Справа № 289/209/23
Номер провадження 3/289/192/23
01.02.2023 м. Радомишль
Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Кириленко О.О., розглянувши матеріали, що надійшли з УПП в Житомирській області ДПП НПУ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, РНОКПП відсутній в матеріалах справи,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 16.01.2023 серії ААД № 464549, 16.01.2023 о 09:45 год. на 86 км автодороги «Київ-Чоп» ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Ford Transit», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки за допомогою приладу "Drager Alcotest 6810", результат тесту 0,35 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР України.
30.01.2023 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з сімейними обставинами.
Вирішуючи питання про відкладення розгляду справи суд враховує наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.08.2018 (справа №11-237сап18) звертає увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч. 1 ст. 268 КУпАП, не є абсолютним, а суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням, як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Законом визначено випадки, коли справа не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд справи за статтею 130 КУпАП, в якій ОСОБА_1 притягається до відповідальності, не належить до цих випадків.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За таких обставин, беручи до уваги, що жодних конкретних сімейних обставин ОСОБА_1 в поданій заяві не зазначив та на підтвердження обґрунтованості вказаного клопотання суду будь-яких доказів не надав, а також враховуючи встановлені законодавством строки розгляду справ про адміністративні правопорушення та положення ст. 268 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , неявка якого в даному випадку не перешкоджає суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки на підставі ст. 129 Конституції України, суд, здійснюючи правосуддя повинен це зробити в розумні строки, а на підставі ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного правопорушення разом з протоколом про адміністративне правопорушення суду надано рапорт працівника поліції, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, чек-лист газоаналізатора «Alcotest 6810» від 16.01.2023, розписку ОСОБА_2 , а також відеозапис.
Відповідно до змісту статті ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 35).
Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису з фіксацією обставин події, працівниками поліції не було задокументовано, обгрунтовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень Правил дорожнього руху, які б відповідно до зазначених вимог закону давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Не містять таких доказів і наявні у справі відеозаписи з камер поліцейських. Матеріали справи взагалі не містять будь-якого посилання на те, з якої підстави ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, був змушений пройти огляд на стан сп'яніння.
За таких обставин суд вважає, що водієм ОСОБА_1 не допущено порушень ПДР, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим та за сукупністю з іншими обставинами, у даному конкретному випадку складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оскільки автомобіль ОСОБА_1 було зупинено з порушенням вимог ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», тому відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (fruitofthepoisonoustree), сформульованої Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», недопустимими є всі наступні докази, отримані внаслідок зупинки транспортного засобу, в тому числі результати огляду на стан сп'яніння, протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Всі сумніви щодо доведеності вини порушника тлумачаться на його користь.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Житомирського апеляційного суду від 19.01.2023 по справі №291/540/22 (провадження № 33/4805/124/23).
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Окрім того суд звертає увагу, що з дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що після проходження ОСОБА_1 на місці зупинки тесту на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, поліцейські не з'ясовували, чи погодився він з результатами тесту, тому у відповідності до положень ст. 266 КУПАП такий огляд є недійсним.
Таким чином, наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні судом, не підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 а) ПДР України та відповідно наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 9, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 247, 266, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області протягом 10 діб з моменту її винесення.
Суддя О. О. Кириленко