Справа №:755/13068/22
Провадження №: 2-з/755/25/23
"01" лютого 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді - Савлук Т. В., розглянувши у порядку письмового провадження, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, заяву представника заявника - адвоката Новікова Ярослава Анатолійовича про забезпечення позову, що подається одночасно з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з незаконного володіння та скасування реєстраційних записів,-
23 січня 2023 року (вх. №ЕП №3398/23) представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Новіков Ярослав Анатолійович подав до суду в електронній формі заявупро забезпечення позову шляхом накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1 »
25 січня 2023 року вказану заяву, у відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, було передано в провадження судді Савлук Т.В.
01 лютого 2023 року вказану заяву було передано судді Савлук Т.В. відповідно до контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді.
За змістом положень ч.13 ст.7 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). (ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України)
Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, оцінивши наведені представником заявника - адвоката Новікова Ярослава Анатолійовича підстави для вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. ( ст.2 Цивільного процесуального кодексу Україна)
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно до ч. 1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцем знаходженням предмету спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити не можливим; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкритті провадження у справі - до суду, у провадження якого перебуває справа.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
У постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року, прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої, метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Виходячи з положень п. 2 та п.3 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії та встановлення обов'язку вчинити певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.
Необхідність застосування заходів забезпечення має визначатися фактичними обставинами справи, які свідчитимуть про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Така правова позиція щодо вирішення питання про співмірність забезпечення позову викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № (провадження № 14-729цс19).
15 грудня 2022 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Никифорова Марина Аркадіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, про витребування майна з незаконного володіння та скасування реєстраційного запису та 19 грудня 2023 року вказану позовну заяву, у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано в провадження судді Савлук Т.В.
В межах даного спору, позивачем пред'явлено позов до відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з вимогою: «Витребувати з незаконного володіння відповідача ОСОБА_3 , квартиру АДРЕСА_1 .
Скасувати реєстраційні записи: від 13 квітня 2021 року вчинені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Никифоровою Мариною Аркадіївною, як реєстратором, щодо реєстрації права власності квартири за відповідачем ОСОБА_4 (номер запису про право власності № 41471193) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57615414 від 13 квітня 2021 року; від 27 квітня 2021 року вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Павловичем, як реєстратором, щодо реєстрації права власності квартири за відповідачем ОСОБА_3 (номер запису про право власності невідомий) на підставі рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер: 57894617 від 27 квітня 2021 року»
Згідно перевірки автоматизованої системи документообігу Дніпровського районного суду м. Києва КП «Д-3», за період з 01 грудня 2022 року по 01 лютого 2023 року громадянка ОСОБА_1 до суду з поданням позовної заяви до відповідача ОСОБА_2 не зверталася.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
У пункті 3 постанови N 9 від 22 грудня 2006 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" підкреслено, що згідно з п. 1 ч. 1 статті 152 Цивільного процесуального кодексу України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Оскільки позивач звернулася до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 по справі № 910/1040/18.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідачів та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідачів та інших осіб права користування ним.
Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову. Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Верховний Суд визнав обґрунтованим висновок апеляційного суду, що накладення арешту на квартиру відповідача не відповідає позовним вимогам позивача та порушує права власника квартири. Позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру про вселення, а законність права власності відповідача на квартиру позивач не оспорює (постанова від 20.06.2019 у справі № 754/13350/16-ц).
За наведених обставин, з урахуванням підстав та предмету позову, вирішуючи питання застосування заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем заявлені немайнові вимоги з приводу витребування майна з незаконного володіння та скасування реєстраційного запису, забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності особі ОСОБА_2 , яка не є стороною цивільного процесу, матиме наслідком невиправданого обмеження особи в реалізації приватної власності на квартиру.
Відповідно до частини шостої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Виходячи з оцінки доводів представника заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову та доказів, наданих в обґрунтування таких доводів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника заявника - адвоката Новікова Ярослава Анатолійовича про забезпечення позову.
Враховуючи викладене та керуючись статями 149-150, 257, 260, 261, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні заяви представника заявника - адвоката Новікова Ярослава Анатолійовича про забезпечення позову, що подається одночасно з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з незаконного володіння та скасування реєстраційних записів.
Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.