Справа № 366/745/21
Провадження № 2/366/47/22
Іменем України
25 серпня 2022 року Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючого - судді Ткаченка Ю.В., при секретарі - Морозовій Я.Р., розглянувши в смт. Іванків Київської області у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника позивача - адвоката Якименко Олени Георгіївни до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.АЙ» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,
ОСОБА_1 (далі Позивач) в особі свого представника - адвоката Якименко Олени Георгіївни (далі Представник позивача) звернувся до суду із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.АЙ» (далі Відповідач) про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.
В обгрнутування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 06 вересня 2019 року на вул. Соборній у напрямку смт. Іванків, в с. Сукачі Іванківського району Київської області, сталася ДТП, в якій водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем, марки ВАЗ-21099 д.н.з. НОМЕР_1 скоїв наїзд на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який від отриманих травм загинув на місці пригоди.
За фактом вказаної ДТП було порушено кримінальне провадження № 12019110180000309, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, яке за ухвалою суду від 16.12.2019 року було закрите у зв'язку із відмовою потерпілого від обвинувачення.
В результаті ДТП та наслідків від неї, близьким родичам потерпілого ОСОБА_3 - позивачу ОСОБА_1 - матері, як непрацездатній особі, яка була на утриманні загиблого, було завдано шкоди.
Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу ВАЗ-21099 д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО1300840.
У зв'язку з наведеними обставинами, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 страхове відшкодування витрат у зв'язку із втратою годувальника (для батьків) у розмірі 75114 грн. (сімдесят п'ять тисяч сто чотирнадцять гривень), а також на відшкодування витрат за надання правничої допомоги 10000 грн. (десять тисяч гривень).
Ухвалою суду від 08 квітня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання на 26 травня 2021 року на 14 год. 00 хв. та зобов'язано витребувати з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (04071, м.Київ вул.Ярославська,40) довідку (інформацію) про розмір пенсії позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 за період з 2017 року по 2019 рік та Довідку форми ОК-5 на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 56-57/.
18 травня 2021 року до суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Якименко О.Г. про проведення судового засідання у режимі відео конференції за допомогою сервісу EASYCON, яке ухвалою суду від 24 травня 2021 року було задоволено /а.с. 64, 68/.
24 травня 2021 року на виконання ухвали суду від 08 квітня 2021 року до суду надійшла довідка (інформація) про розмір пенсії позивача ОСОБА_1 /а.с. 70-77/.
01 червня 2021 року через систему «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справу, як представника позивача - адвоката Лабика Руслана Романовича /а.с. 79-80, 81, 85-90/.
09 червня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Лабика Р.Р. про розгляд справи за відсутності позивача та його представника /а.с. 82/.
29 червня 2021 року до суду від представника ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» надійшов Відзив на позовну заяву, в якому просять в задоволенні позовних вимог до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» відмовити в повному обсязі, оскільки позовні вимоги позивача є необгрунтованими та такими, що суперечать нормам законодавства щодо виплати страхового відшкодування /а.с. 92-96, 98-105/.
Ухвалою суду від 08 вересня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду на 12 листопада 2021 року на 10 год. 30 хв. /а.с. 109-110/.
12 листопада 2021 року та 23 грудня 2021 року розгляд справи не відбувся у зв'язку з неявкою сторін /а.с. 113, 115/.
16 лютого 2022 року розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді у нарядчій кімнаті по кримінальному провадженні /а.с. 120/.
24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації на території України, рішенням зборів суддів Іванківського районного суду Київської області № 3 було тимчасово зупинено здійснення судочинства /а.с. 121/.
06.03.2022 року розпорядженням Голови Верховного суду України № 1/0/9-22 було змінено територіальну підсудність судових справ Іванківського районного суду до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області.
22.04.2022 року підсудність судових справ Іванківського районного суду було відновлено на підставі розпорядження Голови Верховного суду України № 18/0/9-22 від 21.04.2022 року /а.с. 122/.
Після відновлення судочинства, розгляд справи призначено на 20 липня 2022 року, яке в подальшому відкладено та ухвалою суду від 20.07.2022 року було визнано обов'язковою явку позивача та/або його представника на наступне судове засідання, на 25 серпня 2022 року на 11 год. /а.с. 124, 125-126/.
29 липня 2022 року до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лабика Р.Р. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою програмного додатку «Easycon», яке ухвалою суду від 16.08.2022 року було задоволено.
У судове засідання представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лабик Р.Р. не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримують, не заперечують проти винесення заочного рішення.
Відповідач - ТзДВ «СК «Ю.Ес.Ай» свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 Глави 82 ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Судом встановлено, що 06.09.2019 року на вул. Соборній у напрямку смт. Іванків в с. Сукачі Іванківського району Київської області водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем ВАЗ-21099 д.н.з. НОМЕР_1 , скоїв наїзд на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який внаслідок ДТП від отриманих загинув, що підтверджується довідкою про ДТП № 3019270437311337, висновком експерта № 105/Э від 06.09.2019 року лікарським свідоцтвом про смерть № 155 від 06.09.2019 року, довідкою про причину смерті від 06.09.2019 року, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 /а.с. 12-13, 14-18, 19, 20/.
За фактом вказаної ДТП було порушено кримінальне провадження № 12019110180000309, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, яке за ухвалою суду від 16.12.2019 року було закрите у зв'язку із відмовою потерпілого від обвинувачення /а.с. 22, 23-28, 29-30/.
Згідно довідки Ладижицької сільської ради с. Сукачі Іванківського району Київської області № 1043 від 25.09.2019 року, ОСОБА_1 , 1958 р.н., яка проживає в АДРЕСА_1 , дійсно перебувала на утриманні сина - ОСОБА_3 , 1980 р.н., який загинув в ДТП 06.09.2019 року /а.с. 36/.
Згідно довідки Ладижицької сільської ради с. Сукачі Іванківського району Київської області № 279 від 27.11.2019 року, станом на 06.09.2019 року на території сільської ради дійсно проживала сім'я ОСОБА_4 за адресою - АДРЕСА_1 , в складі: ОСОБА_5 , голова сім'ї, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_1 , дружина, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , син, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 37/.
Як вбачається з довідки про доходи ОСОБА_1 , яка знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Вишгородське об'єднане управління ПФУ і її дохід за січень 2017-грудень 2019 становить 49807,39 грн. (сорок дев'ять тисяч вісімсот сім гривень тридцять дев'ять копійок) /а.с. 70-77/.
Також факт досягнення пенсійного віку Позивачем, підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_4 , виданого 23.07.2015 року Пенсійним фондом України /а.с. 41/.
Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу ВАЗ-21099 д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» відповідно до страхового полісу № АО1300840 /а.с. 21/.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
У відповідності до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
Таким чином, як встановлено з матеріалів справи, та, виходячи з норм діючого законодавства, суд приходить до висновку, що в результаті вказаної ДТП та її наслідків близьким родичам потерпілого ОСОБА_3 - позивачу ОСОБА_1 , матері, яка досягла пенсійного віку та перебувала на утриманні загиблого сина, і яка до того ж проживала із загиблим однією сім'єю, було завдано майнової та моральної шкоди.
Згідно вимог п. 27.2 - 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює відшкодування:
- шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку;
- моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами;
- витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Пунктом 27.5 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 р. у справі № 755/18006/15-ц, що має враховуватись судом згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Непереборна сила - це подія, об'єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.
Відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє страховика від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Такі правові висновки, що враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, містяться у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 р. у справі № 345/3335/17, у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 р. у справі № 445/370/19.
На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01 січня - 4173 грн.
Коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Поняття «непрацездатні громадяни» надається у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
При цьому, факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування (постанова Верховного Суду від 30.06.2021 р. у справі № 752/4605/19).
Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Зазначена стаття СК України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.
Особами, які мають право на отримання страхового відшкодування по втраті годувальника у зв'язку із смертю потерпілого є: батько - Позивач ОСОБА_5 та мати - ОСОБА_1 . Інші особи, які мають право на отримання страхового відшкодування по втраті годувальника у зв'язку із смертю потерпілого - відсутні, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрації народження за № 00023960544 від 17.09.2019 року, довідкою Ладижицької сільської ради № 1043 від 25.09.2019 року, листом-відповіддю Ладижицької сільської ради № 279 від 27.11.2019 від 27.11.2019 року /а.с. 35, 36, 37/.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц, провадження № 61-2386сво19, під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 відноситься до категорії непрацездатних громадян, перебувала на утриманні в сина ОСОБА_3 , який отримував заробітну плату, що свідчить про можливість утримання непрацездатної матері, відповідно до статей 1187, 1200 ЦК України та статей 6, 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач має право на страхове відшкодування, пов'язане із втратою годувальника, в розмірі 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Крім цього, згідно ст. 27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) моральна шкода, зокрема, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Згідно з ч. 2 ст. 1167 ЦК фізична особа, яка зазнала душевних страждань у зв'язку зі смертю членів її сім'ї чи близьких родичів, має право на відшкодування моральної шкоди.
За правилами ч. 2 ст. 1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
З огляду на викладене, позивач ОСОБА_1 , як мати ОСОБА_3 , має право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку.
Крім цього, згідно ст. 27.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Таким чином, граничний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, що передбачений п. 27.3 ст. 27 Закону № 1961-IV, та належить до виплати Позивачу становить 75114 грн. (з розрахунку 4173,00 х 36:2 = 75114,00).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на день настання страхового випадку, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.АЙ.» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування витрат у зв'язку із втратою годувальника (для батьків) в розмірі 75114 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Практика ЄСПЛ:
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано Договір про надання професійної правничої допомоги від 13.09.2019 року з Додатком № 1 до нього, довіреність, Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Договір про залучення адвоката до надання професійної правничої (правової) допомоги від 16.03.2021 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 31.03.2021 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 31.05.2021 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7311/10 /а.с. 45-53, 76, 77/.
З огляду на зазначене, враховуючи зміст поданих документів на підтвердження понесених позивачем судових витрат, вищезазначених критеріїв, відсутності клопотання іншої сторони про зменшення судових витрат, суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 1167, 1168, 1187, 1193, 1200, 1201 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 в особі представника позивача - адвоката Якименко Олени Георгіївни до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.АЙ» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.АЙ» на користь ОСОБА_1 :
75114, 00 грн. (сімдесят п'ять тисяч сто чотирнадцять гривень) страхового відшкодування витрат у зв'язку із втратою годувальника (для батьків);
10000,00 грн. (десять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.АЙ» в дохід бюджету судовий збір в розмірі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Іванківський районний суд Київської області.
Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення виготовлено 02 вересня 2022 року
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1
Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.АЙ», (Код ЄДРПОУ: 32404600, Юридична адреса: 04210, м. Київ пр. Героїв Сталінграда,4 корпус 6А
Суддя: Ю.В. Ткаченко