23 жовтня 2007 р.
№ 19/79 (14/135)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е.,
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційне подання
Стаханово-Алчевського міжрайонного природоохоронного прокурора
на постанову
від 28.02.06 Луганського міжобласного апеляційного господарського суду
у справі
№ 19/79 (14/155) господарського суду Луганської області
за позовом
Стаханово-Алчевського міжрайонного природоохоронного прокурора в інт. держави в особі Стаханівської міської ради
до
ДП “Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств »
про
стягнення 1308794,45 грн.
У справі взяли участь представники:
позивача:
відповідача: Шумаков С.І. дов. № 05-2104 від 27.06.2007
Стаханово-Алчевський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Стаханівської міської ради з позовом до ДП “Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» про стягнення 1308794,45 грн. шкоди, заподіяної внаслідок перевищення гранично допустимих норм концентрації забруднюючих речовин при здійсненні викидів в атмосферне повітря за 2003 рік у зв'язку з невиконанням запланованих заходів щодо гасіння та рекультивації природних відвалів по шахті “Максимівська».
Визначаючи в якості позивача міську раду, прокурор покликався на статті 15, 16, 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 3 Закону України “Про атмосферне повітря», якими дані органи місцевого самоврядування визначені, як органи, уповноважені державою здійснювати функції у спірних правовідносинах; згідно вище викладених положень чинного законодавства заявлені до стягнення кошти підлягають зарахуванню до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища місцевого бюджету Стаханівської міської ради.
Обгрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави, заявник посилався на цільове призначення коштів місцевих позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища, до якого підлягає стягненню сума позову.
Рішенням господарського суду Луганської області від 17.01.2006 (суддя Шеліхіна Р.М.) у задоволенні позову Стаханово-Алчевського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Стаханівської міської ради було відмовлено на підставі ст. 33 Закону України “Про місцеве самоврядування» та ст. 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища», оскільки прокурором неправильно визначено позивача, тобто, орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; за змістом статті 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» у справах про стягнення коштів на відшкодування збитків, завданих порушеннями природоохоронного законодавства, позивачами виступають спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. У даному випадку це Державне управління екології та природних ресурсів в Луганській області.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 (судді: Баннікова Т.М. -головуючий, Бойченко К.І., Медуниця О.Є.) рішення місцевого суду залишено без змін, оскільки позов подано прокурором в інтересах особи, яка не уповноважена здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Не погоджуючись з постановою, Стаханово-Алчевський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить скасувати постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду і направити справу на новий розгляд, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме статті 121 Конституції України, статей 20 та 30 Закону України “Про прокуратуру», ст. 3 Закону України “Про охорону атмосферного повітря», статей 1 та 33 Закону України “Про місцеве самоврядування», статей 2 та 21 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що предметом спору є заявлена до стягнення прокурором в інтересах держави в особі визначеного ним органу, уповноваженого представляти інтереси держави, сума належних до відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства.
При вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, слід керуватися нормами природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, а з питань, не врегульованих цим законодавством, - відповідними правилами цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 16 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.
Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.
Згідно із статтею 20 цього Закону спеціально уповноваженим органам державного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів надано право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Такі випадки визначені, зокрема, статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язок господарського суду порушувати справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
При цьому частина 2 статті 2 зазначеного Кодексу зобов'язує прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави та обгрунтовувати необхідність їх захисту, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, у якій прокурор обгрунтовує порушення чи загрозу порушення інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким відповідно до статей 6, 7, 143 Конституції України потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Отже, прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади (постанова Верховного Суду України № 33/120-04 від 22.02.2005).
Статтями 113-120 Конституції України визначені виконавчі органи та їх функції, а статтями 140-146 -органи місцевого самоврядування.
В ст. 143 Конституції України зазначено, що органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади.
Законом України “Про охорону атмосферного повітря» статтею 3 визначено, що державне управління в галузі охорони атмосферного повітря відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я; Рада Міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.
В постанові Вищого господарського суду України від 29 листопада 2005 року зазначалось, що Вищий господарський суд України не виключає, що міська рада, у даному випадку, може мати статус позивача і суду належало з'ясувати наявність у неї відповідних повноважень. Але суди попередніх інстанцій не з'ясовували повноваження місцевої ради, а лише зазначили, що позивачем повинен бути центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України віднесено здійснення зазначених функцій. Тобто, судами не виконані вказівки постанови Вищого господарського суду України від 29.11.2005, а, відповідно, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не з'ясовані обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 43, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційне подання Стаханово-Алчевського міжрайонного природоохоронного прокурора задовольнити частково.
Рішення господарського суду Луганської області від 17.01.06 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 28.02.06 у справі № 19/79 (14/155) господарського суду Луганської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Головуючий, суддя В. Овечкін
Судді Є. Чернов
В. Цвігун
дп