Номер провадження 1-кп/754/443/23
Справа№754/6810/21
Іменем України
01 лютого 2023 року Деснянський районний суд м. Києва
в складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду кримінальне провадження №12020105030001853 від 31.10.2020 стосовно обвинуваченого:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостка Сумської області, громадянина України, з повною вищою освітою, працює, одружений, має на утримані малолітню дитину, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 296 ч. 1 КК України,
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
потерпілий ОСОБА_5 ,
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисники: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
І. Формулювання обвинувачення, яке пред'явлено ОСОБА_3 і визнане Судом недоведеним.
ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 30.10.2020, приблизно о 19:00 год. він знаходячись в приміщенні ломбарду «Ломбард 24», що розташований за адресою: пр. В.Маяковського (нова назва - Червоної калини), 72/2 в м. Києві, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, усвідомлюючи, що за його діями спостерігають сторонні особи, спровокував конфлікт з працівником ломбарду «Ломбард 24» ОСОБА_5 . Після чого, не зважаючи при цьому на сторонніх людей поводячись агресивно, вскочив на вітрину касової зони, при цьому розбивши її скляний елемент, після протиставляючи себе загальноприйнятим нормам моралі, не бажаючи припинити свої неправомірні дії почав штовхати ОСОБА_5 , від чого останній впав на підлогу, а ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального проступку втік.
Зазначеними хуліганськими діями було грубого порушено громадський порядок, нормальний режим роботи ломбарду «Ломбард 24», пошкоджено майно, завдано шкоду здоров'ю ОСОБА_5 , яка за критерієм тривалості розладу здоров'я, відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачуються в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, тобто у вчиненні кримінального проступку, яке передбачене ст.296 ч.1 КК України.
ІІ. Позиція обвинуваченого.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ст. 296 ч. 1 не визнав та суду показав, що 30.10.2020, в ранковий час, у нього викрали дитячий велосипед, який вони з дружиною почали самостійно шукати по ломбардах неподалік від будинку в якому вони проживають. Велосипед знайшла дружина у «Ломбард 24», що розташований за адресою: пр. Маяковського, 72/2 в м. Києві, про що йому повідомила по телефону. Коли він приїхав у ломбард, то попросив продавця повернути велосипед. Однак, працівник ломбарду - потерпілий ОСОБА_5 , відмовився, на що обвинувачений попросив звірити хоча б номер велосипеда, який знаходився в приміщенні вказаного ломбарду, та який він вважав викраденим у нього, з номером, зазначеного в документах на цей велосипед, які були при них. На дане прохання потерпілий, знову, відмовив. Хвилюючись про те, що велосипед дитини не буде повернутий, він вирішив самостійно звірити номер велосипеду та намагаючись перелізти через тумбу вітрини, заскочив на неї коліном правої ноги, в цей момент ОСОБА_5 відштовхнув вказану тумбу, яка була на колесах, від себе в його сторону, вона почала рухатись, в наслідок чого він, випадково, став лівою ногою на поверхню скляної вітрини, яка була розташована поряд з тумбою.
Зазначив, що умислу на розбиття вітрини у нього не було. Він хотів повернути велосипед дитині, а тому руками відштовхнув у груди ОСОБА_5 , який був перешкодою, і який впав на підлогу. Після чого, він взяв велосипед, який стояв біля вітрини, та вийшов з ним на вулицю, де дочекався працівників поліції, яким пояснив про обставини вказаної події.
Заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 не визнає в повному обсязі.
Просить суд виправдати його.
ІІІ. Досліджені Судом докази.
1)потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що, на момент події, він працював в «Ломбард 24», що по пр. В.Маяковського (нова назва - Червоної калини), 72/2 в м. Києві. На даний момент він переведений на роботу в інший ломбард.
Так, 30.10.2020, він знаходився на робочому місці. В приміщення магазину зайшла невідома йому жінка та попросила проконсультувати з приводу наявності велосипедів. Він їй повідомив які велосипеди є в наявності. Також, вона побачила в касовій зоні, яка не є частиною магазину, а використовується як складське приміщення, нібито свій велосипед, який з її слів був викрадений в ніч цього ж дня. З огляду на дану ситуацію, він з колегою, пішов їй на зустріч та запропонували викликати поліцію. Вони надали їй точно адресу місцезнаходження магазину та викликали поліцію. Після чого, жінка зателефонувала чоловіку, який прийшов та почав вимагати віддати йому велосипед, оскільки він був у них викрадений, однак не надав жодних документів на нього. Вказав, що він їм відмовив та повідомив, що вже була викликана поліція. Зазначив, що жінка приймала активну участь у цьому та підштовхувала чоловіка забрати велосипед. Після чого, ОСОБА_3 почав проникати в касову зону, яка знаходиться під охороною та за яку він несе матеріальну відповідальність, а саме: перелазив через вітрину, розбив скло та пошкодив товар. Крім того, наніс йому тілесні ушкодження, викрав велосипед та зник.
Заявлений цивільний позов підтримує в повному обсязі. Просить суд стягнути з обвинуваченого на його користь 32 500 грн. завданої шкоди, з яких: матеріальна в сумі 12 500,00 грн., моральна в сумі 20 000,00 грн.;
2)протокол прийняття заяви ОСОБА_5 від 30.10.2020 про кримінальне правопорушення та іншу подію, в якому зафіксовано, що 30.10.2020 о 19:00 год., за адресою: м. Київ, невідома особа нанесла тілесні ушкодження (Т.№1 а.п. 90-91);
3)протокол перегляду відеозапису від 03.03.2021, з додатком до нього у виді DVD-R диску з записом з камер відеоспостереження в ломбарді «Ломбард 24», в якому зафіксовано відомості про те, що в ході перегляду вказаного відео, встановлено, що у лівому верхньому куті зображено дату та час. Відео розпочинається 30.10.2020 о 19:04:56 год. Камера відеонагляду розташована в приміщенні схожого на приміщення магазину (ломбард). Камера спрямована на торгівельні стелажу. Під час перегляду відео зображено, як в приміщенні знаходиться жінка з світлим кольором волоссям, одягнута у темний одяг та світлі спортивні кросівки. О 19:05:50 год. до стелажу підходить ОСОБА_5 , який вдягнутий в зелений светр. О 19:05:57 год. за правим стелажем знаходиться потерпілий ОСОБА_5 , посередині невстановлена жінка, зліва за стелажем ОСОБА_9 . О 19:06:07 год. до приміщення зайшов чоловік, який одягнутий в темно-синю куртку, штани та темні кросівки зі світлою підошвою, в лівій руці тримає невелику сумку. О 19:07:00 год. невідомий чоловік, після словесного конфлікту застрибає на стелаж, а потерпілий в цей час відсуває стелаж від себе, після чого невідомий чоловік намагається перестрибнути через стелаж, але потерпілий пробує зупинити, чим утримуючи чоловіка, який лівою ногою становиться на скло стелажу та розбиває його. Після чого, чоловік сплигує, розбивши скло лівою ногою та утримує правою рукою светр потерпілого ОСОБА_5 . В подальшому, невідомий чоловік правою рукою бере потерпілого ОСОБА_5 за ліву руку, лівою рукою хватає за светр в грудях, чим штовхає потерпілого ОСОБА_5 назад, заламуючи ліву руку останнього та штовхає на підлогу. Після чого, потерпілий ОСОБА_5 знаходячись на підлозі, невідомий чоловік начебто наносить удари потерпілому. Після чого, підбігає ОСОБА_10 та потерпілий ОСОБА_5 встає, а невідомий чоловік проходить до службового приміщення (касова зона) звідки бере червоний велосипед та виходить. На цьому о 19:08:40 год. відео завершується (Т.№1 а.п. 97, 98-119);
4)висновок експерта №042-263-2021 від 29.03.2021, в якому зафіксовано відомості, що при судово-медичній експертизі ОСОБА_5 , встановлено, що під час судово-медичного обстеження, проведеного 04.11.2020, у нього були виявлені наступні тілесні ушкодження: синці - по задній поверхні лівого ліктьового суглобу, в ділянці лівої грудної залози. Вказані ушкодження спричинені тупим предметом (предметами), могли утворитись 30.10.2020, за обставин, викладених ОСОБА_5 під час його допиту 01.03.2021 та зафіксованих камерою відеоспостереження 30.10.2020 з 19:04:56 до 19:08:40, та відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу життя) (Т.№1 а.п. 121-124).
ІV. Оцінка Суду.
Стороною обвинувачення в підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.296 ч.1 КК України, яке йому інкримінується, суду надано вищезазначені докази, які були, безпосередньо, дослідженні в судовому засіданні.
Сторона захисту в підтвердження невинуватості ОСОБА_3 покладається на показання самого обвинуваченого, зі змісту яких вбачається, що конфлікт виник на ґрунті суперечки навколо викраденого дитячого велосипеда, під час якого була відсутня особлива зухвалість. Конфлікт був короткотривалим. Відсутність в обвинуваченого мотиву на вчинення хуліганських дій, оскільки ОСОБА_3 , після вказаного конфлікту, взявши велосипед сина, пішов з приміщення ломбарду, нікого і нічого не чіпаючи, тобто відсутній мотив явної неповаги до суспільства.
Відеозапис від 03.03.2021, розміщений на DVD-R диску з записом з камер відеоспостереження в ломбарді «Ломбард 24», відсутність в обвинуваченого мотиву на вчинення хуліганських дій, наявність конфлікту на ґрунті суперечки навколо викраденого велосипеда, під час якого були відсутня особлива зухвалість.
Крім того, просять суд визнати досліджені докази сторони обвинувачення недопустимими, оскільки процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 120201050001853 від 31.10.2020 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст.296 ч.1 КК України, здійснювалось неуповноваженими особами.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення в такій конкретній ситуації враховує.
Зокрема в першу чергу суд звертає увагу на особливості доказування в кримінальному процесі.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають:
«2. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом….
4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Верховний Суд звернув увагу, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Таким чином, що стосується обвинувачення ОСОБА_3 за ст.296 ч.1 КК України, суд дійшов наступних висновків.
Так, відповідно до ст.296 КК України, хуліганством є грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Основним безпосереднім об'єктом хуліганства є громадський порядок. Додатковим факультативним об'єктом можуть виступати здоров'я особи, авторитет органів державної влади, громадська безпека.
Кримінальний кодекс не пов'язує наявність хуліганства з його вчиненням у громадських місцях. Таким чином, громадський порядок може бути порушений і за відсутності сторонніх осіб чи у присутності лише потерпілого (вночі, у безлюдному місці, в квартирі). Однак вчинення хуліганських дій у присутності інших людей, в обстановці проведення публічного заходу (покладення квітів до пам'ятника, концерт тощо) є однією із ознак, яка вказує на грубість порушення громадського порядку.
Аналіз диспозиції ст.296 КК України показує, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього кримінального правопорушення є лише вчинення діяння. Саме ж діяння полягає в грубому порушенні громадського порядку, яке супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Хуліганство може полягати у застосуванні насильства (побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень) до потерпілих, знищенні або пошкодженні майна, проявах безсоромності, знущанні над безпорадними людьми тощо. Тобто, хуліганство може виражатися у вчиненні діянь, які передбачені іншими статтями Особливої частини КК України. Ознакою об'єктивної сторони хуліганства такі діяння стають з урахуванням місця, часу й обстановки, інших об'єктивних ознак, а також мотивів їх вчинення,
Кримінальне караним є грубе порушення громадського порядку. Грубість порушення громадського порядку визначається з урахуванням місця вчинення хуліганських дій, їх тривалості, кількості і характеристики потерпілих, ступеня порушення їхніх прав та законних інтересів тощо. Таким чином, грубе порушення громадського порядку має місце тоді, коли йому заподіюється істотна шкода, коли хуліганство пов'язане з посяганням на інші правоохоронювані цінності, задля збереження яких підтримується громадський порядок, коли це зачіпає важливі інтереси чи інтереси багатьох осіб, коли відновлення порядку вимагає значних, тривалих зусиль.
Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про хуліганство» №3 від 28.06.1991, п.п.4, 5, суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій.
Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями Кримінального кодексу України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.
Хуліганством, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані, та ін.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 (ЄУНСС №288/1158/16-к) зазначено, що безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
Кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб'єктивної сторони злочину.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями Кримінального кодексу України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК України обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
Згідно фактичних обставин справи, які встановлені під час судового розгляду, конфлікт між обвинуваченим та потерпілим виник з приводу дитячого велосипеда, який 30.10.2020, в ранковий час, був викрадений у обвинуваченого за місцем проживання, і який був виявлений дружиною обвинуваченого у ломбарді «Ломбард 24», що розташований за адресою: пр. Маяковського, 72/2 в м. Києві, неподалік місця проживання обвинуваченого. Останній намагався повернути дитячий велосипед. Просив працівника ломбарду повернути велосипед. Однак, працівник ломбарду - потерпілий ОСОБА_5 , відмовився. Після чого, обвинувачений попросив звірити номер велосипеда на рамі, з номером в документах на велосипед. Потерпілий, знов, відмовив, у зв'язку з чим обвинувачений розхвилювався, вирішив самостійно звірити номер велосипеду та намагаючись перелізти через тумбу вітрини, заскочив на неї коліном правої ноги, в цей момент ОСОБА_5 відштовхнув вказану тумбу, яка була на колесах, від себе в його сторону, вона почала рухатись, в наслідок чого він, випадково, став лівою ногою на поверхню скляної вітрини, яка була розташована поряд з тумбою. Потім він руками відштовхнув у груди ОСОБА_5 , який впав на підлогу.
Після того, як він відштовхнув потерпілого, попри відсутність будь-яких перешкод, обвинувачений ОСОБА_3 не вчиняв жодних дій щодо потерпілого та інших присутніх осіб (не наносив йому ударів, не вживав жодних висловлювань тощо), а взяв велосипед, який стояв біля вітрини, та вийшов з ним з приміщення ломбарду.
Даний конфлікт полягав у словесній перепалці, з приводу велосипеда, який був викрадений у обвинуваченого ОСОБА_3 , і який тривав дві хвилини (згідно відеозапису від 03.03.2021 з 19:06:07 по 18:08:40 годин ), тобто був короткотривалий.
Судом не встановлено, що під час даного конфлікту обвинуваченим вживалися образи, нецензурні висловлювання або погрози на адресу потерпілого ОСОБА_5 .
Під час вказаної події, не було порушено спокою громадян та їм не створено перешкод для відвідування ломбарду, не порушено роботу ломбарду, що чітко вбачається з дослідженого у судовому засіданні відеозапису від 03.03.2021, оскільки інші громадяни були відсутні у приміщенні ломбарду під час події, окрім працівників ломбарду та обвинуваченого з дружиною.
Зазначені обставини встановлені з безпосередньо досліджених судом доказів, зокрема, показань потерпілого, обвинуваченого, протоколу перегляду відеозапису та огляду відеозапису від 03.03.2021, та дають підстави дійти висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 не мав на меті протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, відсутність в його діях мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов'язковою юридичною ознакою кримінального праувопорушення, передбаченого ст. 296 КК України.
Таким чином, в даному конкретному випадку в діях обвинуваченого відсутнє обов'язкове поєднання ознак об'єктивної сторони кримінального правопорушення у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
Відповідно, за відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим, який виник раптова у зв'язку з тим, що потерпілий відмовився повернути та надати для огляду велосипед обвинуваченому, і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці - приміщенні ломбарду, в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
Відповідно до ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Положенням ст.91 КПК України передбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Статтею 92 КПК України передбачено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Проте, наведений аналіз доказів дозволяє Суду зробити висновки про те, що в даній конкретній ситуації стороною обвинувачення не доведено, що в діях ОСОБА_3 є склад кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ст. 296 ч.1 КК України.
Належність та допустимість доказів.
Суд приходить до висновку про те, що докази, які були надані стороною обвинувачення та дослідженні у судовому засіданні є недопустимими виходячи з наступного.
Так, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12020105030001853 від 31.10.2020 стосовно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ст. 296 ч.1 КК України, здійснювалось неуповноваженими особами, що підтверджується наступним.
В судовому засіданні було досліджено постанову від 08.11.2020, винесена першим заступником керівника Київської міської прокуратури № З ОСОБА_11 про призначення групи прокурорів: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також постанова від 22.04.2021, винесена керівником Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_15 про призначення прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_16 . Обидві постанови, вищевказаними керівниками, не були підписані, і тому не можуть бути правомочними, оскільки відповідно до ст. 37 ч.1 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Згідно ст. 110 чч.1,3 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судці, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також, коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, що передбачено ст. 110 ч.6 КПК України.
Відповідно до змісту п. п. 2.1 та 2.3 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020, до ЄРДР вносяться відомості, зокрема, про прізвище, ім'я, по батькові керівника органу прокуратури, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, детектива, керівника органу дізнання, дізнавача (уповноваженої особи інших підрозділів), який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво на підставі матеріалів кримінального провадження шляхом фіксації Реєстратором інформації в Реєстрі.
Отже, виходячи із зазначених положень КПК України, постанова про призначення прокурора, якою надаються повноваження прокурору (групі прокурорів), у конкретному кримінальному провадженні, є обов'язковою, для її підписання відповідною особою, що її винесла і сам витяг з ЄРДР не надає відповідних повноважень прокурору, оскільки відомості до нього вносяться саме на підставі матеріалів кримінального провадження, тобто якщо постанова не підписана, то відсутні правові наслідки, а тому прокурори ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 не мали повноважень прокурора у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні, передбачених ст. 36 КПК України.
Враховуючи, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 було складено дізнавачем за погодженням з прокурором, який, з огляду на наведене, на час складання повідомлення про підозру - 28.04.2021, не мав повноважень прокурора у кримінальному провадженні №12020105030001853 від 31.10.2020, а отже повідомлення про підозру ОСОБА_3 було здійснено в порушення порядку, передбаченому КПК України.
Також, на день виконання вимог передбачених ст.301 ч.5 КПК України, не було призначено прокурорів у даному кримінальному провадженні, а тому і надання особі, яка вчинила кримінальний проступок, або її захиснику копій матеріалів дізнання шляхом їх вручення здійснено не уповноваженою особою.
Відповідно до вимог ст.290 ч.12 КПК України суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Беручи до уваги, що ОСОБА_3 висунуто обвинувачення без фактичного повідомлення про підозру, тобто без дотримання встановленої КПК України процедури та за відсутності належних даних про повноваження прокурора ОСОБА_16 у кримінальному провадженні №12020105030001853 від 31.10.2020, який затвердив обвинувальний акт, тому вказані порушення, допущені під час досудового розслідування, згідно зі ст. 412 КПК України, є істотними, які на даний час усунути неможливо і які перешкоджають суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку, встановленому цим Кодексом, а недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Недопустимими доказами є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини (ст.87 ч.1 КПК України).
Відповідно до ст.87 ч.3 КПК України недопустимими є також докази, що були отримані, зокрема, після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень. Тобто, в даному випадку, прокурори Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_17 не могли здійснювати повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, оскільки, згідно ст.37 ч.1 КПК України, після початку досудового розслідування, не були визначені керівником відповідного органу прокуратури, а тому докази в даному кримінальному провадженні отримані шляхом реалізації органами прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Така правова позиція закріплена у постановах Верховного суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 19.04.2018 (ЄУНСС 754/7062/15-к) та від 17.12.2019 (ЄУНСС 235/6337/18).
Враховуючи вище викладене, зібрані під час досудовою розслідування докази у кримінальному провадженні №12020105030001853 від 31.10.2020 є недопустимими.
Згідно ст.373 ч.1 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
У зв'язку із наведеним вище, виходячи із загальних засад кримінального судочинства: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та обов'язків, оцінивши всі докази в сукупності, суд дійшов висновку про необхідність виправдання обвинуваченого ОСОБА_3 на підставі ст. ст.373 ч.1 КПК України, у зв'язку з недоведеністю того, що в його діях є склад кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ст. 296 ч.1 КК України.
VI. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.
В кримінальному провадженні, під час підготовчого судового засідання, потерпілим ОСОБА_5 було пред'явлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування завданої шкоди в сумі 32 500 грн., з яких: матеріальна шкода в сумі 12 500,00 грн., моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн.
Положенням ст.129 ч.3 КПК України передбачено, що у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, суд залишає позов без розгляду.
Відповідно до вказаної норми Закону цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 підлягає залишенню без розгляду.
Речовий доказ, в кримінальному провадженні №12020105030001853 від 31.10.2020, згідно постанови дізнавача ВД Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_18 , знаходиться в матеріалах кримінального провадження (Т.№1 а.п. 120).
Питання про долю речових доказів в кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
В кримінальному провадження наявні процесуальні витрати, а саме витрати на залучення експерта в сумі 378,00 грн., оскільки під час досудового розслідування проводилась експертиза №042-263-2021 від 29.03.2021 (Т.№1 а.п.121-124), у зв'язку із виправданням обвинуваченого витрати підлягають віднесенню на рахунок держави.
Під час досудового розслідування та судового розгляду стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід не застосовувався.
Керуючись ст.ст. 368, 370-371, 373-374, 376, 365 ч.15 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.296 ч.1 КК України та виправдати у зв'язку з недоведеністю того, що в його діях є склад даного кримінального правопорушення (проступку).
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 - залишити без розгляду.
Речовий доказ в кримінальному провадженні №12020105030001853 від 31.10.2020, а саме:
- диск DVD+R «Verbatim» з відеозаписом з камер відеоспостереження, на якому зображено момент вчинення злочину, - зберігати при матеріалах судового провадження.
Витрати на залучення експерта в сумі 378 (триста сімдесят вісім),00 грн. - віднести на рахунок держави.
Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1