Ухвала від 30.01.2023 по справі 450/1357/17

Справа № 450/1357/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/65/23 Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

30 січня 2023 року суддя Львівського апеляційного суду ОСОБА_2 перевіривши апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 24 травня 2017 року,

встановила:

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 24 травня 2017 року під час підготовчого судового засідання, постановлено, зокрема: продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Львова, громадянину України, українцю, із незакінченою вищою освітою, перебуваючому у цивільному шлюбі, на утриманні дітей не має, не працюючому, не військовозобов'язаному, без визначеного місця реєстрації, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави з 26 травня 2017 року по 25 липня 2017 року включно.

21 січня 2023 року обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 24 травня 2017 року, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та негайно звільнити його з-під варти.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ухвала колегії суддів Шевченківського районного суду міста Львова від 24 травня 2017 р. не була оскаржена, оскільки не підлягала і не підлягає оскарженню, так-як є такою, що не передбачена жодною нормою кримінально-процесуального закону.

Апелянт вказує, що йому не відомо в якому кримінальному провадженні, йому було обрано запобіжний захід, а також продовжено його дію ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова, під час підготовчого судового засідання, яке мало місце 24 травня 2017 року по справі № 450/1357/17.

Стверджує, що більше шести років й до цього часу, судом в порушення вимог кримінального процесуального закону, ОСОБА_3 незаконно продовжується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вважає, що ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 24 травня 2017 року у справі № 450/1357/17 не передбачена нормами кримінально - процесуального закону, істотно порушує його фундаментальні права, а тому підлягає безумовному скасуванню.

Перевіривши матеріали провадження, проаналізувавши доводи апеляційної скарги вважаю, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.392 КПК України в редакції Закону, чинного на час постановлення ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 24 травня 2017 року, вбачається, що ухвали, постановленні під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення щодо таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Поточна редакція ст.392 КПК України, чинна на час подання апеляційної скарги обвинуваченим ОСОБА_3 , 21.01.2023, передбачає, що ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст.5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинним на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 25 серпня 2020 року по справі №761/48554/18 (провадження № 51-3926 ск 20), на відміну від кримінального (матеріального) закону, новий кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження.

З наведеного вбачається, що порядок апеляційного оскарження судового рішення визначається нормами Кримінального процесуального Закону, чинного на момент постановлення такого рішення.

Враховуючи положення ст.392 КПК України в редакції, чинній на момент постановлення ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 24 травня 2017 року, апеляційний суд приходить до висновку, що вказане судове рішення в частині продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , не підлягає окремому апеляційному оскарженню.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

З врахуванням вищевказаного, вважаю, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 24 травня 2017 року слід відмовити.

Керуючись ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя

постановила:

Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 24 травня 2017 року.

Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня отримання копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_4