ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20084/21
провадження № 1-кп/753/672/23
"01" лютого 2023 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12021100020002538 від 29.08.2021, за обвинуваченням
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенськ
Миколаївської області, громадянина України, із середньою
освітою, студента І курсу коледжа, який зареєстрований за
адресою:
АДРЕСА_1 , та який проживає за адресою:
АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком
Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської
області від 02 липня 2021 року за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185
КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до
остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк
п'ять років та на підставі статей 75, 76, 104 КК України
звільненого від відбування покарання з випробуванням, з
іспитовим строком тривалістю один рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
потерпілий ОСОБА_6 ,
захисник ОСОБА_7 ,
обвинувачений ОСОБА_8 ,
встановив:
І. Формулювання висунутого обвинувачення органом досудового розслідування
29 серпня 2021 року, о 02 год. 20 хв., за адресою: м. Київ, вул. Тростянецька, 121, прибув екіпаж автопатруля «Девіз 620» Дніпровського РВ УПО у складі молодшого інспектора ОСОБА_6 та поліцейського водія ОСОБА_9 щодо виклику з приводу вчинення адміністративного правопорушення. Перебуваючи за вказаною адресою, працівники поліції виявили громадян, серед яких був ОСОБА_4 , зробили зауваження присутнім з приводу порушення тиші, та запропонували розійтись, на що ОСОБА_4 ніяким чином не реагував та став сперечатись та нецензурно виражатися в бік поліцейських. На пропозицію надати документи, що підтверджують особу, ОСОБА_4 в категоричній формі відмовився та при спробі молодшого інспектора Дніпровського РВ УПО ОСОБА_6 наблизитись, зробив поштовх поліцейського.
У подальшому, 29 серпня 2021 року, приблизно о 02 год. 27 хв., під час спроби працівника поліції здійснити адміністративне затримання, ОСОБА_4 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що перед ним знаходяться працівники поліції у форменому одязі із розпізнавальними знаками Національної поліції України, та виконують свої службові повноваження, продовжив вести себе агресивно і реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння легких тілесних ушкоджень працівнику поліції, наніс один цілеспрямований удар в область обличчя поліцейського ОСОБА_6 , спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження у вигляді садна в правій брівній ділянці, синця на верхній повіці правого ока. Після вчинення злочину ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
За такого формулювання ОСОБА_4 було висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, яке підтримувалось стороною обвинувачення протягом всього судового розгляду.
ІІ. Позиції учасників судового провадження
У судових дебатах прокурор просив визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та визначити остаточне покарання за сукупністю вироків із застосуванням положень ст. 71 КК України у виді позбавлення волі на строк сім років шість місяців.
Потерпілий просив суд покарати обвинуваченого суворо, оскільки останній має відповісти за свій вчинок.
Обвинувачений вину у пред'явленому обвинуваченні заперечив повністю. Захисник просив про виправдання ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.
ІІІ. Докази у провадженні, надані стороною обвинувачення
Положеннями кримінального процесуального закону не передбачено викладати докази у певній послідовності, тому вони будуть проаналізовані майже у тому порядку, як були досліджені під час судового розгляду.
3.1 Допит обвинуваченого, потерпілого та свідків сторони обвинувачення
3.1.1 Допит обвинуваченого
Обвинувачений ОСОБА_4 вину у висунутому обвинуваченні заперечив та надав наступні показання. Так, того дня він зустрівся із ОСОБА_10 , присіли й грали в нарди, потім приїхав до них ОСОБА_11 із дівчатами. Надалі приїхала охорона і почала з ними грубо розмовляти, але вони нічого не робили і йому така розмова не сподобалась. Потім потерпілий перейшов з ним у розмові на «ти» й у них почався словесний конфлікт, в ході чого потерпілий вийшов з автомобіля і сказав, що їдемо у відділення. Надалі потерпілий підійшов до нього з кайданками, але він прибрав руки. Він від потерпілого відійшов, але останній його наздогнав і почав заливати балоном, на що він відвернувся й побіг.
Відповідаючи на питання учасників судового розгляду додав, що до них під'їхав автомобіль марки «Peugeot», білого кольору, схожий на авто охорони. У нього було інше бачення ситуації, хотів розібратися, бо причин так розмовляти не було, просили їх показати документи, але вони не показали, тому він навіть не знав хто це. Він відійшов на певну відстань, але його наздогнали й почали заливати балоном, від чого він побіг. Одразу як під'їхали, то звернулись надто грубо, не представившись, сказали покинути це місце, бо він сержант. Цей сержант (потерпілий) також ображав дівчат, хапався за зброю, показував, що у нього є пістолет. Зачепив потерпілого несподівано, це була така реакція. Умисно потерпілого не бив і не хотів цього. Він відвертав очі, коли його потерпілий заливав балоном, у цей же час потерпілий тримав його за плечо й намагався розвернути, але він викрутився і можливо у цей момент його зачепив. Моменту, як він зачепив потерпілого, не бачив. Речовина з балону потрапила йому на потилицю, обличчя, одяг. Про застосування балону його не попереджали. Бачив проведення слідчого експерименту, але не міг подумати, що може щось бути у потерпілого, тим більше на відеозаписі з нагрудних камер нічого не видно. У той час, коли під'їхав автомобіль, то нагрудну камеру потерпілий не вмикав, сказав, щоб вони звідти розбіглися, бо на них надійшла скарга. Про те, що потерпілий поліцейський, дізнався вже на ОСОБА_12 (в поліції), бо потерпілий відмовився показувати документи. Йому було невідомо куди його тоді збирались відвезти, йому невідомо як себе треба вести в такій ситуації, але він вів себе правильно, а потерпілий ні.
3.1.2 Допит потерпілого
Потерпілий ОСОБА_6 надав суду такі показання, що у день події вони отримали виклик, що надійшов на «102», про порушення тиші на вул. Тростянецька, 121, о 3-ій годині ночі. Прибувши за цією адресою виявили п'ять осіб, зробили з автомобіля зауваження, на що останні почали агресивно відповідати. Після чого вони вийшли з автомобіля й він увімкнув нагрудну камеру, відбувся конфлікт. Щодо зброї, то повідомляв, що вона у нього є, оскільки один з них підійшов до нього ззаду. ОСОБА_4 його штовхнув, після чого почав йти у невідомому напрямку. Говорив йому «стій», після чого отримав удар в обличчя. Діставав газовий балончик, тому що вони поводили себе агресивно для забезпечення своєї безпеки згідно зі ст. 45 ЗУ «Про національну поліцію». Газом по ньому не попав, тому що він тікав у цей момент. Надалі повернувся до колеги і сказав викликати слідчо-оперативну групу, потім викликав швидку.
Відповідаючи на питання учасників судового розгляду додав, що молоді люди розпивали спиртні напої, до них вони під'їхали на службовому автомобілі марки «Peugeot» зі знаками та мигалками. На ньому були розпізнавальні шеврони, жетон. Спочатку розпочалась розмова з автомобіля, потім коли вийшли з автомобіля сказали їм, щоб перейшли в інше місце, оскільки вчиняють правопорушення за КУпАП - порушення тиші, але вони вели себе агресивно. ОСОБА_4 сидів позаду, потім встав перед ним й штовхнув в область тулуба руками. Після поштовху ОСОБА_4 сам відлетів й пішов у невідомому напрямку, він пішов за ним й дістав газовий балончик й тримав у руці. Після слів «стій» він різко розвернувся, вдарив і почав тікати, коли тікав, то говорив нецензурні слова у бік усіх поліцейських. Тоді там було темно, він йшов за ним і ОСОБА_4 розвернувся й вдарив кулаком у праву брів. Думали, що все буде спокійно як завжди, агресія була з іншої сторони. Посвідчення своє не діставав, бо не знав, що буде. ОСОБА_4 створював небезпеку, своїми небезпечними діями міг завдати шкоду. Не пам'ятає чи застосовували кайданки. Не завжди треба робити попередження про застосування спеціальних засобів. Не прописано, що кайданки не можна тримати в руках, у них був конфлікт, деякі особи були позаду від нього. Він говорив, щоб до нього не підходили, бо у нього є зброя. Після удару натиснув на балончик, не попереджав, бо він спочатку ударив його, на відео цього не видно, бо було темно, у цей час він не рухався, а стояв. Після того як наніс тілесні ушкодження, почав тікати. Це ОСОБА_4 кричав та порушив гідність поліцейського. Точно пам'ятає, що ОСОБА_4 був одягнений у спортивні штани. Він йшов за ОСОБА_4 , а той різко повернувся і вдарив. Він один був біля ОСОБА_4 , інші були позаду приблизно метра три. Він був зорієнтований саме на ОСОБА_4 , за іншими не дивився. Там, де відбувся удар, то це було метрів п'ять від тих, хто стояв з його колегами, але він не міряв ці відстані. Іншого учасника посадили в кайданках в автомобіль, бо не знали чи буде він себе вести агресивно.
Допит свідків
3.1.3 Свідок ОСОБА_9 .
Під час допиту свідка останній суду повідомив, що у той день вони отримали виклик про порушення тиші, було темно, приїхали за адресою й виявили компанію молодих людей, які розпивали спиртні напої та поводили себе гучно. Вони зробили їм зауваження і виник конфлікт. Зауваження зробили ще в автомобілі. Потім вийшли і попросили ще раз розійтися і виник словесний конфлікт. Його напарника штовхнули, потім вдарили.
Відповідаючи на питання учасників судового розгляду додав, що було темно, час не пам'ятає, після 12 ночі, на службовому автомобілі є наклейки, що це поліція. Були з шевронами. Сказали їм, що на них скаржаться, тому залиште це місце, але вони ніяк не відреагували, тому довелось вийти з автомобіля. Вони їм відповідали чого вони мають піти, що вони нічого не порушують. Він бачив як обвинувачений штовхнув потерпілого, що було далі не бачив. У той момент, коли потерпілий та обвинувачений зближались, останній його штовхнув руками від себе, в тулуб. Поштовх був від себе. Після того, як обвинувачений почав відходити, то його колега пішов за ним. Він чув крики, нецензурну лайку від напарника та обвинуваченого. Потім почув, що треба викликати допомогу, не треба було пояснювати, все було видно, кров над оком. Потім приїхав наряд, який він викликав по рації. Потім залишилось дві дівчини, один хлопець, а двоє хлопців втекли. Відеореєстратор працював коли вже вийшли з автомобіля. Тоді застосовували кайданки і газовий балончик, пістолети у них також були. Напарник був на відстані від нього, а він піклувався про своє життя і здоров'я, тому застосував кайданки до друга підозрюваного, щоб він не втік. Напарник казав, щоб не підходили до нього, бо мав зброю. Самого удару не бачив, був біля автомобіля.
3.1.4 Свідок ОСОБА_13 .
Під час допиту свідка останній суду повідомив, що того дня він зустрівся із ОСОБА_4 , грали з ним в нарди, надалі зателефонував ОСОБА_11 , який прийшов з двома дівчатами, потім сходили в магазин й повернулись. Надалі до них під'їхав автомобіль, з якого їм сказали «зваліть звідси» та почали ображати дівчат. ОСОБА_14 на це почав сперечатись, намагались одягти кайданки, але убрав руку й відскочив. Після цього до ОСОБА_14 підійшов ОСОБА_15 й сказав, щоб вони уходили. Потерпілий наздогнав ОСОБА_14 й почав заливати балоном, на що ОСОБА_14 хотів закритись, розвернувся і втік. ОСОБА_11 був попереду, ОСОБА_14 за ним.
Відповідаючи на питання учасників судового розгляду додав, що подія відбулась вночі, біля першої години приблизно, автомобіль, який до них під'їхав сприйняли як автомобліль охорони, в якому було два чоловіка, одягнені у чорну форму, й було темно. ОСОБА_11 питав у них хто вони, на що отримав відповідь «сержант», який у свою чергу повідомив, що вони щось порушують. Потім без жодних пояснень почав одягати кайданки. Просили у них документи, вони відмовились їх показувати. Питав у них про причину, відповідали, що вони порушують громадський порядок, хоча вони просто стояли на місці. Надалі ОСОБА_11 забрав ОСОБА_14 й вони почали йти у сторону смітників. До нього ніхто не підходив, на відстані п'яти кроків ці чоловіки розмовляли з ОСОБА_14 та ОСОБА_11 . Далі потерпілий побіг за хлопцями й почав їх заливати балоном. ОСОБА_14 хотів розвернутись й убігти. Газовий балон застосовувався без попередження. До того потерпілий намагався одягти на ОСОБА_14 кайданки. Як він зрозумів, то ОСОБА_14 просто не очікував, що його будуть заливати балоном, тому він намагався закрити обличчя, від нього це було на відстані приблизно шести метрів. Далі чув, що треба когось викликати, він весь цей час стояв на місці. Надалі почув у свою сторону «пакуй цього» і тоді він зрозумів, що це поліція. Надалі його заламали та засунули в автомобіль. Потім приїхала «швидка», на обличчі потерпілого бачив лише ватку на брові. Один представився як сержант, інший чоловік взагалі мовчав, тому він засумнівався, що це поліція. Потерпілий тримав кайданки одразу як вийшов з автомобіля, дівчат обзивав «бичками», тримався за кабуру, але позаду нього нікого не було. ОСОБА_11 зробив зауваження за пістолет. ОСОБА_14 не міг вдарити, навіть якщо заливали. У ОСОБА_14 був спір з поліцейським через те, що одразу як той вийшов з авто, то образив дівчат, за що він намагався одягти на ОСОБА_14 кайданки, але він убрав руку, але потім заливав його балоном. Незважаючи на те, що він мовчав та стояв, його вдарили в груди, лягли на нього та запхнули в авто.
3.1.5 Свідок ОСОБА_16 .
Під час допиту свідка останній суду повідомив, що того дня він зателефонував ОСОБА_17 , потім ОСОБА_10 і домовились зустрітись, потім до них приєдналась ОСОБА_18 й вони пішли до хлопців, які грали в нарди. Він запропонував сходити в магазин, після чого вони повернулись, а через 10 хвилин до них вже під'їхав автомобіль та чоловік через вікно сказав їм, що вони щось порушують й вони мають піти, потім він почав їх вигоняти. Через це він до нього підійшов і спитав чого вони мають лишати це місце, але потерпілий до них підійшов й почав казати, що можна - що не можна, одразу почав ображати дівчат. ОСОБА_14 цим чоловікам намагався пояснити, що тут була інша компанія, тому вони не до них приїхали й почався словесний конфлікт. Потерпілий погрожував кайданками, але ОСОБА_14 забрав руку і відскочив. Потім він сказав ОСОБА_14 , що треба йти звідси, але потерпілий догнав ОСОБА_14 й почав запшикувати його балоном, на що ОСОБА_14 вирвався і побіг.
Відповідаючи на питання учасників судового розгляду додав, що подія відбулась близько третьої ночі, вони були схожі на охорону і форму таку саму мали. Він у них питав хто вони, отримав відповідь «сержант» і це все. Потерпілий казав, що вони щось порушують, грубо розмовляв з ними, грубив дівчатам. ОСОБА_14 на цю грубість сказав не «ти», а «ви», на що потерпілий взяв кайданки й намагався їх одягнути на ОСОБА_14 , але останній прибрав руку й відскочив. Він казав ОСОБА_14 , що треба відійти, потерпілий кричав їм нецензурною лайкою, потім до них підбіг з лайкою й схопив ОСОБА_14 за плече і почав заливати балоном, але ОСОБА_14 відвернувся й побіг, просто від нього відмахнувся. Заливати балоном поліцейський почав без будь-яких слів попередження, мовчки і він в цьому впевнений. Вони не знали хто це до них під'їхав, так поставились до дівчат, хвилювались за них, намагались одягти на них кайданки, вони потерпілого також питали на що збираєшся застосувати пістолет. У момент, коли ОСОБА_14 заливали балоном, то він намагався закрити очі, вирвався й відмахнувся. Він стояв біля ОСОБА_14 й у той момент був зациклений на тому, щоб вони пішли подалі.
3.1.6 Свідок ОСОБА_19 .
Під час допиту свідка остання суду повідомила, що приїхала до ОСОБА_10 , який був з ОСОБА_14 , грали в нарди, потім вони сходили в магазин. Повернулись, посиділи біля години й до них під'їхало авто, з якого їм сказали піти. Хлопці сказали їм чого не представились, вони нічого не порушували, на що ті вийшли з автомобіля, включили відео і підійшли до них. Потім поліцейський показав пістолет, вони у нього запитали - а навіщо це він зробив, вони нічого не робили, але він також дістав кайданки, показував їм їх, а вони питали навіщо. Потім поліцейський хотів одягнути кайданки на ОСОБА_14 , але останній його відштовхнув, поліцейський пішов за ним, дістав балончик, схопив ОСОБА_14 за руку, але ОСОБА_14 його відштовхнув і хлопці побігли. Поліцейський повернувся до них й почав комусь дзвонити.
Відповідаючи на питання учасників судового розгляду додала, що були компанією біля бетонних блоків, коли під'їхав автомобіль, то з вікна їм крикнули, що вони порушують тишу, щоб вони звалювали звідси, а то їх упакують і відвезуть у відділок. Один чоловік підійшов до них ближче, інший стояв. Бачила, що коли підходили, то на грудях нажали відео. Візуально розуміла, що це поліцейські. Вони спочатку показали пістолет, потім кайданки, коли пішли за ОСОБА_14 , то були на відстані 20 метрів. Поліцейський щось кричав ОСОБА_14 , щось «йди сюди». Бачила як поліцейський схопив ОСОБА_14 , повернув його і почав задувати балончиком. Поліцейський повернувся до машини, почав комусь дзвонити, кашляв. Зранку була у відділенні, давала показання.
Щодо показань, наданих під час досудового розслідування слідчому, то вона їх не пам'ятає, говорила російською, це перекладали на українську, була тоді налякана. Вона не казала, що був удар, бо вона цього не бачила. Це все сталося ввечері, зранку була у відділенні з мамою, було страшно.
З ОСОБА_4 познайомилась півроку назад, бачила 2-3 рази, просто знайомі. Хлопці питали у них хто вони, чому не представляються, чому звертаються на «ти», але з ними грубо розмовляли, посвідчення не показували, ображали, хоча причин до цього не було. Про застосування газового балону попереджень не було, й коли ОСОБА_14 заливали балоном, він просто відмахнувся рукою. Поліцейські поводили себе надто агресивно. Вона тоді мовчала. Того вечора вони поводили себе тихо, грали, розмовляли. На тому ж місці до них там була галаслива компанія. Потім, коли до них повернувся поліцейський, вона обличчя його бачила, але жодних ушкоджень на обличчі поліцейського не було.
3.2 Письмові матеріали провадження та відеозапис
Стороною обвинувачення були надані суду на підтвердження обставин висунутого обвинувачення наступні письмові докази:
протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.08.2021;
рапорт оперативного чергового Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 29.08.2021;
протокол огляду місця події від 29.08.2021;
копія посвідчення працівника поліції на ім'я ОСОБА_6 ;
протокол огляду документів від 22.09.2021;
копія та оригінал довідки № 10269 «КМКЛ ШМД» від 29.08.2021, видана ОСОБА_6 ; та постанова про визнання цієї довідки речовим доказом від 22.09.2021;
висновок експерта від 30.08.2021 № 042/1-485-2021, за підсумками якої виявлено у ОСОБА_6 садно в правій брівній ділянці та синець на верхній повіці правого ока, що відносяться до легких тілесних ушкоджень;
висновок експерта від 23.09.2021 № 042-1184-2021, за підсумками якої встановлено, що під час судово-медичного огляду, проведеного 30.08.2021, у ОСОБА_6 мали місце наступні тілесні ушкодження: садно - у правій брівній ділянці, синець - на верхній повіці правого ока. Вказані ушкодження спричинені тупим предметом (предметами), могли утворитись 29.08.2021 за обставин, на які вказує потерпілий під час проведення з ним слідчого експерименту 08.09.2021 та відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я);
протокол слідчого експерименту від 08.09.2021 із відеозаписом до нього;
витяг з наказу про призначення на посаду сержанта поліції ОСОБА_6 , копія функціональних обов'язків та розстановка наряду реагування, де ОСОБА_6 29.08.2021 ніс службу;
протокол огляду відеозапису від 29.08.2021 із долученим відеозаписом;
постанова про визнання диску із цим відеозаписом речовим доказом від 06.09.2021;
протокол затримання ОСОБА_4 29.08.2021 о 11:05;
ухвала слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 30.08.2021 про обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби до 28.10.2021 включно;
копія вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.07.2021, яким засуджено ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років та на підставі статей 75, 76, 104 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю один рік;
копія паспорта ОСОБА_4 та розписка про отримання паспорта громадянина України; сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду від 17.09.2021, медична довідка про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 17.09.2021; довідки про те, що не перебуває під наглядом лікарів нарколога чи психіатра, вимога управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП у м. Києві від 02.09.2021 щодо притягнення ОСОБА_4 до відповідальності.
Вказані письмові докази та відеозапис були оголошені й досліджені у судовому засіданні. Всі учасники судового розгляду мали можливість висловити коментарі, стороною захисту водночас на ці докази були висловлені заперечення, про що далі у мотивах, якими суд обґрунтовує цей вирок.
IV. Мотиви суду
4.1 ОСОБА_4 було висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 345 КК України щодо вчинення останнім кримінально-караних дій, а саме умисного заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Кримінально-правова кваліфікація дій винної особи - це кримінально-правова оцінка її поведінки (діяння) шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченому Кримінальним кодексом України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Особа визнається винуватою у вчиненні злочину, обвинувачення у якому їй висунуто, лише за одночасної наявності всіх обов'язкових елементів складу злочину.
У цьому випадку для наявності суб'єктивної сторони має бути встановлений прямий умисел на вчинення наведених у ч. 2 ст. 345 КК України та інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_4 протиправних дій.
За загальним розумінням у диспозиції цієї статті прямо вказано, що злочин вчиняється саме у зв'язку з діяльністю працівника правоохоронного органу. Така діяльність чомусь не влаштовує винного, він нею невдоволений, що й спонукає його до вчинення злочину. Таке спонукання (мотив злочину) викликає у винного бажання не допустити діяльності працівника правоохоронного органу, змінити її характер, припинити її чи вчинити злочин через діяльність, яка вже відбулася. Це і є метою злочину. Як уявний бажаний результат вона вказує на те, що злочин може вчинюватися лише з прямим умислом.
Значення слів «у зв'язку з» виконанням службових обов'язків виявляється через мету дій винного і, як відомо, має три прояви, а саме з метою: 1) не допустити виконання службових обов'язків (діяння вчиняється до початку виконання потерпілим службових обов'язків); 2) зупинити, перервати виконання потерпілим своїх службових обов'язків (відповідно, діяння вчиняється у процесі виконання потерпілим своїх службових обов'язків); 3) помститися потерпілому за виконання ним своїх службових обов'язків.
Водночас вчинення злочину під час виконання особою, яка відповідає ознакам потерпілого, службових обов'язків означає, що посягання має місце під час реалізації цією особою наданих їй прав та виконання обов'язків, які встановлені відповідними нормативно-правовими актами.
4.2 Так, судом з показань обвинуваченого було встановлено, що у пізній, відповідно темний, час доби він перебував разом із своїми знайомими на вулиці, загалом у кількості п'яти осіб (троє хлопців, двоє дівчат).
До них під'їхав автомобіль, обклеєний надписами, з якого обвинувачений та інші учасники цієї події не одразу зрозуміли, що це саме автомобіль поліції, а не охорони.
Одразу як до них наблизився автомобіль з двома особами, то останні їм викрикнули, щоб вони «звалювали з цього місця». У відповідь на це звернення розпочався словесний конфлікт.
Надалі працівники поліції вийшли з автомобіля, відмовились представитись та надати документи, вдавшись до образ присутніх, у тому числі дівчат.
Під час заперечення обвинуваченим щодо такого спілкування потерпілий у відповідь одразу намагався одягнути на останнього кайданки, що йому не вдалося, оскільки ОСОБА_4 забрав руки.
У ході цього конфлікту потерпілим також демонструвалась наявна у нього зброя, що викликало запитання у присутніх осіб підставності можливого її застосування.
Наостанок потерпілий попрямував за обвинуваченим, який зі своїм знайомим ОСОБА_16 залишили місце події, відходили у цей час в іншу сторону, намагаючись таким чином уникнути подальшого розвитку конфлікту. При цьому потерпілий схопив за плече обвинуваченого, намагався розвернути до себе обличчям, водночас застосувавши до останнього спецзасіб, розпилюючи на нього речовину сльозогінної та дратівної дії. У цей час обвинувачений, не даючи потерпілому можливості його розвернути, вивернувся й втік, зачепивши його рукою і як обвинувачений припускає, що саме у цей момент випадково спричинив потерпілому подряпину на брові.
4.3 Дослідженим відеозаписом з нагрудної камери поліцейського вказані твердження обвинуваченого не спростовані, навпаки. Відеозапис розпочинається коли всі учасники конфлікту стоять на вулиці і чутна обопільна сварка. На питання представитись потерпілий відповів «сержант» (02:26). Також відеозапис містить уривки фраз «у мене пістолет…ти не маєш права стріляти». Разом з тим, вказаний відеозапис не містить моменту удару, того, що камера хитнулась, наприклад, тобто жодним чином ця обставина з пред'явленого обвинувачення щодо нанесення умисного цілеспрямованого удару не зафіксована, а отже цим доказом не підтверджена.
4.4 На підтвердження висунутого обвинувачення не можуть свідчити й письмові матеріали провадження.
Сторона захисту просила про визнання недопустимим доказом слідчого експерименту, що був наданий суду без додатків у вигляді фототаблиць, хоча проводилась фото- та відеофіксація. При цьому до слідчого експерименту долучений відеозапис, що є неналежним доказом та не підтверджує жодним чином висунуте обвинувачення.
Водночас суд не погоджується із запереченнями захисника щодо визнання слідчого експерименту недопустимим доказом лише з тієї підстави, що суду надана начебто копія відеозапису.
Згідно ч. 1 ст. 99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, й матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов'язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення лише коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. Один і той самий електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного лише за часом та датою створення.
Таким чином, записаний на оптичний диск - носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документа.1
У протоколі вказано, що запис відбувся на флеш-карту, файл з якої переміщується на диск, який додається до протоколу, що і був предметом дослідження судом у цьому кримінальному провадженні.
Водночас, зі змісту положень чч. 1, 2 ст. 240 КПК України вбачається, що з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Водночас під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.
Отже, з наведених положень вбачається, що метою проведення слідчого експерименту є саме відтворення дій, обстановки, обставин певної події тощо.
До того ж таке відтворення має бути проведено й у наближених до події умовах.
Разом з тим, з дослідженого відеозапису проведеного слідчого експерименту, що проводився слідчим за участі потерпілого та статиста вбачається, що останній тривав загалом 4 хв. 23 сек, проводився у невеликому кабінеті при яскравому освітленні.
Щодо відтворення дій, які відбулись начебто при події, яка є предметом цього провадження, то статист спочатку стояв спиною до потерпілого, потім розвернувся до нього обличчям й вони стояли один проти одного. Як наносився удар, як потерпілий тримав обвинуваченого, як він його розвертав, якою рукою та як вдарив обвинувачений потерпілого - слідчий експеримент про це відомостей не містить, оскільки жоден з учасників будь-яких рухів не здійснював, статист не рухався, а потерпілий розказував свою версію подій.
Відеозапис завершується тим, що слідчий просила навести камеру й зафіксувати у збільшеному вигляді подряпину на брові потерпілого.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили.
У свою чергу положеннями ч. 10 ст. 101 КПК України висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження.
У висновку експерта від 23.09.2021 № 042-1184-2021, а саме за підсумками проведення якої встановлено, що під час судово-медичного огляду, проведеного 30.08.2021, у ОСОБА_6 мали місце наступні тілесні ушкодження: садно - у правій брівній ділянці, синець - на верхній повіці правого ока. Вказані ушкодження спричинені тупим предметом (предметами), могли утворитись 29.08.2021 за обставин, на які вказує потерпілий під час проведення з ним слідчого експерименту 08.09.2021 та відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Втім, суд вже оцінив слідчий експеримент змістовно, що не несе доказового значення. Щодо показань потерпілого, то суд буде оцінювати саме ті показання, що були сприйняті безпосередньо та у сукупності з іншими здобутими доказами у провадженні.
Щодо висновку експерта, у якому є посилання на обставини, які повідомлені потерпілим під час проведення з ним слідчого експерименту, то тут варто наголосити, що в ході слідчого експерименту потерпілий повідомив, що не знає як йому був нанесений удар.
Отже, дійсно, судом приймається до уваги й відповідно не може бути жодним чином спростована обставина, що потерпілий отримав садно в правій брівній ділянці й синець на верхній повіці правого ока, але сам наслідок без зв'язку із діянням, яке могло бути лише умисним, не є безумовним для ухвалення обвинувального вироку з урахуванням викладеного аналізу наданих суду доказів.
Відтак навіть виходячи із загального розуміння як могла відбутися ця подія із настанням наслідків, з урахуванням статури обвинуваченого, інкримінованого йому саме «цілеспрямованого удару в область обличчя», та водночас ті наслідки, що настали у вигляді подряпини на брові та синця в межах верхнього повіка очевидно змушують породити обґрунтований сумнів щодо версії сторони обвинувачення.
Підсумовуючи щодо висновку експерта, то останній не є таким, що підтверджує висунуте обвинувачення, зокрема у частині умисного заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому.
Інші матеріали не доводять вину ОСОБА_4 у висунутому обвинуваченні, оскільки лише свідчать про виконання органом досудового розслідування вимог процесуального закону щодо забезпечення проведення слідства уповноваженими суб'єктами, наданням суду даних про особу обвинуваченого, про його затримання й обрання у визначений спосіб запобіжного заходу, наданням суду даних про особу потерпілого тощо.
4.5 Під час судового розгляду прокурор відмовився від допиту свідків, повідомивши суд, що з ними немає зв'язку. Однак сторона захисту наполягала на допиті всіх п'яти свідків сторони обвинувачення, з яких судом було допитано чотири.
Так, з показань свідка ОСОБА_13 судом встановлено, що до компанії, в якій він перебував на вулиці під'їхав автомобіль, з якого їм крикнули «звалити». Не одразу зрозумів, що це поліція, при цьому ОСОБА_16 просив чоловіків назватись/представитись, на що вичерпної й зрозумілої відповіді від працівників поліції вони не отримали. Одразу після цього потерпілий вийшов з автомобіля, тримаючи кайданки, які без жодних попереджень намагався застосувати до ОСОБА_4 . Також ОСОБА_16 робив останнім зауваження щодо безпідставної демонстрації зброї. Під час словесного конфлікту ОСОБА_16 забрав ОСОБА_4 й вони почали відходити, потерпілий за ними побіг, застосовуючи без попередження сльозогінний газ. Будь-яких ударів не бачив і йому про це невідомо, окрім тієї інформації, що ОСОБА_4 закривав своє обличчя. Весь час перебував на одному місці, не рухався й мовчав, чув як в його бік крикнули «пакуй цього», надалі працівники поліції його вдарили, лягли на нього й запхнули у службовий автомобіль.
З показань свідка ОСОБА_16 судом встановлено, що він перебував у компанії людей на вулиці, сходили в магазин, повернулись й грали в нарди, але через 10 хвилин до них під'їхав автомобіль, з якого їм крикнули, що вони порушують порядок й їх почали вигоняти. Але з урахуванням, що їх раніше на цьому місце не було, то він хотів це пояснити, просив цих чоловіків назватись, бо не одразу зрозумів, що це поліція, на що від потерпілого отримав відповідь «сержант». Працівники поліції у розмові з ним одразу відповіли грубістю, образами на присутніх, вийшовши з автомобіля працівник поліції (потерпілий) одразу намагався одягнути кайданки на ОСОБА_4 , який зробив їм зауваження щодо такого спілкування. Після спроби застосувати кайданки до ОСОБА_4 він вирішив залишити негайно це місце, уникнувши розвитку конфлікту, водночас питав у потерпілого з якою метою останній намагався застосувати пістолет. У цей час він та ОСОБА_4 почали відходити, він йшов першим, за ним ОСОБА_4 , але за ними погнався потерпілий із лайкою, без попереджень, у чому він абсолютно переконаний, застосував сльозогінний газ до ОСОБА_4 , останній у свою чергу намагався закрити очі, вирвався від потерпілого й відмахнувся від нього.
З показань свідка ОСОБА_19 судом встановлено, що вона перебувала у компанії знайомих людей, ходили в магазин, потім сиділи, розмовляли, загалом поводили себе тихо, до них на цьому місці була гучна компанія. Надалі до них під'їхала поліція, з автомобіля їм сказали, щоб вони «звалили, а то їх упакують і відвезуть у відділок». Від самого початку поліцейські поводили себе надто агресивно, грубили, ображали, хоча вважає, що підстав до того не було. Також вони не представились, продемонстрували пістолет, дістали кайданки й намагались їх застосувати. Після того, як ОСОБА_16 разом із ОСОБА_4 залишили місце події й почали відходити, то поліцейський схопив останнього, повернув до себе й заливав газом з балончика, але ОСОБА_4 його відштовхнув і хлопці побігли. Нанесення удару не бачила, вважає, що ОСОБА_4 відмахнувся від потерпілого, який його тримав. Того вечора вона мовчала. Також ствердно відповіла під час допиту, що коли потерпілий повернувся до автомобіля, то жодних ушкоджень на його обличчі вона не бачила.
Показання свідка ОСОБА_9 не доводять наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_4 умислу на нанесення потерпілому саме легких тілесних ушкоджень при виконанні ним як працівником правоохоронних органів службових обов'язків, а зводяться до опису конфліктної ситуації, під час якої нанесення удару потерпілому він свідком не був.
Показання потерпілого ОСОБА_6 суд оцінює критично, як суто його особисту позицію і власне бачення подій, оскільки його показання повністю спростовуються дослідженим відеозаписом та показаннями усіх учасників події, зокрема й в тій частині, що позаду нього будь-хто перебував, тому він повідомляв про зброю, оскільки відеозапис з нагрудної камери свідчить про зворотнє. Також у тій частині, що він не пам'ятає чи застосовував кайданки, що не діставав посвідчення, оскільки всі були надто агресивно налаштовані, обвинувачений створював для нього небезпеку й т.п. Водночас підтвердив, що побіг за обвинуваченим, не попереджав його про застосування спецзасобів, оскільки не вважав це за необхідне.
Враховуючи зазначене, на думку суду, потерпілий не міг сприймати дії обвинуваченого як умисні дії спрямовані на нанесення йому легких тілесних ушкоджень.
4.6 Отже з показань свідків сторони обвинувачення та потерпілого не підтверджено вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, а саме умисного заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Підсумовуючи щодо показань допитаних осіб, то суд дійшов висновку, що показання обвинуваченого не є суперечливими щодо показань допитаних осіб, водночас є детальними, а тому суд визнає їх правдивими.
Немає у суду й підстав критично оцінювати показання свідків сторони обвинувачення з підстав дружніх відносин з обвинуваченим, на чому наголошував прокурор.
Допитані свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_16 давали показання під присягою, будучи попередженими про кримінальну відповідальність, та в одному випадку попереджено про надання суду лише правдивих показань у присутності законного представника.
Всі учасники судового розгляду мали можливість брати участь у їх допиті, у тому числі під час прямого й перехресного допиту. Також мали можливість зачитати уривки з показань цих осіб, наданих під час досудового розслідування, якщо вважали, що є суттєві розбіжності й хотіли їх усунути.
Суду не було надано інформації про наявність у будь-кого з них тривалих, близьких, дружніх відносин з обвинуваченим ОСОБА_4 .
При цьому суд зважує й на те, що показання знайомих обвинуваченого ОСОБА_4 не є ідентичними між собою, не скидається на те, що є так би мовити завченими, заплутаними, неправдивими, наданими суто на користь обвинуваченої особи, а не тими, які доносять інформацію щодо події, яка мала місце 29.08.2021.
4.7 Й тут варто зауважити, що суд сприймав докази безпосередньо. Так, незважаючи на те, що судом було відмовлено захиснику у долученні показань свідків та потерпілого, що надавались ними під час досудового розслідування, вказані були долучені як додаток до клопотання. Відтак з урахуванням положень процесуального закону, вказані допити судом як під час судового розгляду, так і при ухваленні цього вироку не вивчалися, не досліджувалися, а відповідно на них й не буде посилань у цьому рішенні.
4.8 Так, згідно зі ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів тощо.
Положення ст. 94 КПК України передбачають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Кримінальний процесуальний закон передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Судом у цьому кримінальному провадженні були створені необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
При цьому за положеннями ст. 92 КПК України саме на сторону обвинувачення покладається обов'язок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обов'язок доказування належності та допустимості поданих доказів.
Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.
Разом із цим, відповідно до положень статей 7, 23 КПК України, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що вони не спростовують версії обвинуваченого ОСОБА_20 .
4.9 Обвинувачення повинно довести кожний факт, пов'язаний із правопорушенням, щоб не існувало жодної розумної підстави для сумнівів. Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувачення по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення.
Надані стороною обвинувачення містять сумніви, що виключають можливість прийняття рішення поза розумними сумнівами про винуватість обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. У свою чергу доказів, що доводять винуватість обвинуваченого у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, не надано.
Важливою гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов'язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості, що має законодавче вираження у ст. 62 Конституції України.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Принцип in dubio pro reo не застосовується задля того, щоб суд оцінив докази виключно на користь обвинуваченого ОСОБА_4 , а навпаки, щоб уникнути засудження особи, для засудження якої суду не було надано доказів протилежного.
Вказаний принцип не є відповідно чітко вираженим у кримінальному законодавстві через що не вважається обов'язковою нормою, втім є принципом розумних сумнівів, застосовний у тому випадку, коли презумпція невинуватості не була спростована, як у цьому випадку.
4.10 В основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні й коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Так, оцінюючи абсолютно об'єктивно подію й всі встановлені під час судового розгляду обставини, суд все ж таки має констатувати наступне.
Загалом учасники події (обвинувачений та свідки сторони обвинувачення) розуміли (можливо й не одразу), що до них наблизився автомобіль поліції й конфлікт мав місце саме із працівниками поліції. Конфлікт дійсно мав місце, що можливо, на переконання суду, не відбувся би, якби не нехтування етикою спілкування, сумлінним дотриманням професійних обов'язків та їх виконанням на високому рівні, у тому числі із повагою до прав людини. Конфлікт був за часом абсолютно нетривалим, але за цей час у присутності, у тому числі неповнолітніх, були продемонстровані всі можливі спецзасоби у тому числі із невдалою спробою їх застосувати та незрозумілим застосуванням навіть в одному випадку до учасника події, який не рухався й мовчав.
Разом з тим, відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Таким чином, підсумовуючи викладене, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів (показань свідків, потерпілого та обвинуваченого, відеозапису, письмових матеріалів) - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає, що у діях ОСОБА_4 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, оскільки за наслідками проведеного судового розгляду не знайшло свого підтвердження прямий умисел в діях обвинуваченого на заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків.
Водночас показання обвинуваченого про те, що заподіяння легких тілесних ушкоджень працівнику поліції носило спонтанний і рефлекторний характер, нічим не спростовані.
Ситуативність дій полягала лише у реакції обвинуваченого на дії потерпілого, який наздогнав його, тримаючи за плече розвернув до себе обличчям, застосувавши сльозогінний газ, що було для обвинуваченого несподівано через встановлення судом тієї обставини, що дії працівника поліції у той момент не були попереджувальними.
4.11 Серед питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, з огляду на положення ч. 6 ст. 368 КПК України, законодавець передбачив й те, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наведені положення процесуального закону судом були дотримані, оскільки при ухваленні цього вироку враховані правові позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, на які маються посилання за текстом вироку, та зокрема викладені в постановах від 08 листопада 2019 року (справа № 372/568/17, провадження № 51-8999км18), від 28 січня 2020 року (справа № 761/29362/15-к, провадження № 51-710км18), від 10 червня 2020 року (справа № 489/1089/16-к, провадження № 51-5475км19) щодо відсутності прямого умислу у разі встановлення судом дій обвинувачених осіб, вчинених не з метою спричинити ушкодження, а що носили ситуативний, спонтанний та рефлекторний характер тощо.
V. Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, строком до 28 жовтня 2021 року, що завершив свою дію. Під час судового розгляду запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні за проведення двох судово-медичних експертиз у розмірі 1029,80 грн слід віднести на рахунок держави.
Долю речових доказів у провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 94, 100, 368, 370, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та виправдати за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні під час судового розгляду не обирався.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні за проведення двох судово-медичних експертиз у розмірі 1029,80 грн слід віднести на рахунок держави.
Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні, а саме: оригінал довідки № 10269 на ім'я ОСОБА_6 зберігати у матеріалах провадження; оптичні носії із відеозаписами слідчого експерименту та з нагрудної камери поліцейського зберігати у матеріалах провадження.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
1 Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року (справа № 677/2040/16-к, провадження № 51-5738км19 ). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92458395. Аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 серпня 2021 року (справа №756/8124/19, провадження № 51-601км21). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/99088529.