Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про вжиття заходів забезпечення позову
30 січня 2023 року м. ХарківСправа № 922/331/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
розглянувши заяву (вх. № 331/23 від 27.01.2023) Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про вжиття заходів забезпечення позову
по матеріалам справи
за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", м. Київ
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", м. Харків
про визнання недійсним рішення
Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (надалі - Позивача) звернувся 27.01.2023 до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним, з моменту винесення, рішення Правління Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", оформлене протоколом від 25.01.2023.
Також, разом з позовною заявою Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулося до суду із заявою про забезпечення позову (вх. №331/23) шляхом вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" позову до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" про визнання недійсним рішення Правління Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", оформлене протоколом №б/н від 25.01.2023, шляхом заборони Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (ідентифікаційний код 03359500), а також усім та будь-яким органам у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, а саме: Міністерству юстиції України, усім та будь-яким іншим суб'єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (територіальним органам Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським радам, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, державним та приватним нотаріусам) вчиняти реєстраційні дії щодо внесення змін до відомостей про Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (ідентифікаційний код 03359500), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі реєстраційних дій щодо внесення будь-яких змін до відомостей про керівника цієї юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені цієї юридичної особи, а також реєстраційні дії щодо поновлення (актуалізації) запису (записів) про керівника цієї юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені цієї юридичної особи.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 05.07.2022 на виконання вимог ухвали Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2022 Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.05.2022 №429-р "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні у виняткових випадках", між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА) та Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" укладено Договір управління активами №11/2022, згідно умов якого, АРМА передає в управління АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" активи, а саме майно (корпоративні права) на які було накладено арешт згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2022 у справі №757/11188/22-к.
Як наслідок, АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" отримало в управління Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" у кількості 991 142 штук простих іменних акцій, власником яких є компанія Тантер Холдінгс Лімітед (Tanter Holdings LTD), у кількості 1 057 990 штук простих іменних акцій, власником яких є компанія Ерісвелл Трейдіенг Лімітед (Eriswell Trading LTD), у кількості 1 251 703 штук простих іменних акцій, власником яких є компанія Содеман Лімітед (Sodeman LTD), які в сукупності становлять 45,3354%.
Заявником, як Управителем активами, на виконання положень ст. 53 Закону Країни №514-VI від 17.09.2008 "Про акціонерні товариства", здійснено зміну членів Наглядової Ради АТ "Харківгаз", де у подальшому відповідно до Протоколу засідання Наглядової ради АТ “Харківгаз” №1/23 від 11.01.2023, яке проведено в присутності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головою правління АТ “Харківгаз” обрано ОСОБА_4 , а членами правління обрано ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Як зазначає Позивач (Заявник), йому стало відомо, що 25.01.2023 року відповідно до Протоколу засідання Правління АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “ХАРКІВГАЗ”, вирішено, серед іншого: - обрати уповноваженою особою, яка може вчиняти дії від імені Товариства без довіреності, у тому числі підписувати договори та будь-які інші документи у порядку передбаченому Статутом Товариства, у разі тимчасового виконання обов'язків Голови Правління Товариства члена Правління Товариства ОСОБА_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт: НОМЕР_2 , виданий Будьонівським РВД МУ УМВС України в Донецькій області 29 жовтня 1997 року) та внести зміни до відомостей стосовно Товариства в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань в розділ “Прізвище, ім'я по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи” включивши до нього: “Панков Олександр Юрійович” (підписант згідно Статуту у разі тимчасового виконання ним обов'язків Голови Правління Товариства)”; - Уповноважити ОСОБА_8 здійснити всі передбачені чинним законодавством заходи щодо реєстрації змін у виконавчому органі Товариства у відповідних органах державної реєстрації відповідно до прийнятих рішень по питанням порядку денного цього засідання Правління Товариства.
Отже, АТ “Чорноморнафтогаз”, як Управителем активами, здійснено зміну членів Наглядової Ради АТ “Харківгаз”, а виключно Наглядова рада наділена повноваженнями на призначення особи, яка має право вчиняти дії від імені Товариства без довіреності (Голова правління, Тимчасово виконуючий повноваження Голови правління), внаслідок чого прийняття Правлінням АТ “Харківгаз” рішення, що стосується призначення такої особи виходить за межі повноважень Правління, що має прямий вплив на права та інтереси Заявника, як Управителя активами та свідчить на користь очевидної протиправності такого рішення.
Таким чином, рішення, оформлене протоколом №бн від 25.01.2023р, прийнято з перевищенням повноважень Правління, а оскаржуване рішення Правління порушує право АТ “ДАТ Чорноморнафтогаз”, як управителя, брати участь в належному управлінні товариством, адже окремі управлінські рішення можуть бути прийняті особою, яка не призначалась Наглядовою радою в якості Тимчасового виконувача обов'язків Голови Правління Товариства.
Отже Заявник вважає, що у разі невжиття такого заходу забезпечення позову як заборона державним реєстраторам вносити відповідні зміни до реєстру істотно ускладнить виконання рішення суду в майбутньому, унеможливить ефективний захист інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки, у випадку задоволення позовних вимог заявник змушений буде повторно звертатися до суду із вимогами про скасування рішення державного реєстратора про зміну відомостей про юридичну особу прийнятих на підставі незаконного рішення, а також про можливе скасування наступних протиправних дій новообраного керівництва товариства, підставою вчинення яких буде попередня незаконна реєстрація.
При цьому заявник вважає, що заборона державним реєстраторам вносити відповідні зміни до реєстру є тимчасовою та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності акціонерного товариства. Тобто вжиття зазначених заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням прав Позивача, як управителя, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.
Також Заявник зазначає, що готовий запропонувати зустрічне забезпечення в розмірі, що відповідає сумі судового збору за подання позовної заяви 2684,00грн., яка буде внесена протягом трьох робочих днів з дня постановлення ухвали про задоволення цієї заяви.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
При зверненні до Господарського суду Харківської області Заявник (Позивач) в прохальній частині заяви просив суд вжити заходи забезпечення позову, як до пред'явлення ним позову до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", проте зазначена заява надійшла разом з позовною заявою. Отже під час дослідження матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову, а також з урахуванням вимог статтей 136-137 ГПК України, суд дійшов висновку, що дана заява може бути прийнято та розглянуто разом з поданим позов, оскільки забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стаді розгляду справи.
Отже вирішуючи вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, на підставі висновків, зроблених в результаті дослідження наявних у справі доказів та доказів поданих Позивачем, з урахуванням із позовною заявою крім забезпечення позову, враховуючи підтверджені ними обставини справи, аналізу доводів заяви, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З огляду на положення ст.ст. 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частина перша ст. 137 ГПК України не містить вичерпного переліку заходів, якими може бути забезпечений позов у справі. Так, згідно з п. 10 ч. 1 цієї статті позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
А отже розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих Заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про осіб (Відповідача), а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Предметом спору у цій справі є визнання недійсним, з моменту винесення, рішення Правління Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", оформлене протоколом від 25.01.2023, оскільки зазначене рішення Засідання Правління АТ "Харківгаз" вчинено з перевищенням повноважень.
У зв'язку з чим, обраний Позивачем вид забезпечення позову шляхом встановлення тимчасових обмежень щодо вчинення реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “ХАРКІВГАЗ”, є співмірними з позовними вимогами, має тимчасовий характер та не порушить прав та інтересів інших осіб, а також сторін справи.
Згідно правового висновку Верховного суду від 17.10.2019 року у справі №640/7285/19, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відтак, для обґрунтування Позивачем необхідності застосування заходів забезпечення позову є достатнім надання доказів, які вказують на те, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були, тобто надають достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у Відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, але не виключно задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення та уникнення негативних наслідків в результаті невжиття таких заходів.
Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”).
У рішенні від 31.07.2003 року у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20).
Згідно Закону України “Про судоустрій і статус суддів” кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі “Горнсбі проти Греції” зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Так, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін [рішення у справі “Горнсбі проти Греції” (Hornsby v. Стгеесе), від 19 березня 1997 року. п. 40. Reports of Judgments and Decisions 1997-11]. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі “Іммобільяре Саффі” проти Італії” (Immobiliare Saffi v. Italy), GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V).
Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу (“Бурдов проти Росії”, комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі “Горнсбі проти Греції” від 19.03.1997).
У пункті 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 по справі “Шмалько проти України” (заява № 60750/00) суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 Конвенції як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав Позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Суд нагадує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав держави в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Суд зазначає, що обрання належного й такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Суд звертає увагу, що відомості щодо виконавчого органу підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом вчинення реєстраційних дій.
Прийняте 25.01.2023 рішення Наглядової ради передбачає внесення змін до відомостей стосовно товариства в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно припущення того, що інші особи, які можуть отримати статус учасника справи, звернуться до органів державної реєстрації для внесення відповідних змін є обґрунтованим.
Суд звертає увагу, що на сьогодні заявник та призначені ним члени наглядової ради з однієї сторони, та компанії Содеман Лімітед, Тантер Холдінгс Лімітед, Ерісвелл Трейдінг Лімітед і призначені ними члени наглядової ради з іншої сторони вважають себе особами, що легітимно сформували наглядову раду та входять до неї.
Відповідно відсутність заборони вчинення реєстраційних дій може мати наслідком безкінечне прийняття цими двома складами наглядових рад протилежних рішень щодо складу виконавчого органу товариства та внесення інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що взагалі може мати наслідком дестабілізацію його роботи.
Заборона державним реєстраторам вносити відповідні зміни до реєстру є тимчасовою та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства. Тобто вжиття заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням корпоративних прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.
Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 922/2566/20, від 23.06.2021 у справі № 920/26/21, від 10.09.2021 у справі № 910/18567/20, від 22.10.2021 у справі № 922/1659/21, від 19.11.2021 у справі № 916/2009/21, від 15.04.2022 у справі № 904/7930/21.
Вжиття наведених заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову.
Заявник зазначає, що готовий запропонувати зустрічне забезпечення у розмірі, що відповідає сумі судового збору за подання позовної заяви 2684,00грн., яка буде внесена протягом трьох робочих днів з дня постановлення ухвали про задоволення цієї заяви суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право, а не обов'язок суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням норм статей 139, 140 ГПК України.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/6503/19.
Задля правильного розуміння і застосування у цій справі норм права стосовно вжиття заходів забезпечення позову, щоб воно було очевидним і не викликало розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення у сторонньої особи, суд звертається до правової позиції ВП ВС, яка викладена у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17. Так, ВП ВС зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України статті позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Поряд із наведеним, судом також враховано, що відповідно до частини першої ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з п. 2 частини першої ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій.
Відповідно до п. 2 частини четвертої ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п'ятою цієї статті, подається, зокрема, примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв'язку з юридичною особою.
З урахуванням наведеного, враховуючи те, що документи, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, у разі оскарження рішення загальних зборів акціонерів Товариства, необхідним, з метою саме ефективного захисту прав позивача, є застосування, в тому числі заходу забезпечення позову у виді заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити реєстраційні дії відносно такого Товариства на підставі оскаржуваного відповідного рішення.
Слід зазначити, що вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». У разі його вжиття нотаріуси або державні реєстратори не зможуть змінити відомості, зокрема щодо керівництва Товариства та інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи на виконання оскарженого рішення загальних зборів акціонерів такого Товариства.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду 09.11.2018 у справі №915/508/18.
Судом також враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 25.11.2019 р. у справі № 922/1992/19 щодо можливості забезпечення позову про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства шляхом зупинення дії такого рішення та заборони державним реєстраторам проводити реєстраційні дії на підставі оскаржуваного рішення.
Таким чином, аналіз положень ст.ст. 136, 137 ГПК України, вказує на те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Суд звертає увагу на те, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів держави, уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб від можливих недобросовісних дій із боку Відповідачів з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь заявника позову, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходить з того, що наявні у матеріалах справи документи підтверджують, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав та такі заходи забезпечення позову є обґрунтованими, адекватними та співмірними заявленим позовним вимогам, враховуючи документально підтверджені наміри Відповідачів здійснити оформлення речових прав в обхід процедури прийняття житлового будинку до експлуатації.
Так, постановлюючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд на виконання приписів ВС у від 31.10.2019 по справі №754/10714/18 (провадження № 61-1670св19), від 16.11.2020 по справі № 465/581/20 (провадження № 61-14189св20) стосовно того, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Стандарт доказування “вірогідності доказів”, на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, СУД ВИРІШУЄ ВІДПОВІДНО ДО СВОГО ВНУТРІШНЬОГО ПЕРЕКОНАННЯ.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зокрема, суд зазначає, що відповідно до Постанови КГС ВС від 21 серпня 2020 року по справі № 904/2357/20 у схожих правовідносинах зазначено тотожні тези.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що забезпечення позову шляхом обраного заявником способу є обґрунтованими, оскільки такий спосіб забезпечення позову відповідає чинному законодавству та є співмірним із заявленими позовними вимогами. У разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, матиме місце можливе порушення прав, у спосіб який може бути визнаний таким, що не відповідає вимогам закону та підлягає захисту у судовому порядку.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”).
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України” зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Держава Україна несе обов'язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд суб'єктивно оцінює підстави для вжиття заходів забезпечення позову в межах суб'єктивного права наданого йому законодавцем в межах ст.ст. 136-137 ГПК України задля найбільш ефективної реалізації обраного Прокурором способу захисту його порушеного права цивільного в межах заявленого позову та вважає, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають критеріям розумності, обґрунтованості, адекватності, співмірності, збалансованості та співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими Позивачем вимогами (наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги), доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів (тотожні тези викладені у Постанові КГС ВС від 30.07.2020 № 910/3836/20, Постанові ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, Постанові ВС від 21 січня 2021 року по справі № 924/881/16 (924/811/20).
З огляду на законодавчі приписи ст. 137 ГПК і з'ясувавши на підставі аналізу обставин справи та оцінки наявних у ній доказів, що невжиття заходів, про які просить Позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд вважає за можливе застосувати синергетичний спосіб забезпечення позову у вигляді накладення заборону вчиняти дії.
Тобто вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» направлені на захист прав Позивача (Заявника), оскільки у разі його вжиття нотаріуси або державні реєстратори не зможуть змінити відомості, зокрема щодо керівництва Товариства та інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи на виконання оскарженого рішення загальних зборів акціонерів такого Товариства, що узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду 09.11.2018 у справі №915/508/18.
В межах застосування принципу Jura novit curia - “суд знає закони”, суд має самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію спірних відносин, (ВП ВС у справі № 662/397/15-ц від 08.06.2021) та принципу Dura Lex, Sed Lex - “закон суровий, але це закон”, зазначає:
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі “Пайн Велів Девелопментс ЛТД” проти Ірландії” зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заяви про вжиття заходів по забезпеченню позову щодо застосування ефективного механізму захисту порушеного права.
Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви щодо забезпечення позову в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в заяві наявні обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також чітко зазначено у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог. Заявником до заяви про забезпечення позову подано достатньо доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову лише частково.
За таких обставин, оскільки, заявником доведено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
Суд наголошує про наявність процесуального права Відповідача, в порядку передбаченому ст. 145 ГПК України подати клопотання про скасування заходів забезпечення позову з урахуванням принципу змагальності сторін за п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 136, 137, 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву (вх. № 331/23 від 27.01.2023) Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.
2. Заборони Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (ідентифікаційний код 03359500; 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1), а також усім та будь-яким органам у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, а саме: Міністерству юстиції України, усім та будь-яким іншим суб'єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (територіальним органам Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським радам, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, державним та приватним нотаріусам) вчиняти реєстраційні дії щодо внесення змін до відомостей про Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (ідентифікаційний код 03359500), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі реєстраційних дій щодо внесення будь-яких змін до відомостей про керівника цієї юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені цієї юридичної особи, а також реєстраційні дії щодо поновлення (актуалізації) запису (записів) про керівника цієї юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені цієї юридичної особи.
3. Дана ухвала відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України “Про виконавче провадження” є виконавчим документом.
4. Стягувачем є - Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (ідентифікаційний код: 00153117; 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 26, офіс 505).
5. Боржником є - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (ідентифікаційний код: 03359500; 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1).
6. Ухвала набирає законної сили “30” січня 2023 року та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Ухвала може бути пред'явлена в порядку, передбаченому Закон України “Про виконавче провадження”, в строк до “ 31” січня 2026 року включно.
Учасники судового процесу мають право звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя І.П. Жигалкін
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.