Справа № 761/42233/21
Провадження № 1-кс/761/23206/2021
29 листопада 2021 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари Київської області, громадянина України, українця, студента 4-го курсу Київського механіко-технологічного фахового коледжу, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у кримінальному провадженні №12021110000000655, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.10.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтовано тим, що СУ ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021110000000655 від 16.10.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.10.2021 приблизно о 21 год. 40 хв. водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ 110206», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині дороги вул. Шевченка у напрямку вул. Конотопської в межах м. Бровари Київської області.
В салоні вказаного автомобіля «ЗАЗ 110206», державний номерний знак НОМЕР_1 , в якості пасажирів на передньому пасажирському сидінні знаходилась пасажир ОСОБА_7 , а на задньому пасажирському сидінні пасажир ОСОБА_8 .
Під час руху ОСОБА_5 допустив порушення вимог п. 1.5, пп. «б» п. 2.3 та п. 12.1 Правил дорожнього руху, що виявилося в тому, що він маючи незначний стаж керування транспортними засобами (до одного року), будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, керував технічно справним автомобілем «ЗАЗ 110206», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху, не зміг відповідно оцінити дорожні умови, які виражалися темною порої доби, недостатньою освітленістю, шириною та конфігурацією проїзної частини дороги у вигляді затяжного заокруглення праворуч, проявив неуважність та не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та зупинити керований ним автомобіль у межах видимості елементів проїзної частини, не застосував безпечні прийоми керування, внаслідок чого виїхав за межі проїзної частини, де здійснив наїзд на перешкоду у вигляді дерева.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди, а пасажирка ОСОБА_7 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Досудовим розслідування встановлено, що смерть ОСОБА_8 настала від відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепу з крововиливами від оболонки в речовину та шлуночки головного мозку. Відкрита черепно-мозкова травма у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепу з крововиливами від оболонки в речовину та шлуночки головного мозку як небезпечна для життя має ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів при автотравмі - травмі в салоні автомобіля можливо при обставинах та в строк вказаний у постанові.
Також встановлено, що у ОСОБА_7 мали місце ушкодження у вигляді уламкового перелому проксимального кінця діафізу 5-ї п'ясткової кістки правої кисті. Описане ушкодження утворилося від дії тупого(их) предмету(ів), по давності може відповідати строку і обставинам вказаним в постанові та відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що порушення вимог п. п. 1.5, 2.3, 12.1 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_5 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
23.11.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В обґрунтування свого клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту слідчим зазначено, що ОСОБА_5 інкримінується діяння, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів, за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, у зв'язку з чим є всі підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином, що свідчить про те, що інший більш м'який запобіжний захід ніж цілодобовий домашній арешт, не достатній для запобігання вищевказаним ризикам та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав у ньому зазначених та просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання та зазначив, що підозра на даний час є необґрунтованою, оскільки органом досудового розслідування не в повному обсязі встановлені всі деталі дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, адвокат зазначив, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, навчається, а відтак належну процесуальні поведінку ОСОБА_5 зможе забезпечити запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника.
Слідчий суддя, заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про наступне.
Так, слідчим суддею встановлено та матеріалами клопотання підтверджено, що СУ ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021110000000655 від 16.10.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
23.11.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Водночас, слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 Рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає,що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п.32, Series A, N 182).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, в яких суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Водночас, слідчому судді під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не надається весь обсяг доказів, зібраних під час досудового розслідування та дані щодо джерел їх отримання. Такі матеріали мають надаватися суду при судовому провадженні відповідного кримінального провадження та саме на цій стадії передбачено здійснення оцінки доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, яким закінчується судове провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення(рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання й подальшого тримання під вартою.
При цьому, на стадії досудового розслідування кримінального провадження слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Так, 23.11.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_5 , та причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення підтверджується долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження, зокрема: протоколом огляду місця ДТП від 16.10.2021 та схемою до нього, в яких зафіксовано параметри проїзної частини, дорожню обстановку та наявну слідову інформацію на місці пригоди; протоколом додаткового огляду місця події; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 ; висновком експертизи технічного стану автомобіля «ЗАЗ 110206» р.н. НОМЕР_1 , № СЕ-19/111-21/50143-ІТ від 29.10.2021, відповідно до якого автомобіль на момент ДТП перебував в технічно справному стані; висновком транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/111-21/50140-ІТ від 28.10.2021; висновком судово-медичної експертизи № 681 від 17.11.2021 щодо тяжкості отриманих тілесних ушкоджень та причин смерті ОСОБА_8 ; висновком судово-медичної експертизи № 244/е щодо середньої тяжкості отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 ; висновком автотехнічної експертизи № СЕ-19/111-21/52688-ІТ від 09.11.2021 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому злочину, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, вважає, що зміст клопотання та долучених до нього матеріалів кримінального провадження можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити інкриміноване йому правопорушення.
З огляду на зазначене та враховуючи матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність у діях підозрюваного ОСОБА_5 ознак інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Водночас, при розгляді клопотання та вирішенні питання про доцільність застосування цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя повинен переконатися, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують застосування до підозрюваного відповідного запобіжного заходу.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відзначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а застосування запобіжного заходу - бути у взаємозв'язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Так, аналізуючи зазначені слідчим та прокурором ризики, слідчий суддя враховує, що ризиками неналежної процесуальної поведінки підозрюваного визнано можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_5 , який є раніше не судимим, інкриміноване діяння, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів, відповідальність за яке передбачає позбавлення волі строком від 3 до 8 років, у зв'язку з чим усвідомлюючи міру можливого покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, він може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Водночас, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «W. проти Швейцарії» небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв'язків з державою, у якій його переслідують.
Також, що стосується ризику втечі підозрюваного, то Європейський суд з прав людини вказує, що він не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня «Панченко проти Росії». Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню «Бекчиєв проти Молдови».
Відтак, аналізуючи зазначені слідчим та прокурором ризики, слідчий суддя дійшов висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_5 , який раніше не судимий, усвідомлюючи міру можливого покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також слідчий суддя вважає доведеним і ризик незаконного впливу на потерпілу у даному кримінальному провадженні, яка була безпосередніми свідком дорожньо-транспортної пригоди, і з метою зміни показань або безпідставної відмови від них підозрюваний зможе впливати на потерпілу шляхом тиску, що буде перешкоджати здійсненню об'єктивного досудового розслідування.
Також ґрунтуються на матеріалах клопотання і доводи сторони обвинувачення про наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Беззаперечних даних, які б виключали вказані ризики, слідчим суддею на даний час не встановлено.
При застосуванні запобіжного заходу слідчим суддею враховано також вік підозрюваного, його стан здоров'я, дані про сімейні та соціальні зв'язки та встановлено, що він не працює, не одружений, дітей на утриманні не має, навчається в коледжі, що свідчить про відсутність у нього міцних сімейних, соціальних зв'язків, а тому з урахуванням обставин підозри, слідчий суддя вважає, що на даній стадії кримінального провадження існують високі ризики того, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на потерпілу у даному кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вирішуючи питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує мету застосування запобіжного заходу, тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_5 , обставини у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, що характеризують особу підозрюваного.
Положеннями ч. ч 1 та 2 ст. 181 КПК України передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи викладене, а також те, що органом досудового розслідування доведено причетність ОСОБА_5 до події інкримінованого правопорушення, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх підстав для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків, з метою уникнення можливості вчинення дій, визначених ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 184, 186, 194, 196, 309, 532 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12021110000000655, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.10.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши ОСОБА_5 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у межах строку досудового розслідування, тобто до 22.01.2022 включно.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора у даному кримінальному провадженні, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця навчання;
- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утриматися від спілкування з потерпілою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , письмово під розпис повідомити про покладені на нього обов'язки та роз'яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у даному кримінальному провадженні.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1