Справа № 554/5399/22 Номер провадження 11-кп/814/1020/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
31 січня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора потерпілої обвинуваченої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 червня 2022 року за №120221704400000292, за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_9 на вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 19 липня 2022 року,
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку с. Гожули Полтавського р-ну Полтавської обл., проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , колектора ТОВ «Споживчий кредит», із середньою освітою, незаміжню, не судиму,
визнано винуватою та засуджено за ст.126-1 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік і покладено на неї обов'язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; пройти програму для кривдників строком 1 місяць; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації; пройти курс лікування синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 03 грудня 2021 року приблизно о 16 годині, 08 квітня 2022 року приблизно о 10 годині та 01 червня 2022 року приблизно о 19 годині по АДРЕСА_1 вчиняла домашнє насильство у вигляді умисного систематичного здійснення фізичного та психологічного насильства щодо своєї матері ОСОБА_7 , що виражалось у словесних образах, погрозах, висловлюванні словами нецензурної лайки, приниженні, залякуванні та заподіянні тілесних ушкоджень, що призвело до фізичних і психологічних страждань, розладів здоров'я та погіршення якості життя ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через м'якість, просить скасувати вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 19 липня 2022 року в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ст.126-1 КК України - 1 рік позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнити обвинувачену від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік, у іншій частині вирок залишити без зміни.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що місцевий суд: у порушення вимог ч.3 ст.61 КК України призначив покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_8 , яка має на утриманні малолітнього сина, 2011 року народження; при обранні заходу примусу належним чином не врахував дані про особу обвинуваченої, яка вчинила кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп'яніння та характеризується негативно.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги, позицію потерпілої та обвинуваченої, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що вона підлягає до задоволення з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки місцевого суду щодо фактичних обставин учинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 , обґрунтованості її засудження та кваліфікації дій за ст.126-1 КК України як вчинення домашнього насильства, а саме умисного систематичного вчинення фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою вона (обвинувачена) перебуває в сімейних відносинах, що призвело до фізичних і психологічних страждань, розладів здоров'я та погіршення якості життя потерпілої особи, правильність застосування положень ст.ст.75, 76 КК України при призначенні ОСОБА_8 покарання в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до ст.404 КПК України в зазначеній частині оскаржуваний вирок у апеляційному порядку не переглядається.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 розглянуто судом першої інстанції в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи прокурора про неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність та обрання обвинуваченій надто м'якого заходу примусу є обґрунтованими.
На підставі п.3 ч.1 ст.407, п.2 ч.1 ст.420 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
У п.4 ч.1, ч.2 ст.409 КПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яким на відповідно до п.2 ч.1 ст.413 КПК України визнається застосування судом закону, який не підлягає застосуванню; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість (ст.414 КПК України).
За змістом приписів ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до ч.3 ст.61 КК України обмеження волі не застосовується, зокрема до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.
Проте, цих вимог місцевим судом не дотримано.
За змістом оскаржуваного вироку суд першої інстанції при призначенні покарання врахував суспільну небезпеку, обставини та наслідки вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка працює, має на утриманні малолітню дитину, на обліку в лікаря нарколога не знаходиться, перебувала на лікуванні в закладі з надання психіатричної допомоги з 11 до 13 квітня 2022 року, пройшла курс лікування від алкогольної залежності, проходить реабілітаційні курси, характеризується негативно, дані акту судово-психіатричного експертизи №197 від 24 червня 2022 року, наявність обставин, що пом'якшують покарання - відсутність судимостей, визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, та відсутність обставин, які його обтяжують.
З огляду на викладені вище обставини, місцевий суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_8 покарання у вигляді обмеження волі в мінімальному розмірі, звільнивши останню від відбування покарання з випробуванням із встановленням мінімального за тривалістю іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Проте, призначення обвинуваченій покарання у вигляді обмеження волі є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки поза увагою першої судової інстанції залишилось те, що ОСОБА_8 має дитину до чотирнадцяти років - сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідним записом у паспорті обвинуваченої, а тому вона на підставі ч.3 ст.61 КК України належить до переліку осіб, яким не може бути призначено покарання у виді обмеження волі (а.п.15-16).
Окрім того, місцевий суд при призначенні покарання, хоча формально й послався на врахування обставин кримінального правопорушення, однак не здійснив їх аналіз, через це не врахував те, що ОСОБА_8 систематично учиняла фізичне й психологічне насильство щодо своєї матері, зокрема, завдаючи шкоду здоров'ю останньої та нехтуючи гарантованим Конституцією України правом потерпілої на повагу до її гідності. ОСОБА_7 вимушено тривалий час (на протязі приблизно 7 місяців) терпіла домашнє насильство з огляду на проживання з обвинуваченою в одному помешканні.
При цьому, ОСОБА_8 за місцем проживання характеризується негативно, неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності, вживає спритні напої, веде аморальний спосіб життя та згідно з даними висновку судово-психіатричного експертизи №197 від 24 червня 2022 року має синдром залежності внаслідок вживання алкоголю, потребує його лікування, в той час як у матеріалах справи відсутні та учасниками провадження не надано будь-яких даних щодо проходження обвинуваченою курсу лікування від алкогольної залежності чи інших реабілітаційних курсів, на що необґрунтовано послався суд першої інстанції (а.п.21-31).
Наведені вище дані додатково підтверджують стійку девіантну поведінку ОСОБА_8 за місцем проживання, яке є й постійним місцем вчинення кримінального правопорушення, та не отримали належної оцінки місцевого суду, що призвело також до невідповідності призначеного обвинуваченій покарання тяжкості кримінального правопорушення та її особі.
При призначенні покарання колегія суддів ураховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, його підвищену суспільну небезпеку, виходячи з обставин вчинення із застосування систематичного насильства на протязі тривалого часу щодо своєї матері, працює колектором ТОВ «Споживчий кредит», має на утриманні малолітню дитину (а.п. 16), на обліку в лікаря нарколога не знаходиться (а.п.19), разом з цим, перебувала на лікуванні в закладі з надання психіатричної допомоги з 11 до 13 квітня 2022 року (а.п.20), за місцем проживання характеризується негативно, неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності, вживає спритні напої, веде аморальний спосіб життя (а.п.21), має синдром залежності внаслідок вживання алкоголю та потребує його лікування (а.п.22-31), однак у матеріалів провадження відсутні відомості про намагання нею здійнювати цей процес, думку потерпілої, яка не наполягала на призначенні ОСОБА_8 суворого покарання, наявність обставин, що пом'якшують покарання - відсутність судимостей (а.п.17), щире каяття (що включає в себе повне визнання вини), активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, та відсутність обставин, які його обтяжують.
Ураховуючи наведені вище дані та обставини в їх сукупності, межі апеляційних вимог прокурора, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що обвинуваченій слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, однак у мінімальному розмірі та зі звільненням ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, мінімального за своєю тривалістю, та покладенням обов'язків, визначених судом першої інстанції.
Саме таке покарання буде законним, справедливим та сприятиме його меті, тобто буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
За таких обставин, оскаржуваний вирок у частині призначення обвинуваченій покарання підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового вироку апеляційним судом.
Отже, апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 19 липня 2022 року в частині призначення ОСОБА_8 покарання скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ст.126-1 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік і покласти на неї обов'язки, передбачені ст.76 КК України, визначені судом першої інстанції.
В іншій частині вирок місцевого суду залишити без зміни.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4