печерський районний суд міста києва
Справа № 757/27439/22-ц
Категорія 17
31 січня 2023 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі судових засідань - Рябошапко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
04 жовтня 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позову, ОСОБА_1 вказує, що 25 листопада 2019 року ОСОБА_2 отримала від нього в борг 10 000,00 доларів США, про що, цього ж дня, останньою складено розписку, які зобов'язалася повернути до 03 грудня 2019 року, з урахуванням 5 % від суми позики за користування позиченими коштами.
Зауважує, що на цей час відповідач свої зобов'язання за розпискою не виконала, у зв'язку з цим, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 10 000,00 доларів США, 500 доларів США - процентів за користування позикою, а також 889,77 доларів США в якості 3 % річних.
Ухвалою судді від 21 жовтня 2022 року в справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач в судове засідання не з'явився. Подав суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи без його участі.
Відзив на позовну заяву від відповідача не надійшов.
Відповідач, повідомлена належним чином, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки, відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з'явилися в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подала. При цьому, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 25 листопада 2019 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики.
На підтвердження укладення вказаного договору та отримання коштів, ОСОБА_2 написала відповідну розписку, згідно з якою вона отримала від позивача кошти у розмірі 10 000,00 доларів США на умовах сплати 5 % від суми позики за користування позиченими коштами, та кінцевим терміном повернення коштів до 03 грудня 2019 року.
Проте, відповідач зобов'язання за розпискою не виконала, станом на день звернення до суду обумовленої суми коштів ОСОБА_1 не повернула, що призвело до порушення прав позивача.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст.610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Судом встановлено, що відповідачем не виконано зобов'язання щодо повернення суми боргу за розпискою від 25 листопада 2019 року в загальному розмірі 10 500,00 доларів США.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
У своєму рішенні Великою Палатою Верховного Суду № 340/385/17 від 27 листопада 2019 року, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій зроблено висновок, що позикодавець за договором позики в іноземній валюті має вільно обрати валюту стягнення, або визначену у договорі позики (розписці) або у національній одиниці гривні.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Суд, вважає, що належними та допустимими доказами було доведено те, що відповідач не виконала взяті на себе зобов'язання та не сплатила борг за договором позики та проценти обумовлені чим договором, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 10 000,00 доларів США в якості неповернутої суми позики та 500,00 доларів несплачених процентів за користування позиченими коштами, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13, 77, 78, 79, 80, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надала суду жодного доказу належного та допустимого у відповідності до ст. ст. 77, 78 ЦПК України, що підтверджують обставини виконання взятих на себе зобов'язань за складеною 25 листопада 2019 року позивачу розпискою.
Що ж стосується заявлених вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 3 % річних від суми позики в розмірі 889,77 доларів США, то, суд, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановивши наявність визначеного у розписці обов'язку позичальника зі сплати процентів від суми позики в розмірі 5 % від суми позики, суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265,267,273,274,280,354,355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 25 листопада 2019 року в розмірі 10 000,00 (десять тисяч) доларів США - основна сума позики та 500,00 доларів США (п'ятсот) доларів США - проценти за користування позикою.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 831,90 грн (три тисячі вісімсот тридцять одну гривню 90 копійок) сплаченого судового збору.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ).
Повний текст судового рішення складено 01 лютого 2023 року.
Суддя О.Л. Бусик