31 січня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 2-13419/2005
Провадження № 22-ц/4820/155/23
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 листопада 2022 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Гнідко Н.О. (далі - державний виконавець).
ОСОБА_1 зазначив, що 7 червня 2022 року державний виконавець винесла постанову про звернення стягнення на пенсію боржника у виконавчому провадженні №36776790 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину. Ця постанова є незаконною, оскільки вона винесена державним виконавцем після скасування судом аналогічних постанов у неправомірно поновленому на підставі дубліката виконавчого листа від 4 лютого 2013 року виконавчому провадженні. Також оскаржувана постанова державного виконавця за своїм змістом і формою не відповідає вимогам закону.
За таких обставин ОСОБА_1 просив суд скасувати постанову державного виконавця від 7 червня 2022 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні скарги.
Суд керувався тим, що оскаржувані дії були вчинені державним виконавцем відповідно до закону та в межах повноважень державного виконавця, у зв'язку з чим право заявника не порушено.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не з'ясував обставини виконання рішення про стягнення аліментів і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість скарги. Крім того, справа розглянута суддею, який підлягав відводу, а заявник не був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Державний виконавець подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду.
Стягувачка ОСОБА_2 не висловила своєї позиції щодо апеляційної скарги.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2005 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 9 листопада 2001 року та до повноліття дитини.
На підставі дубліката виконавчого листа №2-13419 від 4 лютого 2013 року, виданого судом першої інстанції за цим рішенням, державний виконавець Рудчук Л.П. постановою від 26 лютого 2013 року відкрила виконавче провадження №36776790.
Постановою державного виконавця від 7 червня 2022 року звернено стягнення на пенсію ОСОБА_1 , яку він одержує у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
а) щодо вирішення скарги по суті вимог
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з засад судочинства в Україні є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону №1404-VIII).
В силу ч. 1 ст. 68 Закону №1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Згідно з пунктом 3 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за №489/20802; далі - Інструкція) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів. Копія зазначеної постанови залишається у виконавчому провадженні на контролі.
Постанова повинна містити: повне найменування та місцезнаходження підприємства, установи, організації, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи чи фізичної особи - підприємця, якій надсилається постанова, та її місце проживання; порядок стягнення суми боргу; розмір відрахувань; реквізити рахунку органу державної виконавчої служби, рахунку приватного виконавця, на який необхідно перераховувати стягнуті кошти; вимогу щодо направлення звітів про здійснені відрахування та виплати із зазначенням періодичності подання звітів та адреси, на яку необхідно направляти звіти; роз'яснення про відповідальність за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог Закону (у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника). Постанова підписується виконавцем.
Із положень ст. 447 ЦПК України слідує, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Як передбачено ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені законом. До заходів, які необхідні для своєчасного та повного виконання рішення, зокрема, належить звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.
Звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника здійснюється виконавцем у разі відсутності у боржника коштів на рахунках у фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для повної сплати стягуваних сум і виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом, що ухвалив це рішення. Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли сторона виконавчого провадження вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права чи свободи цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення скарги або відмову в її задоволенні.
Зібрані докази вказують на те, що на виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби у місті Хмельницькому знаходився дублікат виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 4 лютого 2013 року №2-13419 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину.
Згідно довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 7 червня 2022 року №22555 (т. 5 а.с. 114) борг ОСОБА_1 по аліментам становить 43 392 грн 90 коп. Існування заборгованості по аліментам та її розмір ОСОБА_1 не оспорює.
Встановивши наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів, а також відсутність у боржника коштів на рахунках у фінансових установах та іншого майна для погашення цієї заборгованості, державний виконавець правомірно винесла постанову про звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 .
Оскаржувана постанова державного виконавця за своїм змістом і формою відповідає вимогам Інструкції.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржувані дії були вчинені державним виконавцем відповідно до закону та в межах повноважень державного виконавця, у зв'язку з чим право заявника не порушено.
Доводи апеляційної скарги не спростовують указаний висновок суду.
б) щодо доводів апеляційної скарги про розгляд справи суддею, який підлягав відводу
Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно зі ст. 40 ЦПК Україн и питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Скарга ОСОБА_1 на рішення державного виконавця надійшла до суду 17 червня 2022 року. Автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Чевилюк З.А. для розгляду скарги. Справа була призначена до судового розгляду на 7 листопада 2022 року.
У день судового засідання (7 листопада 2022 року) ОСОБА_1 заявив відвід судді Чевилюк З.А. посилаючись на її упередженість.
Суд ухвалою від 7 листопада 2022 року відмовив у задоволенні заявленого ОСОБА_1 відводу головуючій у справі - судді Чевилюк З.А.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що мали місце підстави, передбачені ст. 36 ЦПК України, для відводу судді Чевилюк З.А., а тому суд обґрунтовано відхилив заяву ОСОБА_1 про відвід. Порядок вирішення питання про відвід не порушено.
Доводи ОСОБА_1 щодо неправомірності розгляду справи за його скаргою суддею Чевилюк З.А. є безпідставними та надуманими.
в) щодо доводів апеляційної скарги про неповідомлення заявника про дату, час і місце судового засідання
Згідно з ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях.
За змістом ч. 2 ст. 211 ЦПК України учасники справи повідомляються про місце, дату і час судового засідання судом.
Порядок повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду судового засідання встановлений ст.ст. 128-130 ЦПК України, відповідно до яких судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.
Відповідно до ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Розгляд справи за скаргою ОСОБА_1 призначався судом тричі, зокрема, на 16 вересня, 28 жовтня та 7 листопада 2022 року.
З судової повістки, яка додана ОСОБА_1 до заяви про відвід (т. 5 а.с. 217-220), вбачається, що повістка про судовий виклик ОСОБА_1 на 7 листопада 2022 року об 11 годині була вручені адресату за допомогою засобів поштового зв'язку. У той день ОСОБА_1 подав суду заяву про відвід і не з'явився в судове засідання.
В судовому засіданні 7 листопада 2022 року суд розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді та вирішив його скаргу по суті заявлених вимог.
Отже, ОСОБА_1 був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Твердження ОСОБА_1 про те, що його не було повідомлено належним чином про судовий розгляд справи, є безпідставними.
3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи
Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 листопада 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 1 лютого 2023 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Чевилюк З.А.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 50