23 жовтня 2007 р.
№ 14/396д-17/59д-20/143д/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Удовиченка О.С.
суддів:
Мамонтової О.М.
Хандуріна М.І.
розглянувши
касаційну скаргу
АТ “Наш банк»
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 20.06.2007р.
у справі
№ 14/396д-17/59д-20/143д/06 господарського суду Запорізької області
за позовом
АТ “Наш банк»
до
1. ТОВ “Українська керуюча компанія»
2. ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»
про
визнання недійсним договору
в судовому засіданні взяли участь представники :
ТОВ “Твердиня»
Плецька Ю.В.
ТОВ “Українська керуюча компанія»
Плецька Ю.В.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.06.2007р. (суддя Яценко О.М. - головуючий) апеляційну скаргу АТ “Наш банк», м. Запоріжжя, залишено без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 07.02.2007р. по справі № 14/369д-17/59д-20/143д/06 залишено без змін.
АТ “Наш банк» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.06.2007р. у справі № 14/396д-17/59д-20/143д/06 скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати недійсним з моменту укладення договір № 67-06/03 купівлі -продажу будинку від 02.07.2003р. і додаткові угоди №№ 1,2 до даного договору, що укладено між АТ “Наш банк» та ТОВ “Українська керуюча компанія», зобов'язати ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» скасувати запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно, вчинений на підставі договору № 67-06/03 купівлі -продажу будинку від 02.07.2003р.
В обґрунтування своїх касаційних вимог скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального права, зокрема: Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представника сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.02.2007 року (суддя Гандюкова Л.П.) позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсним з моменту укладення договір № 67-06/03 купівлі -продажу будинку від 02.07.2003р. і додаткові угоди №№ 1,2 до даного договору, що укладено між АТ “Наш банк» та ТОВ “Українська керуюча компанія». В частині позовних вимог щодо зобов'язання ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» скасувати запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно, вчинений на підставі договору № 67-06/03 купівлі -продажу будинку від 02.07.2003р. позивачу відмовлено.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між АТ “Наш банк» та ТОВ “Українська керуюча компанія» було укладено договір купівлі-продажу нежилого будинку № 67-06/03 від 19.06.2003р. Предметом цього договору є нежилий будинок з належними до нього спорудами, що розташований за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 53. На виконання п.2.1. цього договору, сторонами підписано акт прийому-передачі від 19.06.2003р.
Предметом спору справи, що розглядалася по суті судом першої інстанції та переглядалася судом апеляційної інстанції, є визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого будинку № 67-06/03 від 02.07.2003р.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в обох договорах предметом продажу є один і той же нежилий будинок з належними до нього спорудами, що розташований за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 53.
Отже на момент укладання договору купівлі-продажу нежилого будинку № 67-06/03 від 02.07.2003р. АТ “Наш банк» вже не був власником нежилого будинку з належними до нього спорудами, що розташований за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 53., а тому не мав права передати його у власність ТОВ “Українська керуюча компанія».
Пунктом 4 Перехідних положень ЦК України закріплено, - Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки взаємовідносини сторін мали місце до 01.01.2004 року, до спірних правовідносин застосовуються норми ЦК Української УРСР, що діяли до 01.01.2004 року.
Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу УРСР, за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.
З огляду на вищевикладене, сторонами під час укладання договору купівлі-продажу нежилого будинку № 67-06/03 від 02.07.2003р. було порушено ст.ст. 224, 225 ЦК УРСР та положення Закону України “Про власність».
Таким чином, висновок суду першої інстанції та апеляційної інстанції відносно визнання недійсними з моменту укладання договору купівлі-продажу нежилого будинку № 67-06/03 від 02.07.2003р. та додаткових угод №1, 2 до нього є законним та обґрунтованим.
Вимоги АТ “Наш банк» зобов'язати в судовому порядку ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» скасувати запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно, вчинений на підставі договору № 67-06/03 купівлі -продажу будинку від 02.07.2003р. не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що скаржник не звертався з заявою до ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» про скасування запису у реєстрі прав власності на нерухоме майно, а отже доказів відмови ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» скасувати запис надано не було.
Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що скаржник не надав доказів щодо порушення ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» його прав, а отже, відповідно до ст.1, 2 ГПК України він не має права звернутися до господарського суду з позовом про їх захист.
Припущення скаржника, що звернення з заявою до ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» про вчинення певних дій з посиланням на вимоги Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р. позитивного результату не дадуть, не можуть бути підставою для прийняття нового рішення судом касаційної інстанції відносно спонукань ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» скасувати запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 07.02.2007 року та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 20.06.2007р. відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу АТ “Наш банк» залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.06.2007р. залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді О.М. Мамонтова
М.І. Хандурін