30 жовтня 2007 р.
№ 2-13/3206-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
ДП “Радгосп-завод “Морський»
на постанову
від 22.06.06 Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі
№2-13/3206-2006 господарського суду АР Крим
за позовом
прокурора міста Судака в інт. держави в особі Республіканського комітету АР Крим по екології та природних ресурсах
до
ДП “Радгосп-завод “Морський»
про
стягнення 40733,06 грн.
у справі взяли участь представники
позивача: не з'явилися
відповідача: не з'явилися
У грудні 2005 року Прокурор міста Судака в інтересах держави в особі Республіканського комітету АРК по екології та природним ресурсам звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до ДП “Радгосп-завод “Морський» про відшкодування шкоди, заподіяної відповідачем порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища в розмірі 40733,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з 01.09.05 року по 11.10.05 року здійснював забір води з підземних вод, чим порушив статтю 49 Водного кодексу України. Даними діями відповідач заподіяв державі шкоду в розмірі 40733,06 гривень, яка підлягає стягненню на підставі статей 110, 111 Водного кодексу України та статей 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища».
Рішенням господарського суду АР Крим від 31.01.2006 року (суддя Жукова А.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.06 року (судді: Маслова З.Д. -головуюча, Антонова І.В., Котлярова О.Л.) позов задоволено.
Судові рішення мотивовані доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ДП “Радгосп-завод “Морський» звернулося з касаційною скаргою в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про те, що судові рішення прийняті при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи. Зокрема заявник в касаційній скарзі наголошує на тому що судом до спірних відносин не застосовано частину 3 статті 226 Господарського кодексу України та зазначає, що саме не з вини відповідача не було належним чином оформлено дозвіл на спеціальне водокористування відповідно до статей 48-50 Водного кодексу України, оскільки дія частини 2 ст. 16 Закону України "Про надра" "132/94 ВР від 27.07.1994 була призупинена на 2005 рік, а тому він не міг отримати дозволу на спеціальне водокористування.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
Республіканським комітетом АРК по екології та природним ресурсам була проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП Радгосп-заводу "Морський".
За результатами перевірки складено акт від 11.10.2005 року, яким виявлено, що ДП Радгосп-завод "Морський" здійснювало водокористування з 01.09.05 по 11.10.05 за відсутністю дозволу, термін дії якого закінчився 01.09.05 року.
За самовільне водокористування (самовільний забір підземної води з 01.09.05 по 11.10.05) посадова особа ДП Радгосп-завод "Морський" постановою Республіканського комітету АР Крим по екології та природним ресурсам від 17.10.2005 № 000944-046/48 притягнуто до адміністративної відповідальності.
Судами встановлено, що відповідачем за період з 01.09.05 по 11.10.05 самовільно забрано 43705 кубічних метрів води.
Згідно пункту 9 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Нормами статті 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Згідно норм статті 50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.
Статтею 38 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Згідно норм статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Відповідно до норм статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
Згідно норм статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 року № 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.1995 року за № 162/698 затверджена Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Збитки при самовільному водокористуванні розраховуються відповідно до норм розділу 6 даної Методики.
Приймаючи судові рішення господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, що позивач є водокористувачем, який здійснює спеціальне водокористування без спеціального дозволу зареєстрованого у встановленому порядку з 01.09.05 по 11.10.05 самовільно забрав 43705 кубічних метрів води, врахувавши вищезазначені норми законодавства, дійшли обґрунтованого висновку про наявність вини відповідача в заподіяній шкоді, яка виникла внаслідок порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у розмірі 40733,06 грн., причинно-наслідковий зв'язок між ними, та дослідивши суму заподіяної шкоди на її відповідність розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води, встановленому розділом 6 вищезазначеної Методики, правомірно задовольнили позов.
Як наслідок, прийняті судами рішення та постанова відповідають положенням статей 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення» зі змінами та доповненнями.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, зокрема, що дію ст. 16 Кодексу України "Про надра" було зупинено на 2005 рік Законом України від 23.12.04 №2285-ІУ, від 25.03.05 №2505-ІУ колегія суддів до уваги не приймає, оскільки це не обмежує права відповідача на своєчасне отримання спеціального дозволу.
Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування зазначеної постанови колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ДП “Радгосп-завод “Морський» без задоволення.
Рішення господарського суду АР Крим від 31.01.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.06 року у справі №2-13/3206-2006 залишити без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
В.Цвігун