Справа № 646/2173/21 Номер провадження 22-ц/814/592/23Головуючий у 1-й інстанції Власова Ю.Ю. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
16 січня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Триголова В.М.,
суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,
за участі секретаря: Боштенко В.Ю.,
за участі: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргати товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV) та Харківської обласної прокуратури на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2021 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Харківської обласної прокуратури, товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV) про спростування недостовірної інформації,
01 квітня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, яким, з урахуванням заяви про зміну предмета позову , просить:
- визнати недостовірною інформацію, поширену прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 у програмі «НАДЗВИЧАЙНІ НОВИНИ» у відеоматеріалі від 17 листопада 2020 року під назвою «ЗАТРИМАННЯ «СМОТРЯЩОГО» ЗА ХАРКІВЩИНОЮ - ХТО ТАКИЙ ВАДИМ ІЗОТОВ», розміщеному на сайті https://ictv.ua, про те, що ОСОБА_4 було затримано безпосередньо після вчинення ним кримінального правопорушення, пов'язаного з крадіжкою з автомобіля;
- зобов'язати відповідача Харківську обласну прокуратуру спростувати інформацію, поширену прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 у програмі «НАДЗВИЧАЙНІ НОВИНИ» у відеоматеріалі від 17 листопада 2020 року під назвою «ЗАТРИМАННЯ «СМОТРЯЩОГО» ЗА ХАРКІВЩИНОЮ - ХТО ТАКИЙ ВАДИМ ІЗОТОВ» ,розміщеному на сайті https://ictv.ua, про те, що ОСОБА_4 було затримано безпосередньо після вчинення ним кримінального правопорушення, пов'язаного з крадіжкою з автомобіля, у спосіб, в який її було оприлюднено, а саме, шляхом оприлюднення протягом 10 днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили у програмі «НАДЗВИЧАЙНІ НОВИНИ» на сайті https://ictv.ua інформації наступного змісту:
«Повідомляємо, що інформація, поширена прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 у програмі «НАДЗВИЧАЙНІ НОВИНИ» у відеоматеріалі від 17 листопада 2020 року під назвою «ЗАТРИМАННЯ «СМОТРЯЩОГО» ЗА ХАРКІВЩИНОЮ - ХТО ТАКИЙ ВАДИМ ІЗОТОВ», розміщеному на сайті https://ictv.ua, про те, що ОСОБА_4 було затримано безпосередньо після вчинення ним кримінального правопорушення, пов'язаного з крадіжкою з автомобіля, є недостовірною та не відповідає дійсності».
Обґрунтовує вимоги позову тим, що у мережі Інтернет на веб-сайті відповідача за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 у телепрограмі «НАДЗВИЧАЙНІ НОВИНИ» розміщено відеоматеріал під назвою «ЗАТРИМАННЯ «СМОТРЯЩОГО» ЗА ХАРКІВЩИНОЮ - ХТО ТАКИЙ ВАДИМ ІЗОТОВ», у якому висвітлювались обставини його затримання 12 листопада 2020 року та обставини обрання 13 листопада 2020 року Дзержинським районним судом міста Харкова запобіжного заходу.
Позивач зазначає, що вказаний відеоматеріал містить в собі коментарі прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 (на даний час Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова). Так, коментуючи обставини затримання, прокурор повідомив журналістам, що позивача затримано на території Сумської області після вчинення чергової крадіжки. Даний коментар прокурора міститься у відеоматеріалі у проміжку часу з 01 хвилини 35 секунд до 01 хвилини 45 секунд. Дослівно висловлювання прокурора, оприлюднені у відеоматеріалі звучать наступним чином: «Було затримано ОСОБА_4 на території іншої області, Сумської міста Суми, безпосередньо після вчинення ним кримінального правопорушення, пов'язаного з крадіжкою з автомобіля».
Позивач стверджує, що інформація, поширена у відеоматеріалі прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в програмі «НАДЗВИЧАЙНІ НОВИНИ», а саме інформація про те, що його затримано «безпосередньо після вчинення ним кримінального правопорушення, пов'язаного з крадіжкою з автомобіля» є завідомо недостовірною та підлягає спростуванню, з наступних підстав.
Так, у провадженні Шевченківського відділу поліції ГУНП в Харківській області (на даний час Харківське районне управління № 3 ГУНП в Харківській області) перебували матеріали кримінального провадження № 12017220480003442 від 10 липня 2017 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 263 КК України.
12 листопада 2020 року його затримано на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова у справі № 638/43/18 (провадження № 1-кс/638/1519/20) від 28 травня 2020 року про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу. Згідно протоколу затримання від 12 листопада 2020 року, його затримано о 10 годині 20 хвилин.
Позивач указує, що ані у протоколі затримання від 12 листопада 2020 року, ані у інших документах не зазначено про те, що його затримано безпосередньо після вчинення ним кримінального правопорушення, пов'язаного з крадіжкою з автомобіля. Жодних повідомлень про підозру у вчиненні крадіжки з автомобіля на території міста Суми йому не вручалось та жодних обвинувачень з цього приводу не висувалось. Таким чином, указана інформація, розповсюджена прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 є завідомо неправдивою та не відповідає дійсності. Крім того, прокурор, будучи процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 12017220480003442 від 10 липня 2017 року, та маючи повний доступ до матеріалів кримінального провадження, а також до інформації, що стосується обставин затримання, не міг не знати про той факт, що розповсюджена інформація не відповідає дійсності, отже зробив це навмисно з метою дискредитації позивача у засобах масової інформації.
Таким чином, враховуючи приписи статті 277 ЦК України позивач уважає, що має право на спростування недостовірної інформації, поширеної прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 , а саме інформації про те, що його затримано безпосередньо після вчинення ним кримінального правопорушення, пов'язаного з крадіжкою з автомобіля.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2021 року позов ОСОБА_4 - задоволено .
Визнано недостовірною інформацію, поширену прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 у програмі «Надзвичайні новини» у відеоматеріалі від 17 листопада 2020 року під назвою «ЗАТРИМАННЯ «СМОТРЯЩОГО» ЗА ХАРКІВЩИНОЮ - ХТО ТАКИЙ ВАДИМ ІЗОТОВ», розміщеному на сайті http://ictv.ua про те, що ОСОБА_4 було затримано безпосередньо після вчинення ним кримінального правопорушення, пов'язаного з крадіжкою з автомобіля.
Зобов'язано Харківську обласну прокуратуру спростувати інформацію, поширену прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 у програмі «Надзвичайні новини» у відеоматеріалі від 17 листопада 2020 року під назвою «ЗАТРИМАННЯ «СМОТРЯЩОГО» ЗА ХАРКІВЩИНОЮ - ХТО ТАКИЙ ВАДИМ ІЗОТОВ», розміщеному на сайті http://ictv.ua про те, що ОСОБА_4 , було затримано безпосередньо після вчинення ним кримінального правопорушення, пов'язаного з крадіжкою з автомобіля, у спосіб, у який її було оприлюднено, а саме: шляхом оприлюднення протягом 10 днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили у програмі «Надзвичайні новини» на сайті ОСОБА_6 інформації наступного змісту:
«Повідомляємо, що інформація, поширена прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 у програмі «Надзвичайні новини» у відеоматеріалі від 17 листопада 2020 року під назвою «ЗАТРИМАННЯ «СМОТРЯЩОГО» ЗА ХАРКІВЩИНОЮ - ХТО ТАКИЙ ВАДИМ ІЗОТОВ», розміщеному на сайті http://ictv.ua про те, що ОСОБА_4 було затримано безпосередньо після вчинення ним кримінального правопорушення, пов'язаного з крадіжкою з автомобіля, є недостовірною та не відповідає дійсності».
Стягнуто з Харківської обласної прокуратури, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02910108, товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14323764, на ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , у рівних частках судовий збір по 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок з кожного.
Із рішенням не погодилось Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV) подавши апеляційну скаргу.
Скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи , судом не вірно застосовано норми матеріального права , суд визнав встановленим факт порушення немайнових прав позивача , тоді як дана обставина не доведена.
Апелянт посилається на те , що достовірність інформації викладеної у відеоматеріалі передачі «НАДЗВИЧАЙНІ НОВИНИ» а саме інформація що викладено в цитаті « Було затримано ОСОБА_4 на території іншої області , Сумської , міста Суми , безпосередньо після вчинення ним кримінального правопорушення , пов'язаного з крадіжкою з автомобіля» підтверджується матеріалами кримінального провадження №12017220480003442 від 10.07.2017 року проти ОСОБА_4 , як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_4 підозрюється у тому числі у вчиненні злочину , передбаченого ч.5ст.185 КК України . У протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12.11.2020 року , зазначено , що фактичне затримання ОСОБА_4 відбулось 12.11.2020 року за адресою АДРЕСА_1 , тобто на території іншої області , а не у м.Харкові , де було вчинено крадіжку.
Тож апелянт вказує, що висновки суду першої інстанції, щодо словосполучення «безпосередньо після» свідчать про «серію крадіжок» та затримання відповідно до ст..208 КПК України не відповідають обставинам справи , матеріалам кримінального провадження №12017220480003442 від 10.07.2017 року, зокрема ухвалі слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова по справі № 638/43/18 від 28.05.2020 року про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 .
В обґрунтування апеляційної скарги Товариство також посилалось на п.б) ч.1 ст.67 ЗУ «Про телебачення і радіомовлення» відповідно до якої , телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації , що не відповідає дійсності , у разі якщо ця інформація є достовірним цитуванням заяв і виступів (усних і друкованих) посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування , народних депутаті України, кандидатів на пост Президента України , кандидатів у народні депутати України та у депутати рад усіх регіонів , кандидатів на посади сільсктх , селищних , міських голів.
До відеоматеріалу включено дослівну цитату прокурора Харківської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5 , отже Товариство не може бути притягнене до відповідальності за зміст цієї цитати , навіть якшо вона не відповідає дійсності.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV) просить скасувати рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 11 листопада 2021 року , та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_4 у повному обсязі.
Також рішення районного суду в апеляційному порядку оскаржила Харківська обласна прокуратура. Скарга мотивована тим, що рішення суду є необґрунтованим , прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права , а тому підлягає скасуванню.
Апелянт обґрунтовує свою скаргу тим , що позивачем не доведено в чому полягає порушення особистих немайнових прав позивача та як висловлювання прокураора завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Вказує, шо інформація поширена прокурором не містить будь-яких фактичних неправдивих даних та не несе будь-якого негативного навантаження.
Також скаржником зазначено , що не є предметом судового захисту оціночні судження, думки , переконання , критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача , не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності.
Апелянт просить скасувати рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 11 листопада 2021 року , та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_4 у повному обсязі.
У лютому 2022 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV) від ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_4 .. У відзиві ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення , а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 травня 2020 року у справі № 638/43/18 (№ 1-кс/638/1519/20) задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12017220480003442 від 10 липня 2017 року у вчиненні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 263 КК України для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Цим судовим рішенням уповноваженим службовим особам Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області надано дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_4 для участі у розгляді Дзержинським районним судом міста Харкова клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Строк дії ували установлений шість місяців /реєстраційний номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 89556284/.
12 листопада 2020 року о 10 годині 20 хвилин відбулося фактичне затримання ОСОБА_4 на підставі та у межах строку дії ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 травня 2020 року у справі № 638/43/18 (№ 1-кс/638/1519/20) про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12017220480003442 від 10 липня 2017 року у вчиненні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 263 КК України для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12 листопада 2020 року /т. 1, а.с. 15-17/.
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2020 року у справі № 638/43/18 (№ 1-кс/638/1521/20), що набрала законної сили 17 листопада 2020 року, задоволено клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області, погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 Петренком Романом Миколайовичем, по кримінальному провадженню № 12017220480003442 від 10 липня 2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР», строком не більше 60 днів - до 10 години 20 хвилин 09 січня 2021 року /т. 1, а.с. 20-24, реєстраційні номери рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень 92909098 та 93227043/.
01 березня 2021 року слідчим СВ ХРУП № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області складений обвинувальний акт, що затверджений прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 Петренком Романом Миколайовичем, у кримінальному провадженні, внесеному 10 липня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220480003442 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 263 КК України /т. 1, а.с. 25-35/.
Відповідно до протоколу огляду веб-сайту в мережі ІНТЕРНЕТ, що складений представником позивача у присутності двох свідків (понятих) ОСОБА_8 та ОСОБА_9 23 березня 2021 року на підставі статті 20 Закону № 5076-VI, - у період часу з 10 години 50 хвилин до 11 години 21 хвилину 23 березня 2021 року за адресою: АДРЕСА_2 , з використанням ноутбуку ASUS K53E, здійснено огляд веб-сайту телеканалу ICTV, який розміщено в мережі ІНТЕРНЕТ, при перегляді якого виявлено відеоматеріал програми «НАДЗВИЧАЙНІ НОВИНИ» під назвою «ЗАТРИМАННЯ «СМОТРЯЩОГО» ЗА ХАРКІВЩИНОЮ - ХТО ТАКИЙ ВАДИМ ІЗОТОВ» загальною тривалістю 04 хвилини 31 секунду, який містить репортаж стосовно обрання міри запобіжного заходу відносно позивача. При відтворенні та перегляді відеоматеріалу встановлено, що в проміжку часу з 01 хвилини 35 секунд по 01 хвилину 45 секунд міститься коментар прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Романа Петренка наступного змісту: «Було затримано ОСОБА_4 та території іншої області, Сумської міста Суми, безпосередньо після вчинення ним кримінального правопорушення, пов'язаного з крадіжкою з автомобіля». Після перегляду матеріалу його перенесено на три оптичних диски, кожен з яких поміщений в окремий білий паперовий конверт, опечатаний печаткою адвоката та скріплено підписами учасників огляду /т. 1, а.с. 10/.
Судом першої інстанції при огляді у судовому засіданні у порядку частини 7 статті 85 ЦПК України у присутності учасників судового провадження оригіналу електронного доказу - веб-сайту телеканалу ICTV, який розміщено в мережі ІНТЕРНЕТ за адресою https://ictv.ua, судом установлено, що за посиланням наявний відеоматеріал програми «НАДЗВИЧАЙНІ НОВИНИ» телеканалу ICTV загальною тривалістю 04 хвилини 31 секунду, який містить репортаж стосовно обрання міри запобіжного заходу відносно позивача ОСОБА_4 . У проміжку часу з 01 хвилини 35 секунд по 01 хвилину 45 секунд міститься коментар прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Романа Петренка наступного змісту: «Було затримано ОСОБА_4 та території іншої області, Сумської міста Суми, безпосередньо після вчинення ним кримінального правопорушення, пов'язаного з крадіжкою з автомобіля».
Мотивуючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зазначив, що за відсутності підозр або висунутих позивачу обвинувачень у вчиненні крадіжки з автомобіля на території міста Суми 12 листопада 2020 року, висловлювання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Петренка Романа Миколайовича про те, що «Було затримано ОСОБА_4 безпосередньо після вчинення ним кримінального правопорушення, пов'язаного з крадіжкою з автомобіля» є таким, що може бути перевірене на предмет його правдивості, оскільки дії, про які він заявляє, підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, що у свою чергу виключає віднесення його слів щодо діяльності ОСОБА_4 до оціночних суджень чи критичних зауважень про його діяльність, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 у повному обсязі у спосіб, що обраний позивачем. Разом із цим, суд зазначив, що сам факт поширення такої інформації, яка не відповідає дійсності, вже свідчить про порушення особистих немайнових прав позивача .
Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
У відповідності до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно із статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Конституцією України встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності. Кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (статті 28, 32 Конституції України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009року №1, беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передавання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку.
Факт поширення зазначеної інформації відповідачі визнали, однак Харківська обласна прокуратура у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що інформація, яку позивач вважає недостовірною, є його (відповідача) оціночними судженнями та спростуванню не підлягає.
Відтак, при підтвердженні факту оприлюднення та поширення інформації, наступним основним питанням, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з'ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України«Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Тому за змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності(на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «факти». Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі «Нова Газета і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначив, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
Частиною другою статті 302 ЦК України передбачено обов'язок особи, яка поширює інформацію, переконатися в її достовірності.
Аналізуючи вищезазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відхилення аргументів відповідачів , з приводу того , що висловлення наявні у відеоматеріалі від 17 листопада 2020 року під назвою «ЗАТРИМАННЯ «СМОТРЯЩОГО» ЗА ХАРКІВЩИНОЮ - ХТО ТАКИЙ ВАДИМ ІЗОТОВ» не є оціночними судженнями.
За змістом статей 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Так дійсно, ОСОБА_4 було затримано 12 листопада 2020 року о 10 годині 20 хвилин на підставі та у межах строку дії ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 травня 2020 року у справі № 638/43/18 (№ 1-кс/638/1519/20) про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12017220480003442 від 10 липня 2017 року у вчиненні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 185, частиною 2 статті 263 КК України для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12 листопада 2020 року. Та ні даний факт, а ні наявність відкритого кримінального провадження на той час не свідчили про беззаперечну наявність вини ОСОБА_4 , більше того вирок щодо ОСОБА_4 відсутній, а отже відсутні підстави стверджувати , що саме ним було вчинено крадіжку із автомобіля.
Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Тому за обставин цієї справи суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що підлягало вирішенню питання щодо дотримання при поширенні інформації презумпції невинуватості, а саме звинувачення у вчиненні злочину у загальному контексті викладеної інформації на сайті відповідача http://ictv.uа від 17 листопада 2020 року під назвою «ЗАТРИМАННЯ «СМОТРЯЩОГО» ЗА ХАРКІВЩИНОЮ - ХТО ТАКИЙ ВАДИМ ІЗОТОВ», наступного змісту: «Було затримано ОСОБА_4 та території іншої області, Сумської міста Суми, безпосередньо після вчинення ним кримінального правопорушення, пов'язаного з крадіжкою з автомобіля».
Поширена відповідачами інформація не є оціночними судженнями, а містить констатацію фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами.
Встановлені обставини, та відповідні ним правовідносини, що виникли між учасниками справи, на думку колегії, відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 8 травня 2019 року при розгляді справи №761/37180/17.
Аналогічний висновок міститься у постанові ВП Верховного Суду від 12 листопада 2019 року, який вона зробила при розгляді справи №904/4494/18, вказавши, що доводи відповідача про оціночний характер інформації спростовуються її змістом, оскільки ця інформація стосується конкретних подій, конкретної особи (позивача) та подається як установлений факт.
Доказів того, що позивач притягувався до кримінальної відповідальності за викладене у відеоматеріалі, відповідачамм та їх представниками не були надані ні під час розгляду судом першої інстанції, ні під час розгляду в суді апеляційної інстанції.
На думку колегії суддів, місцевий суд вірно звернув увагу на те, що зміст і характер вище дослідженої інформації свідчить про наявність фактів, а тому така інформація не може вважатися оціночним судженням, оскільки є не результатом суб'єктивної оцінки, а відображенням об'єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
Враховуючи встановлені обставини, а також баланс прав на свободу слова, на повагу до гідності та честі, на недоторканність ділової репутації, а також презумпцію невинуватості, колегія суддів вважає правильним висновок суду про необхідність визнання недостовірною вищезазначеної частини інформації стосовно ОСОБА_4 , поширену у програмі «НАДЗВИЧАЙНІ НОВИНИ» у відеоматеріалі від 17 листопада 2020 року під назвою «ЗАТРИМАННЯ «СМОТРЯЩОГО» ЗА ХАРКІВЩИНОЮ - ХТО ТАКИЙ ВАДИМ ІЗОТОВ», розміщеному на сайті http://ictv.ua.
Зміст повідомлення свідчать про те, що негативна інформація стосовно позивача доведена до невідомого кола осіб з метою формування негативної думки останніх щодо позивача.
Отже позивачем доведено факт поширення про нього 17 вересня 2020 року негативної та недостовірної інформації про вчинення ним злочинів, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, і викладене не є оціночним судженням.
Таким чином колегія суддів вважає, що за відсутності вироку суду стосовно позивача ОСОБА_4 поширення відповідачем зазначеної інформації порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивача.
У частині 1 статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Відтак , колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання апелянта товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV) на п.б) ч.1 ст.67 ЗУ «Про телебачення і радіомовлення» відповідно до якої , телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації , що не відповідає дійсності , у разі якщо ця інформація є достовірним цитуванням заяв і виступів (усних і друкованих) посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, народних депутаті України, кандидатів на пост Президента України , кандидатів у народні депутати України та у депутати рад усіх регіонів , кандидатів на посади сільсктх , селищних , міських голів - суд відхиляє.
Судом вказано , що спростування недостовірної інформації здійснюється не залежно від вини особи яка її поширила та у той же спосіб у який вона була поширена . З огляду на що суд першої інстанції вірно встановив наявність підстав для спростування недостовірної інформації у той же спосіб що вона й була поширена.
Тобто , навіть за відсутності провини ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія « (ICTV) , недостовірна інформація має бути спростована у той же спосіб , що вона й була поширена.
Отже, на думку колегії суддів, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права та без належної оцінки обставин справи та наданих сторонами доказів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті вирішення спору. Судом правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене, з огляду на доводи апеляційних скарг, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в задоволенні апеляційних скарг відмовлено, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV) та Харківської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2021 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: О.А. Лобов
А.І. Дорош