнів злочинів, передбачених ст. ст. 364, 366, 396, 397 КК України, зазначивши, що він є захисником ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12018220300000351 від 03.05.2018 року. Зазначає, що вказане кримінальне провадження повинно бути закрито під час досудового слідства, оскільки воно було відкрито на підставі грубо підроблених посадовими особами поліції, за співучасті керівника Зміївського відділення Окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_7 матеріали кримінальних проваджень. Разом з тим, Балаклійським районним судом Харківської області ОСОБА_5 був засуджений за ч. 1 ст. 263 КК України до шести років ув'язнення. Колегією Харківського Апеляційного суду цей вирок був скасовано. Розглядаючи клопотання слідчого, суд видав дозвіл на обшук гаражів № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , разом з тим в рамках вказаного кримінального провадження слідчим ОСОБА_8 разом з іншими посадовими особами поліції, всупереч вимог ст. 30 Конституції України, був проведений обшук гаражів № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , які належать ОСОБА_9 , хоча суд дозволу на обшук вказаних гаражів не видавав. Слідчий ОСОБА_8 власноручно, своєю авторучкою, вніс до ухвали суду про дозвіл на обшук гаражів, виданої Зміївським районним судом Харківської області, виправлення щодо номерів гаражів. Прокурори ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були обізнані про те, що обшук гаражів було проведено всупереч вимог ст. 30 Конституції України, однак навмисно внесли в обвинувальний акт неправдиві відомості, що має ознаки тяжких злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2, 371, 372, 396, 397 КК України. Прокурору ОСОБА_6 відомо, що ОСОБА_10 погрожувала ОСОБА_5 притягненням його до кримінальної відповідальності за те, що він не бажав віддати свою частину квартири, вказувала, що у неї все «Схвачено» в поліції та прокуратурі. При другій спробі неправомірного засудження ОСОБА_5 , прокурор ОСОБА_7 вдруге надала навмисно до суду підроблений обвинувальний акт. Згодом, на виконання ухвали суду, прокурор ОСОБА_7 надала копію ухвали суду про задоволення клопотання органу досудового слідства та прокурора на обшук гаражів № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , але вже без виправлень номерів слідчим ОСОБА_8 , чим фактично підтвердила скоєння посадовими особами злочинів, передбачених ст. ст. 364, 366, 371, 372, 396, 397 КК України.
Не дивлячись на його звернення, посадові особи прокуратури Харківської області, Генеральної прокуратури України та ДБР України, вперто не вбачали скоєння посадовими особами прокуратури тяжких злочинів. Що в свою чергу є доказом навмисно скоєних посадових злочинів, направлених на укриття злочинців від встановленої Законом кримінальної відповідальності.
09.09.2022 року Генеральною прокуратурою України до ЄРДР було відкрито шість кримінальних проваджень, які «випадково» потрапили ОСОБА_6 , який об'єднав їх в одне за номером 42022000000001261 за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 397 КК України. Серед цих проваджень було і провадження за фактом скоєння злочинів, передбачених ст. 397 КК України «Втручання в діяльність захисника», тобто за фактом перешкоджання саме його діяльності по кримінальним провадженням. Він, як захисник ОСОБА_5 був неправомірно позбавлений прав, передбачених ст. ст. 55, 56 КПК України по кримінальним провадженням № 42021220000000375 від 16.09.2021 та № 4202200000000161.
12.01.2023 року засобами поштового зв'язку він отримав лист з постановою від 11.10.2022 року про закриття кримінального провадження № 42022000000001261, за підписом вже слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, капітана ДБР ОСОБА_6 .
Вказана постанова, як на його погляд, винесена посадовою особою державного органу, яка має дуже великий досвід в фальшуванні матеріалів кримінального провадження. Постанову про закриття кримінального провадження № 42021220000000375 від 16.09.2021 ним так отримано не було і до цього часу.
Просив зобов'язати прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_11 виконати вимоги ст. 214 КПК України з урахуванням затвердженого Наказом Генерального прокурора України Положення про Єдиний державний реєстр досудових розслідувань та внести до ЄРДР всі відомості про кримінальні правопорушення, які містить його заява від 12.01.2023 року, яку вона розглядала та укрила від досудового слідства посадовими особами поліції, прокуратури злочини.
Заявник в судове засідання підтримав заявлені вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у скарзі.
Прокурор в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.
Вислухавши пояснення заявника, думку прокурора, вивчивши скаргу та дослідивши додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Як встановлено з матеріалів скарги, 12.01.2023 року ОСОБА_4 звернувся до прокуратури із заявою про вчинення кримінальних правопорушень.
Зі змісту долученої до матеріалів скарги заяви про злочини від 12.01.2023 року, вбачається, що ОСОБА_4 просив внести відомості до ЄРДР про вчинення, на його думку, кримінальних правопорушень слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві капітаном Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 та процесуальними керівниками у кримінальному провадженні № 42022000000001261 від 09.09.2022 року за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 397 КК України у зв'язку із невизнанням ними його потерпілим у цьому кримінальному провадженні, фальшуванням відомостей у матеріалах цього кримінального провадження та незаконного і безпідставного винесення постанови про закриття цього кримінального провадження, невиконання процесуальними керівниками вимог ч. 2 п. 7 ст. 36, ст. ст. 55, 56, 214 КПК України.
Слідчим суддею місцевого суду розглядаються скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування (ч. ч. 1, 2 ст. 306 КПК України).
Згідно положень ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Підставою для внесення відомостей до ЄРДР є наявність заяви чи повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, а підставою кримінальної відповідальності, згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КК України є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Згідно положень ст. ст. 2, 214 КПК України, у заяві про вчинення кримінального правопорушення мають бути зазначені об'єктивні дані, які свідчать про ознаки кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а саме фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), які мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Такий висновок слугує гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Як встановлено зі змісту заяви ОСОБА_4 про вчинення злочинів від 12.01.2023 року, скаржник підозрює у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, співробітника Державного бюро розслідувань та процесуальних керівників, в рамках кримінального провадження № 42022000000001261 від 09.09.2022 року.
Слідчий суддя вважає, що доводи ОСОБА_4 , викладені у вказаній заяві, не підтверджуються належними та допустимими доказами і є лише його припущеннями, які ґрунтуються лише на суб'єктивному уявленні щодо правомірності дій слідчого ОСОБА_6 та процесуальних керівників при оцінці зібраних доказів, невизнання його потерпілим та винесення постанови про закриття кримінального провадження № 42022000000001261 від 09.09.2022 року, власному аналізі та баченні норм законодавства про кримінальну відповідальність. По суті заява про вчинення кримінальних правопорушень містить лише суб'єктивний виклад обставин та не містить відомостей, за якими можна визначити наявність елементів об'єктивної сторони кримінальних правопорушень. При цьому, об'єктивних обставин, які б підтвердили чи свідчили про вчинення вказаними особами кримінальних правопорушень, заявником не наведено, а викладені відомості щодо кримінальних правопорушень є лише припущенням скаржника про неправомірність дій.
Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об'єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; використання інструментів ст. 214 КПК України не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за ст. 214 КПК України), а також унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (ст. 383 КК України). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в ст. 2 КПК України.
Слідчий суддя звертає увагу, що ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальні правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може потягти порушення прав конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Згідно змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов'язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерел права.
Європейський Суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції, що не гарантується захист теоретичних і ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Артіко проти Італії» від 13.05.1980 року).
З об'єктивних відомостей, що містяться в матеріалах провадження, а саме з заяви ОСОБА_4 від 12.01.2023 року про кримінальні правопорушення встановлено, що він у вказаній заяві висловлює незгоду з прийнятим процесуальним рішенням - постановою про закриття кримінального провадження посадовими особами, зокрема слідчим ОСОБА_6 , процесуальними керівниками, невизнання його потерпілим та незгоду з наданою оцінкою зібраних доказів у кримінальному провадженні № 42022000000001261 від 09.09.2022 року. При цьому, подана ним заява не містить обставин, які б підтверджували чи свідчили про вчинення вказаними в ній посадовими особами кримінальних правопорушень. Будь-яких об'єктивних відомостей щодо вчинення вказаними посадовими особами у будь-якій формі перешкод для здійснення правомірної діяльності захисника по наданню ним правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій його діяльності та професійної таємниці, заявником не вказано.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на положення ч. 5 ст. 55 КПК України, згідно якої слідчий або прокурор наділені повноваженнями винести вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Таким чином, оскільки заява ОСОБА_4 про злочини від 12.01.2023 року не містить достатніх та конкретних даних чи відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, слідчий суддя приходить до висновку, що невнесення посадовою особою Харківської обласної прокуратури, визначеної у встановленому законом порядку, відомостей за його заявою від 12.01.2023 року не є протиправним, а тому у задоволенні скарги належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя -