Справа № 752/12166/21
Провадження № 2/752/1218/23
30.01.2023 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Гладибороди Л.О., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позову зазначає, що є власником вказаної квартири на підставі Свідоцтва про право власності від 23.10.2008р. Крім позивача у квартирі зареєстровані відповідачі. Разом з тим, як позивач, так і відповідачі в 2012 році виїхали до Сполучених Штатів Америки, де проживають і на сьогодні. Відповідачі не проживають у квартирі з 2012 року, не сплачують комунальні платежі, не беруть участь в утриманні житла. Факт реєстрації відповідачів у квартирі порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20.05.2021р. суддею Слободянюк А.В. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою від 25.11.2021р. призначено розгляд даної справи з викликом сторін.
Розпорядженням керівника апарату суду від 05.05.2022р. №219 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» справу №752/12166/21 передано на повторний автоматизований розподіл у зв'язку з тим, що суддя Слободянюк А.В. тимчасово переведена шляхом відрядження на роботу на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2022р. справу за позовом ОСОБА_1 передано на розгляд судді Ольшевській І.О.
Ухвалою від 09.05.2022р. суддя Ольшевська І.О. прийняла до свого провадження справу №752/12166/21 за позовом ОСОБА_1 , постановила розглядати її в порядку загального позовного провадження, призначила підготовче засідання.
Від представника позивача надійшло клопотання, за яким він просить розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача, вказав, що позовні вимоги підтримує.
Від відповідачів надійшли заяви, за якими вони просять розглянути справу за їх відсутності. У вказаних заявах відповідачі підтримали позов та просили його задовольнити.
Ухвалою від 30.01.2023р. підготовче засідання закрито, справу призначено до розгляду.
Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Так, згідно свідоцтва про право власності від 11.11.2008р. Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), виданого на підставі наказу від 23.10.2008р. №1852-С/КІ, власником квартири АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 .
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачі зареєстровані у вказаній в квартирі.
Разом з тим, доказами, що надані до матеріалів справи, в їх сукупності, підтверджується факт непроживання відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що відповідачі з 2012 року не проживають у квартирі, що створює для нього додаткові витрати з оплати житлово-комунальних послуг, відповідачі не беруть участі в утриманні квартири. Реєстрація відповідачів створює для позивача перешкоди в користуванні житлом та позбавляє права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном.
Слід відмітити, що зворотного відповідачами не доведено.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
Так, частиною першою статті 383 Цивільного кодексу України передбачено, що власник жилого будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї та інших осіб.
Аналогічне правило міститься в статті 150 Житлового кодексу Української РСР, відповідно до якої громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Тобто проживання членів сім'ї в житловому приміщенні, яке належить громадянину на праві власності, є результатом реалізації права власника й у них виникає право на користування чужим майном, тобто сервітутне право.
У разі виникнення спірної ситуації, що стосується власника та осіб, які проживали з ним як члени сім'ї, необхідно враховувати той факт, що право користування житлом має речово-правовий характер, у зв'язку з чим припинення
цього права відбуватися згідно з вимогами статей 405, 406 Цивільного кодексу України.
Частиною другою статті 405 Цивільного кодексу України передбачені спеціальні підстави для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням власника. Так, згідно цієї норми закону член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Також згідно з частиною першою статті 71 Житлового кодексу Української РСР жиле приміщення за тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається протягом шести місяців.
Одночасно стаття 72 Житлового кодексу Української РСР визначає порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та передбачає, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що встановлено частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном - частиною першою статті 317 ЦК України.
Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений або обмежений у здійсненні права власності, як вказано у частині другій статті 321 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Разом з тим, згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» надав роз'яснення, що відповідно до положень статей 391, 396 Цивільного кодексу України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
У відповідності з приписами частини другої статті 405 Цивільного кодексу України особа втрачає право на користування житлом, у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням).
Як встановлено судом, відповідачі в добровільному порядку не знялися з реєстрації місця проживання, як передбачено ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», квартирою не користуються без поважних причин протягом тривалого часу, не беруть участі в її утриманні, чим порушується право власності позивача.
З огляду на те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, не спростовані відповідачами, позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 259, 264, 265, 274 ЦПК України, суд,-
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
2. Визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач 1: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач 2: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 ).
Повний текст рішення суду складений та підписаний 01.02.2023р.
Суддя І.О. Ольшевська