ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72
№ 36/298
15.10.07 р.
За позовом
Академії медичних наук України
До
Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив
Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів
«БІОФАРМА»
про
усунення перешкод у користуванні державним майном
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
від позивача Кошовий С.А. - по дов. №7-08/1593 від 28.08.2006р.
від відповідача Федоров Д.А. -по дов. №12 від 15.10.2007р.
В судовому засіданні 17.09.2007р. оголошувалась перерва до 03.10.2007р. відповідно до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
На розгляд Господарського суду міста Києва переданий позов Академія медичних наук України про зобов'язання Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів «Біофарма»не чинити перешкод у користуванні державним майном: не житловими будівлями -історичного, епідеміологічного та лабораторного корпусів, що закріплені за Інститутом епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В Громашевського та знаходяться в м. Києві по вулиці Амосова, 9.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
В обґрунтування власних вимог, позивач посилається на постанову
№1232 від 07.08.2000р. Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо підвищення ефективності використання наукового потенціалу в галузі медицини»та спільного наказу від 10.08.2000р. № 195а\39 Міністерства охорони здоров'я України та Академії медичних наук України про передачу до складу академії науково-дослідних установ, у тому числі, Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В Громашевського. За твердженням позивача, спірне майно належить йому на праві повного господарського відання.
Відповідач в наданому письмовому відзиві та представник в судовому засіданні проти позову заперечує, посилається на те, що позовні вимоги щодо захисту права державної власності стосовно нежитлових будівель -історичного, епідеміологічного та лабораторного корпусів, які розташовані в м. Києві по вулиці Амосова, 9 розглянуті господарськими судами; обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги досліджені, а доказам надано правову оцінку.
Відповідач вважає, що Господарським судом м. Києва, в межах своєї компетенції, в рішенні від 05.11.2004р. у справі № 34\579-45\343 вирішено господарський спір між Інститутом епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В Громашевського, Академією медичних наук України, Фондом державного майна України та ЗАТ «Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів «Біофарма»стосовно правомірності використання останнім виробничих будівель -історичного, епідеміологічного та лабораторного корпусів, які розташовані в м. Києві по вулиці Амосова, 9.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Відповідно до Постанови №1232 від 07.08.2000р. Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо підвищення ефективності використання наукового потенціалу в галузі медицини»та спільного наказу від 10.08.2000р. № 195а\39 Міністерства охорони здоров'я України та Академії медичних наук України про передачу до складу Академії науково-дослідних установ, Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В Громашевського був переданий у підпорядкування Академії медичних наук України (далі позивач).
Позивач, обґрунтовуючи свій позов, не заперечує проти того, що спірні виробничі приміщення є державною власністю і стверджує, що саме йому належить право повного господарського відання, посилаючись на акт приймання-передачі від 29.09.2000р., підписаний Міністерством охорони здоров'я України та Академією медичних наук України.
При розгляді справи судом встановлено, що Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В Громашевського звертався з позовом до ЗАТ «Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів «Біофарма», терті особи Академія медичних наук України, Фонд державного майна України про визнання за ним права оперативного управління виробничих будівель -історичного, епідеміологічного та лабораторного корпусів, які розташовані в м. Києві по вулиці Амосова, 9 та звільнення цих будівель.
Рішенням від 05.11.2004р. Господарського суду м. Києва у справі № 34\579-45\343 в позові відмовлено повністю.
Також, рішенням від 05.11.2004р. Господарського суду м. Києва у справі № 34\579-45\343 встановлено, що спірні виробничі будівлі розташовані на земельній ділянці відповідача у місті Києві по вулиці Амосова, 9 площею 5 га 0449 кв. м., яку було відведено рішенням Виконавчого Комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 20 січня 1982 р. № 77 Державному підприємству по виробництву бактерійних та вірусних препаратів «Біофарма».
Судовими рішеннями встановлено, що Державне підприємство по виробництву бактерійних та вірусних препаратів «Біофарма»було створено на підставі наказу № 1033 від 21.01.1977р. Міністерства охорони здоров'я СРСР. Створення цього підприємства відбулося шляхом розподілу Київського науково-дослідного інституту епідеміології, мікробіології та паразитології. В наслідок цього розподілу, із складу Київського науково-дослідного інституту епідеміології, мікробіології та паразитології було виділено підприємство по виробництву бактерійних препаратів із завершеним циклом виробництва готової продукції, із земельною ділянкою площею 5,0449 га у місті Києві по вулиці Амосова, 9, виробничими спорудами поєднаними автономними інженерними комунікаціями, системами водо- і тепло забезпечення, а також енергопостачання, що підтверджується погодженням Ради Міністрів УРСР від 12.08.81р. № 25-1752\4 та рішенням виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих від 20.01.1982р. № 77. Відповідно до наказу № 1033 від 21.01.1977р. Міністерства охорони здоров'я СРСР, погодження Ради міністрів УРСР від 12.08.81 р. № 25-1752\4, рішення виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих від 20.01.1982р. № 77, плану Головного АПУ та акту від 28.04.1982р. зазначені спірні виробничі приміщення, перебувають у складі цілісного майнового комплексу відповідача по промисловому виробництву бактерійних препаратів. У судових рішеннях встановлено, що відповідач, до 1992р. існував під назвою «Київське підприємство по виробництву бактерійних та вірусних препаратів»і підпорядковувався Головному управлінню по виробництву бактерійних і вірусних препаратів Міністерства охорони здоров'я СРСР.
Цілісний майновий комплекс Державного підприємства по виробництву бактерійних препаратів «Біофарма», до складу якого входили спірні виробничі будівлі, відповідно до договору оренди № 508 від 10.11.2003р. передано в оренду ЗАТ «Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів «Біофарма».
Правонаступником Державного підприємства по виробництву бактерійних препаратів «Біофарма»відповідно до наказу № 26 від 19.01.2004р. Міністерства охорони здоров'я України та положень установчих документів є ЗАТ «Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів «Біофарма».
Постановою від 21.12.2004р. Київського апеляційного господарського суду рішення від 05.11.2004р. Господарського суду м. Києва залишено без змін.
Постановою від 10.05.2005р. Вищого господарського суду України постанова від 21.12.2004р. Київського апеляційного господарського суду та рішення від 05.11.2004р. Господарського суду м. Києва у справі № 34\579-45\343 залишені без змін.
Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В Громашевського звертався із заявою від 25.07.2006р. про перегляд рішення від 05.11.2004р. Господарського суду міста Києва за нововиявленими обставинами, і вимагав це рішення скасувати, і постановити нове рішення, згідно якого позов задовольнити.
Обґрунтовуючи заяву про перегляд за нововиявленими обставинами, Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В Громашевського, посилався на лист № 10-16-8884 від 21.06.2006р. Фонду державного майна України.
Ухвалою від 04.09.2006р. Господарського суду м. Києва в задоволенні заяви Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В Громашевського про перегляд рішення від 05.11.2004р. Господарського суду м. Києва № 34\579-45\343 за нововиявленими обставинами відмовлено.
Постановою від 15.11.2006р. Київського апеляційного господарського суду у задоволенні апеляційної скарги Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В Громашевського про скасування ухвали від 04.09.2006р. Господарського суду м. Києва та рішення Господарського суду м. Києва від 05.11.2004р. у справі № 34\579-45\343 за нововиявленими обставинами відмовлено.
Постановою від 06.02.2007р. Вищого господарського суду України вищезгадані судові рішення у справі № 34\579-45\343 залишені без змін.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмовляє в їх задоволенні з таких підстав.
Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції законодавчими актами України.
Згідно зі ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.
Позивач, у позовній заяві від вимагає захисту права повного господарського відання на спірні будівлі. Обґрунтовуючи таке право, позивач посилається на положення постанови № 1232 від 07.08.2000р. Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо підвищення ефективності використання наукового потенціалу в галузі медицини» та спільного наказу від 10.08.2000р. № 195а\39 Міністерства охорони здоров'я України та Академії медичних наук України про передачу до складу академії науково-дослідних установ. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В Громашевського переданий у підпорядкування Академії медичних наук України.
Позивач, обґрунтовуючи права на спірні виробничі будівлі, наполягає на тому, що вони були йому передані за актом приймання-передачі від 29.09.2000р., який був укладений на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2000р. «Про заходи щодо підвищення ефективності використання наукового потенціалу в галузі медицини». Проте, зазначеною постановою Кабінету Міністрів України було змінено підпорядкування Київського науково-дослідного інституту епідеміології та інфекційний хвороб ім. Л.В. Громашевського від Міністерства охорони здоров'я України до Академії медичних наук України.
За таких обставин, акт приймання-передачі від 29.09.2000р. не може бути доказом закріплення спірних будівель на праві повного господарського відання за позивачем, оскільки передбачає зміну підпорядкування і передачу Міністерством охорони здоров'я України до Академії медичних наук України Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В Громашевського.
Відповідно до ст. ст. 33 та 39 Закону України «Про власність», що діяли на момент підписання акту приймання -передачі, Указу Президента України «Про положення Міністерство охорони здоров'я України»від 25.04.02р, Указу Президента України «Про Академію медичних наук України» від 23.05.01р. ані Міністерство охорони здоров'я України, ані Академія медичних наук України не наділені правами щодо розпорядження державним майном.
Зважаючи на те, що спірні будівлі належать до державної власності, то управління цим державним майном належить до виключної компетенції Фонду державного майна України.
У рішенні від 05.11.2004р. Господарського суду м. Києва у справі № 34\579-45\343 встановлено, що Фондом державного майна України спірні виробничі будівлі не передавалися ані Міністерству охорони здоров'я України, ані Академії медичних наук України, ані позивачеві.
Позивач у своїй позовні заяві просить зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні спірним майном.
Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Це стосується позивача який належними засобами доказування повинен був довести, що відповідач чинить перешкоди в користуванні спірним майном саме позивачу. Позивач доказів в обґрунтування своїх позовних вимог не надав.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»цілісним майновим комплексом вважається господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.
Як встановлено в рішенні від 05.11.2004р. Господарського суду м. Києва у справі № 34\579-45\343, цілісний майновий комплекс Державного підприємства по виробництву бактерійних препаратів «Біофарма», до складу якого входять спірні виробничі приміщення, відповідно до договору оренди № 508 від 10.11.2003р. передано в оренду Закритому акціонерному товариству «Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів «Біофарма».
Таким чином, використання відповідачем спірних виробничих будівель для виробництва бактерійних препаратів на підставі договору оренди із Фондом державного майна України вчинено відповідно до законодавчих актів України.
Згідно зі ст. 124 Конституції України, ч.2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади та території України. Обов'язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановленні рішенням від 05.11.2004р. Господарського суду м. Києва та ухвалою від 04.09.2006р. Господарського суду м. Києва під час розгляду справи № 34\579-45\343, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно зі ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
За таких обставин, позовні вимоги Академії медичних наук України про зобов'язання Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів «Біофарма» не чинити перешкод у користуванні Інститутом епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В Громашевського виробничими будівлями - історичного, епідеміологічного та лабораторного корпусів, які розташовані в м. Києві по вулиці Амосова, 9, є безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Дата підписання рішення 23.10.2007р.