ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 45/390
08.10.07
За позовом Державного підприємства «Ресурспостач»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югмашпром»
про повернення тари та стягнення штрафу в сумі 3030667,20 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники:
Від позивача: Михайленко Т.В., дов.від 05.10.2007 року № 4580
Джаш І.К., дов.від 08.10.2007 року № 4590
Від відповідача: не з'явилися
Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Югмашпром»повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Балаклієвський шиферний комбінат»касет металевих у кількості 1444 комплектів та стягнення на користь Державного підприємства «Ресурспостач»штрафу у сумі 3 030 667, 20 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором на закупівлю товаро-матеріальних цінностей з повернення зворотної тари, за прострочення повернення якої позивач нарахував відповідачеві штраф у розмірі 3 030 667,20 грн.
Ухвалою від 17.08.2007 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.10.2007 року.
Представник відповідача, належним чином повідомлений судом про розгляд справи у судове засідання не з'явився, належним чином не повідомив про причини неявки на виклик суду, витребуваних ухвалою суду документів не надав.
Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні 08.10.2007 року за згодою позивача, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд,-
Відповідно до п. 1.2 Статуту, затвердженого наказом Державного комітету України з державного матеріального резерву від 27.02.2006 року №100 Державне підприємство «Ресурспостач»є державним комерційним підприємством, заснованим на загальнодержавній власності і входить до сфери управління Державного комітету України з державного матеріального резерву. Підприємство створене з метою вирішення завдань, пов'язаних з операціями державного матеріального резерву, а також досягнення суспільно-корисних цілей та одержання прибутку на підставі здійснення виробничої, торгівельної, наукової, посередницької та іншої діяльності в порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та чим Статутом ( п. 3.1. Статуту).
10.02.2006 року між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та Державним підприємством «Ресурспостач»укладено договір доручення № Юр-234/2006. Додатковою угодою № 1 до договору доручення від 10.02.2006 року № Юр-234/2006 сторони домовилися продовжити строк дії договору від 10.02.2006 року № Юр-234/2006 до 31.12.2007 року.
Відповідно до вказаного договору Державне підприємство «Ресурспостач»( надалі-Позивач) прийняло на себе зобов'язання вчинити від імені і за рахунок Комітету юридичні та інші дії, направлені на організацію проведення конкурсу, що включає: заходи, спрямовані на збір та систематизацію інформації, підготовку та проведення конкурсу, заходи, спрямовані на організацію реалізації матеріальних цінностей державного резерву (п. 1.1, п.п. 1.1.1, 1.1.2 договору від 10.02.2006 року № Юр-234/2006 до 31.12.2007 року).
Відповідно до Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2006 року № 810 на Державний комітет України з державного матеріального резерву покладено функцію управління державним резервом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв»встановлено, що матеріальні цінності з державного реалізуються на конкурсних засадах у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання протоколу засідання конкурсної комісії Державного комітету України з державного матеріального резерву від 06.07.2006 року № 83/пром між Державним підприємством «Ресурспостач» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югмашпром»(надалі-Відповідач) укладено договір від 11.07.2006 року № 1-100287. Відповідно до умов вказаного договору продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує продукцію, найменування, перелік та вартість якої зазначені в протоколі узгодження договірної вартості реалізації продукції (додаток 1 до договору) та оплачує витрати позивача згідно протоколу узгодження адміністрування Договору (додаток 2 до договору), що є невід'ємними частинами цього Договору ( п. 1.2. договору від 11.07.2006 року № 1-100287).
Пунктом 3.1. вказаного договору встановлено, що продукція відпускається з підприємств відповідального зберігання державного резерву на умовах «Франко-завод»згідно Правил «Інкотермс-2000»з віднесенням витрат на транспортні послуги та послуги при відвантаженні продукції на Покупця. Під час укладення даного договору покупець підтверджує, що він обізнаний про якість продукції з урахуванням терміну і умов зберігання та не має і не буде мати претензій до продавця з цього приводу
Додатковою угодою № 1 до Договору від 11.07.2006 року № 1-100287 пункт 3.1 вказаного договору викладений в іншій редакції та встановлено, що зворотна тара підлягає поверненню підприємству-виробнику товариству з обмеженою відповідальністю «Балаклієвський шиферний комбінат»покупцем на протязі 20 днів з моменту отримання продукції зі складу.
На підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей від 11.08.2006 року відповідач отримав зворотну тару, а саме касети складання і транспортування у кількості 1734 одиниці, що підтверджується видатковою накладною від 11.08.2006 року № 12, яка міститься в матеріалах справи. Частину зворотної тари, у кількості 290 комплектів касет відповідач повернув товариству з обмеженою відповідальністю «Балаклієвський шиферний комбінат», що підтверджується видатковими накладними від 22.11.2006 року № 1, від 23.11.2006 року № 2,від 28.11.2006 року № 3, від 29.11.2006 року № 4, від 30.11.21006 року № 5, решта зворотної тари відповідачем повернута не була.
19.12.2006 року позивач звернувся із вимогою до відповідача виконати прийняті за договором зобов'язання та повернути зворотну тару у 20-денній термін, однак відповіді не отримав.
Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідач порушив умови договору та строк повернення зворотної тари підприємству -виробнику, який спливає 01.09.2006 року.
Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1 Господарського-процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
Враховуючи те, що відповідно до умов договору, укладеного між позивачем та відповідачем, останній зобов'язувався передати зворотну тару підприємству-виробнику, а не позивачеві та своїми діями відповідач не порушив права позивача, то вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Балаклієвський шиферний комбінат»касети металевих у кількості 1444 комплектів задоволенню не підлягають.
Вимоги позивача про стягнення відповідача штрафу у розмірі 3030667,20 грн. на підставі п. 95 Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні, затверджених наказом Міністерства державних ресурсів України від 16.06.1992 року № 15(далі-Правил) задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Правила застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні регулюють взаємовідносини відправників і одержувачів ( незалежно від форм власності) продукції і товарів з питань застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання ( п. 1 Правил).
Пунктом 95 Правил встановлено, що за прострочку повернення (здачі) засобів упаковки багаторазового використання до 15 днів покупець (одержувач) сплачує постачальнику штраф у розмірі 150 % ціни придбання цих засобів, а більше 15 днів 300% з урахуванням раніше знятого штрафу.
Таким чином, зазначений штраф застосовується до покупця (одержувача) за прострочку повернення засобів упаковки багаторазового використання постачальнику.
Позивач не є відправником тари, а є лише повіреним, який зобов'язався вчинити від імені та за рахунок Державного комітету України з державного матеріального резерву певні юридичні дії. Таким чином, норми п. 95 Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні, затверджених наказом Міністерства державних ресурсів України від 16.06.1992 року № 15 не розповсюджується на відносини між позивачем та відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Враховуючи те, що Правила застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні, затверджених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.1992 року № 174 наказом Міністерства державних ресурсів України від 16.06.1992 року № 15, на які посилається позивач, є підзаконним нормативно-правовим актом, а не законом, тому суд на підставі ст.4 ГПК України не застосовує положення цих Правил.
Крім того, відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням майна, завдатком.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання ( ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України)
Правочини, щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2 ст. 547 Цивільного кодексу України).
Між сторонами письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань у вигляді неустойки (штрафу) не укладено, тому підстав для стягнення з відповідача штрафу, немає.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 3030667, 00 грн. задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на законі та договорі, тобто є необґрунтованими.
Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст.49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.
Суддя С.Балац
Дата підписання рішення: 29.10.2007