Рівненський апеляційний суд
01 лютого 2023 року м. Рівне
Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Курганської Олени Вікторівни на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 29 листопада 2022 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого водієм-інкасатором АТ"Ощадбанк", паспорт серії НОМЕР_1 від 05.07.1996 року до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 29 листопада 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.
Не погодившись із постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Курганська О.В. оскаржила її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним в матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою. Заперечує факт вчинення підзахисним протиправних дій стосовно ОСОБА_2 , яка була ініціатором конфлікту. Наголошує, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, а тому його необґрунтовано було притягнуто до відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та задоволення
Справа № 570/3908/22 Суддя в суді І інстанції - Таргоній М.В.
Провадження № 33/4815/129/23 Суддя в апеляційній інстанції - Шимків С.С.
апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Розглянувши клопотання захисника Чорного С.І. про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, з метою допущення останнього до правосуддя, апеляційний суд приходить до висновку про його задоволення.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ст. 280 КУпАП орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №225262 від 05 жовтня 2022 року вбачається, що 12 серпня 2022 року близько 22 год. 00 хв., ОСОБА_1 за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), під час конфлікту із дружиною ОСОБА_2 , ображав її нецензурною лайкою, шарпав за волосся, внаслідок чого міг завдати шкоди її фізичному та психологічному здоров'ю.
ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно протоколу допиту потерпілої від 15 серпня 2022 року, ОСОБА_2 дала покази, що 10.08.2022 у вечірню пору доби, вона перебувала за місцем проживання та на кухні виявила відеокамеру, що пише відео та записує звук, яку заховала у себе в автомобілі. 12.08.2022 року вона перебувала на святкуванні дня народження своєї подруги, близько 23 год. 30 хв. її привіз додому чоловік подруги. Зайшовши додому вона пішла в душ, коли з нього вийшла, то до неї звернувся чоловік щоб вона повернула відеокамеру на місце. У цьому вона відмовила, у зв'язку з чим між ними почалася сварка в ході якої ОСОБА_1 застосовував до неї фізичну силу, обмежував у рухах тримаючи за руки та волосся.
У свою чергу ОСОБА_1 пояснив, що вони з дружиною перебувають на стадії розлучення. У ході конфлікту, який мав місце 12.08.2022 року, протиправних дій стосовно ОСОБА_2 він не вчиняв та намагався його уникнути. Стверджує, що ОСОБА_2 розбила чашку об його голову та погрожувала завдати собі тілесних ушкоджень щоб звинуватити його у цьому.
Постановою дізнавача від 31.08.2022 року закрито кримінальне провадження за фактом отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 20 вересня 2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Ч. 1 ст. 173-2 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Об'єктивна сторона ст.173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Психологічне насильство в сім'ї насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
З аналізу норм вказаних Законів вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, може мати місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
На переконання апеляційного суду, місцевий суд дійшов помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Доказова база, яка долучена до протоколу про адміністративне правопорушення, ґрунтується лише на письмових поясненнях ОСОБА_2 про обставини вчинення домашнього насильства та письмових поясненнях ОСОБА_1 , який заперечує вчинення таких дій.
Свідки подій та обставин, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не залучалися.
Натомість, матеріали справи свідчать, що після зазначеного конфлікту ОСОБА_1 звертався до медичного закладу за допомогою, де йому було діагностовано множинні забійні рани лобної ділянки голови, кровотечу та набряки, що узгоджується із його поясненнями. У зв'язку з цим, за зверненням ОСОБА_1 було зареєстровано кримінальне провадження №12022186180000365.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту ( рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року ), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування « поза розумним сумнівом » ( рішення від 18 січня 1978 року у справі « Ірландія проти Сполученого Королівства » ( Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали б сумніви у суду.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Сукупність наведених обставин свідчить про відсутність в матеріалах справи переконливих доказів, що доводять вину ОСОБА_1 .. Висновки місцевого суду фактично ґрунтуються на письмових поясненнях ОСОБА_2 , які на думку апеляційного суду не є переконливими, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, Рівненський апеляційний суд,-
Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Курганської Олени Вікторівни про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити.
Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Курганській Олені Вікторівні строк апеляційного оскарження постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 29 листопада 2022 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Курганської Олени Вікторівни задовольнити.
Постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 29 листопада 2022 року скасувати.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Рівненського
апеляційного суду Шимків С.С.