Копія
31 січня 2023 року Справа № 608/564/22
Номер провадження2-а/608/5/2023
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :
головуючої судді Запорожець Л. М.
за участю секретаря с/з Фаштиковської М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чортків адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 03.04.2022 року серії БАБ № 677218, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. В позовній заяві вказав, що інспектором сектору реагування патрульної поліції Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Підгайним Юрієм Ігоровичем неправомірно винесено відносно нього постанову про адміністративне правопорушення від 03.04.2022 серії БАБ №677218 за ч. 1 ст. 126 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Оригінал постанови знаходиться у відповідача, йому було вручено другий примірник, копія якого додається до позову. В графі 5 оскаржуваної постанови зазначено, що нібито він «не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, а також реєстраційний талон на транспортний засіб, чим порушив п. 2.1.А, п. 2.1.Б ПДР». При цьому, в постанові інспектором зроблено висновок, що зазначеними діями він нібито скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП -«Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб ...», яке передбачає накладення штрафу в розмірі 425 грн. Однак вважає, що оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена протиправно та підлягає скасуванню, оскільки зупинка автомобіля здійснена без наявності законних підстав для такої зупинки згідно із статтею 35 Закону «Про національну поліцію», а отже всі подальші дії та рішення інспектора також протиправні (Розділ II позову); в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, та неможливість пред'явлення електронних документів сталась не з його вини (Розділ III позову), а тому постанова винесена з порушенням передбаченої процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення (Розділ IV позову), а саме: 07.02.2019 він отримав посвідчення водія серії НОМЕР_1 нового зразка і 19.08.2021 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу SKODA Octavia A 7 серії НОМЕР_2 . Після встановлення ним додатку «Дія» вказані документи автоматично відображені у мобільному додатку і завжди пред'являлись ним контролюючим органам із застосуванням додатку «Дія» у електронному форматі. Це пояснюється тим, що законодавство України передбачає пред'явлення вказаних документів зі смартфону у додатку «Дія». Наявність у водія «паперових»документів не є обов'язковою. Щодо суті справи, то 03.04.2022 він здійснював рух на автомобілі в м. Чортків. Жодних порушень ПДР, які могли б стати підставою для зупинки автомобіля поліцією, не допускав. Під час руху, він бачив, що недалеко їхав службовий автомобіль поліції, а тому був особливо уважний, щоб не допустити жодних порушень ПДР. Через деякий час автомобіль поліції увімкнув проблискові маячки синього та червоного кольору. Зрозумівши, що це вимога зупинки, він невідкладно зупинив свій автомобіль з дотриманням усіх правил зупинки. Після цього, до нього підійшли працівники поліції та попросили пред'явити їм для перевірки документи. Як виявилося, один з інспекторів був колишній його знайомий і пізніше він зрозумів, що автомобіль вони зупинили спеціально, оскільки знали, що це саме він ним керує. У відповідь він повідомив що жодних порушень не вчиняв і їхав особливо уважно. У зв'язку з цим, він попросив інспектора назвати причину зупинки. Роздумуючи декілька секунд інспектор назвав причину зупинки: «Перевірка документів». Він відповів, що серед переліку підстав зупинки, передбачених статтею 35 Закону про «Національну поліцію», відсутня така підстава зупинки, як «Перевірка документів». Незважаючи на безпідставність зупинки я дістав смартфон та відкрив додаток «Дія» для пред'явлення документів на право керування. Проте, зайшовши у додаток «Дія» він виявив відсутність у ньому посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Він повідомив інспекторам на місці зупинки, що декілька років він користується зазначеним додатком і вказані документи завжди були у ньому відображені. А тому він наголосив, що відсутняйого вина у відсутності цих документів у мобільному додатку. Однак, інспектори проігнорували вказані пояснення, зазначивши, що він повинен мати при собі «паперові» документи. Після цього, інспектори відлучилися до свого автомобіля і там зачинилися. Через деякий час один з інспекторів повернувся і вручив йому вже складену за невідомих обставин постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. При отриманні постанови він власноручно написав у ній причину, та повідомив, що може надати оригінал документу, який є вдома, однак поліцеські на це не відреагували. На місці зупинки інспектори не повідомляли його про розгляд адміністративної справи, не сповіщали про дату, час, розгляду, про особу, яка буде розглядати, тощо. Вся процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення звелась вручення йому вже складеної постанови.
Вказує, що жодних порушень ПДР, які могли б стати підставою для його зупинки працівниками поліції, він не допускав. При цьому, вимога поліцейським зупинки транспортного засобу та вимога пред'явити документи може здійснитись лише на законних підставах, передбачених статтею 35 Закону «Про національну поліцію». При цьому, у статті 35 Закону наведено вичерпний перелік підстав зупинки, зокрема серед яких однією з підстав зупинки є порушення ПДР. Відповідно до ст.19 Конституції «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». При зупиненні транспортного засобу інспектор не повідомив мені жодної з 10, передбачених ст.35 Закону «Про національну поліцію» підстав зупинки. Озвучена інспектором підстава «Перевірка документів» відсутня серед переліку підстав зупинки, перелічених у статті 35 Закону «Про національну поліцію». Це свідчить про те, що він не порушував ПДР. Тому, законні підстави у поліцейського для зупинки вказаного транспортного засобу були відсутні. Фактичною підставою зупинки стало особисте бажання інспектора зупинити мій автомобіль, який був колишнім моїм знайомим. Доказом відсутності жодних порушень ПДР є те, що інспектори не виносили відносно нього жодних інших постанов за порушення ПДР, окрім оскаржуваної постанови.
Пунктом 2.1 ПДР встановлено, що водій повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. Згідно п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського у разі наявності законних підстав зупинки водій повинен зупинитися та пред'явити для перевірки зазначені документи. Постановою КМУ №956 від 23.10.2019 затверджено Порядок застосування електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Цей Порядок визначає процедуру замовлення, формування, пред'явлення та перевірки електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Під термінами електронне посвідчення водія (далі - е-посвідчення) та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (далі - е-свідоцтво) слід розуміти цифрове відображення виданих особі національного посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом). Цей ідентифікатор забезпечує перехід за посиланням на відповідний підтвердний запис в електронних ресурсах єдиної інформаційної системи МВС.
Частиною 3 зазначеного Порядку визначено, що особа, яка отримала посвідчення водія та/або свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, має право замовити е-посвідчення та е-свідоцтво. Для замовлення е-посвідчення та/або е-свідоцтва така особа повинна завантажити на смартфон мобільний додаток Дія та пройти електронну ідентифікацію.
Е-посвідчення та е-свідоцтво формуються автоматично за наявності в єдиній інформаційній системі МВС усіх відомостей, зазначених у посвідченні водія та свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. В тому числі відцифрованого образу обличчя особи для формування е-посвідчення. Е-посвідченню та е-свідоцтву присвоюється унікальний електронний ідентифікатор (QR-код) для доступу до відомостей єдиної інформаційної системи МВС, на підставі яких формувалися е-посвідчення та е-свідоцтво.
Інспектор звинуватив його у тому, що начебто він «... не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, а також реєстраційний талон на транспортний засіб, чим порушив П.2.1.А, П.2.1.Б ПДР».
Вказує, що е-посвідчення та е-свідоцтво формуються автоматично і водій має право пред'явити дані документу у електронному форматі. Наявність при ньому «паперових» документів не є обов'язковою. З 2019 року він користується додатком «Дія» і пред'являє документи лише у електронному форматі зі смартфону. Він не возить постійно при собі «паперових» документів, оскільки закон не зобов'язує його це робити. Жодного разу в нього раніше не було такого випадку, щоб даних документів не було в «Дії». Крім того, він пропонував працівникам поліції, що може надати паперовий варіант, який знаходиться вдома. Посилається на те, що вперше ці електронні документи зникли з додатку «Дія» 03.04.2022 року. Скоріш за все зникнення документів пов'язано з війною. Попри це, він не можу нести відповідальність за те, що адміністратори застосунку «Дія» закрили доступи до електронних додатків.
Тому вважає, що в його діях відсутня вина і він не може нести відповідальності за правопорушення, яке не вчиняв. А отже вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП і, як наслідок, оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною та підлягає до скасування. На підтвердження наявності в нього посвідчення водія і реєстраційного документу на транспортний засіб надає його копію до даного позову. Всі його клопотання поліцейський залишив взагалі без розгляду і знехтував його правами, а тому вважає, що його зупинка була незаконною та відповідно постанова в справі про адміністративне правопорушення винесена поліцейським з грубим порушенням норм законодавства, відомчих актів МВС України, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, необгрунтовано, упереджено, за неіснуюче правопорушення, якого він не скоїв, з порушенням його законних прав, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.
Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує, просить задоволити. Подав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Раніше подано відзив на позов, в якому просить розгляд справи проводити без участі його представника, позов не визнає, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву. Просить відмовити у задоволенні позову.
Вивчивши та дослідивши письмові докази, допитавши свідка, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких мотивів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином, аналіз ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом того, що особою вчинено певне діяння, яке може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Згідно ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За змістом ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Так відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення визначено відповідними статтями КУпАП, а процедура оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованою в Мінюсті України 10.11.2015 року за № 1408/27853 (надалі - Інструкція).
Так, відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених деякими статтями КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у ст.268 КУпАП, зокрема: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката.
Поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП).
Відповідно до п. 9 Розділу III Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно ст.ст. 245,252,280,283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, зокрема підлягають з'ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблене на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від
23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у
справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації
транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП.
Зокрема, у ній мають бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст.285 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. У випадках, передбачених ст.258 КУпАП, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Згідно приписів ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За загальним правилом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню.
Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст. 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов'язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Цим принципом повинен керуватись працівник поліції, коли розглядає справу про адміністративне правопорушення, за результатами якої приходить до переконання про винуватість особи.
На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку, якщо рішення суб'єкта владних повноважень (у даному випадку - поліцейського) буде оскаржено, то обов'язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки, в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов'язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.
Позиція ОСОБА_1 зводиться до заперечень факту підставності та законності його зупинки, правомірності дій поліції щодо винесення постанови про порушення ним Правил дорожнього руху України, отже ця обставина входить до предмету доказування.
Судом встановлено, що 07.02.2019 позивач отримав посвідчення водія серії НОМЕР_1 нового зразка і 19.08.2021 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу SKODA Octavia A 7 серії НОМЕР_2 .
Після встановлення ним додатку «Дія» вказані документи автоматично відображені у мобільному додатку і завжди пред'являлись ним контролюючим органам із застосуванням додатку «Дія» у електронному форматі.
03.04.2022 позивач здійснював рух на автомобілі в м. Чортків. Інспектором сектору реагування патрульної поліції Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Підгайним Юрієм Ігоровичем цього дня було винесено відносно ОСОБА_1 постанову про адміністративне правопорушення від 03.04.2022 серії БАБ №677218 за ч. 1 ст. 126 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень, яку він вважає незаконною та просить скасувати , а провадження щодо нього закрити.
В судовому засіданні судом не було встановлено жодних порушень ПДР позивачем, які могли б стати підставою для зупинки автомобіля позивача інспектором сектору реагування патрульної поліції Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Підгайним Ю.І., та такі докази не були подані суду відповідачем.
Статтею 35 Закону «Про Національну поліцію» наведено вичерпний перелік підстав зупинки водіїв, зокрема серед яких однією з підстав зупинки є порушення ПДР.
Відповідно до ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При зупиненні транспортного засобу інспектор не повідомив позивачу ОСОБА_1 жодної, передбаченої ст.35 Закону «Про національну поліцію», правомірної підстави його зупинки. Про це також не було відмічено у постанові про притягнення до адміністартивної відповідальності.
Озвучена інспектором підстава «Перевірка документів», відсутня серед переліку підстав зупинки, перелічених у статті 35 Закону «Про національну поліцію».
Вказане свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 не порушував ПДР України, а тому, законні підстави у поліцейського Підгайного Ю.І. для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , були відсутні.
Доказом відсутності жодних порушень ПДР України з боку позивача є те, що інспектор поліції Підгайний Ю.І. не виніс відносно позивача ОСОБА_1 жодної іншої постанови за порушення якоби ним ПДР України, які б давали законні підстави для його зупинки та в подальшому для приятгнення до адміністративної відповідальності, окрім оскаржуваної постанови.
Пунктом 2.1 ПДР встановлено, що водій повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб.
Згідно п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського у разі наявності законних підстав зупинки водій повинен зупинитися та пред'явити для перевірки зазначені документи. Постановою КМУ №956 від 23.10.2019 затверджено Порядок застосування електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Цей Порядок визначає процедуру замовлення, формування, пред'явлення та перевірки електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Під термінами електронне посвідчення водія (далі - е-посвідчення) та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (далі - е-свідоцтво) слід розуміти цифрове відображення виданих особі національного посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом). Цей ідентифікатор забезпечує перехід за посиланням на відповідний підтвердний запис в електронних ресурсах єдиної інформаційної системи МВС.
Частиною 3 зазначеного Порядку визначено, що особа, яка отримала посвідчення водія та/або свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, має право замовити е-посвідчення та е-свідоцтво. Для замовлення е-посвідчення та/або е-свідоцтва така особа повинна завантажити на смартфон мобільний додаток Дія та пройти електронну ідентифікацію.
Е-посвідчення та е-свідоцтво формуються автоматично за наявності в єдиній інформаційній системі МВС усіх відомостей, зазначених у посвідченні водія та свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. В тому числі відцифрованого образу обличчя особи для формування е-посвідчення. Е-посвідченню та е-свідоцтву присвоюється унікальний електронний ідентифікатор (QR-код) для доступу до відомостей єдиної інформаційної системи МВС, на підставі яких формувалися е-посвідчення та е-свідоцтво.
На підтвердження наявності в позивача посвідчення водія і реєстраційного документу на транспортний засіб, останній надав його копію до даного позову.
Зупинка позивача ОСОБА_1 була безпідставною, незаконною та відповідно постанова в справі про адміністративне правопорушення винесена поліцейським з порушенням норм законодавства, відомчих актів МВС України, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, необгрунтовано, упереджено, за неіснуюче правопорушення, якого він не скоїв, з порушенням його законних прав, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, факт правомірності зупинки позивача та відповідно в подальшому порушення позивачем Правил дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи суду не надано. Представник відповідача та інспектор Підгайний Ю.І., до суду жодного разу не з'явились, хоча саме на них закон покладає обов'язок щодо доказування правомірності дій та винесення рішення, якщо вони заперечують проти позову.
За таких обставин факт правомірності зупинки позивача ОСОБА_1 , а відповідно і в подальшому винесення постанови про встановлення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення, не є доведеним поза розумним сумнівом.
Отже, в зв'язку з наведеним позов підлягає задоволенню, постанова в справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №272648 від 05 жовтня 2021 відносно позивача - скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 122, 126, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 до Головного Управління національної поліції в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, вул. Валова, 11) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 03.04.2022 року серії БАБ № 677218 - задоволити.
Скасувати постанову, винесену інспектором сектору реагування патрульної поліції Чортківського районного відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області Підгайним Юрієм Ігоровичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, серії БАБ № 677218 від 03.04.2022 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя: /підпис/
Копія вірна
Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи № 608/564/22.
Рішення набрало законної сили " " ________________ року.
Суддя: Л. М. Запорожець
Копію рішення видано " " _______________ року.
Секретар: