Справа № 761/1666/23
Провадження № 1-кс/761/1504/2023
19 січня 2023 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100100000078 від 10.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України
До слідчої судді Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100100000078 від 10.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що у провадженні СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження внесене до ЄРДР за 12023100100000078 від 10.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 09.01.2023 до Шевченківського УП ГУНП у місті Києві надійшла заява від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що приблизно о 10 год. 20 хв. 09.01.2023, поблизу зупинки громадського транспорту метро «Дорогожичі», у громадському транспорті автобусу №35ТР, невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи таємно, в умовах воєнного стану, переслідуючи корисливий мотив та ціль наживи, викрала з кишені лівого карману куртки ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Iphone», моделі «13» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , рожевого кольору, у силіконовому чохлі рожевого кольору, вартістю 30 000 грн., після чого з місця вчинення зникла, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
13.01.2023, до Шевченківського УП ГУНП у місті Києві надійшов рапорт про те, що слідчо-розшуковими діями встановлено гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який повідомив про те, що 09.01.2023, в період часу з 11 год. 00 хв. до 11 год. 30 хв. останній перебуваючи за місцем роботи на радіоринку «Караваєві Дачі» до нього підійшли двоє осіб ромської національності та запропонували на продаж останньому мобільний телефон марки «Iphone», моделі «13» рожевого кольору. На що останній погодився та придбав вищевказаний телефон за 8 000 грн. Після чого, слідчо-розшуковими було встановлено, що даний телефон марки «Iphone», моделі «13» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 рожевого кольору, у силіконовому чохлі рожевого кольору.
13.01.2023 за адресою: м. Київ, вул. Герцена, буд. 9, здійснено огляд мобільного телефону марки «Iphone», моделі «13» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 рожевого кольору, у силіконовому чохлі рожевого кольору, який добровільно надав для подальшого вилучення гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час огляду вищевказаний мобільний телефон вилучено та поміщено до спец пакету CRI 1025997.
13.01.2023 слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві
ОСОБА_6 винесено постанову про визнання речовим доказом мобільного телефону марки «Iphone», моделі «13» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 рожевого кольору, у силіконовому чохлі рожевого кольору.
В судове засідання прокурор не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Власник тимчасово вилученого майна за викликом в судове засідання не з'явився та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надіслав.
Відповідно до частини першої статті 172 КПК України розгляд клопотання здійснюється за відсутності належним чином повідомлених сторін. Слідчий суддя, вислухавши слідчого, дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього, дійшла до висновку про таке.
Судом встановлено, що у провадженні СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження внесене до ЄРДР за 12023100100000078 від 10.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Статтею 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч.3 ст.132 КПК України застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Згідно ст. 170 ч.1 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно вимог ч.5 ст.173 КПК України в ухвалі про арешт майна має бути зазначено: а) перелік майна, яке підлягає арешту; б) підстави застосування арешту; в) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі; г) заборону розпоряджатися або користуватися майном у разі її передбачення та вказівку на таке майно; д) порядок виконання ухвали.
Досліджуючи існування на момент розгляду клопотання про накладення арешту зазначених складових, слідча суддя відмічає, що наданими прокурором матеріалами, достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст.185 КК України, та майно відносно якого ініціюється питання про накладення арешту, відповідає критеріям, визначеними ч. ст. 98 КПК України.
З матеріалів клопотання вбачається, що постановою слідчої СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_6 від 13.01.2023 мобільний телефон марки «Iphone», моделі «13» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 рожевого кольору, у силіконовому чохлі рожевого кольору, визнано речовим доказом в даному кримінальному провадженні.
При цьому, слідчий суддя, з урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, зазначає про те, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна, з метою забезпечення кримінального провадження, а слідча суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна виправдовує втручання у права та інтереси власників майна.
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом якого здійснюється розслідування у даному кримінальному провадженні, слідча суддя дійшла висновку, що наявні достатні підстави для задоволення даного клопотання та застосування ініційованого прокурором заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна із забороною розпорядження.
Керуючись вимогами ст. 131, 132, 167, 168, 170-173, 309, 395 КПК України, слідча суддя
Клопотання прокурора задовольнити.
Накласти арешт на «Iphone», моделі «13» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 рожевого кольору, у силіконовому чохлі рожевого кольору, із забороною розпорядження ним.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Слідча суддя Антоніна КВАША