Дата документу 19.01.2023 Справа № 333/4477/17
ЄУ № 333/4477/17 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. № 11-кп/807/269/23 Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянула 19 січня 2023 року у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_9 , прокурора Запорізької окружної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 5 жовтня 2021 року відносно
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Маріуполі Донецької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у м. Маріуполі Донецької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинувачених органом досудового розслідування у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України.
Встановлені вироком суду першої інстанції обставини:
Згідно обвинувальних актів, 18 липня 2017 року у ранковий час доби ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вступили в злочинну змову з ОСОБА_13 , направлену на матеріальне збагачення шляхом відкритого викрадення майна мешканців м. Запоріжжя, при цьому, заздалегідь розподіливши між собою злочинні ролі таким чином: ОСОБА_11 , знаходячись за кермом автомобіля «Daewoo Lanos» д.р.н. НОМЕР_1 , повинен був забезпечувати мобільність пересування при скоєнні злочинів, ОСОБА_12 - спостерігає за навколишньою обстановкою, та у разі непередбаченої ситуації подавати умовні знаки для швидкого зникнення з місця злочину з метою запобігання затримання, а ОСОБА_13 , в свою чергу, повинен був безпосередньо вчиняти злочинні дії відносно потерпілих.
З метою реалізації свого сумісного злочинного наміру, 18 липня 2017 року, приблизно о 13-00 год., ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , на вказаному транспортному засобі прибули на територію м. Запоріжжя.
В цей же день, приблизно о 15 годині 55 хвилин, ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , рухаючись неподалік будинку № 66 по вул. Незалежної України в м. Запоріжжя, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, згідно попередньої домовленості та відведеними кожному ролями, помітили потерпілу ОСОБА_14 , яка рухалась вздовж будинку № 66 по вул. Незалежної України в м. Запоріжжя, та обрали її об'єктом вчинення злочину, після чого, ОСОБА_11 , зупинив автомобіль неподалік вказаного будинку, чим надав змогу ОСОБА_13 , вийти з салону автомобіля та настигнути потерпілу, при цьому, продовжував знаходитись за кермом автомобіля та чекав моменту закінчення скоєння злочину для подальшого миттєвого зникнення з місця його скоєння.
ОСОБА_12 у цей час, реалізовуючи свої умисні дії, залишався у салоні автомобіля та спостерігав за навколишньою обстановкою.
ОСОБА_13 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, виконуючи свою роль при скоєнні злочину, наздогнав потерпілу ОСОБА_15 та шляхом ривку зірвав з шиї останньої належний їй золотий ланцюжок вагою 8 грамів, вартістю 8000 гривень, тим самим відкрито викрав майно потерпілої, після чого заскочив до салону автомобіля під керуванням ОСОБА_16 , і разом із ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , зникли з місця скоєння злочину.
Після вчинення відкритого викрадення майна відносно потерпілої ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , продовжуючи діяти умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, знов вчинили корисливий злочин з розподілом вищевказаних ролей при наступних обставинах.
В цей же день, приблизно о 16-00 год., ОСОБА_13 , ОСОБА_17 та ОСОБА_12 , рухаючись неподалік будинку № 76-а по вул. Незалежної України в м. Запоріжжя, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, згідно з відведеними кожному ролями, помітили потерпілу ОСОБА_18 , яка рухалась вздовж будинку № 76а по вул. Незалежної України в м. Запоріжжя, та обрали її об'єктом вчинення злочину, після чого, ОСОБА_17 зупинив автомобіль неподалік вказаного будинку, чим надав змогу ОСОБА_13 вийти з салону автомобіля та настигнути потерпілу, при цьому, продовжував знаходитись за кермом автомобіля та чекав моменту закінчення скоєння злочину для подальшого миттєвого зникнення з місця його скоєння.
ОСОБА_12 у цей час, реалізовуючи свої умисні дії, залишався у салоні автомобіля та спостерігав за навколишньою обстановкою.
ОСОБА_13 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, виконуючи свою роль при скоєнні злочину, наздогнав потерпілу ОСОБА_18 та шляхом ривку зірвав з шиї останньої належний їй золотий ланцюжок вагою 8 грамів, вартістю 8000 гривень з кулоном із золота, вагою 4 грами, вартістю 4000 гривень, тим самим відкрито викрав майно потерпілої на загальну суму 12000 гривень, після чого заскочив до салону автомобіля під керуванням ОСОБА_11 , і разом із ОСОБА_12 та ОСОБА_11 зникли з місця скоєння злочину.
Після вчинення відкритого викрадення майна відносно потерпілої ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , продовжуючи діяти умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, знов вчинили корисливий злочин з розподілом вищевказаних ролей при наступних обставинах.
В цей же день, приблизно о 16 год. 05 хв., ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , рухаючись неподалік будинку № 76 по вул. Незалежної України в м. Запоріжжя, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, згідно з відведеними кожному ролями, запримітили потерпілу ОСОБА_19 , яка рухалась вздовж будинку № 76 по вул. Незалежної України в м. Запоріжжя, та обрали її об'єктом вчинення злочину, після чого, ОСОБА_17 , зупинив автомобіль неподалік вказаного будинку, чим надав змогу ОСОБА_13 вийти з салону автомобіля та настигнути потерпілу, при цьому, продовжував знаходитись за кермом автомобіля та чекав моменту закінчення скоєння злочину для подальшого миттєвого зникнення з місця його скоєння.
ОСОБА_12 у цей час, реалізовуючи свої умисні дії, залишався у салоні автомобіля та спостерігав за навколишньою обстановкою.
ОСОБА_13 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, виконуючи свою роль при скоєнні злочину, наздогнав потерпілу ОСОБА_19 , та шляхом ривку зірвав з шиї останньої належний їй золотий ланцюжок вагою 2 грами, вартістю 2000 гривень з хрестиком із золота, вагою 2 грами, вартістю 2000 гривень, тим самим відкрито викрав майно потерпілої на загальну суму 4 000 гривень, після чого заскочив до салону автомобіля під керуванням ОСОБА_11 , і разом із ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , зникли з місця скоєння злочину.
18 липня 2017 року у ранковий час доби ОСОБА_13 вступив в злочинну змову з ОСОБА_12 та ОСОБА_20 , направлену на матеріальне збагачення шляхом відкритого викрадення майна мешканців м. Запоріжжя, при цьому заздалегідь розподіливши між собою злочинні ролі таким чином: ОСОБА_17 , знаходячись за кермом автомобіля «Daewoo Lanos» д.р.н. НОМЕР_1 , забезпечує мобільність пересування при скоєнні злочинів, ОСОБА_12 - спостерігає за навколишньою обстановкою, та у разі непередбаченої ситуації подає умовні знаки для швидкого зникнення з місця злочину з метою запобігання затримання, а ОСОБА_13 , в свою чергу, безпосередньо викрадає майно у потерпілих.
З метою реалізації свого сумісного злочинного наміру, приблизно о 13-00 годині, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 на вказаному транспортному засобі прибули на територію м. Запоріжжя.
В подальшому, 18 липня 2017 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , рухаючись неподалік будинку № 15 по вул. Північнокільцева м. Запоріжжя, маючи прямий умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, згідно відведеним кожному ролям, запримітили потерпілу ОСОБА_21 , яка рухалась вздовж будинку № 15 по вул. Північнокільцева м. Запоріжжя, та обрали її об'єктом вчинення злочину, після чого, ОСОБА_17 , зупинив автомобіль неподалік вказаного будинку, надав змогу ОСОБА_13 вискочити із салону автомобіля та настигнути потерпілу ОСОБА_22 .
ОСОБА_12 у цей час залишався у салоні автомобіля та спостерігав за навколишньою обстановкою. ОСОБА_11 знаходився за кермом автомобіля, та чекав моменту закінчення скоєння злочину для миттєвого зникнення з місця його скоєння.
ОСОБА_13 , діючи повторно, виконуючи свою роль при скоєнні злочину, наздогнавши потерпілу ОСОБА_21 , шляхом ривку зірвав з шиї останньої належний їй золотий ланцюжок 585 проби вагою 8 грамів вартістю 8159 гривень 28 копійок, із хрестиком із золота 585 проби, вагою 5 грамів, вартістю 5099 грн. 55 коп., тим самим відкрито викрав майно потерпілої на загальну суму 13 258 грн. 83 коп., після чого заскочив до салону автомобіля під керуванням ОСОБА_16 , і разом із ОСОБА_12 та ОСОБА_20 , зникли з місця скоєння злочину.
Стороною обвинувачення зазначені дії ОСОБА_12 та ОСОБА_16 кваліфіковані за ч. 1 ст. 186 КК України, як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2020 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку зі смертю обвинуваченого.
За наслідком судового розгляду місцевий суд прийшов до висновку, що надані стороною обвинувачення докази не підтверджують факт співучасті ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у відкритому викраденні майна потерпілих, тому обвинувачені підлягають виправданню у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 186 КК України у зв'язку з недоведеністю вчинення ними кримінальних правопорушень на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 5 жовтня 2021 року:
ОСОБА_11 та ОСОБА_12 визнані невинуватими у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України та виправдані на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_11 у виді застави ухвалено скасувати, повернувши особі, яка вносила заставу, суму застави у повному обсязі - 48 000 грн.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_18 та ОСОБА_15 залишено без розгляду.
Арешти, накладені 20.07.2017 року ухвалами слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя по кримінальному провадженню, скасовано.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.
Вимоги і узагальнені доводи апеляційних скарг.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 не погоджується з оскаржуваним вироком, вважає його незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального правопорушення та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Просить вирок суду скасувати повністю та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі. Визнати винним ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Під час апеляційного розгляду просить допитати потерпілу ОСОБА_23 , свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25 .
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не оцінив докази обвинувачення у сукупності, тим самим допустивши винесення незаконного та необґрунтованого рішення. На думку сторони обвинувачення, суд першої інстанції у вироку дав вибіркову оцінку дослідженим доказам, не провів ґрунтовного аналізу всіх доказів у їх сукупності, та не навів переконливих мотивів, чому прийняв одні докази та відкинув інші. Так, суд взяв до уваги показання обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , розцінивши докази сторони обвинувачення як припущення та такі, які не спростовують версію сторони захисту щодо відсутності у ОСОБА_12 та ОСОБА_11 спільного з ОСОБА_13 умислу, направленого на відкрите викрадення чужого майна.
Так, зокрема суд першої інстанції безпідставно відніс до припущення такий доказ як покази потерпілої ОСОБА_23 , котра в судовому засіданні повідомила, що вона впевнена, що і інші особи, які знаходились в автомобілі, також причетні до цього злочину, оскільки діяли злагоджено та, при цьому, як пояснила потерпіла, вона, перед тим як її пограбував ОСОБА_13 , бачила схожий автомобіль, котрий проїжджав поруч з нею, де вона гуляла з онуком, однак лише згодом, після того як було вчинено відносно неї злочин, вона зрозуміла, що особи, які знаходились в цьому автомобілі, запримітили її як жертву нападу та, зупинивши автомобіль неподалеку, вчинили заплановане, бо фактично місце прогулянки потерпілої ОСОБА_23 в момент вчинення нападу на неї - є закрита прибудинкова територія, яку з проїзної частини розгледіти неможливо. Також потерпіла ОСОБА_23 повідомила, що одразу після вчинення злочину до неї підійшов невідомий та, представившись працівником поліції, пояснив, що правоохоронні органи обізнані про те, що невідомі на автомобілі вчиняють відкрите викрадення майна у мешканців міста Запоріжжя, за ними стежать та зараз планується затримання винних осіб.
Дані покази потерпілої узгоджуються і показаннями свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , котрі пояснили, що, знаходячись на чергуванні в червні 2017 року, вони отримали орієнтування на автомобіль Ланос сірого кольору. Відповідно до орієнтування, невідомі особи на даному автомобілі вчиняють відкрите викрадення майна мешканців міста. Свідки пояснили, що вони були очевидцями вчинення злочину відносно потерпілої ОСОБА_23 та бачили як автомобіль під керуванням ОСОБА_11 , не вимикаючи двигун, стояв неподалік місця нападу на потерпілу. Свідки повідомили, що бачили як ОСОБА_13 біжить від потерпілої та швидко сідає на заднє пасажирське сидіння автівки, після чого автомобіль різко починає рухатись в напрямку виїзду з м. Запоріжжя. За кермом автомобілю та на передньому пасажирському сидінні, через опущене скло, свідки бачили осіб, котрих, через невеликий проміжок часу, не втрачаючи з поля зору автомобіль, було затримано на виїзді з міста Запоріжжя разом з ОСОБА_13 . На думку сторони обвинувачення, суд першої інстанції безпідставно піддав сумніву покази свідків ОСОБА_24 , та ОСОБА_25 , зазначивши, що останні є працівниками поліції та дії даних працівників поліції, направлених на затримання обвинувачених, були предметом розслідування у іншому кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 365 КК України, яке в подальшому було закрито. Крім того, у своєму рішенні суд першої інстанції безпідставно зазначив, що свідки не змогли назвати де саме стояв автомобіль обвинувачених в момент вчинення нападу па потерпілу та де знаходились свідки у цей момент, оскільки свідок в судовому засіданні, на пропозицію суду, зобразив графічно на аркуші формату А4 розташування проїжджої частини, автомобілю нападників та місце, де знаходився свідок в момент вчинення злочину, а також всю оточуючу обстановку навколо з будинками та спорудами. Даний аркуш з зображеннями був долучений до матеріалів провадження.
Таким чином, вважає, що характер описаних потерпілою та свідками подій скоєного злочину, місце скоєння злочину, поведінка усіх трьох обвинувачених, котра направлена на швидке покинення місця скоєння злочину та меж міста Запоріжжя, не ставлять версію обвинувачення більш вірогідною за версію захисту, а навпаки - спростовує вибудувану версію захисту про те, що, нібито, обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не були обізнані про наміри ОСОБА_13 вчиняти злочини, а приїхали до міста Запоріжжя на "екскурсію".
Крім того, звертає увагу, що ухвалою Запорізького апеляційного суду від 26.11.2019 року було скасовано попередній вирок суду у цій справі. Ухвалюючи своє рішення суд апеляційної інстанції зазначав, що у вироку суду першої інстанції від 08.11.2018 року не було мотивовано чому суд прийняв одні докази та відкинув інші. З огляду на викладені вище аргументи, сторона обвинувачення вважає, що ухвалюючи вирок суду від 05.10.2021 року, судом першої інстанції допущені ідентичні недоліки - безпідставно та необґрунтовано відкинуті докази сторони обвинувачення та одночасно невмотивовано судом взято до уваги версію обвинувачених.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_10 не погоджується з оскаржуваним вироком, вважає його незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі. Визнати винним ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Під час апеляційного розгляду просить допитати потерпілих ОСОБА_23 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та свідків ОСОБА_24 і ОСОБА_25 та дослідити письмові докази, які перелічені у вироку.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не оцінив докази обвинувачення у сукупності, тим самим допустивши винесення незаконного та необґрунтованого рішення. Так, суд надав перевагу показанням обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які стверджували, що не були обізнані про те, що ОСОБА_13 вчиняв злочини, при цьому, не звернув увагу, що обвинувачені взагалі не змогли пояснити причину своєї поїздки до м. Запоріжжя, також не можуть надати пояснення чому саме вони, знаходячись на протязі тривалого часу в салоні автомобіля, неодноразово зупинялись на вимогу ОСОБА_13 у дворах будинків. Крім того, суд не звернув увагу на період часу, коли вчинялися злочини, а також напрямок руху транспортного засобу, в якому знаходились обвинувачені. У кожному з випадків вчинення злочину обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_12 могли слідкувати за пересуванням ОСОБА_13 . Обвинувачені не надали чіткого пояснення чому після того, як ОСОБА_13 сідав у автомобіль, двигун якого завжди працював, відразу залишали місце злочину.
Так, за показами потерпілої ОСОБА_19 злочин відносно неї був вчинений біля будинку №76А по вул. Незалежної України, після якого ОСОБА_13 сів у заведений у цей час автомобіль і той відразу почав рухатись, за показаннями потерпілої ОСОБА_18 злочин відносно неї був вчинений біля будинку №76 по вул. Незалежної України, після якого ОСОБА_13 втік у бік будинку №76А, де як раз неподалік стояв автомобіль, в якому знаходились ОСОБА_11 та ОСОБА_26 .
Суд першої інстанції безпідставно відніс до припущення такий доказ як покази потерпілої ОСОБА_23 , котра в судовому засіданні повідомила, що вона впевнена, що і інші особи, які знаходились в автомобілі, також причетні до цього злочину, оскільки діяли злагоджено та, при цьому, як пояснила потерпіла, вона, перед тим як її пограбував ОСОБА_13 , бачила схожий автомобіль, котрий проїжджав поруч з нею, де вона гуляла з онуком, однак лише згодом, після того як було вчинено відносно неї злочин, вона зрозуміла, що особи, які знаходились в цьому автомобілі, запримітили її як жертву нападу та, зупинивши автомобіль неподалеку, вчинили заплановане, бо фактично місце прогулянки потерпілої ОСОБА_23 в момент вчинення нападу на неї - є закрита прибудинкова територія, яку з проїзної частини розгледіти неможливо. Також потерпіла ОСОБА_23 повідомила, що одразу після вчинення злочину до неї підійшов невідомий та, представившись працівником поліції, пояснив, що правоохоронні органи обізнані про те, що невідомі на автомобілі вчиняють відкрите викрадення майна у мешканців міста Запоріжжя, за ними стежать та зараз планується затримання винних осіб.
Дані покази потерпілої узгоджуються і показаннями свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , котрі пояснили, що, знаходячись на чергуванні в червні 2017 року, вони отримали орієнтування на автомобіль Ланос сірого кольору. Відповідно до орієнтування, невідомі особи на даному автомобілі вчиняють відкрите викрадення майна мешканців міста. Свідки пояснили, що вони були очевидцями вчинення злочину відносно потерпілої ОСОБА_23 та бачили як автомобіль під керуванням ОСОБА_11 , не вимикаючи двигун, зупинився неподалік потерпілої та з автомобілю вийшов ОСОБА_13 , який направився до ОСОБА_23 та, зірвавши з потерпілої ланцюжок, сів до згаданої автівки на заднє пасажирське сидіння, після чого автомобіль різко зірвався з місця. За кермом автомобілю та на передньому пасажирському сидінні, через опущене скло, свідки бачили осіб, котрих, через невеликий проміжок часу, не втрачаючи з поля зору автомобіль, було затримано на виїзді з міста Запоріжжя разом з ОСОБА_13 .
Аналізуючи зазначені покази потерпілих, поведінку обвинувачених під час скоєння злочину та їх покази надані в судовому засіданні, щодо згаданих обставин, сторона обвинувачення вважає, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано докази сторони обвинувачення та необґрунтовано віднесено до категорії припущень.
На думку сторони обвинувачення, характер описаних потерпілою та свідками подій скоєного злочину, місце скоєння злочину, поведінка усіх трьох обвинувачених, котра направлена на швидке покинення місця скоєння злочину та меж міста Запоріжжя, не ставлять версію обвинувачення більш вірогідною за версію захисту, а навпаки - спростовує вибудувану версію захисту про те, що, нібито, обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не були обізнані про наміри ОСОБА_13 вчиняти злочини, а приїхали до міста Запоріжжя на "екскурсію".
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні просила закрити апеляційне провадження відносно ОСОБА_11 у зв'язку його смертю.
Захисники - адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не заперечували проти закриття апеляційного провадження у зв'язку зі смертю виправданого ОСОБА_11 .
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Колегія суддів не перевіряє доводи апелянта щодо наявності в діях ОСОБА_11 інкримінованого складу злочину, зважаючи на те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_11 з перегляду вироку місцевого суду в апеляційному порядку підлягає закриттю, з таких підстав.
Пунктом 5 частини 1 статті 284 КПК України передбачено закриття кримінального провадження в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
Згідно з ч. 7 ст. 284 КПК України у разі встановлення під час судового провадження обставин, передбачених п.п. 5-9, 9-1 ч. 1 цієї статті, а також у випадку, передбаченому п.п. 2, 3 ч. 2 цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Згідно актового запису про смерть № 2405 від 28.09.2022 року ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , смерть зареєстрована в Шевченківському відділі ДРАЦС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Як вбачається з оскаржуваного вироку ОСОБА_11 визнаний невинуватим за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, та виправданий.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що виправдувальний вирок, зокрема стосовно ОСОБА_11 оскаржується виключно стороною обвинувачення.
Відповідно до ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Отже, статтею 417 КПК України передбачено скасування, за наявності певних обставин, лише обвинувального вироку.
За таких обставин, вирок відносно ОСОБА_11 , яким його виправдано, з урахуванням положень ст. 417 КПК України, скасуванню не підлягає.
Відсутність вимоги законодавця до скасування виправдувального вироку в разі смерті особи, яка притягувалась до кримінальної відповідальності, унеможливлює прийняття такого рішення.
Так як смерть обвинуваченого у більшості випадків робить апеляційне провадження безпредметним, оскільки застосування до особи, яка померла, кримінально-правових наслідків діяння є неможливим. Припинення кримінального переслідування особи, яка померла, дозволяє уникнути надмірного витрачання ресурсів держави, адже продовження такого переслідування виключно заради формального визнання померлого винуватим у вчиненні злочину, як правило, не має жодного практичного сенсу.
Отже, вищенаведені положення кримінального процесуального закону та факт смерті ОСОБА_11 унеможливлюють здійснення розгляду кримінального провадження з перегляду в апеляційному порядку вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 5 жовтня 2021 року в частині виправдання ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 186 КК України, а тому апеляційне провадження відносно ОСОБА_11 слід закрити, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові ЄУ № 761/24101/15-к (провадження 51-870км19) від 21.11.2019 року.
При цьому суд продовжує апеляційний розгляд за скаргами сторони обвинувачення відносно ОСОБА_12 .
Керуючись ст. 284, 404, 405, 417, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційне провадження за скаргами прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_9 , прокурора Запорізької окружної прокуратури ОСОБА_10 з перегляду вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 5 жовтня 2021 року відносно ОСОБА_11 , який виправданий за ч. 2 ст. 186 КК України, закрити внаслідок смерті ОСОБА_11 .
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4